«Ворог іде туди, де програє вчитель і священник». ІНТЕРВ'Ю З РЕКТОРОМ ВНУ АНАТОЛІЄМ ЦЬОСЕМ

Вислів у заголовку належить німецькому державному і політичному діячу Отто фон Бісмарку, але саме ця думка – червона нитка у розмові з ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолієм Цьосем. Бісмарка він цитує напам'ять.

Про те, чому українська освіта – не гірша за європейську, у який спосіб ВНУ впроваджує для студентів «більше практики» і про зв'язки вишу з Кембриджем, – в інтерв’ю Анатолія Васильовича Інформаційному агентству ВолиньPost.

– Які досягнення ВНУ за останні роки заслуговують на увагу?

Передусім треба сказати, що нашому закладу освіти – 82 роки. За цей час утворився досить потужний науково-педагогічний колектив, з’явилася матеріальна база, що забезпечує якісний навчальний процес.

Великим поштовхом для розвитку освіти на Волині стало отримання нами статусу університету. Раніше ми були Луцьким педагогічним інститутом імені Лесі Українки. Волинським державним університетом заклад став рівно 30 років тому. Тоді з’явилися нові факультети та спеціальності, почали розвиватися наукові школи, керівниками яких можна пишатися.



З останнього – публікація повного академічного зібрання творів Лесі Українки. Зауважу, що це є найкраще досягнення в галузі гуманітарної політики нашої держави за три роки. Жоден навчальний заклад, жодна академічна установа не зробили за цей період нічого подібного. Зараз ми плідно працюємо над збірниками творів Олени Пчілки.

Активно розвивається академічна мобільність студентів, викладачів та адміністративного персоналу. Усі вони стажуються у кращих закодонних вишах, навчаються за міжнародними програми.

Все це дозволило нам суттєво піднятися у рейтингу Webometrics. Якщо три роки тому ми були на 132 місці, то нині – у «тридцятці» найкращих університетів України.

– А як визначають рейтингову оцінку?

Наприклад, Webometrics аналізує ступінь представлення діяльності університетів в інтернеті. Scopus – академічний рейтинг. Він базується на кількості публікацій наших науковців. У ньому ми – на 26 сходинці. А є, наприклад, консолідований – загальний рейтинг, складений на підставі інших. ВНУ займає 17 позицію серед усіх закладів вищої освіти. В Україні функціонує близько 366 ЗВО, а ми – на 17 місці. Окрім того, наш університет увійшов у «десятку» найкращих класичних вишів України. Це – надзвичайно високі показники. Вони свідчать про те, що ми створили правильну політику щодо розвитку університету, маємо правильну стратегію і правильно її реалізовуємо.

– Щодо затвердженої стратегії розвитку. Що не вдалося втілити через початок великої війни, наприклад?

Я жодного разу не шукаю причини, через які ми не можемо щось зробити. Так, ковідні обмеження, московська агресія… Все це, безумовно, заважає, але не є приводом сидіти склавши руки.

Звичайно, ми ще не все зробили з того, що запланували. Йдеться, зокрема, про створення військової кафедри, яка нам потрібна, адже ми готуємо фахівців з національної безпеки. Цьогоріч розпочинаємо підготовку спеціалістів із правоохоронної діяльності. Крім того, в нас є медицина, фармація, а, отже, треба, аби студенти мали певний курс медико-військової підготовки.

Також нам поки не вдалося зрушити з місця проєкт побудови студентського містечка на вулиці Володимирській, бо нині заборонене капітальне будівництво.

– Кілька слів про студмістечко.

Університету передали досить велику територію – 8 гектарів землі. Раніше на тому місці була військова частина. У нас є загальний план забудови цієї ділянки. На меті – звести кілька гуртожитків та навчальних корпусів.



– Реалізації проєкту заважає лише війна?

Так, якщо не брати до уваги фінансові питання. Саме тому ще у своїй передвиборній кампанії я зазначав, що найефективніший спосіб побудови студентського містечка – пошук інвестора. А пошуки ми призупинили через війну. Головна увага зараз – забезпечення потреб ЗСУ.

– Студенти часто нарікають на відсутність практики. Знаю, що для цього в університеті запровадили навчання з елементами дуальної освіти. Розкажіть про це.

Дуальна освіта – це система навчання, яка передбачає поєднання теоретичних знань із практичними навичками безпосередньо на підприємствах. Ми підписуємо угоду між певною установою, університетом і конкретно студентом на реалізацію елементів дуальної освіти. Різниця між виробничою практикою у тому, що студент засвоює знання з певної дисципліни і отримує за це відповідий бал у заліковку.



У такий спосіб ми активно співпрацюємо з IT-компанією InternetDevels та низкою інших фірм. До речі, разом з компанією InternetDevels на математичному факультеті ми створили лабораторію комп'ютерних наук, яка має прекрасне забезпечення для реалізації освітнього процесу студентів та завдань компанії.

Окрім того, ми часто запрошуємо на пари успішних фахівців будь-якої галузі, які спілкуються зі студентами, розповідають про тонкощі роботи. Це мотивує.

Наші студенти-археологи у межах дуальної освіти здобувають безцінний практичний досвід під час розкопок. Три роки тому почалась масштабна реставрація підземель у Луцьку, сьогодні музейний простір «Окольний замок» відкрили для відвідувачів. Наші студенти-археологи були залучені до цих робіт. Уже під час війни виникла потреба побудувати укриття для учнів Ліцею імені Олександра Цинкаловського Володимирської міської ради. Це спонукало провести розкопки і маємо унікальні знахідки. Це – наймасштабніші дослідження княжого Володимира періоду новітньої незалежності України. Знайдено велику кількість митних пломб, кераміку, денця з тризубами, хрести, скляні жіночі прикраси, щитковий перстень. І ця унікальна можливість формує наших студентів не лише в практичному розрізі. Адже всі ці знахідки опрацьовуються, а це поєднує теоретичну і практичну підготовку майбутніх фахівців. Активно імплементовані елементи дуальної освіти у програму підготовки інших програм. Все це посилює шанси на працевлаштування та якість освіти наших студентів

– Щодо розмов про об’єднання ВНУ та ЛНТУ. Чи вважаєте такий крок вдалою ідеєю, зважаючи на те, що «політех» нині теж активно розвивається?

Я тішусь успіхам ЛНТУ, але не відстежую їхній кожен крок. Я можу коментувати розвиток Волинського національного університету. Він має досить високі рейтинги, дуже велику кількість студентів та кваліфікованих викладачів, сучасні освітні програми. Я більш ніж переконаний, що наш університет має прекрасні перспективи, аби розвиватися самостійно.



– Тобто ідею об’єднання таки не підтримуєте?

Я вважаю, що зараз це – не актуально. Все-таки це є два окремі потужні університети, які мають своє бачення і свою стратегію розвитку.

– Нині стартувала вступна кампанія. Університет уже вдруге розпочне навчальний рік в умовах повномашстабної війни. Абітурієнтів стало більше чи менше?

Так, в Україні вже декілька років – непроста вступна кампанія. Спершу її реалізовували в умовах пандемії, а зараз уже вдруге набираємо студентів в умовах повномасштабної війни. Однак абітурієнтів минулого року було значно більше, ніж позаминулого. Це обумовлено декількома причинами: стрімким розвитком, промоцією і студентоцентризмом.

Цьогоріч я не можу спрогнозувати кількість студентів, але я можу запевнити, що збільшиться кількість вступників із тимчасово окупованих територій і тих територій, де ведуться активні бойові дії. Дуже часто телефонують саме з південних та східних регіонів.



– Але багато хто їде за кордон… Як студенти пояснюють свій вибір залишитися в Україні?

Дуже багато є таких студентів, які принципово не їдуть навчатися за кордон. Часто псевдореформатори наголошували на тому, що українська освіта – погана, відстає від європейської тощо. І ці розмови продовжувались доти, доки наші діти у зв’язку з військовою агресією москви не виїхали за кордон і не пішли в Європі до школи. А вже там виявилось, що українці мають не просто не гірші знання, ніж їхні ровесники, а навіть кращі! Це ж стосується і ЗВО. Коли наші студенти їдуть за міжнародними програмами за кордон, то теж не відстають, вони – одні із найкращих!

Водночас є важливий момент – безпека. Тобто скільки би ми не говорили про потужну українську освіту – однаково не повернемо тих, хто виїхав, поки не поліпшаться безпекові умови.

– Ви сказали, що освіта в Україні – не гірша. Втім, нині активно обговорюють питання освітнього розриву. Мовляв, діти класи закінчують, а необхідні знання не засвоюють. Ідеться лише про школи?

Звичайно, проблеми є й в університеті. Повітряні тривоги впливають на психоемоційну сферу кожної людини, заважають працювати та вчитися. Тому передусім треба дбати про безпечні умови. У кожному корпусі та гуртожитках є укриття, які відповідають усім нормам. Жодних порушень під час перевірки у нас не виявили. Тобто студенти можуть бути впевнені, що в університеті – безпечно. Але, звісно, під час повітряних тривог навчальний процес припиняється…



– Як надолужуєте втрачені знання?

Упродовж року ми вчилися в очному режимі. Крім того, я був свідком, що студенти захотіли продовжити пару з іноземної в укритті. Так, організувати системну роботу у такий спосіб не можна, але цей приклад свідчить про те, що у наших студентів є гарна мотивація до освітнього процесу.

– І система дистанційного навчання, мабуть, уже добре налагоджена…

Так, тут зовсім немає проблем. Дистанційна форма навчання не просто передбачена, а вже добре налаштована. Та все ж таки дуже надіюся, що ми будемо вчитися в очному режимі, і я буду максимально стояти на цьому.

– Іноземних студентів стало менше?

Якщо говорити про очну систему навчання, то іноземних студентів стало набагато менше. З початком повномасштабного вторгнення ми їм допомагали виїхати. Зокрема, групі китайців організували трансфер до кордону. Водночас у нас суттєво збільшилась кількість іноземців, які вчаться дистанційно. Днями зарахували 75 чи 80 студентів з Китаю на факультет культури і мистецтв.



– Розкажіть про міжнародні програми, які діють у виші.

У нас їх – дуже багато, і їх дуже люблять (усміхається – ред.). Наприклад, програма подвійного диплома – без перебільшення одна з найкращих в Україні. У ній беруть участь понад 200 наших студентів. Вона полягає в тому, що паралельно з ВНУ студент навчається за тією ж спеціальністю у Польщі, наприклад. Ми порівнюємо навчальні програми. Ті дисципліни, які повторюються, у Польщі перезараховують. Тобто українці там вивчають лише те, чого немає у нас, але отримують два дипломи. Ще одна програма – семестрові обміни. Студенти їдуть на один або кілька місяців у певний університет, де навчаються за своєю спеціальністю. У Поморському університеті було багато наших. Потужна програма – Erasmus+. Він інших її відрязняє висока стипендія – 850 євро на місяць.

Я назвав лише три основні напрямки. Крім того, ми продовжуємо шукати різні стажування та степендіальні програми. Якщо говорити про викладачів – запрошуємо до себе іноземних професорів, наші їдуть читати лекції до них. Незабаром наших наукових керівників і аспірантів чекає ще одна цікава програма. Готуємо документи для поїздки в англійський Кембридж.

– Не боїтеся відпускати викладачів?

Ні, навпаки! Це – цінний досвід і корисні контакти для майбутніх наукових досліджень. До речі, я сам кілька тижні тому був у Польщі за програмою Erasmus+: вивчав систему управління ЗВО.



– Що змінилося у науковому співробітництві України та партнерів з початком великої війни?

Московська агресія певною мірою зумовлена вибором нашої держави рухатись у європейському напрямку, а не поступово ставати колонією росії. Партнери це розуміють. ВНУ найбільше співпрацює з Польщею. Загалом покращились наукові зв’язки та зв’язки академічної мобільності. Варто згадати університет Яна Длугоша в Ченстохові, Поморську академію у Слупську, Університет Марії Кюрі-Склодовської та Вищу школу економіки та інновації в Любліні, Університет кардинала Вишинського у Варшаві, Краківський університет. Також у нас прекрасні зв’язки з Литвою, Францією та Німеччиною. Налагоджуємо співпрацію з Великобританією.

Нещодавно мав дуже цікаву поїздку до Шльонської політехніки. На зустрічі з Нобелівським лауреатом Браяном Кобилкою були пристуні українські студенти та викладачі. Ми спілкувалися про розвиток освіти та допомогу українським студентам. Я можу запевнити, що нашу молодь поважають скрізь. Іноземці, звісно, агітують до себе, і це, з одного боку, – проблема. З іншого – кожен має право вибирати в якій країні реалізовувати свій потенціал. Але ми не маємо заплющити на це очі. Ми повинні створювати кращі умови для навчання та працевлаштування в Україні.

– Важливо про це говорити і на місцевому рівні. Знаю, що минулого місяця в університеті відбувся масштабний освітній форум, під час якого, зокрема, йшлося про ці проблеми. Розкажіть про його результати.

Так, університет був організатором форуму. Роль освіти надзвичайно важлива. Дуже влучно сказав про це Бісмарк: «Ворог іде туди, де програє вчитель і священик». Тож ми хотіли у такий спосіб об’єднати зусилля та скоординувати роботу педагогів, депутатів та представників місцевого самоврядування. Надзвичайно приємно, що за результатами цього форуму, сформували рекомендації для поліпшення освіти на рівні шкіл, регіону і держави.



Найчастіше лунало питання екстернатної форми навчання для учнів, які зараз навчаються за кордоном. Діти опановують шкільну програму тієї країни, в якій перебувають, і паралельно навчаються дистанційно в українських закладах. Опановувати дві програми, зважаючи на різний часовий пояс, зокрема, – досить складно. Згодом, як би це сумно не звучало, діти будуть кидати українські школи. Для того, аби цього не сталося, на мою думку, надзвичайно важливо прийняти закон щодо складання іспитів навіть тими, хто не вчився в українській школі. Якщо учень успішно склав екзамен – отримує свідоцтво про закінчення повної загальної середньої освіти, на основі якого має право вступити в українські ЗВО.

– Окрім того, днями в університеті відбувся круглий стіл щодо медичної освіти на Волині.

Цей захід теж спрямований консолідувати та скоординувати зусилля тих, хто готує майбутніх медиків. Для того, аби медичну освіту покращити, лікарня, навчальні заклади та управлінці мають об’єднатися.

– Медичний факультет у ВНУ – новий. Прокоментуйте закиди у бік університету про те, що «готувати медиків можуть тільки в Богомольця».

Зараз таких закидів менше, але вони є. Хоча він наших студентів-медиків ви навряд чи таке почуєте. У будь-якому випадку моє завдання – створити кращі умови навчання, ніж в інших медичних ЗВО. Для цього є все необхідне.

Ми робили все з нуля, з переваг щонайменше – сучасне обладнання. Наприклад, новий анатомічний стіл є лише у чотирьох ЗВО. Зараз ми формуємо спеціалізовані класи для педіатрії чи хірургії, тому знову будемо купувати нове. Щодо достатньої кількості місця теж не варто хвилюватися: третій поверх лабораторного корпусу (1500 м²) ремонтують, щоб віддати студентам-медикам.

Перевага класичного університету також у тому, що у вивченні медицини стають у нагоді й інші дисципліни, які викликадають досвідчені фахівці. Наприклад, у нас – потужний хімічний факультет з необхідними лабораторіями, школами.

На завершення розмови Анатолій Васильович розповідає, що невдовзі університет матиме, ймовірно, дуже гарні новини. Але про це – згодом.

Розмовляла Ольга ВОЗНЯК
Фото – Андрій ПЕТРУШКО
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.