Не супергерої, а перші помічники професійних вогнеборців. Як на Волині працює добровільний пожежний рух

Працювати виключно на державних пожежних службах – це система, від якої вже відмовилася більшість розвинених країн світу. Досвід Польщі, Італії, Канади, США, Німеччини та деяких інших країн свідчить про те, що там давно й активно залучають до цієї справи добровольців.

Україна взялася активно розвивати добровільний пожежний рух останніми роками. Хоча з історії знаємо, що такий рух для наших територій – не нове явище. Щодо Волині, то ще у 1886 році у Луцьку для боротьби з «червоним півнем» утворили так звану Вільну пожежну команду. Це були добровольці, які не мали ані власного приміщення, ані будь-якої техніки. Добровольці прибували на місце виклику і допомагали міській пожежній команді. На початку XX століття команда пожежників-добровольців була і на території сучасного Боратина, що неподалік Луцька.

Тепер же, аби забезпечити усі території громад вчасним і належним реагуванням на лиха, насамперед – пожежі, в Україні розвивають місцеві осередки вогнеборства – команди місцевої та добровільної пожежної охорони.

Цей процес передбачений українським законодавством – статтями 62 та 63 Кодексу цивільного захисту, а також стратегією реформування Державної служби з надзвичайних ситуацій, ухваленою у 2017 році.

Гібридна модель на Волині: добровольці долучаються до місцевих пожежних команд

Добровільна пожежна команда – це активні, мотивовані мешканці громади, які здобули відповідні навички, отримали посвідчення та готові на добровільних засадах бути долученими до ліквідації пожеж та інших лих у їхніх громадах.

Розповідати про добровільний пожежний рух на Волині нереально, не чіпаючи тему місцевої пожежної охорони (МПО). Бо на практиці формування вогнеборців на місцях утворюються (на Волині зокрема) у співпраці державної пожежної служби, місцевого самоврядування, яке й утворює МПО, та небайдужих громадян, які зголошуються бути добровольцями.

Процес у більшості випадків саме на Волині такий: орган місцевого самоврядування створює місцеву пожежну охорону, працевлаштовує водіїв для пожежних автомобілів, знаходить приміщення для депо, кошти на пальне та ремонт машин. Автомобілі ж місцеві пожежні команди на Волині отримують найчастіше від державної пожежної охорони. Самих водіїв для належного реагування – замало, тому вони об’єднують зусилля із добровольцями. На відміну від працівників МПО, вони не заступають на цілодобове чергування, а долучаються лише у разі потреби.

Станом на початок лютого 2023 року на Волині – 101 підрозділ місцевої пожежної охорони та 14 команд добровольців.

Заступник начальника Головного управління ДСНС України у Волинській області Василь Оліферчук називає такі показники одними з найкращих в Україні. Фактори, за якими визначають пріоритетність локацій для відкриття нових осередків, – це віддаленість населених пунктів від державних пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС, та, насамперед, мотивованість самих мешканців.



У 2022 році на Волині утворили три підрозділи МПО (у селах Підбереззя Горохівської громади, Видричі Камінь-Каширської громади та Стобихівка Сошичненської громади), а також 6 підрозділів добровільної пожежної охорони.

Місцева пожежна охорона, каже Василь Оліферчук, – це пожежні, які мають певний досвід і можуть самостійно виїжджати на пожежі і першими розпочати гасіння чи ліквідацію наслідків інших надзвичайних ситуацій до прибуття професійних підрозділів ДСНС. Натомість добровольці – це їхні перші помічники, люди, які готові кинути власні справи на час виклику і першими реагувати на пожежі в їхніх громадах.

За рік, що минув, підрозділи місцевої пожежної охорони у 2022 році здійснили 592 виїзди на пожежі.

Василь Оліферчук каже: «Поки приїде автомобіль з райцентру чи віддаленого місця дислокації осередку ДСНС, пожежа може набрати значних обертів, будуть більші збитки, трагічніші наслідки. Коли доїжджають державні підрозділи, місцевою пожежною охороною у віддалених громадах вже зазвичай поданий перший ствол на гасіння, здійснена евакуація потерпілих чи надана домедична допомога. Коли ми починаємо гасіння, місцеві пожежні команди і добровольці допомагають здебільшого підвозом води».

Посадовець додає, що у випадку пожеж в екосистемах МПО та добровольці часто справляються із вогнем самостійно – збити вогонь на стерні чи сухій траві не складно, але їхня участь суттєво економить ресурс державної пожежної охорони. Особливо така робота актуальна для північних районів Волині, де є торфовища, що в літню пору дуже часто і масштабно горять.

«Переймаємо досвід добровільного пожежництва Польщі»

Одна з найбільш боєздатних на Волині серед команд пожежних-добровольців – у Поромівській громаді Володимирського району. Її територія межує із Польщею, де система добровільної пожежної охорони ефективно працює вже понад 100 років.

На доїзд професійних рятувальників від найближчого підрозділу ДСНС до окремих населених пунктів Поромівської громади потрібно 15-20 хвилин. Тож голова громади Олег Савчук загорівся ініціативою створення команди добровольців. Посадовець регулярно спілкується та обмінюється досвідом із польськими колегами, тож знав, як такі команди працюють у гмінах сусідньої країни.



Повномасштабна війна дещо ускладнила процес комунікації, але зі створенням добровільної пожежної команди чекати не стали. Задум про створення такої команди був ще до війни, офіційно ж стартували у кінці минулого року.

Щоправда, модель створення команди добровольців у Поромівській громаді відрізняється від інших на Волині. Тут спочатку створили саме добровільну пожежну охорону з людей, які працюють виключно на ентузіазмі, облаштували осередок без витрат із бюджету громади. А у перспективі планують створити ще й місцеву пожежну команду, аби були водії для цілодобового чергування.

Для потреб добровільної пожежної команди виділили недіюче приміщення котельні на території школи. Пожежну машину передали партнери з Польщі. Вони також допомогли з амуніцією й технічними засобами.



Бути пожежними-добровольцями зголосилися 25 жителів громади – Поромова і інших сіл. Серед них – і голова громади Олег Савчук та його брат, декілька місцевих депутатів, фельдшер і двоє професійних рятувальників. Зокрема – командир відділення Нововолинського міського відділу Управління ДСНС України у Волинській області Ігор Сарай. Нещодавно його ім’я голосно звучало в інформаційному просторі через порятунок дітей від загибелі на льоду у Нововолинську.



Професійні пожежні у позаробочий час у рідній для них громаді координують роботу добровольців під час виїзду на пожежу чи іншу надзвичайну подію. Це неабияк полегшує роботу, особливо – якщо йдеться про відсутність МПО, як у випадку Поромівської громади.

Окрім виїздів на пожежі, добровольці тут долучаються, для прикладу, до відкачування води із підтоплених територій. Так, у кінці січня у селі Будятичі Володимирського району воду з підтоплених господарств відкачували члени добровільної пожежної команди.



«Ми переймаємо досвід добровільного пожежництва Польщі. Їздимо до них, співпрацюємо. Польські партнери передали нам вже два пожежні автомобілі. Перший ми використовуємо безпосередньо для гасіння пожеж, другий буде більш аварійно-рятувальним. Для прикладу, для того, аби витягнути автівку, яка злетіла з дороги. Ми вже купили відвал, під час снігових заметів теж будемо використовувати», – розповідає Олег Савчук.

Формування команди вогнеборців у Підбереззі: співпраця державного підрозділу, місцевого самоврядування, бізнесу і активістів

У Горохівській міській територіальній громаді – місто Горохів і 40 сіл. Села поділені на 8 старостинських округів, найбільший з яких – Підберезівський. Він налічує майже чотири з половиною тисячі населення на 8 сіл – Підбереззя, Печихвости, Стрільче, Полюхне, Козятин, Лемешів, Мирків і Пірванче.

Староста округу Віктор Коритко розповідає: осередок місцевої пожежної охорони відкрили не так давно – 6 грудня 2022 року. Із приміщенням допоміг місцевий бізнесмен-фермер. Пожежно-рятувальний автомобіль надало Головне управління ДСНС України у Волинській області.



На цілодобове чергування місцева пожежна охорона заступила на початку січня 2023 року. Наразі команда налічує трьох водіїв, які перебувають на зв’язку із горохівськими надзвичайниками.

Підбереззя, каже Віктор Коритко, розташоване якраз у центрі старостинського округу. Від нього у будь-яке з сіл – 5–7 кілометрів. Тож пожежний автомобіль може бути там за лічені хвилини. Підмогу підберезівська місцева пожежна охорона має від сформованої із 13 місцевих жителів команди добровольців, серед яких є представники із кожного села. Усі вони пройшли навчання й мають відповідні посвідчення. Із «бойовками» (спецодяг для пожежників – ред.), шоломами та спеціальним взуттям для працівників МПО та добровольців допоміг Проєкт USAID «ГОВЕРЛА».



«Троє водіїв отримують заробітну плату з бюджету громади. Громада оплачує і заправку чи ремонт автомобіля. А наші добровольці – це активні люди, які пройшли відповідні навчання і готові долучатися до гасіння пожеж. Серед них, наприклад, – директор Мирківської гімназії Олег Бачинський, деякі вчителі, кочегари. Усі ці люди – працевлаштовані, а добровольцями стали за власним бажанням і без матеріальної вигоди. Добровольці у нас дуже мотивовані. Хочемо залучати їх до профілактичних заходів. Людям треба розказувати, що пожежа – це біда», – розповідає староста.



«Бойове хрещення» місцева пожежна охорона і добровольці Підбереззя вже пройшли. У ніч з 29 на 30 січня у селі горів дерев’яний житловий будинок. Пожежа була масштабною – вогонь приборкували з 02:30 до ранку. Місцева команда привезла п’ять бочок води», – каже Віктор Коритко. Додає, що коли сам приїхав на місце пожежі, то там вже був доброволець Олег Дручок – 44-річний кочегар із місцевого дитсадка.

«На роботі вогонь розпалюю, а як доброволець – допомагаю гасити. Тієї ночі я був якраз на роботі і побачив пожежу. Був з автомобілем, тому швидко приїхав на місце пожежі. Там вже були хлопці з місцевої пожежної охорони, допомагав їм всім, чим було потрібно, розкидав пожежні рукави», – пригадує доброволець.

За словами Горохівського міського голови Віктора Годика, створення команди місцевої пожежної охорони, підкріпленої добровольцями у Підбереззі, – це гарний приклад державно-комунально-приватного партнерства.

Павлівська громада: досвід першопрохідців

Місцеву пожежну команду у Павлівській громаді Володимирського району створили ще у 2018 році при сільській раді. Вже через тривалий час, коли в області почав виникати й розвиватися добровільний пожежний рух, МПО заручилася підтримкою добровольців з громади.

Громада налічує аж 20 населених пунктів, а це – більш ніж половина території колишнього Іваничівського району. Між краями громади – більше 30 кілометрів по розбитих дорогах. Тому було важливо не просто створити місцеву пожежну охорону, а саме розгалужену систему, підкріплену добровольцями у селах.

«Павлівська сільська рада стала на цей шлях однією з перших в області. Для місцевих вогнеборців почали створювати умови, зробили ремонт у приміщенні, де розташували МПО. Зараз, коли добровільний пожежний рух і місцева пожежна охорона вже набирають обертів, легше отримати спорядження, ніж було тоді, коли ми починали», – розповідає головний спеціаліст з військово-облікової роботи Павлівської ради, відповідальний за цивільний захист громади Сергій Фіть.

Зараз місцева пожежна охорона у громаді налічує п’ятеро водіїв, у користуванні яких – 4 пожежні автомобілі, розташовані на трьох постах – у селах Павлівка, Риковичі та Луковичі.



Працюють у тісній комунікації з 18 державною пожежно-рятувальною частиною смт Іваничі. Після поданого із пожежної частини сигналу місцеві вогнеборці виїжджають на пожежу, аби ще до приїзду професійних рятувальників встигнути запобігти великому вогню.

«Тож, вогнеборці безпосередньо нашої громади – це 5 водіїв із місцевої пожежної охорони і 5 добровольців. Наше завдання – приїхати першими на місце пожежі, аварії чи іншого лиха і надати першу допомогу до приїзду професійних рятувальників. Коли це пожежа – ми маємо збити полум’я, наскільки це можливо в дозволених нам межах і умовах. Треба розуміти, що ми не можемо іти у палаючу будівлю, треба допуски, страховка. А тоді, коли роботу вже починають професійні рятувальники, є інша важлива функція – підвозити воду», – каже Сергій Фіть, який і сам входить до команди добровольців.

Відповідальний за цивільну безпеку у громаді додає, що місцеві вогнеборці та добровольці брали участь у кількох міжнародних проєктах – з освоєння навичок приборкання вогню, домедичної допомоги, а також їздили для обміну досвідом у сусідню Польщу.

Добровольці у Павлівській громаді вже долучалися до ліквідації наслідків пожеж у будівлях та, екосистемах, визволенні автівок зі снігових заметів, кюветів тощо. Найчастіше саме добровольці долучаються до гасіння пожеж сухостою. Працюють у комунікації із лісовою охороною. Використовують пожежні хлопавки, обкопують територію, щоб запобігти поширенню вогню. Із такими пожежами часто справляються саме місцеві вогнеборці, не залучаючи професійних рятувальників.

Війна, каже Сергій Фіть, певною мірою пригальмувала розвиток добровільного пожежного руху на території Павлівської громади. Але не через те, що знизився рівень мотивованості. Річ у тім, що четверо добровольців увійшли до складу добровольчого формування територіальної громади, ще троє – мобілізовані. Один із пожежників-добровольців, очільник ГО «Варта Порядку Павлівщини» Тарас Піварчук загинув на війні у травні 2022 року.

Аби підтримувати розвиток добровільного пожежного руху і мотивувати селян проходити навчання й ставати пожежниками-добровольцями, сільська рада розмірковує над способами мотивації.

Три місцеві пожежні команди і шість добровільних – «мінімальний план» на 2023 рік

У 2023 році на Волині, за словами Василя Оліферчука, планують утворити 6 об’єднань добровільної пожежної охорони, а також три підрозділи місцевої пожежної охорони.

Зокрема, підрозділ місцевої пожежної охорони вже у лютому мають намір відкрити у селі Четвертня Колківської селищної ради Луцького району. У березні – у селі Березовичі Зимнівської сільської ради Володимирського району, у травні – в селі Поромів Поромівської сільської ради Володимирського району, де вже діє добровільна команда.



Осередками добровільної пожежної охорони волинські рятувальники сподіваються укріпитися у таких населених пунктах області, як Вишнів і Стара Вижівка (Ковельський район), Видричі та Комарове (Камінь-Каширський район), Литовеж (Володимирський район) та Торчин (Луцький район).

«Це – мінімальний план. Будемо шукати можливості вийти за його межі. Ми вже мали зустріч із головою сільської ради. Боратинська сільська рада закінчується у селі Радомишль – це на межі з Рівненщиною. Хочемо там відкрити місцеву пожежну охорону, забезпечити їх автомобілем. Плюс є добровольці із сіл Лаврів, Баківці. Ними плануємо підсилити МПО, активні люди там є. Зараз вивільняємо техніку. Розглядаємо можливість відкрити МПО у селі Мирне на Горохівщині», – каже заступник начальника Головного управління ДСНС України у Волинській області Василь Оліферчук.



У деяких селах, де вже є МПО (як-от у селі Видричі Камінь-Каширської громади), їх укріплюватимуть добровольцями. У деяких (як-от у Поромові) – навпаки: тут вже є добровольці, тепер сільська рада має намір створити МПО.

Узагалі ж в рамках реформи децентралізації волинські рятувальники мають у планах утворення місцевої пожежної охорони у кожній територіальній громаді, крім районних центрів і міст обласного значення.

«Добровольство ми саме зараз активно впроваджуємо. Нещодавно завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» на Волині 10 громад змогли отримати підтримку для добровільних команд – це і навчання, і надання відповідного спорядження. Волині тут пощастило, бо йдеться про 10 наших громад, 10 – зі Львівщини і 5 – із Полтавщини», – каже Василь Оліферчук. І зауважує: реформа децентралізації сприяла розвитку місцевого вогнеборства на Волині. Громади тепер розуміють, що створення комфортних і безпечних умов для своїх мешканців – їхня компетенція теж. Тому знаходять гроші на фінансування МПО (за попередніми підрахунками, каже рятувальник, на це необхідно щонайменше 700–800 тисяч гривень в рік), активно шукають міжнародних партнерів і донорів.



Добровільні пожежні команди у громадах – це можливість швидко реагувати на пожежі у тих громадах, до яких доїзд професійних рятувальників тривалий. Але, окрім того, це ще й формування спільноти – свідомого і відповідального середовища в громаді, здатного розвивати цивільну безпеку через профілактичні заходи, навіть – вплив на формування відповідальності у цьому контексті через рідних і друзів.

Звісно, навіть за умови, що у кожній громаді на ентузіазмі будуть сформовані такі команди, це – не повністю безплатна річ. Потрібно оплачувати амуніцію, навчання, страховки тощо. Ці завдання, а також підтримка мотивації добровольців мають бути пріоритетами для місцевого самоврядування.

Ця публікація була створена Інформаційним агентством ВолиньPost у межах кампанії «Безпека (Ци)Вільних». Кампанія «Безпека (Ци)Вільних» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Текст – Іванни РУДИШИН

Фото – авторки, а також з архівів співрозмовників та Головного управління ДСНС України у Волинській області

На головному фото – доброволець із Поромівської громади Віталій Мурмиль

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.