Ляльковий театр у Луцьку: від німого кіно до джазу

Ляльковий театр у Луцьку: від німого кіно до джазу
Ляльковий театр – знакове місце культурного життя міста. За понад столітню історію тут виступило безліч акторів, були поставлені шедеври театрального мистецтва, ба навіть мистецтво кіно не оминуло цих стін.

Без сумніву, чепурна але не надто примітна будівля на вулиці Богдана Хмельницького у Луцьку – один з епіцентрів мистецької історії Луцька.

Все починалося з маленького електротеатру. Зараз тут ставлять лялькові вистави для дорослих та дітей, виступають джазмени. А трохи більше 20 років тому навіть вирували серйозні політичні пристрасті.

ПЕРШИЙ МІСЬКИЙ КІНОТЕАТР

Імовірно, будинок на цьому місці збудували в 1890 році. Що було у цих стінах до 1909 – невідомо. У тому році член Луцької міської думи Л. Ельберт частково за власні, частково за міські гроші вирішив відкрити електротеатр «Оріон» у цій будівлі.

Це було приміщення, де показували кіно. На той час кіно було «німим», а музичний супровід забезпечували музиканти, які грали на скрипці та фортепіано. Подібний спосіб показів був типовим по всій Європі.

Це був не перший електротеатр в Луцьку, але ймовірно, перший зі стаціонарним приміщенням.

Коли в 1920-х роках Луцьк опинився у складі Другої Речі Посполитої, міська влада вирішила зробити тут міський кінотеатр. За проектом архітектора К. Школьницького зробили добудову приміщення і 10 травня 1925 року Міський кінотеатр урочисто відкрили.

Зал театру в тридцятих роках. Фото з польської Національної цифрової бібліотеки Polona
Зал театру в тридцятих роках. Фото з польської Національної цифрової бібліотеки Polona


Очевидно, це був перший кінотеатр Луцька зі звуком. Хоча вже наприкінці двадцятих в місті їх було кілька. Старожили згадували, як вони із задоволенням відпрошувалися у своїх батьків подивитися мультики, і сиділи там кілька сеансів поспіль.

Детальніше про історію луцьких кінотеатрів читайте у матеріалі «Кіно і Луцьк: 100 років великого екрану в місті».

Ще у 1924 році Луцький магістрат заснував Міський театр імені Юліуша Словацького.

Урочисте зібрання 15 листопада 1924 року з нагоди відкриття міського театру. Фото з книги «Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії» Віктора Літевчука
Урочисте зібрання 15 листопада 1924 року з нагоди відкриття міського театру. Фото з книги «Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії» Віктора Літевчука


Цей театр не мав власного приміщення, тому базувався у міському кінотеатрі. Правда, проіснував він лише два сезони – завадило скрутне фінансове становище.

Луцький міський театр перетворився на пересувний Волинський. І хоча їздив по всьому воєводству, але база його була в Луцьку. У репертуарі були твори Бернарда Шоу, Жана-Батіста Мольєра, Вільяма Шекспіра, Генріка Ібсена, Олександра Дюма, Юліуша Словацького та інших гігантів літератури. Цей театр також мав фінансові проблеми. Проте він мав підтримку приватних коштів.
Вистава «Mademoiselle» в театрі ім. Юліуша Словацького, 1933. Зліва направо: Євгенія Бурбянка, Мєчислав Зонер, Станіслава Висоцька. Національний цифровий архів Польщі (NAC)
Вистава «Mademoiselle» в театрі ім. Юліуша Словацького, 1933. Зліва направо: Євгенія Бурбянка, Мєчислав Зонер, Станіслава Висоцька. Національний цифровий архів Польщі (NAC)
Вистава «Адвокат і троянди» польського драматурга Єжи Шанявського, 1932. Національний цифровий архів Польщі (NAC)
Вистава «Адвокат і троянди» польського драматурга Єжи Шанявського, 1932. Національний цифровий архів Польщі (NAC)
Вистава «Субретка» за твором Жака Деваля в театрі, 1939. Національний цифровий архів Польщі (NAC)
Вистава «Субретка» за твором Жака Деваля в театрі, 1939. Національний цифровий архів Польщі (NAC)

Як пише дослідниця театрального руху в Луцьку у міжвоєнний період Софія Степанюк, «у середовищі інтелектуальної, фінансової, керівної еліти вважалося престижним ходити до театру, писати рецензії, брати участь у діяльності театральних товариств».

Наприклад, під час економічної кризи початку тридцятих в Луцьку створили Товариство польського театру на Волині, яке підтримувало діяльність пересувного Волинського театру. Серед засновників був директор філіалу Банку польського в Луцьку Станіслав Бачинський, директор кінотеатру Володимир Гарловський, адвокати Генрик Сумковський та Тадеуш Загурський, редактор тижневика «Волинська земля» Олександр Шуро та інші.

Теперішня вулиця Богдана Хмельницького. Праворуч знизу - сходи до нинішньої міської ради. Будинок з трикутним дахом - театр. Фото 1942 року з єврейського архіву Яд Вашем
Теперішня вулиця Богдана Хмельницького. Праворуч знизу - сходи до нинішньої міської ради. Будинок з трикутним дахом - театр. Фото 1942 року з єврейського архіву Яд Вашем


ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЛЯЛЬКОВИХ ТЕАТРІВ

Після війни у приміщенні театру розмістили обласний драматичний театр імені Шевченка. Він складався із акторів довоєнного Волинського українського театру та акторів Миргородського пересувного театру, який «переселили» в Луцьк.

У сімдесятих тут ставили вистави за творами відомих майстрів. «Лісова пісня» Лесі Українки, «За двома зайцями» і «Циганка Аза» Михайла Старицького, «Ревізор» Миколи Гоголя, «Живий труп» Лева Толстого, «Марія Тюдор» Віктора Гюго, «Украдене щастя» Івана Франка та інші. У той час «робітники і трудящі» ішли в театр із не меншим задоволенням, ніж у кінотеатри.

Театр у шістдесятих. Фото board.lutsk.ua
Театр у шістдесятих. Фото board.lutsk.ua


У 1975 році лучани дочекалися появи нового театрального гіганта - здали в експлуатацію приміщення театру на майдані біля собору. Драматичний театр перемістили туди, а в старому театральному приміщенні утворили Волинський обласний театр ляльок. 16 березня 1976 року відбулася перша вистава - «Військова таємниця».

Склад акторів лялькового театру поповнили випускники Харківського інституту мистецтв, Волинської філармонії та Луцького культурно-освітнього училища.

Із того першого складу кілька людей працює до сьогодні.

У 1976 році в театрі вже ставили кілька вистав. Репертуар постійно доповнювали й оновлювали. Перше визнання театру на державному рівні прийшло у 1978 році. Тоді взяли участь у республіканському театральному фестивалі, де завоювали друге місце.

Театр у радянський період. Фото до 1975. board.lutsk.ua
Театр у радянський період. Фото до 1975. board.lutsk.ua


Волинський обласний ляльковий театр стрімко завойовував успіх. У 1979 році Міністерство культури Радянського Союзу присвоїло йому вищу категорію. Тоді в УРСР її мали тільки чотири театри: харківський, київський, луцький та хмельницький. Це було високе визнання праці луцьких лялькових театралів.

Директор театру Данило Поштарук згадує, що в той час він запрошував працювати до Луцька відомих режисерів та художників, тому творчий колектив театру мав можливість професійно зростати.

Головний художник Елеонора Боровинкова з тодішнього Ленінградського лялькового театру допомагала робити ляльки, режисер Сергій Єфремов ставив вистави. Бував у театрі заслужений артист Валерій Бугайов, діяч мистецтв Борис Азаров.

Ляльковий театр в Луцьку здобував авторитет. За словами Поштарука, театр ляльок у Луцьку сприймали як певну театральну школу.



У 1983 році Волинський обласний театр ляльок організував перший всеукраїнський (тоді називався республіканський) фестиваль лялькових театрів. Це була мега-подія, яка тривала 12 днів.

На фест з'їхалися всі театри ляльок з УРСР. Їх було більше 20-ти. Це була спроба подивитися зріз всього театрального мистецтва України на той час. А для Луцька це був ще один солідний шанс засвітитися на ляльковій театральній сцені республіки.

В Луцьк приїхали критики, режисери, художники, драматурги, творчі лабораторії, актори з усієї країни. В газетах і журналах вийшло багато репортажів та аналітичних матеріалів.

Наприкінці дев'яностих театр грав роль сцени, на якій зароджувалося демократичне життя міста.

19 серпня 1989 року в театрі відбувалася установча конференція Волинського осередку Народного Руху України. Зі слів Данила Поштарука приміщення театру для такої події вибрали, бо це було нейтральне, аполітичне місце.



На сцені вивісили жовто-блакитний прапор із тризубом. Зараз про цю подію нагадує меморіальна дошка на головному фасаді театру.

ВОРОТА КРИВИЦЬКОГО

У 1991 році відбулася перша в незалежній Україні сесія Луцької міської ради. Засідання проходили у приміщенні театру.

За словами директора театру Данила Поштарука, коли знімали радянський прапор із будинку міськради, стався цікавий випадок. Радянський прапор зняли, а на його місце підняли український. Але через кілька хвилин його опустили і знову підняли радянський. Потім і його опустили, а підняли вже два - радянський та український. Так вони висіли кілька днів. Але потім радянський остаточно зняли.

У 1993 році в театрі провели унікальний фестиваль вертепів. Його ідейними натхненниками були професор з Варшави, президент UNIMA («Міжнародна асоціація лялькового театру») Генрік Юрковський, праці якого переклали на більше 20 мов світу, та директор театру Данило Поштарук.

В рамках фестивалю провели науковий симпозіум про дослідження театру. В той час побутувала думка авторитетного Івана Франка, що український вертеп походить від польської шопки. Але дослідник Йосип Федас повідомив, що знайшов згадку про вертеп на Волині в середині XVI століття. Це на майже три десятки років раніше, ніж перша згадка про польську шопку. Це було вагоме наукове відкриття.

Ліворуч від головного входу в театр знаходяться цікаві ворота. За художньою стилістикою вони нагадують ще довоєнні луцькі двері.



Але зроблені вони набагато пізніше – наприкінці дев'яностих років чи на початку 2000-х. Їх зробили за кошти з міського бюджету за ініціативою тодішнього луцького мера Антона Кривицького. Це була свого роду компенсація за оренду приміщення, яку не заплатили театру, коли тут відбувалися організовані міською владою конференції, засідання.

Ворота у внутрішній двір виготовили у художньо-виробничому комбінаті за проектом тодішнього головного художника комбінату Івана Гаврилюка.

У 2008 році Волинському обласному театру ляльок Указом Президента України надали статус академічного.

У театрі, крім лялькових вистав для дітей та дорослих, інколи відбуваються концерти та фестивалі. Тут щорічно проводять фестиваль вертепів «З Різдвом Христовим!». Уже двічі відбувся концерт джазових колядок.

Жешувський Молодіжний Оркестр імені Войцєха Кіляра акомпанує львівському ансамблю A cappella Leopolis, які виконують колядки країн Європи
Жешувський Молодіжний Оркестр імені Войцєха Кіляра акомпанує львівському ансамблю A cappella Leopolis, які виконують колядки країн Європи
Барабанщик гурту ShokolaD Ігор Гнидин
Барабанщик гурту ShokolaD Ігор Гнидин
Концерт «Щедрий вечір з добрим джазом» львівського гурту ShokolaD
Концерт «Щедрий вечір з добрим джазом» львівського гурту ShokolaD


У 2012 році приміщення відремонтували. Через появу тріщин на стінах всю будівлю стягнули металевими прутами, перекрили наново дах і оновили фасад.

На це витратили майже 2 мільйони гривень.

На черзі - ремонт сцени та залу.

Велика люстра в залі
Велика люстра в залі
Зал та сцена з балкону
Зал та сцена з балкону
Верхнє освітлення сцени
Верхнє освітлення сцени
Так виглядає круг під сценою
Так виглядає круг під сценою
Двигун, який колись рухав круг на сцені. Зараз не працює
Двигун, який колись рухав круг на сцені. Зараз не працює
Приміщення під сценою
Приміщення під сценою
Кімната з костюмами
Кімната з костюмами
Оркестрова яма
Оркестрова яма
Пульт керування світлом, розташований під сценою
Пульт керування світлом, розташований під сценою
Сучасний пульт керування світлом
Сучасний пульт керування світлом
Старі радянські блоки керування під сценою
Старі радянські блоки керування під сценою
Мікросхема радянського пульта керування
Мікросхема радянського пульта керування
Під сценою
Під сценою
Пульт керування звуком
Пульт керування звуком
Старі апарати керування звуком
Старі апарати керування звуком
Шафа з касетами аудіозаписів
Шафа з касетами аудіозаписів
У гримерці
У гримерці
Фойє
Фойє
Вхідні двері у фойє
Вхідні двері у фойє
Внутрішні сходи службового користування
Внутрішні сходи службового користування
Великий портрет Тараса Шевченка, знайдений на горищі театру у сімдесятих
Великий портрет Тараса Шевченка, знайдений на горищі театру у сімдесятих


Текст і фото - Олександра КОТИСА (ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Теги: історія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Дякую. Чудово!
Відповісти
Як завжди чудовий матеріал від Олександра.Дякуємо. Остерігайтесь ще однієї зазіхачки із СНУ!))))
Відповісти
Супер!
Відповісти
duwe cikavo,dakuju

Відповісти
А я думав, що то ворота оригiнальнi.
Ну хоч щось Кривицький зробив для мiста.
Відповісти
усе гарно, матеріал цікавий, але шкода, що наш театр не має сайту, інформації про репертуар, афіші, можливість замовити і придбати квитки через інтернет, адже це вже не є диковинкою, а нормальна сучасна робота! інтернет-ресурси стали б на підмозі і для розкурутки, і для реклами, і для можливих глядачів! Побажаємо розвиватись у дусі сучасності!
Відповісти