Ігор Єремеєв: «На посаді нардепа зможу зробити більше, ніж у кріслі міністра»

Нинішній рік для волинського мільйонера Ігоря Єремеєва видався направду успішним. 44-річний бізнесмен, співвласник групи компаній «Континіум» знову став народним депутатом. Уже вдруге у своєму житті. Як і у далекому 2002-му, він балотувався до парламенту у мажоритарному окрузі №23 і таки зумів переконати волинських селян знову повірити йому. Більше того, самовисуванець Єремеєв, відхрестившись від Народної партії, яку колись фінансував, зміг легко перемогти головного волинського тимошенківця Анатолія Грицюка.

Тепер Єремеєв обіцяє не розчарувати своїх виборців та переконує: у нардепи пішов не для того, щоб захистити свій бізнес, мовляв, на першому місці – законотворча діяльність. Нині у команді Єремеєва вже працює ціла група юристів, яка й допомагатиме йому творити нові законопроекти. Утім вже перші голосування Єремеєва у Верховній Раді викликали неоднозначну реакцію у ЗМІ.

Про перші тижні роботи у парламенті, політичну позицію та плани на майбутнє Ігор Єремеєв розповів 25 грудня під час зустрічі з волинськими журналістами у Києві.

– Перші дні роботи Верховної Ради нового скликання нагадують цирк. І це не лише моя думка. Що думаєте ви? Вам подобається те, що там відбувається? Саме цього очікували чи мали інші уявлення?

– Я очікував, що такі події будуть. Це не стало для мене новиною. Як би мені було неприємно бачити матеріали про українські події, які показують російські телеканали, CNN, BBC, вважаю, що в даній ситуації поведінка опозиційних політичних сил є дзеркальним відображенням того, що відбувається в суспільстві.

Іншого варіанту дотримання регламенту, виконання основних конституційних функцій народних депутатів не було. І це дало свій результат: депутати почали голосувати особисто. Вдумайтесь, в минулому скликанні Верховної Ради дві третини всіх законів було прийнято з порушенням процедури голосування. Такого допустити в новій Раді не маємо права.

– Чи зможе Верховна Рада у такому складі якісно працювати? І чи цей парламент проіснує усі п’ять років? Може, дійсно варто чекати нових виборів, про що зараз так багато говорять?

– Про те, що парламент «не доживе», як правило, активно говорять ті, хто не пройшли виборчу кампанію. Бо вони живуть надією на новий шанс.

За законом Президент сьогодні втратив можливість розпускати парламент. Але якщо парламент не працює декілька місяців, тоді він розпускається.

Чи відбудеться це? Малоймовірно. Це може трапитися за однієї умови: якщо економічна ситуація в державі буде погіршуватися настільки, що опозиція зрозуміє – заблокувавши роботу парламенту і розпустивши його, на наступних виборах опозиція набере стільки голосів, що Партія регіонів не зможе контролювати Верховну Раду. Але це штучна ситуація.

Вважаю, що в умовах глобальної світової кризи створювати і надалі загострювати політичну кризу в державі, пов’язану із розпуском парламенту, було б великим злочином.

– Якби Верховну Раду таки розпустили, чи балотувалися б ви знову в 23-му окрузі? І чи виграли б знову, як гадаєте?

– Я спокійно йшов би на перевибори. І переконаний, що люди мене підтримали б. Я хочу працювати в окрузі. В мене є плани, ідеї, які сформовані на основі роботи з людьми. Якщо дасть Бог, я їх реалізую і через п’ять років зможемо сказати – 23-й округ виглядає краще, ніж будь-який інший округ із усіх 250-ти в Україні.

– Ви вже чули у свій бік звинувачення у тому, що Ігор Єремеєв, мовляв, голосує синхронно з Партією регіонів, і, зокрема, підтримав кандидатури Миколи Азарова на пост прем’єра і Володимира Рибака – на пост спікера. Як прокоментуєте? Чому ви голосували «за»? Чому вас не можна назвати «тушкою»?

– На превеликий жаль, я спостерігаю, що деякі журналісти подають певні речі так, як вигідно власне їм самим у той чи інший момент. Я абсолютно незгідний з твердженням про синхронність голосувань із Партією регіонів. В мене є чітке розуміння того, чому я голосував за прем’єра Азарова. Поясню свою позицію.

Перший аргумент. Я категорично не згідний з опозицією, що вона не представила свого кандидата на прем’єра. Сьогодні Партія регіонів набрала близько 180 депутатів, Об’єднана опозиція – також близько 180. Є позафракційні й комуністи. Шанси, як бачимо, реальні, то чому було б цього не зробити? Наявність альтернативної кандидатури дала б можливість позафракційному, як мені, показати свою позицію. А так виявилось, що в мене немає вибору! Запропонували б Наливайченка з УДАРу на першого віце-спікера. І я, до речі, хотів його підтримати, але він зняв свою кандидатуру. Я голосував за другого віце-спікера від «Свободи» Руслана Кошулинського, адже переконаний, що представники опозиції мають бути також на посадах, бо інакше маємо повний перекіс влади.

Інший аргумент. Бачимо, як зараз ні звідки з’являються нові чиновники або урядовці. Я запитав себе: якщо я не підтримаю кандидатуру Азарова, який очікуваний і зрозумілий зі всіма своїми позитивними і негативними характеристиками, то хто замість нього буде завтра? А якщо це буде Колесніченко? Або Чечетов? Якщо він може командувати фракцією Партії регіонів у Верховній Раді, то з таким же успіхом він зможе завтра давати команди Кабінету міністрів. І потім, наприклад, запровадиться не тільки 15-відсотковий податок на продаж валюти, а, як в дитячій книжці про Чіполіно, «податок на дощ, податок на дощ під кутом і податок на дощ проливний». Чи в школах, наприклад, заборонять взагалі викладати українську мову. Неочікувані люди – неочікувані дії.

– Як вам взагалі новий склад уряду?

– Я вважаю, що такий склад Кабінету міністрів ще раз підкреслює те, що сьогодні вся відповідальність перед українським народом лежить на певній групі людей.

Мені дуже прикро, що серед 46 мільйонів громадян України, серед 25 регіонів України, крім вихідців з Донецька і Донецької області, не знайшлося людей, які б могли у вищих ешелонах влади представляти український народ.

– Ви задоволені тим, що працюватимете у Комітеті з питань податкової та митної політики?

– Це той комітет, в якому я хотів працювати, тому що чітко розумію, що таке податковий тиск на малих підприємців і розумію, що з цим необхідно робити. Знаю, що відбувається на митниці, щоби не декларував уряд і як би не запевняв, що на митниці зараз зупинена контрабанда і немає порушень законодавства.

Тому думаю, що зможу запропонувати достатньо багато хороших законів, які б полегшили життя середньому бізнесу і спростили можливість митного оформлення товарів і послуг на митниці при перетині кордону.

– Депутати від Волині якось планують об’єднатися задля лобіювання інтересів області?

– Є така ідея. Ми запропонували депутатам з Волині, Рівненщини і Житомирщини утворити депутатську групу «Полісся». Це така назва, яка уніфіковує ці три регіони і зможе об’єднати навколо себе депутатів. У моїй програмі є підпункт щодо стимулювання розвитку поліських регіонів. Це буде достатньо велика група депутатів, яка зможе прийняти або ж відстоювати низку законів.

– Свободівець Анатолій Вітів заявляв, що уже вів переговори з Катериною Ващук та Степаном Івахівим щодо об’єднання нардепів від Волині у таку собі лобістську групу задля відстоювання соціально-економічних інтересів області…

– Я не думаю, що опозиціонери не підтримають ідею створення групи «Полісся». Це нелогічно. Тут не грає ролі опозиціонер ти, провладний чи позафракційний. Ти – громадянин цієї держави і, будучи народним депутатом, ти повинен робити все, щоб кожен твій крок був спрямований на користь простих українців.

Я чув про розмову Анатолія Вітіва з Катериною Ващук. Але це достатньо сира думка. Я вважаю, що потрібно говорити не лише про Волинь, а про поліські території загалом. Ми не можемо відірвано приймати закони. Об’єднавши депутатів із кількох областей, ми матимемо групу, яка налічуватиме 25-30 людей. Це логічно і правильно.

– Ігоре Мироновичу, вам уже пропонували роботу у владі?

– Мене ніколи не цікавила робота у виконавчій гілці влади. Я вважаю, що найвище звання, яке сьогодні є в державі, – це народний депутат. Тому що саме ця людина обирається українським народом. І немає більшої довіри, ніж довіра українського народу.

Якщо я зможу реалізувати ті задуми, які маю, будучи народним депутатом, то це буде не менш вагомим внеском для українського суспільства, ніж виконання функцій міністра.

– Чи пропонували вам вступити у якусь фракцію? Хто пропонував? На яких умовах?

– Зрозуміло, що пропонували. Пропозиції були і від опозиції, і від провладної більшості. Але на кожній із 480 зустрічей я казав виборцям, що буду позапартійним і позафракційним, що буду відстоювати інтереси свого округу. Тож не планую бути членом будь-якої політичної сили і входити до якоїсь фракції.

Як відомо, безпартійні мажоритарники не мають права утворити фракцію. Ми тільки можемо бути групою. І така група вже є. У нас близько десяти народних депутатів, які підтримують один одного і голосують, як група. Ми обговорюємо те, як ми голосуємо.

Думаю, що впродовж півроку Верховна Рада більш-менш сформується, зорганізуються групи. І наша група «Полісся», про яку я говорив, точно буде існувати, вона має право на життя.

– Чи є люди, з якими ви принципово не співпрацюватимете у ВР?

– Комуністи.

– Але серед найяскравіших комуністів – і волинянин Адам Мартинюк…

– З Адамом Івановичем Мартинюком я у нормальних стосунках. Але нормальні людські стосунки і політичні відносини, які опираються на ідеологічні переконання, – це зовсім різні речі.

– Нині найпринциповіше для опозиції питання – особисте голосування депутатів. Чи будете ви віддавати комусь свою депутатську картку, аби її використовували для голосування без вашого відома?

– Я проголосую за закон про персональне голосування. Я також підтримаю закон про систему «Рада-3». І буду робити все для того, щоб за мене ніхто не голосував і я ні за кого не голосував. Треба нарешті депутатам перестати порушувати закон, не голосуючи особисто. Тоді будемо персонально відповідати перед своїми виборцями.

– А як щодо закону про зняття депутатської недоторканості?

– Якщо ми хочемо розвивати Україну у демократичному напрямку, називатися європейською державою, то таке рішення ми повинні прийняти. Я за це проголосую.

– Невже ви, бізнесмен, дуже зайнята людина, плануєте щодня ходити на засідання Верховної Ради?

– У 2000 році, коли я вперше став народним депутатом, написав заяву і був звільнений з посади генерального директора групи компаній «Континіум». З того дня я є головою благодійного фонду «Волинська родина» і почесним президентом групи компаній «Континіум», який має лише консультаційні функції.

– Тобто у Верховній Раді вас можна буде часто зустріти? Безпричинно прогулювати не збираєтесь?

– До сьогоднішнього дня у мене 100-відсоткова відвідуваність.

– Волинянам слід очікувати відставки губернатора? Про це зараз багато говорять…

– Я не можу сьогодні стверджувати, чи це станеться. Але спостерігаючи за тим, як сьогодні приймаються рішення в державі, то бачу, що і таке може бути. Але Борис Петрович як губернатор – це людина, яка на своєму місці. За декілька останніх років в області достатньо багато зроблено.

– Які вибори для вас були легшими: нинішні чи тоді, коли ви вперше балотувалися?

– Попередні вибори були важчі. Це були мої перші вибори. Я тоді був достатньо молодим. Було складно довести людям, що ти здатен відстоювати їхні інтереси у Раді. А коли ти вже вдруге приходиш на округ, люди мають з чим порівняти, оцінюють чи співпадають твої слова з ділом. Відверто можу сказати: у цій виборчій кампанії було менше негативу, ніж у першій.

– Якщо я скажу, що ви вклали в округ багато грошей, то точно не помилюся, хоч ви, певно, спробуєте заперечити. Але, мабуть, погодитесь, що ваші конкуренти не надто старалися вас перемогти. То чи міг би знаний на Волині Анатолій Грицюк вас перемогти і чому не переміг?

– Якщо ви скажете, що Єремеєв вклав у свій округ багато коштів, то ви не помилитеся. Вкладав протягом 12 років кожен день. І мені за це не соромно. Мені не соромно за зроблені дитячі садки, відремонтовані ФАПи, школи, дитячі будинки, спортивні майданчики, дороги і за решту справ.

Коли був народним депутатом, жодної копійки з тих коштів, які надходили з держави на округ, не було витрачено не за цільовим призначенням. Люди це бачать, розуміють і цінують.

Тож на відміну від деяких моїх конкурентів, я точно не йшов на вибори, щоб отримати доступ до державних коштів.

Що стосується Грицюка, то Анатолій Петрович точно розумів, на який округ він іде. І чому він раптово прийняв таке рішення? Про це знає весь Луцьк і Ківерці. Не хотів би поза очі про нього говорити. Люди зробили свій вибір.

– Нинішній парламент суттєво змінився з того часу, коли ви вперше стали депутатом?

– На превеликий жаль, Верховна Рада не змінилася на краще. Внутрішній дух той же. Але мені хочеться вірити, що Верховна Рада все-таки стане взірцем вищого законодавчого органу України, а депутати зрозуміють головне: народний депутат – це політична еліта українського суспільства. І якщо ви вимагаєте від людей виконувати закони, то у першу чергу ви самі повинні бути взірцем їх виконання. Якщо ви є таким взірцем, то ви маєте право називатися політичною елітою.

Бути елітою – це не їздити на мерседесі з номерами ВР, бути елітою – це думати, як еліта, жити за цими правилами і створювати ці правила. І доки перші особи держави цього не зрозуміють, нічого європейського, окрім географічного розміщення, Україна не матиме.

– Ігор Єремеєв на довго повернувся у політику? Колись ви очолювали цілу фракцію, у цьому скликанні теж плануєте бути помітним депутатом?

– Для мене самого це дуже складне питання. Я багато разів ловив себе на думці, що не хочу бути надто активним політиком у тому сенсі, що не бажаю займати тих чи інших політичних посад. Але з іншого боку спрацьовує такий собі сільський характер: якщо взявся до роботи, то роби її на сто відсотків.

Я точно можу сказати одне: буду послідовним, робитиму все для того, щоб виконати власну передвиборчу програму.

– Де і з ким святкуватимете Новий рік та Різдво?

– Новий рік я святкуватиму у Трускавці. На Різдво сподіваюся потрапити у гори й буду продовжувати вчити доньку їздити на лижах, а сина – на сноуборді.

Записала Ірина КАЧАН (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.