Адвокат з Луцька подорожує на велосипеді у пошуках унікальних автобусних зупинок. ФОТО

Луцький адвокат Юрій Наумович вже декілька років подорожує Волинню на велосипеді. Спочатку це було звичайною розвагою, яка допомагала розважитись та дослідити терени рідної області.

Однак згодом завдяки велоспорту чоловік захопився ще одним незвичайним хобі - шукати цікаві автобусні зупинки із старою мозаїкою та фотографувати їх.

Пізніше Юрій почав досліджувати цю тематику, цікавитись історією та етимологією малюнків, шукати інформацію про художників та спілкуватись із однодумцями.

Як виявилось, звичайні старі автобусні зупинки, що стоять майже розвалені над дорогами, мають свою цікаву історію. Часто люди, чекаючи автобуса, навіть не здогадуються, що поруч із ними - частинка культурної спадщини.

Адже мозаїку на запинках художники викладали декілька тижнів. Усі малюнки на них не випадкові та мають прив’язку до особливостей регіону. А ще це мистецтво часто було звільненим від обов’язкової комуністичної пропаганди, тому вабило багатьох молодих художників.



«Велоспорт допомагає досліджувати Волинську область»

Я працюю адвокатом вже більше десяти років. Моя професія передбачає психологічний аспект, де постійно доводиться вирішувати чужі проблеми. Це дуже виснажує. Тому для того, аби розвантажити мозок та відпочити, я займаюсь велоспортом та бігаю трейли.




Разом з моїми друзями із туристичного магазину «Миклухо Маклай» маємо свій маленький велоклуб і багато катаємось Волинню. Маю навіть карту, на якій позначаю всі дороги, де їздив і куди ще планую поїхати.





Саме завдяки велоспорту я зрозумів, яка у нас гарна місцевість та краєвиди. Адже ми часто не помічаємо того, що маємо. Для прикладу, велосипедисти в Англії не можуть подорожувати так, як ми, бо в них майже всі поля — це приватна власність, загороджена забором.



А ми маємо простір та свободу: виїжджаєш чотири кілометри за Луцьк і вже починаються неосяжні поля та ліси. Тому ми з друзями вирішили дослідити терени, на яких живемо.




«Художники придумували малюнки, відштовхуючись від особливості та навіть міфології краю»

Людський розум побудований таким чином, що він не помічає того, що нам здається непотрібним. І завдяки такому «фільтру» ми пропускаємо багато цікавого. Тому особисто я ніколи не звертав уваги на автобусні зупинки, що стоять біля дороги.

Але одного разу я побачив дуже цікаву мозаїчну зупинку. Вона була така гарна, що я її сфотографував. І після цього став частіше до них придивлятись.

Згодом в одному селі я знайшов зупинку із дуже цікавим сюжетом: русалки, мавки, болота. І мене зацікавила етимологія походження цих малюнків. Чому художники свого часу зобразили саме це? Як виявилось, усі мозаїки — не випадкові. Зазвичай митці малювали, відштовхуючись від особливості краю та навіть його міфології.

Для прикладу, у селі Оленівка на зупинці зображені олені, а у Линівці — лини. Мавки або русалки часто намальовані там, де є болотиста місцевість.




Я звернув увагу на те, що на Волині найпоширенішими сюжетами є олені, кабани та зайці. Тобто, жирафу та зебру на зупинці ніхто не малював.




Однак, засмучував той факт, що більшість цих споруд — у жахливомі стані. Багато з них майже зруйновані, а ті, що цілі, люди перетворили на смітник або туалет. Сама мозаїка на багатьох з них повідвалювалась або її чимось заклеїли. І від цього сумно, адже це — унікальні малюнки, зроблені за допомогою унікальної техніки.

Тому я настільки цим перейнявся, що вирішив відфотографувати усі красиві та історично цінні зупинки. Адже це допоможе хоч якось зберегти пам’ять про них.



Був випадок, коли зупинку, яку я сфотографував, через декілька днів просто знесли. Коли я туди повернувся, то мозаїка валялась розкидана на землі. І ти розумієш, що вона вже знищена і ніхто її більше не відтворить.

Тому окрім фотографування, я відмічаю ще всі маршрути, де їздив. Мрію колись зробити інтерактивну карту або цікавий велосипедний маршрут.

«Мозаїкою на зупинках влада хотіла вразити іноземців»

Я почав шукати інформацію про мозаїку на зупинках у різних джерелах, самостійно досліджувати цю тематику. Про це є багато історичних публікацій навіть в інтернеті. А ще в Україні є фотографи, які також цим займаються. Один з них - Євген Нікіфоров, який видав альбом-книгу про мозаїку Київської області. Там є розділ і про автобусні зупинки. Він довго досліджував цю тематику та багато фотографував.

Отож, як виявилось, багато «автобусних павільйонів» побудували у 1970-1980-их роках перед відкриттям Олімпіади.

У деяких джерелах пишуть, що завдяки красивим зупинкам влада хотіла вразити іноземців, які мали приїхати дивитись Олімпіаду.

Адже в Америці, для прикладу, на той час вже була розвинена автомобільна індустрія із придорожними мотелями та автобанами.А Радянський Союз був бідною країною, в якій більшість людей їздили на громадському транспорті. Тому влада поставила собі за ціль упорядкувати дороги, аби вразити іноземців.

Тобто, у країні все так заможно, що навіть автобусні зупинки обкладені мозаїкою.

«Художників, які працювали над мозаїкою на зупинках, можна назвати першими райтерами»

Також я знайшов інформацію про самих художників, які працювали над зупинками. Правда, її дуже мало.

Однак, очевидці розповідають, що художники приїжджали до села часто із своїми помічниками. Вони жили у людей «по хатах» і декілька тижнів працювали над однією зупинкою. Їх можна назвати першими райтерами.

Кажуть, що цей вид монументального мистецтва приваблював багатьох молодих художників-студентів через відсутність примусової комуністичної пропаганди.

Тобто, художники не викладали на одній стороні зупинки оленя, а на іншій — Леніна, який веде того оленя до світлого комунізму. Бо ми всі добре знаємо, як у Радянському Союзі було із пропагандою та тісними рамками для митців.

Майже усі ці малюнки на зупинках — унікальні та не повторюються. А це — одна з головних причин, чому варто зберігати цю культурну спадщину.

Як виявилось, є навіть різні методи викладання мозаїки. Я не професіонал, але вже можу розрізняти та знаходити відмінності у техніці виконання. Є дуже маленька мозаїка, є малюнки, викладені перевернутими камінчиками, тощо.

Можна сказати, що мозаїка — це пікселізація. Тому чим менші деталі — тим якісніша картинка.

«Хочу прибрати одну зупинку і подивитись, через скільки часу люди знову зроблять з неї туалет та смітник»

Автобусні зупинки, що розміщені над дорогою загального значення знаходяться на балансі Укравтодору. А за ті, що побудовані у селах, відповідає ОТГ.

Зараз багато таких зупинок просто руйнують у рамках проектів реорганізації. На їх місці ставлять нові — повний несмак. Оці сині будки-зупинки часто будують фірми, що виготовляють огорожі на могилах. А потім ще підписують назву села золотими буквами та шрифтом, яким пишуть на могилах. То я цього геть не розумію. Як на мене, навіть якщо зупинка перебуває у поганому стані, то після ремонту вона буде гарнішою, чим оці «собачі будки». Проте, це обійдеться набагато дорожче.

А ті зупинки, що залишились, люди самі руйнують, перетворивши їх на сміттєзвалища та туалети. В результаті — цінна мозаїка руйнується та обсипається, а навколо — гори сміття.

Люди просто не розуміють, наскільки це красиві та унікальні малюнки. Мене часто питають у селах, для чого я фотографую ту зупинку, адже «вона тут вже стільки років стоїть».


Я маю цікаву ідею: прибрати одну зупинку, відчистити її від бруду і подивитись, за скільки часу люди зроблять з неї смітник. Я думаю, що чуда не буде і це станеться дуже швидко.

Мені здається, якщо люди навчаться цінувати красу, яка їх оточує, то відбудуться якісь зміни у їх естетичному сприйнятті світу.


Часто під моїми дописами у Facebook мені користувачі пишуть «я пам’ятаю цю мозаїку з дитинства». Мені здається, що це — ключ до всього.

Нехай ми вже деформовані психологічно, але ще можемо правильно виховати своїх дітей. Навчити їх цінувати та берегти те, що нас оточує. Тобто, коли вони у селі будуть чекати автобус біля гарної зупинки з мозаїкою, у них і думки не виникне насмітити або відбити кусок стіни.

Ось чому в Європі є стільки багато збереженої історичної спадщини, різних замків і так далі? Тому що вони вміють цінувати та зберігати. А у нас є декілька замків, частина з яких — зруйнована. А чому? Бо нікому це непотрібно.

«Я маю багато ідей, як популяризувати стару мозаїку на зупинках»

Я думаю над тим, як зберегти ті зупинки, що залишились. Зараз це дуже важливо. Сподіваюсь, що у мене вистачить часу пошукати в архівах різні документи про затвердження будівництва та розпису цих споруд. Адже, на мою думку, їх можна відновити і зберегти як історичну пам’ять.

Одного разу я фотографував зупинку з класною мозаїкою, а через деякий час її повністю знесли. Тоді я надіслав запит до місцевої ОТГ та запитав, для чого таке робити. А вони відповіли, що по-перше, я не є мешканцем того села, щоб мені щось пояснювати. А по-друге, у них був проєкт із модернізації села, тому все законно.

Я вважаю, що всі відфотографовані зупинки треба каталогізувати. Потім зробити спеціальний проект із пропозиціями, як зберегти унікальну мозаїку. І з цим звернутись до Укравтодору та ОТГ.

Я маю багато ідей, як популяризувати цю унікальну мозаїку. Можна робити туристичний маршрут, інтерактив, карту, гру або велосипедний маршрут. Я думаю, що багатьом людям буде цікаво таке побачити. Тим паче, що через трохи це мистецтво взагалі стане рідкіснім та унікальним.




Адже мозаїка є однією з найскладніших технік. Займатись нею - довго і дорого. А історична мозаїка — це ще цінніше. Тому люди мають цінувати її та берегти.

Ми звикли жити, не помічаючи того, що відбувається поруч з нами. Однак, поки ми заклопотані своїми справами, навколо нас руйнуються історичні пам’ятки, що мають великий культурний пласт. Так ми втрачаємо не лише свою історію та пам’ять про працю наших предків, але і здатність цінувати те, що маємо.

Через це наші діти можуть не тільки залишитись без історичної спадщини, але й не навчитись зберігати те, що є.

Також, на мою думку, люди мають думати не лише про матеріальне. Але й звертати увагу на те, що відбувається навколо, робити щось для суспільства. Адже ми - частина цього світу і маємо його берегти.




Еля СЕРКОЖАЄВА для Інформаційного агентства ВолиньPost






Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.