Шлях вищої освіти від першого університету до часів незалежності – Андрій Діхтярук

Європейський вибір України визначив спрямованість держави у бік забезпечення інтересів людини, її безперервного духовного, освітнього, інтелектуального, професійного розвитку. У європейському світогляді інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність беззаперечно є головною складовою національного багатства. За таких умов, освітня політика держави має формуватися з урахуванням загальнонаціональних інтересів та враховувати сучасні тенденції світового розвитку, що обумовлює необхідність запровадження суттєвих змін в освітній сфері та її складових.

Право на освіту є одним із основних та фундаментальних прав людини, однією з найважливіших умов всебічного розвитку особи.

Процеси трансформації національної системи освіти потребують грунтовного вивчення та осмислення правового регулювання для підвищення рівня якості освіти.

Вивчення сучасних проблем в сфері отримання вищої освіти неможливе без глибокого дослідження етапів його становлення й розвитку на теренах нашої держави.

Вища освіта є відносно новим соціальним інститутом. В порівнянні з іншими сферами життя суспільства становлення вищої вищої освіти відбулося за наявності цілком сформованої цивілізації. Інституційне оформлення вищої освіти у вигляді університетів відноситься до періоду Високого Середньовіччя. Зазначимо, що саме в цей період бере початок історія становлення вищої освіти на території України.

Доцільно зауважити, що загалом право людини на освіту вперше на теренах України закріплене в Гадяцьких статтях 1658 року, а пізніше у Конституції Пилипа Орлика (1710 р.), Статутах про державний устрій права і вольності УНР в конституції 1918 р., Конституції УРСР 1929, 1937, 1977 роках.

Аналізуючи феномен становлення вищої освіти на території України, науковці зазначають, що особливості формування національної правової бази з регулювання вищої освіти підсилюються тим, що в різні історичні епохи українські землі перебували під владою різних держав. Ця історична особливість дала можливість увібрати кращі традиції вищої освіти країн Європи.

Становлення та подальший розвиток вищої освіти на території нашої держави розпочався із заснування перших закладів вищої освіти. Першою серед них була Острозька слов’яно-греколатинська академія (дата заснування - 1567 рік). За нею слідує Львівський університет (1661 р.) та Києво-Могилянська академія (1701 р.), Київський університет (1834) та Новоросійський університет (1865 р.). На території західної України було засновано Чернівецький університет у 1875 році з юридичною спеціалізацією та єдиним богословським греко-православним факультетом на всю Австрійську імперію.

Нормативно-правове регулювання освітньої сфери вперше прослідковується наприкінці ХVIII на початку ХІХ століття. Маніфестом Олександра І 1802 р. запроваджено реформу державного управління. Під час реформи утворили вісім міністерств, серед яких Міністерство народної освіти. До його юрисдикції віднесли всі освітні заклади. В Російській Імперії питання освіти вирішували виключно у сенсі вузькоутилітарному для держави або благодійницькому для дворянського стану.

Зміна політичного та державного устрою після ліквідації Російської та Австро-Угорської імперії кардинально змінила вектор освітньої політики та законодавства на українських землях.

Період боротьби за незалежність України на початку ХХ ст. характеризується застоєм у розвитку законодавства про освіту. До здобутків цього періоду необхідно віднести прийняття Закону «Про управління освітою». Цим законом запровадили децентралізацію управління освітою. Функції управління передали колегіальним органам із представників місцевого самоврядування та викладачів.

Після встановлення радянської влади освіту почали розглядати як важливий інтелектуальний та ідеологічний фактор. Починаючи з 1920 року, склалася модель державного впливу на вищу школу. Ця тендеція зберігалася до кінця радянської доби. У радянські часи діяло централізоване управління та централізований контроль. Вся діяльність закладів вищої освіти в питаннях змісту освіти була уніфікованою і регламентованою. Права на вищу освіту були закріпленні в Конституціях СРСР 1936 та 1977р.р. Серед радянських науковців була панівною точка зору про те, що право на освіту дароване соціалістичною державою.

Початком становлення національної системи освіти в Україні стало прийняття Акту про проголошення незалежності України у 1991році. Проголошення незалежності України вважається найвизначнішою подією в історії Української держави. Від цієї події починається відлік процесів формування нової моделі держаного управління з демократичними цінностями.

Нормативне регулювання питань освіти було визначене Законом України «Про освіту» 1991р. який діяв до вересня 2017 року.

28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалили Конституцію України. Основний закон визначив та закріпив право на освіту.

З прийняттям Конституції розпочався новий етап розвитку та реалізації права на освіту в Україні. Тому у системі конституційних прав і свобод право на освіту займає особливе місце, оскільки це є основою інтелектуального, духовного, культурного розвитку особистості та суспільства.

Андрій Діхтярук, експерт фінансового права

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.