Що означає проба «585» та чому найдорожче «біле» золото – не біле: розмова у майстерні волинського ювеліра. ФОТО

Волинянин Олександр Лошак працює майстром-ювеліром вже понад 17 років, встиг вивчити вподобання клієнтів та радіє, що «па багатому» із дев’яностих сьогодні змінилося на стильний мінімалізм у прикрасах, а десятки камінців на перстнях леді заміняють одним діамантиком, який завжди буде в моді.

Про цікавинки своєї професії ювелір розповів Інформаційному агентству ВолиньPost.

Олександр Лошак працює із ювеліркою з 2003-го року, але вчитися почав ще не досягнувши вісімнадцятиріччя. Розповідає, що, як і всіх хлопці, після закінчення школи дуже хотів йти на роботу і мати власні кишенькові кошти. Так і потрапив на столярний цех, а згодом і на фабрику. Каже, працював його друг і допоміг влаштуватися на першу роботу, адже хлопців тоді брали «з нуля» і просто вчили всьому вже на місці: «Зрозуміло, що до станків нас не пускали, давали спочатку щось простіше робити. Пропрацював я там з місяць часу приблизно і тут зустрівся зі своїм дядьком, який мав родича, що був директором невеличкої ювелірної фабрики у Луцьку. Вони шукали молодих майстрів. Навчити і залишити працювати. Мені запропонували спробувати, кинув столярний цех і пішов туди», – розповідає чоловік.

В цеху, де виготовляли ювелірку, під крило його взяли досвідчені майстри, які і почали вчити хлопця усім тонкощам професії.

«Починали навчання із найбільш елементарних речей. Перше – куди не потрібно засовувати пальці, це було найстрашнішим. На щастя, за весь період роботи виробничих травм не булу. Спочатку до дорогої ювелірки нас, само собою, не пускали, починали зі срібла, адже срібло як ювелірний метал – дешеве, з ним можна робити все, що завгодно. Якщо десь помилишся, то не так страшно, як із золотом, наприклад. Вчитися мені дуже подобалося».



– Чи шкідлива робота ювеліра?

– Не скажу, що дуже, але все ж, більше – так. Є багато речей, які шкідливі для організму людини. Насамперед, це те, чим ти дихаєш: полірувальна паста, пил золотий і не тільки. Коли вироби пиляєш, то і те, чим пиляєш, стирається теж, гумки для шліфування, наприклад. Вставляєш її у бормашину, шліфуєш і вона зношується так само, як і метал. Другий момент ще страшніший – це припої.

Простими словами Олександр пояснив, що припій – метал. Буває золотим і срібним, у вигляді пластини чи дротика, це річ, якою спаюють речі. От наприклад у виробі є тріщина чи він десь розколовся, тоді припій розігрівають і роблять з нього «латку».

Аби була менша температура плавлення припою, аніж металу, його долеговують (розмішують, – ред.) з іншими металами, які є шкідливими при пайці – Кадмій, Цинк. От розігрів кілечко, а воно лопнуло і треба запаяти ту тріщину, тоді потрібно розігріти виріб, покласти туди припій, і він запаює тріщину. При цьому метали випаровуються і їх доводиться вдихати під час роботи, вони шкідливі.



– Без чого ювелір не може працювати, так би мовити – «мастхев у мастерні»?

– Жоден ювелір не зможе працювати без вогню, насамперед. Я вважаю, що саме вогонь – головний інструмент ювеліра, адже без нього не можна зробити практично нічого. Ані спаяти, ані сплавити чи нормалізувати метал. Коли працюєш із металом, то він стаєтвердішим, тому його потрібно нормалізовувати, а це відбувається під час нагріву металу. Зазвичай працюю із температурами більше тисячі градусів.



– Золото чи срібло? Із чим подобається працювати більше?

– Чесно кажучи, із золотом люблю працювати більше. Це більш «слухняний» метал, срібло – навпаки, дуже «примхливий», любить чистоту. Наприклад під час пайки все має бути ідеально, аби нічого зайвого не було на столі. Хоча золото теж є різне: біле, звичайне руде – найпопулярніше, є зеленого, лимонного кольору. І колір, до речі, не завжди залежить від проби, воно може бути однієї проби, але мати різний колір.

– Від чого ж залежить колір золота?

– Це залежить від легуючих металів, які там присутні. Взагалі ювелірне золото – це сплав, це не чисте золото, як хтось може думати. Воно долеговане міддю і сріблом.

– Що означає проба 585?

– 585 проба це 5, 8 і 5, і означає 58,5% чистого золота у сплаві. Від того, якими металами і у якій концентрації воно злеговане і залежить колір. У білому ж золоті легуючими металами є Нікель, Кадмій і так далі. Саме золото – воно сонячно-жовте.

– Чому біле золото вважають найбільш дорогим і престижним?

– Воно найбільш «вередливе», з ним важче працювати. Якщо ж брати сам метал, а не виріб і, припустимо, що його потрібно продати в ломбард чи на скупку, то ціна буде однаковою, як і за руде. Готовий виріб дорожчий лише тому, що з ним важче працювати.



– Ви не лише ремонтуєте прикраси, але й робите власні, звідки берете метал для ювелірки?

– Основна робота зараз – це таки ремонт, але і на замовлення роблю, хоч рідше. Часто люди приходять зі своїм матеріалом. Приносять старі сережки, кулони, ланцюжки, які потім переплавляю і перероблюю. Це можуть бути вироби, які просто не подобаються або зламані і непридатні до використання, їм можна дати «друге життя».

– Ви забобонні? Вірите, що у старих прикрасах є своя енергетика і людині не варто перероблювати цю прикрасу, для прикладу, у хрестики чи для дітей?

– Та ні. Я вірю, що у вогні все плавиться. Енергетика може бути у виробах, які там комусь перепадають у спадок або ж просто хтось щось знайшов, от там таке може бути. Після переплавки метал все ж набуває хорошої світлої енергетики, яку в нього вкладає майстер. Коли роблю прикрасу, намагаюся думати про щось хороше.

– Скільки часу потрібно для того, аби зробити авторську прикрасу, як це відбувається?

– Є два варіанти виготовлення. Перший – хендмейд, як модно казати. Береш шматок металу, сплавляєш його і тоді вже з нього щось вирізаєш, викатуєш і так далі. Це довше, складніше і дорожче. Другий варіант – лиття. Є певна форма, куди відливається заготовка. Це як робити гіпсові фігурки, щось схоже. Потім її потрібно обробити, поставити камінці, і виріб готовий.



– Як змінився стиль прикрас і вподобання людей за 17 років Вашої роботи?

– Коли я тільки починав працювати, то любили усе якомога більше і масивніше, як то кажуть «па багатому». На сьогодні приємно, що почали трохи змінюватися смаки, усе більш естетичне. Роблять невеличке двограмове кілечко з діамантиком, а не на пів пальця щось незрозуміле або невеличкі сережки зі смарагдами – красиво, акуратно, мінімально. От люди в Європі так не одягаються в плані прикрас, як у нас колись, може звідти щось взяли. Мінімалізм – завжди в моді.

– Яку найдорожчу прикрасу робили?

– Зараз згадати дуже важко, адже за всі ці роки через мої руки пройшло, певно, зо сотня кілограмів різних виробів і металу. Найближче, що я згадую, то нещодавно робив якірний золотий ланцюжок і хрестик загальною масою в 65 грамів, де – 50 грамів ланцюжок і 15 грамів хрестик. Магазинна ціна такої речі – більше ста тисяч гривень, але клієнт метал мав, тому я брав тільки за роботу.



– Чи було колись страшно братися за ремонт прикраси, бувало таке, що могли щось зіпсувати?

– Якщо скажу, що ні, то це буде неправда, та й такого не буває, щоб за стільки часу не зробити помилку. Буває страшно, адже бувають дуже дорогі речі і завжди є імовірність, що щось може піти не так. Однак, коли я оцінюю прикрасу, то відразу попереджаю клієнта про ризик. Нещодавно клієнт приніс срібний перстень із золотими напайками, його потрібно було відремонтувати, використовуючи вогонь. Я відразу побачив, що ці напайки дуже тоненькі. Вони просто від нагріву почали ставати пухирцями, от і все. Перед роботою я попередив клієнта, що так може бути. Він сказав робити, хай там що. Річ, звісно, не зіпсувалася зовсім, але втратила трохи свій первісний гарний вигляд. Тому головне бути чесним із людьми та реально оцінювати ситуацію.

– Яких замовлень не любите найбільше?

– Біжутерію, певно. З нею взагалі дуже важко працювати і не дуже хочеться, якщо чесно. До того ж, тут шкурка вичинки не варта.

– Щодо срібла, є якісь лайфхаки від досвідченого майстра, як краще його відчистити в домашніх умовах?

– В інтернеті їх купа, але простий і найдієвіший такий: взяти крапельку мийного засобу, соду, трохи води і чистити старою зубною щітко. Але все ж найкраще піти до спеціаліста в майстерню, він це зробить набагато ефективніше і якісніше. Вдома так точно не вийде. Ультразвукова мийка вичистить усе, що там всередині, під камінчиками, зубною щіткою нереально туди залізти.

Наостанок Олександр радить берегти свої прикраси, здавалося б - проста істина, але чомусь люди дуже часто зневажливо ставляться до ювелірних виробів. Зі слів Олександра, важливо знімати прикраси на кухні, особливо це стосується кілечок. «Вареники ліпити в них не надто хороша ідея», – жартує ювелір, додає, що бувають і дуже травматичні випадки, особливо у чоловіків, які під час важкої роботи чи на будівництві можуть зачепитися обручкою і травмувати палець, завдаючи і собі, і прикрасі серйозних травм.

Також час від часу усі вироби потрібно чистити: «Взуття ж ви чистите, одяг, зуби - теж, а ювелірні вироби носите ледь не щодня, то що, вони не забруднюються? У прикраси так само набивається пил, його потрібно позбавлятися, в домашніх умовах ідеально не вийде, а от у майстернях є спеціальне обладнання для цього», - говорить Олександр.



Спілкувалася Валерія КОЛІСНИК, фото автора.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.