Лучанин розповів про тонкощі виготовлення автентичних шаманських бубнів. ФОТО

Більшість людей помилково вважають, що бубон – доволі звичайний музичний інструмент, а гра на ньому не вимагає великої майстерності. Але ця думка – помилкова, адже звучання бубна прикрашає музику народів чи не всього світу. Без його акомпанементу не обходилося жодне гуцульське чи циганське весілля. Водночас у давнину він славився тим, що з його допомогою чаклуни-шамани нібито спілкувалися з духами, проводили різні ритуали, бачили іншу реальність та здійснювали мандрівки поміж різними вимірами. Саме такі автентичні «шаманські» бубни виготовляє лучанин Сергій Шмид.

Про те, з чого усе почалось, а також про тонкощі виготовлення та відтворення історичного музичного інструменту він розповів у інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини.

Так, Сергій Шмид – знана людина у колі історичних реконструкторів, адже ось уже кілька років разом із батьком виготовляє у власній майстерніщити періоду від V до XVII століття для лицарських боїв.


Натомість майструвати бубни чоловіки почали після того, як хрещений Сергія подарував їм дві козячі шкіри.

«Усе почалося з того, що мій хрещений батько приніс нам з татом у майстерню дві козячі шкіри. Бо ж знає, що ми – майстри на всі руки і ще ті вар’яти. Ми думали вичинити їх на хутро, але згодом розтягнули ті шкіри і на деякий час про них забули. А потім троюрідний брат приніс ще одну. Ну, подумав, треба з тих шкір щось зробити, бо ж зіпсуються. Тож я почав шукати в мережі інтернет інформацію про те, що ж можна виготовити з козячої шкіри. Серед того, що знайшов, були шаманські бубни. Інформацію про технологію виготовлення шукали у тій же всесвітній павутині та в історичних джерелах. Зробили. І те, що у нас вийшло в результаті, дуже сподобалося», – розповідає лучанин.

Він, сміючись, пригадав, коли уперше разом із татом вирішили послухати, а який же звук видають нові вироби.

«Коли ми почали у ті бубни бубніти, одразу збіглися сусіди, мовляв, що ви цього разу цікавого витворили?» – каже молодий чоловік.

Як розповів Сергій, його музичні інструменти – цілком автентичні, утім часом хочеться їх урізноманітнити сучасним декором.

Загалом «шаманські» бубни виготовляють із трьох видів шкір – кози, собаки та оленя.

Наприклад, якути роблять свої бубни із собачої та оленячої шкіри. А ще народи на півночі Росії використовують так звані рогаті бубни – з резонаторами.

До слова, бубон – це автентичний інструмент і в українських гуцулів.

«У них якщо бубон не порвався – весілля вважається нудним», – запевняє майстер.

Зі слів лучанина, на виготовлення одного музичного інструмента треба витратити тиждень часу.

«Спочатку шкіру потрібно замочити, тоді відділити від неї волос, потім це все випрати руками. Тоді шкіру потрібно висушити й перевірити на наявність дефектів. Від того, чи начисто вичинена шкіра, залежить майбутня якість виробу. Далі шкіру за допомогою товстих ниток із шерсті натягують на обруч. Кожну нитку підтягують так, щоб між ними була приблизно однакова відстань. Правильного звучання шаманського бубна як такого не існує, бо кожен підбирає звучання інструмента під себе – хтось хоче більш басовий, хтось – різкий, інший – більш високий. Звук залежить від товщини шкіри та від резонаторів. Також звучання виробу залежить від розташування так званої «лінії хребта» на шкірі. Ми не завжди розташовуємо її по центру інструмента. Шкіру натягуємо на обруч іще сирою. І ніколи неможливо вгадати, як звучатиме кожен новий бубон», – розповів Сергій.

Майстер додав, що сучасні шамани, які використовують бубни в своїх обрядах, як і їхні древні колеги-знахарі, вірять, що з допомогою звуків та вібрацій цього музичного інструмента можна відлякати демонів. Також є така думка, що такі коливання «вирівнюють» настрій та покращують ауру. «Чи вірити в таке, чи ні – справа кожного», – підкреслив він.

Бубни, виготовлені у Луцьку, охоче замовляють музиканти та поціновувачі автентичних інструментів з усієї України і з-за кордону.

«Наприклад, до нас по бубен приїжджала вокалістка київського гурту «Пирятин», який грає музику в жанрі power country. Паралельно вони створили так званий вікінг-бенд.

Цікавим є те, що часто люди облюбовують собі один бубон із багатьох по фото у соціальних мережах, а потім приїжджають і виявляється, що за звучанням їм найбільше подобається саме той інструмент, який сподобався і візуально. Цей інструмент сам знаходить свого власника, бо у його руках і звучить інакше. Бубон – сакральна й дуже індивідуальна річ, адже вібрації інструмента мають збігатися з вібраціями енергетичного поля людини, з її пульсом та серцевим ритмом», – запевняє майстер.

Сергій Шмид розповів, що на цьому музичному інструменті можна грати і руками, і спеціальними «колотушками» – палицями з об’ємними наконечниками з шерсті або хутра.

Візерунок на кожному виробі – також індивідуальний. Неможливо перебачити, як саме пофарбується бубон, якими будуть переливи тощо. Кожен орнамент також має своє значення.

«Ось це, наприклад, «шолом жаху» – оберіг, що захищає від ворогів. Скандинави малювали такий символ на лобі під час війни. Це символ безстрашності, багатства і любові. Його дія і значення залежать від рун, зображуваних на ньому.

А на цьому бубні – монгольський малюнок», – показує майстер.

Сергій Шмид запевняє, що один і той самий бубон звучить абсолютно по-різному в руках різних людей.

Так це чи ні – можна зрозуміти лише тоді, коли ваші руки торкнуться цього сакрального та примхливого інструмента.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.