Богдан Гусак: «Мій принцип – стабільний розвиток громади»*

Вже скоро минуть два роки, як на теренах Волині утворилася сильна й перспективна Липинська територіальна громада, в яку, окрім самих Липин, увійшли сусідні Борохів, Вишнів і Діброва. Цей короткий проміжок часу проминув аж занадто швидко.

Про те, що вдалося зробити, 12 каналу розповів сільський голова Богдан Петрович Гусак.

– Богдане Петровичу, ніхто раніше і гадки не мав, що Липинську громаду об’єднають із не менш самодостатньою й великою Підгайцівською…

– Для мене і так само для депутатів на першому плані завжди було прагнення розвивати наше село. Стратегією роботи сільської ради було вибрано самостійність або ж у об’єднанні з іншими громадами. На жаль, у цьому ми не відчували підтримку органів обласної влади. Волинська облдержадміністрація тричі подавала перспективний план формування громад, у якому всі сільські ради в радіусі 25 кілометрів мали бути включені до Луцька.

Працюючи на громадських засадах заступником голови Всеукраїнської асоціації громад, старався зберегти від об’єднання з обласним центром не тільки нашу, а й сусідні громади. Завдяки підтримці Асоціації міст, вдалося створити навколо Луцька дві великі й потужні громади – Липинську та Боратинську. В травні Кабмін ухвалив таке рішення. Та народний депутат Валерій Стернійчук, очоливши на Волині обласний осередок “Слуги народу”, ініціював, щоб центр нашої громади перенесли з Липин у Підгайці. Так і зробили.

Але, враховуючи, що новоутворена громада матиме великий фінансовий ресурс, надіюся, що в ній Липини отримають солідне представництво серед депутатів і в наших селах розвиватимуться освіта, культура, їх упорядковуватимуть. В новій громаді треба буде підняти рівень розвитку всіх сіл до рівня Липин.



– Ви вирішили на цих виборах не змагатися за посаду сільського голови, хоч мали для цього вагомі підстави. Чому?

– На сьогодні у Липинській громаді є чимало проблем, які потребують вирішення. Це, в першу чергу, реконструкція центрального перехрестя по вулиці Шевченка та об’їзній дорозі. На ці роботи, за підрахунками спеціалістів, потрібно приблизно 30 мільйонів гривень, тому що доведеться розширювати дорогу, влаштовувати смуги роз’їзду і встановити світлофор. Оскільки ця дорога є державною і знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг, цю проблему можна вирішити тільки разом з нею. Сільська рада готова взяти участь у співфінансуванні, але самі ми нічого не зможемо зробити.

Великих капіталовкладень потребують й інші проекти. Це – капітальний ремонт школи та будинку культури, будівництво нового дитсадка в Борохові, капітальний ремонт школи і дитсадка у Вишневі. Кожен із цих об’єктів – це десятки мільйонів гривень. Якщо ми будемо витрачати гроші тільки сільського бюджету, то зможемо здавати один-два об’єкти за рік. І більше абсолютно нічого. Але, крім них, треба ремонтувати дороги, впорядковувати села, готувати школи до навчання, дитсадки. Сама громада без державної підтримки не зможе обійтися.

Мені запропонували йти кандидатом у депутати до Волинської обласної ради. Я погодився. Враховуючи мій досвід, я можу принести користь нашій новій громаді, адже в нас ще є дуже багато питань, які треба буде вирішувати не тільки на обласному, а й на державному рівнях.



– Давайте повернемося до питання, що конкретно дала децентралізація об’єднаній Липинській громаді.

– В першу чергу, вона дала той фінансовий ресурс, який давно був нам потрібен для вирішення багатьох питань, які постійно виникали. Це – підвищення соціальних стандартів, розвиток території, будівництво доріг, це – освіта, культура, спорт, все те, з чим щоденно доводиться мати справу.

Практично всі громади відчули, що децентралізація дала нам можливість працювати для людей. Якщо поцікавитися в жителів колишньої Борохівської сільради, то почуєте ще раз, що об’єднання виправдало їхні сподівання. За два неповні роки, ми влаштували в цих селах вуличне освітлення, капітально відремонтували дорогу між Бороховом і Липинами, збудували дитячий майданчик, серйозно зайнялися благоустроєм. Загалом, за цей час на розвиток наших сіл уже витратили майже 30 мільйонів гривень.

У кінці жовтня – на початку листопада відкриваємо в Липинах свій ЦНАП. Ці послуги, які наші жителі отримували в громаді, отримуватимуть їх і надалі, не відчуваючи дискомфорту, хоч центр громади – в Підгайцях.



– Чи був смисл об’єднувати такі дві самодостатні громади як Липинська та Підгайцівська в одну?

– В цьому випадку ми маємо перший прецедент в Україні, коли об’єдналися дві великі громади. По-суті, в такий саме спосіб Гірка Полонка об’єдналася з Боратином. Це було зроблено для того, щоб переконати Кабінет міністрів, аби нас не приєднали до Луцька. В Уряді були приємно здивовані таким нашим кроком. До цього існувала думка, що кожен голова тримається за своє крісло до останнього. А тут ми запропонували об’єднати чотири успішні громади в дві. Якщо ми цього не зробили б, а відпустили це питання на самоплив, то не знаю, що ми сьогодні робили б.

– Від того, що очолювана вами громада об’єдналася з Підгайцями, Липини здобули, чи, можливо, трохи втратили?

– Ми абсолютно нічого не програли. Якщо подивитися на бюджет Липинської територіальної громади і Луцька, скільки ми вкладаємо в розрахунку на одного жителя коштів на розвиток громади, то в місті виходить менше 1000 гривень, а в нас – більше 2000 гривень. Давайте порівняємо благоустрій села Липини і міста Луцьк: які дороги в нас і які – в них, які подвір’я в селі і які – в місті. Така ось справжня картина. Якщо вже об’єдналися дві наші сильні громади, то принаймні ми маємо стати ще сильнішими.

А коли черга дійде до тих громад, що приєдналися до Луцька, не тільки я, а й ніхто не знає…



– Можливо, опинилися б у такому становищі, як Забороль і Княгининок. Зрештою, сталося те, що сталося. Отже, чекаємо 25 жовтня, дня місцевих виборів…

– Мені, звичайно, прикро, що правляча нині партія не дослухалася до пропозицій органів місцевого самоврядування, які були категорично проти партизації місцевих рад. В жодному випадку не можна було допустити по­літизації сільських і селищних рад, хіба що – в містах, де кількість населення перевищує щонайменше 50 тисяч.­

Дотепер в сільських радах була налагоджена ефективна система роботи. Люди вибирали депутатами місцевих активістів, які захищали їх інтереси і вирішували питання розвитку громади. Але, на жаль, бажання мати політичний вплив над громадами, взяло верх над здоровим глуздом. Сьогодні більшість сільських виборців відсторонені від права висувати й обирати місцевих депутатів.

По-суті, місцеве самоврядування перекладено на політичні партії, а вони переважно займаються своїми питаннями. Сільський голова, який іде самовисуванцем, без партійної підтримки, практично не зможе працювати відповідно до наданих йому повноважень… І такі приклади вже є, коли умови сільському голові диктують депутати. В іншому випадку треба шукати партійну підтримку, щоб заручитися нею.

Чому я вирішив балотуватися до Волинської обласної ради від партії “За майбутнє”? Та тому, що вона має най­більшу популярність у нашій області. “За майбутнє” зробила ставку на господарників і професіоналів,тобто на тих людей, які своїми справами довели свою здатність вирішувати проблеми на місцях і мають реальну стратегію розвитку не тільки громад, а й загалом нашої області на перспективу. Від цієї політичної сили йде багато кандидатів не тільки в обласну раду, а й на посади керівників громад. На­діюся, що новообрані депутати, від цієї політичної сили старатимуться виправдати довір’я виборців.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.