«Правоохоронців і посадовців за злочини треба карати більш жорстко», – колишня слідча з Луцька, яка стала адвокатом. ФОТО

Алла Левчук-Микитюк 12 років присвятила роботі в правоохоронних органах, 8 із яких була слідчим. Каже, що як би тривіально це не звучало, але сама доля поєднала її життя з юриспруденцією. Спочатку лучанка мала вчитися в одному зі столичних вишів за технічною спеціальністю, проте одного дня заявила батькам, що хоче бути правоохоронцем.

– Я навіть оригінали документів в київський вуз не повезла для зарахування, бо за кілька днів потрібно було їхати в Харків на вступні випробування. Зрештою, усе склалося – із 2007 року я стала курсанткою Харківського Національного університету внутрішніх справ, чим неабияк пишаюсь.

Але й це не все – Алла Левчук-Микитюк здобула пов’язану з безпекою інформаційних технологій спеціальність, а на момент розподілення курсантів, що прибули з вишів, вакансії в Луцьку були лише в органах досудового розслідування. Закрутилося – жінка приступила до роботи в складі слідчого підрозділу на той час Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області. Паралельно осилювала навчання за спеціальністю «Право» на вечірній формі факультету післядипломної освіти СНУ ім. Лесі Українки, куди бігала на пари після трудових буднів.

На службі лучанка внесла свою лепту до розкриття низки резонансних справ, як от напад на валютника у Луцьку на Кравчука. Тоді 41-річний уродженець міста Мелітополя та його напарник у під'їзді будинку накинулися на потерпілого й, приставивши йому до горла ножа та завдаючи ударів ногами й бризкаючи в очі сльозогінною речовиною, відібрали сумку, в якій знаходилося понад 710 тисяч гривень. Нападнику дали 10 років тюрми.

Зізнається, що на сьогодні її 3-річна донька також хоче стати правоохоронцем.

– Вважаю, що дитина повністю копіює поведінку дорослих, я це бачу на прикладі моєї доньки. Не можу пройти повз, коли люди нецензурно висловлюються, курять у громадському місці, бо це шкодить мені, доньці, перехожим. Роблю зауваження в такому випадку чи грожусь викликати екіпаж поліцейських. Тепер донька: «Мама, дядя курить, так не можна». Вона знає, що я була поліцейським і тепер сама хоче ним стати.

Однак тепер у залі суду Алла Левчук-Микитюк сидить не навпроти підозрюваного, а на одній лаві з ним (якщо брати до уваги лише кримінальний процес), адже вже приблизно пів року займається адвокатською діяльністю, паралельно працюючи над дисертацією, котра стосується питання відповідальності за державну зраду.

Змінити напрям руху спонукала декретна відпустка

– Зміни в професійному плані в мене відбулись абсолютно природно: народилась донечка, і з перших днів я чітко усвідомлювала, що поєднувати материнство зі слідчою діяльністю буде вкрай складно, адже це і добові чергування, і зайнятість у вихідні та святкові дні, і невідкладність проведення деяких слідчих дій, не зважаючи ні на час доби, ні на інші обставини. Водночас я чітко розуміла, що сферу юриспруденції не залишу, тому почала думати над альтернативними варіантами, які б за своєю специфікою роботи були близькими до роботи слідчого.

Так Алла Левчук-Микитюк обрала адвокатську діяльність. До того ж, говорить відверто, перед декретною відпусткою відчувала, що професійно починає вигоряти.

– Ти відчуваєш, що виконуєш роботу на автоматі. Окрім того, багато справ є шаблонними в цій діяльності (провівши кілька слідчих дій, складаєш повідомлення про підозру особі та скеровуєш провадження з обвинувальним актом до суду). Ти не отримуєш того задоволення від самого процесу, яке на початку тебе так надихало до роботи. Ну, не даремно ж вчені неодноразово доводили, що кожні 5-7 років людина повинна змінювати сферу діяльності. Або ж, як варіант, обрати таку, де має місце постійний розвиток. От і адвокатська, і наукова діяльність, як на мене, відносяться саме до таких.

«Емоції варто відключати»

Що стосується галузей права, зауважує лучанка, береться не лише за «кримінал», хоч з власного досвіду знає чи не всі особливості роботи слідчих та оперативних підрозділів.

– Зупинитись лише на кримінальному праві та процесі мені було б не цікаво та й це не розумно, адже, на щастя, в житті більшості громадян події, що носять кримінальний характер, є не настільки частими, як ситуації, що потребують вирішення трудових, сімейних, спадкових спорів, а також врегулювання цивільних та адміністративно-правових правовідносин. Тому я із задоволенням працюю над такими справами.

Однією з перших справ, за яку взялася Алла Левчук-Микитюк, стало питання про позбавлення батьківських прав. Найближчим часом суд повинен ухвалити рішення. Адвокатка переконана, що це рішення точно буде на користь її клієнтки.

– Це для мене справа честі. Звісно, я не можу розголошувати деталей, але там бабуся хоче стати опікуном діток. Така категорія справ є емоційною, бо пов’язана з дітьми, стосунками з колишніми родичами… Багато адвокатів не хочуть працювати в цьому напрямку. Але емоції варто відключати, керуючись холодним розумом. Не завжди це виходить… Тим паче, що в мене гаряче серце (посміхається)..

Однак, ділиться захисниця, ніколи не забуде відчуття від участі в якості адвоката вперше в кримінальному провадженні.

– Під кінець проведення слідчої дії я сиділа і намагалась зловити емоцію суму за професією, до якої вже ніколи не повернусь. І я її не впіймала, її просто не було. Очевидно, що це був дуже важливий етап мого життя, який подарував мені неосяжний практичний досвід, величезний багаж знань, але найголовніше – людей, з якими зводила нас доля (при чому ці «знакові» люди перебували в різних статусах учасників кримінальних проваджень), і я щиро вдячна кожному.

«Деякі «рішають» справи, я – аналізую і отримую результат»

Вільний графік і ніяких «мусиш» – головні відмінності в роботі адвоката від слідчого, які до вподоби Аллі Левчук-Микитюк:

– У роботі слідчого тобі дають провадження і ти повинен ними займатися. А тут ти можеш обирати.

За словами адвокатки, навіть коли справа, здавалося б, безнадійна, позитивне вирішення питання в кожному окремому випадку знайти реально.

– Головне – не давати клієнту марних надій. Я не з тих людей, хто ставить в пріоритет гроші та славу, а тому ніколи не скажу клієнту, що зробимо все так, як він того хоче, знаючи наперед, що це апріорі неможливо. У пріоритеті мають бути нормальні людські відносини.

Успіх вимірюється не кількістю виграних справ, а словами вдячності задоволених клієнтів, вважає Алла Левчук-Микитюк. Цікаво, що у фінансових питаннях адвокатка не поділяє принцип «зрівнялівки», мовляв, за правилами адвокатської етики потрібно зважати на низку обставин: кваліфікацію адвоката, матеріальний стан клієнта (наприклад, мати-одиначка не потягне «захмарні» суми), складність справи.

– Можливо, моє бачення того, як має працювати адвокат, різниться з думкою більшості колег, але… Усі говорять про правову державу… Коли кожен буде дотримуватися встановлених норм і положень, лише тоді ми можемо казати, що в нас правова держава.

Категорична позиція в лучанки й стосовно хабарництва. Зізнається, що, на щастя, в її практиці та оточенні таких випадків не траплялося.

– Мені важливо спокійно спати, бути у безпеці, тим паче, що маю маленьку донечку. Але є люди, для яких хабарі – норма. Коли один раз уже взяв, то потім не зупинишся. Хоча зараз стільки можливостей заробляти чесно, не вдаючись до схем! Є й категорія адвокатів, які люблять «вирішувати» справи, а не вивчати правові позиції, аналізувати десятки судових рішень, шукати беззаперечні аргументи на доведення своєї позиції… Я знаю таких. І засуджую це. Який вихід? Показати своїм прикладом, що можна жити інакше. Для мене ім’я набагато важливіше за гроші і славу.

«Кривош – не терорист до вироку суду»

Нерідко людей, вину яких не довели, називають злочинцями. Як от Максима Кривоша, котрий захопив автобус із заручниками в Луцьку, терористом. Але це має відповідні правові наслідки, розповідає Алла Левчук-Микитюк. Відповідно до ст. 7 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. А в ст. 17 цього закону зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведуть у порядку, передбаченому кодексом, і встановлять обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому, поводження з особою, вину якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановили обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Принцип презумпції невинуватості також закріплений і ст. 62 Конституції України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

– Якщо ми говоримо про стадію судового розгляду справи, то порушення судом презумпції невинуватості має цілком конкретні процесуальні наслідки – скасування прийнятого рішення та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України).

Що ж стосується стадії досудового розслідування, – продовжує адвокатка, – то на практиці часто виникають випадки коли при зверненні з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, про проведення обшуку, накладення арешту тощо, слідчі та/або прокурори вказують на те, що особу не підозрюють у вчиненні злочину, що відповідало б презумпції невинності, а навпаки – в порушення ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України вказують у таких клопотаннях: «вчинив злочин…», «вина підтверджується…», « своїми злочинними діями…». Таким чином, порушення принципу презумпції невинуватості є істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих ст. 62 Конституцією України та ст. 17 КПК України. А відтак, отримання доказів в кримінальному провадженні на підставі процесуальних рішень, які порушують презумпцію невинуватості, може слугувати підставою для визнання таких доказів не допустимими.

Алла Левчук-Микитюк наголошує, що подібне ніяким чином не має виправдовувати правопорушника, а лише вказує на непрофесіоналізм слідчих і прокурорів.

– Загострене відчуття справедливості не дає мені переступити межу, – говорить лучанка. – Я ніколи би не взялася захищати людей, які вчиняють злочини стосовно дітей, насильство над іншими особами, бо це різниться з моїми життєвими принципами.

«Покарання для правоохоронців-порушників має бути більш жорстким, ніж для пересічних громадян»

Адвокатка Алла Левчук-Микитюк запевняє, що їй поки не доводилось мати справ з правоохоронцями, котрі переступили через закон. Вона переконана, що більшість працівників сучасної правоохоронної системи все-таки є свідомими та відповідальними. Утім, трапляються випадки вчинення правопорушень особами, які повинні стояти на варті закону.

– Вони мають бути прикладом. На мою думку, покарання для правоохоронців, які вчинили правопорушення, повинно бути більш жорстким, ніж для пересічних громадян, адже особи, на яких покладені обов’язки з забезпечення дотримання норм чинного законодавства, насамперед повинні відрізнятися зразковим особистим відношенням та неухильним дотриманням цих положень. Тому вважаю, що подібні зміни правових норм необхідно закріпити на законодавчому рівні, аби вона виступала як стримувальний фактор для всіх, хто носить звання правоохоронця. Навіть якщо це стосується моїх колег та друзів.

Із практики, каже лучанка, не лише окремі правоохоронці неналежним чином відносяться до виконання своїх службових обов’язків, перевищують повноваження, а й окремі посадові особи, зокрема державних органів влади (до прикладу, органу опіки та піклування або ж Державної виконавчої служби), які фактично самоусуваються від виконання покладених на них обов’язків: не надаючи роз’яснень зацікавленим у справах особам, не приймаючи їх звернення або ж надаючи відповіді на них з порушенням встановлених порядку та строків, часто посилаючись на завантаженість.

– Так бути не може. Кожен повинен виконувати свою роботу відповідально, а не просто працювати від зарплати до зарплати. Своїм клієнтам, які вчинили те чи інше правопорушення, я намагаюся донести, що злочин – не гідний вчинок, що можна жити інакше. На посаді слідчого були люди (я скеровувала провадження до суду), які до того двічі, тричі відбували покарання, а коли вийшли з в’язниці, дякували мені, бо змінилися.

«Будь-яка протиправна діяльність має бути покарана, навіть якщо це крадіжка 15 цибулин»

У судовій практиці нерідко трапляються, на перший погляд, незначні справи. Як от крадіжка 15 рослин цибулі та шести рослин редиски у Рожищі. Однак, на переконання Алли Левчук-Микитюк, за будь-яку протиправну діяльність потрібно нести відповідальність.

– Велике зло завжди починається з малого. І якщо ми не хочемо, аби за рік-два ця особа вчинила більш серйозне правопорушення, то система «вчинив злочин – отримай покарання» повинна злагоджено працювати. При цьому права та інтереси такої особи неодмінно мають бути дотримані правоохоронцями в процесі проведення слідчих дій за її участю.

«Страта за державну зраду – це надто легко»

– Серед злочинів, які потребують посилення відповідальності, під номером один стоять ті, які посягають на державну безпеку, – вважає адвокатка, – бо це основа гармонійного розвитку суспільства загалом, тим більше в умовах війни з РФ, що триває. Якщо проаналізувати законодавство інших країн, то в них дуже жорсткі міри. Запровадження норми про страту, до речі, я не підтримую. Страта – це надто легко. Можна відправити людину на довічне відбування покарання з тяжкими чи небезпечними умовами праці. І, якщо взяти релігійний аспект, ми не даємо людині життя та не маємо права його забирати.

В недалекому майбутньому лучанка планує захистити дисертаційне дослідження на тему «Кримінальна відповідальність за державну зраду» і сподівається, що напрацьовані зміни до статті про держзраду візьмуть до уваги.

– Мені вкрай важливо робити щось не лише для себе, а й приносити суспільну користь, – впевнено каже Алла Левчук-Микитюк.

Крім того, на думку фахівчині, варто більш жорстко карати за всі злочини, що вчиняють ті, хто займає відповідальне та особливо відповідальне становище в державі, а також за злочини, що вчиняють представники правоохоронної системи і військові злочини.

– Переконана, що посилення відповідальності за вчинення таких злочинів аж до довічного позбавлення волі в більшості випадків є абсолютно виправданим в цілях збереження України, як суверенної і незалежної держави. Так, наприклад, коли у мера стоятиме на кону збагатитися на кілька мільйонів чи бути позбавленим свободи на 15-20 років, то, мабуть, він таки задумається.

«Кримінал» за керування авто в нетверезому стані – теж необхідність, додає Алла Левчук-Микитюк, і його варто було запровадити вже давно, адже ціна надто висока – людські життя.

З питань щодо представництва, отримання правової допомоги та консультацій телефонуйте за номером: (066) 526 18 46, або ж пишіть на сторінку в Instagram.

Спілкувалася Надія МІЩУК
Фото – Ігоря ДИНІ

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.