Помаранчевий Луцьк: фоторетроспектива

22 листопада 2004 року почалися події, які увійли в історію під назвою Помаранчева революція.

Мільйони українців виходили на майдани, щоб висловити свій протест проти фальсифікацій на виборах Президента України.

За короткий термін на свої місцеві «майдани» вийшла чи не вся країна. Серед них був і Луцьк.

Початок луцького Майдану

У жовтні 2004 року українці вибирали нового президента, який мав змінити на посту глави держави Леоніда Кучму. Основними претендентами були Віктор Янукович та Віктор Ющенко. Вибори відбулися 31 жовтня. Із оголошенням результатів явно затягували.

Тільки 10 листопада Центральна виборча комісія їх оголосила. Так, згідно з цими даними, Ющенко обігнав Януковича на 0,55% голосів, хоча штаб Ющенка та спостерігачі ОБСЄ вказували на значні порушення, які вплинули на результати.

Другий тур виборів призначили на 21 листопада. У період між першим та другим турами у протистоянні прихильників Ющенка і провладних сил напруження зростало.

Влада тиснула на виборців. Керівники державних підприємств під загрозою звільнення змушували працівників брати і здавати їм відкріпні талони. Таких випадків дуже багато зафіксували в західних областях. Натомість у східних областях України у виборчих спиcках з’являлися нові виборці, яких насправді не існувало. За три тижні між двома турами виборів у Донецьку зафіксували появу 31 тисячі «привидів». Траплялися і протилежні випадки – у списках були люди, які давно померли. «Мертві душі» потім також використовували для фальсифікацій.

Напруження наростало. 21 листопада громадяни знову пішли на виборчі дільниці. За статистикою, тоді проголосували 84% волинян.

Одразу після закінчення голосування штаб Віктора Ющенка назвав вибори грубою фальсифікацією і, фактично, закликав народ до спротиву.

У понеділок, 22 листопада зранку у Києві на майдані Незалежності уже стояла сцена, збиралися мітингувальники.

Приблизно опівдні 22 листопада кілька тисяч людей вийшли на Театральний майдан Луцька. Того ж дня від Театрального до Київського майдану рушила колона демонстрантів з вимогою негайної відставки керівництва Волинської ОДА.

Вже у понеділок на Театральному майдані розгорнули наметове містечко. Там записували тих, хто бажав їхати на мітинг до Києва. На дорогах стали з’являтися автоколони з оранжевими стрічками. Вони їхали і сигналили. Хтось навіть визирав із вікон чи люків і скандував. Хвиля демонстрацій ішла на підйом.



За підрахунками, 23 листопада на центральному майдані Луцька вже зібралося 10 тисяч людей. Переважно це були студенти та викладачі. Страйкували деякі підприємства.

Частина натовпу стояла біля стін мерії – там починалася сесія міськради. Депутати висловили підтримку Віктору Ющенку і недовіру ЦВК.

Тодішній мер Антон Кривицький виступав перед мітингувальниками, оголошуючи текст рішення. Хтось накинув на шию мера помаранчевий шарф.



Далі колона рушила на Київський майдан. Скликали позачергову сесію Волинської обласної ради. Депутати також висловили недовіру ЦВК і звернулися до народних депутатів у Верховній Раді не визнавати результатів підрахунку голосів.

З тих днів мітинги не припинялися. У наметовому містечку хтось постійно чергував і вночі. Впродовж кількох днів відбулися позачергові сесії міських рад інших волинських міст, які також засудили фальсифікації виборів та висловили підтримку Ющенку.

На позачерговій сесії у ніч з 25 на 26 листопада депутати Волинської обласної ради висловили недовіру голові Волинської ОДА Анатолію Французу і, фактично, скинули його з посади. Сесія тривала до другої ночі.



Луцький мер Антон Кривицький, будучи секретарем Волинського обласного комітету СДПУ(о), засудив дії СДПУ(о) в українському парламенті, яка не проголосувала за відставку Кабміну на чолі з Януковичем.

В той час одним із гасел всеукраїнського Майдану було гасло «Міліція з народом!». Співробітники Північної окремої роти дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС України у Волинській області оприлюднили відкритий лист, де повідомили про тиск начальства на підлеглих, погрози, примушування брати відкріпні талони та агітувати на дорозі листівками за Януковича.

Вони заявили, що не хочуть і не можуть більше виконувати накази такого керівництва. Під листом підписалися приблизно 30 осіб.

27 листопада Верховна Рада визнала недійсними результати виборів, висловила недовіру ЦВК та вирішила оновити її склад.

Утворили Комітет національного порятунку, а в його складі – Волинське обласне відділення. Комітет очолив Володимир Бондар. А вже 3 грудня Верховний Суд України визнав незаконними дії ЦВК та недійсними результати виборів. Повторне голосування призначили на 26 грудня.



29 листопада зібрався пікет під стінами Волинських профспілок на проспекті Волі. Тоді головою Федерації профспілок Волині була Галина Головенець. Вона підтримувала Януковича, працюючи головою одного із його штабів. П'ятий пленум Ради федерації профспілок області 2 грудня 2004 року висловив Галині Головенець недовіру і звільнив з роботи.



8 грудня Генеральний прокурор Геннадій Васильєв подав у відставку. На його місце мали призначити Святослава Піскуна, який раніше займав цю посаду. З цієї нагоди під прокуратурою області відбувся мітинг. Демонстранти підтримували відставку Васильєва, оскільки той був давнім соратником Януковича.



Дісталося і деяким газетам. "Революціонери" прийшли в редакцію видання "Досвітня зоря", одним із засновникиів якої була Волинська обласна державна адміністрація. Вимагали від журналістів заявити, за кого ж вони - за "наших" чи за "їхніх"? Після революційних подій газета, врешті зникла. На її базі заснували видання "Волинська газета", яке очолив Володимир Данилюк.








10 січня ЦВК офіційно оголосила Ющенка переможцем. Він випередив Януковича на 7,8% голосів.



Підготували Олександр КОТИС, Ірина КАЧАН (ВолиньPost)

Фото - з фондів Волинського краєзнавчого музею. Автори фото - низка луцьких фотографів, які надали свої роботи музею.

Під час підготовки матеріалу автор використовував інформацію з книги Валерія Бортнікова "Помаранчева революція на Волині: історія, факти, документи".
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.