Війна за десятки гектарів лісу: на Волині рубають дерева, які усі сторони конфлікту вважають «своїми»

«Ліс ми там садити почали з 2008 року. Щороку по декілька гектарів – і насадили аж 75. Доглядали, бачили, як росте, гуляли тут. За стільки років виросли гарні культури. А сьогодні приїжджаємо і бачимо, як їх знищують, рубають. Все…»

Стримуючи емоції, лісничий Холоневицького лісництва Андрій Громик розповідає, як у вівторок, 17 грудня, помітив трактора, що виїхав з тієї самої ділянки у Холоневичівському лісництві поблизу смт Цумань, де його вже бачили за день перед тим, 16-го: «З колегами їхали на нараду, а тут – таке, вирішили з’ясувати, що відбувається».

Зі слів лісничого, виявили, що на місці вже тоді працювали люди з сокирами і знищували молоді сосни на ділянці, яку він разом з іншими і засаджував. Без документів та дозволів, лише на словах невідомі стверджували, що ця територія – їхня. Ділянка ж знаходиться на балансі національного природного парку «Цуманська пуща». Тут вже протягом п’яти років у лісі помічали виводки червонокнижної рисі.

Згодом до ділянки в Холоневичах «підтягнулася» фура, куди вантажили дерева, поліція, місцева влада, лісівник і журналістка Інформаційного агентства ВолиньPost.



Спочатку з директором Цуманського лісгоспу Юрієм Ребаром зустрілися у його кабінеті. Він відразу дістав документи та карту, аби пояснити у чому ж, власне, справа. Виявляється, все почалося ще майже 8 років тому, коли на семидесяти п’яти гектарах землі запасу у Холоневичівському лісництві висадили сосновий ліс. Кошти на це виділила держава, а от посадкою займалися лісівники Цуманського ЛГ.

«Свого часу за якихось певних правових колізій ці землі не узаконили і не передали на баланс лісгоспу, тож зараз вони належать сільраді. З місцевими посадовцями ми домовилися відразу, що ліс не чіпатимемо, поки не наведемо лад у документах. Навіть на сесії депутати голосували, аби ці землі поки не передавати землевласникам. З теперішнім головою ОТГ – Анатолієм Дорошуком, який раніше працював на посаді головного лісничого нашого підприємства, також була відповідна домовленість. Ми вирішили, що, як тільки ситуація трохи нормалізується, то знайдемо спосіб, аби ці землі були нашими», – пояснює Юрій Сергійович і показує документ з переліком лісогосподарських підприємств ВОУЛМГ Держкомлісгоспу України, яким у 2010 році надали дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для заліснення і ведення лісового господарства. Там прописане і Холоневичівське лісництво з дозволеною площею для заліснення 42 гектари. Додається і розпорядження тодішнього голови обласної державної адміністрації Миколи Романюка з його підписом.



Зі слів директора, наразі є два варіанти розвитку подій – передати ліс у Держлісфонд або на баланс сільради, обидва з них – виграшні для усіх сторін, на відміну від вирубки того самого лісу, коли «програють» усі (окрім підприємця, який продасть зрубає ялинки й добряче "нагріє руку" перед новорічними святами).

«За якихось певних обставин так вийшло, що підприємець вирішив, що той ліс – його. Сільська рада переконує, що землі йому надавали на території, де – самосів, а він помилився. Я ж думаю, що людина просто вирішила заробити і заготовити новорічні ялинки під продаж. Приїдемо на місце, то будемо розбиратися», – каже Юрій Ребар. Тож їдемо до Холоневичівського лісництва.

Дорогою директор розповідає: коли заліснювали цю територію він тут ще не працював і не бачив, як висаджуються дерева, але зараз йому так само болить за весь той ліс, куди його колеги вклади стільки сил і праці, а тепер його просто рубають, розкорчовують і хочуть продати.



Йдемо до лісу.

Юрій Ребар постійно наголошує, що видно, де ж – самосів, а де планова посадка. «Дерева – рядочком, територія окультурена. Коли лісові культури досягають певного віку, то їх переводять на покриту лісом площу, а тут вже – повноцінний молодий ліс. Люди повинні ж розуміти, що сюди вкладений труд і багато сили…», – веде свій монолог директор і крокує стежинкою до тих самих сосон.

Підходимо ближче. Просто над дорогою стоїть фура. До причепу прикладена драбина, лежать робочі рукавиці, а всередині акуратно складені декілька свіжозрубаних дерев. Йдемо далі. Дорогою назустріч рушила юрба людей у супроводі поліції. Пізніше директор лісгоспу пояснив, що серед них – землевпорядник і теперішній голова сільради.



За метрів 500 від дороги і тієї самої фури видніються густо насаджені високі сосонки. Через кожні п’ять – дерева зі зрубаним верхом, а ще за декілька метрів – складена велика купа таких же.
Зупинилися на галявині і Юрій Ребар почав розповідати: «Коли територію заліснювали, то це були землі запасу. У 2008–2009 роках, якщо не помиляюся, існувала державна програма задля заліснення земель, які не використовуються. Сільські ради надавали ці землі лісгоспам. Сьогодні важко коментувати, де ж ті рішення, але були виділені бюджетні кошти на ці роботи. Лісгосп територію заліснив, а тепер це все хочуть розкорчувати і використати під сільгос пугіддя. Зараз видно, що тут просто проводять заготівлю новорічних ялинок. Сьогодні можна говорити по-різному і мати різне ставлення до цих речей, можна казати, що це – не наше, ми його вчасно не оформили, не здали документів, але я розумію, що людина, яка сюди прийшла, не має жодного морального права рубати те, що кимось посаджене, те, що не твоє. Це ліс, який росте з кожним роком. Тут мали б гуляти діти, люди вже ходили збирати гриби».

Директор лісгоспу каже, що якісь дії з вирубкою тут можна було б проводити не раніше ніж за років 60, коли ліс можна було б заготовляти. Тоді сільська рада отримувала б прибуток – лісовий дохід, до того часу рубати там ліс – варварство.



Лісничий Андрій Громик підсумував: «В загальному там встигли зрубати вже близько ста дерев».

«Видно, що рубали саме новорічні ялинки, які можна продати. Лишилися самі пеньки. А сюди, між іншим, вкладені державні кошти, аби в майбутньому виріс великий здоровий ліс. Немає жодної людської моралі», – закінчує думку лісничий.



Запитуємо, у лісівників, чи можливо було б поспілкуватися з тим самим підприємцем, який, з їх слів, беззаконно почав знищувати дерева. Підходимо до начальника лісової охорони, а він показує на автівку патрульних, що стоїть неподалік фути зі зрубками: «Підприємець там разом із дружиною, розмовляють з поліцією».

Високий статурний чоловік – власник фермерського господарства «Сильне» і його колега та дружина – тендітна молода жінка, на диво, зовсім не ховалися від розмови, радше – навпаки.



«Нашому фермерському господарству надали в оренду земельну ділянку площею 74 гектари, яку ми почали розліснювати», – з ходу почав розповідати підприємець Сергій Нестерчук. Каже, що не думав, що вийде такий конфлікт з лісовим господарством, бо, як йому казали працівники сільради, то лісівники взагалі не мають і не мали жодних документів на посадку лісу на цій території.

«Ми з працівниками лісгоспу тут ходили. Вони кажуть, що це – їхня межа, а не наша. При тому, своїх меж вони не поставили жодних. Працівники сільради кажуть, що ліс вони посадили незаконно на невитребуваних людських паях. Виходить, люди зараз будуть витребувати землю і щось там робити. Поки землі – невитребувані, то селищна рада є розпорядником. Нам дали цю ділянку в оренду», – пояснює Сергій Нестерчук. Каже, що «по-людськи» розуміє лісівників і цінує всю ту роботу, яку вони зробили, тому до з’ясування всіх обставин продовжувати розліснювати територію вони з дружиною не будуть. Чекатимуть, коли сільрада і правоохоронці розберуться з документами, що, хто, кому і коли давав.



Цікавий факт, що на інших документах, які показували працівники лісового господарства також є підписи землевпорядника і голови сільради.

Землевпорядниця – старша пані, відразу, як бачить, що йдемо до неї, дістає із сумки карту. Суті питання пояснювати не довелося, то ж вона відразу почала розповідати про ситуацію зі свого боку.



«Ця ділянка – невитребувані земельні частки паїв, які виділені єдиним масивом. Якось так трапилося, що у 2009 році їх надали лісгоспові. Не знаю, на яких умовах, я в той час не працювала. Дали їм, вони посадили цей ліс на невитребуваних паях», – далі спеціаліст-землевпорядник Цуманської ОТГ Ніна Третяк проводить невеличкий екскурс в історію і пояснює, що ж таке – невитребувані паї у цій ситуації. «Кожна людина має тут по 19 соток, це – наші власники – 528 людей і всі мають по 19 соток на цьому полі, але його виділили єдиним масовим. Якщо я, власник паю, хочу звернутися по свої 19 соток, то я їх візьму. Виділять. От тільки технічна документація зробиться і все», – пояснює, що на це поле є тільки право оренди, але здати його можуть лише до того часу, поки не звертається людина з пайовою часткою.

«Це – не землі запасу, як кажуть лісівники. У наших документах вони значаться, як проінвентеризовані державою території загальною площею 169 гектарів. Паїв тут близько ста», – говорить землевпорядниця Ніна Третяк.

Далі триває дискусія, де кожен по-своєму має рацію, але водночас і не має через колізію з документами.

Тривало так хвилин 40, аж поки не домовилися, що до рішення правоохоронних органів, які, до слова, конфіскували фуру та зрубані дерева, не робитимуть жодних зайвих кроків і не нищитимуть сосни, які слів землевпорядниці, «наступають вже одна на одну».



Вислухавши позиції сторін на «місці злочину», лісівники також пообіцяли надати документальне підтвердження того, що територію вони заліснювали законно, а от підприємець, який вирубує ялинки – йде проти «писаного» і підписаного.

Допомагав розібратися у кадастрових реєстраціях та мапах директор Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» Ігор Квач.

«Дістав вам потрібні документи із сейфу», – каже пан Ігор і відразу починає пояснювати, мовляв, це – копіювання з чергового кадастру плану Холоневичівської сільради, які ще до входження сільрад в ОТГ, проводили інвентаризаційні моменти з цими сільрадами і оформляли дозволи на необхідні бюджетні запити.



«Вчора вони рубали тут, наскільки ми знаємо», – показує на карту: «А зараз у цій частині біля дороги, саме в тій частині, на яку документи наразі оформляє Цуманський лісгосп», – синім кольором на карті позначена територія нацпарку, заштриховані території належать лісгоспу, а те, що в центрі (гектарів 50), є підприємницькими. Каже, що принаймні так стверджує селищний голова і його землерозпорядна служба.



Ігор Квач постійно наголошує, що у всіх документах ця територія і ці насадження фігурують вже як ліс ДП «Цуманський лісгосп», однак єдина проблема в тому, що дерева – неоформлені як лісові культури.

Директор нацпарку знову копирсається у паперах і показує три аркуші. Перший – «Про погодження створення Ківерцівського національного парку Цуманська пуща на території Ківерцівського району Волинської області» та два додатки до нього, так звані експлікації.

«… враховуючи згоду землекористувачів та органів місцевого самоврядування вважає за можливе створення національного парку на земельних ділянках орієнтовною площею 34467.89, в тому числі з вилученням у землекористувачів та включенням до земель парку площею 3472.71 га., без вилучення у землекористувачів площею 30995.18 га».
Дата – 17 грудня 2009 року. Підпис в.о. начальника управління Держкомзему у Ківерцівському районі – Левчик І.О

Обидві експлікації датовані тим же днем і мають той самий підпис.



«Але ж це однаково не доводить, що рубка зараз відбувається саме в цьому місці?» - запитуємо.

«Представники парку і лісгоспу зафіксували, що порушення коїться саме на цих землях. Території узгоджувалися сільським головою і землевпорядником. Це їхні документи і їхні копіювання. Знову повторюся, що єдиний момент те, що наразі ці території не заявлені в кадастрі і не розмежовано конкретно, за ким закріплені, проходять процедуру оформлення. Невідомо, скільки може тривати ця процедура оформлення, підприємець тільки нещодавно почав претендувати на цю територію. Рішення отримав близько місяця тому і відразу поїхав різати дерева, не оформивши навіть ділянку, а на території вже впродовж 5-ти років помічають виводки червонокнижної рисі», – пояснює Ігор Квач..

«Тобто Цуманський лісгосп вже 8 років доглядає за територією, яку попередньо заліснив, але все це лише на основі усних домовленостей про те, що її не чіпатимуть. До речі, чи відомо вам, скільки коштів пішло на посадку?» - продовжуємо допитуватися.

«Цуманський лісгосп отримав розпорядження, але в силу певних обставин (це стосується зміни керівництва) ділянку не оформили. В межах своїх облікованих документів у них показані усі акти, площі і лісові культури. Адміністрація національного парку почала опікуватися тією територією 5 років тому, і за цей час ми також провели інвентаризацію, «відбили» території, які надані парку для оформлення постійного землекористування, але ми не зробили жодного «шкідливого» кроку, навпаки щороку призупиняємо несанкціонованої вирубки, але такого, як зробили цього року… Хаотично, де понесені затрати державним підприємствам і прийти під новорічно-різдвяні свята рубати без дозволів і документів – поза межами будь-якого нормально сприйняття», - пояснює співрозмовник.

Ігор Квач каже, що середні витрати на гектар у той час становили приблизно 10 тисяч.



Така історія вже не вперше на Волині. У практиці лісівників боротьба за "свій" ліс триває у Камінь-Каширському районі, де досі відкрите кримінальне провадження.

Якщо ж оцінювати ситуацію не з законодавчої, а з моральної точки зору: місцевим мешканцям, як і всім волинянам, насправді не такі важливо, хто тут правий. Важливий лише ліс. Дуже хочеться, щоб усі сторони конфлікту подивилися на ситуацію саме з позиції його збереження.

Текст і фото Валерії КОЛІСНИК.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.