Віталій Федосюк. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ

Кандидат у народні депутати від Української Народної партії, 50-річний директор видавництва «Ініціал» Віталій Федосюк взяв участь у проекті видання ВолиньPost «Кандидатський тест», відповівши на 15 питань, не пов'язаних з виборами і політикою. Питання стосуються освіти, кар’єри, родини, побуту, моральних цінностей кандидата.

Відповіді коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва. При цьому психолог, аби уникнути упередженості, не знайомий з іменем того, чиї відповіді аналізує.

– Чи часто в школі отримували двійки і чи дуже засмучувалися з цього приводу?

– Я вчився у 13-й школі. Вона виглядала, як сільська школа. Це була перша українська школа у Луцьку. Вона ніби була відкрита у 39-му році. Потім війна. У цій школі вчилася моя мама. Мама прийшла у цю школу після війни і її вчили молоді вчителі, які щойно прийшли працювати.

І коли я вчився у цій школі, то вчителі вже йшли на пенсію. І мені було соромно вчитися погано. У школі були маленькі класи, оскільки школа у кінці передмістя. Асфальту не було, болота по коліна. Ми ходили у гумових чоботах до школи. В класах стояли грубки, які палилися дровами. У нашому класі було 16 учнів. І на відміну від інших шкіл, де 45 учнів у класі, то малі класи – це дуже добре. Бо це створює гарну атмосферу, тим більше усі ми жили у приватних будинках недалеко один від одного. Після школи йшли на річку.

Вчився я добре і не міг сперечатися з тими, які були суцільними відмінниками. Бо для мене була проблема щось вивчити напам’ять. Але у мене була сильна логіка і вирішити будь-яку задачку з математики чи фізики було дуже просто. Це були мої улюблені предмети. Твори писав, але лише на вільну тему. Дуже переживав через погані оцінки і, звичайно, потім виправляв їх. Я був у числі найкращих, закінчив школу з відзнакою.

– Чи були серед Ваших інститутських/університетських викладачів люди, які стали Вашими друзями?

– Так. Єдине, що вони усі у Києві. Вони мене сприймають з повагою. Ще у студентські роки вони мене сприймали як особистість.

– Чи хотіли б здобути ще одну освіту, не суміжну зі своїм профільним заняттям? Що б це могло бути?

– Можливо, це було би щось у мистецтві. Але це не вища освіта у теорії, мені цікаво якесь ремесло опанувати. Мені дуже подобається ковальське ремесло. Я знаю теорію, бо вивчав теорію металу.

– Яким був Ваш перший заробіток (сума і за що саме)?

– Перший заробіток – це 90 рублів. У 1981 році я закінчив Львівський будівельний і пішов працювати у проектний інститут. Я був техніком-проектантом, отримував 90 рублів. Висока зарплата як на той час. Мене не хотіли відпускати з інституту, коли взнали, що я поступив у інститут. Цінували як спеціаліста.

– Чи доводилося на шляху до кар’єрного росту переступати через власні принципи? Або ж навпаки – через якийсь принцип відмовитися від професійних здобутків?

– Слава Богу, ні. Коли постало питання, що в архітектурній спеціальності, яку я дуже любив, немає росту і довелося б поступитися принципам, то я просто звільнився з роботи. Я побачив, що для того, аби рухатися кар’єрними щаблями, то доведеться поступатися принципам.

Тому я одразу звільнився і був без роботи. Потім пішов працювати в редакцію газети, був художнім редактором. Доводилося багато чому вчитися, перекваліфіковуватися. Я навіть писав, був фотографом. У мене було завдання створити художній образ газети. Це газета «Народна трибуна». Довелося вивчати перші комп’ютери.

– Чи погодилися б працювати за кордоном, якби з’явилася вигідна для Вас пропозиція?

– Я маю надію, що мені доведеться працювати за кордоном. Не тому, що мені хочеться втекти від дійсності української, а просто тому, що я бачу у собі талант спілкування з іноземцями і бачу талант відстоювання інтересів України. Мені легко спілкуватися з іноземцями, і якщо б таку місію довелося виконувати – мені це було би приємно.

– Скільки колін свого роду Ви можете назвати?

– Не всіх я знаю, бо лінія у багатьох випадках переривається. Своїх прадідів я знаю стовідсотково. А далі лише з літописних і документальних джерел. Я досліджував це питання по лінії і мами і батька.

– Розкажіть про подарунки родини на Ваш останній день народження?

– Вишиванки, ікони, книжки.

– Якби Вам довелося скласти родинний герб, що б там було зображено?

Напевно, був би волинський символ: хрест або вовк. Це зі сторони батька. А зі сторони мами, то це був би ведмідь холмський, бо вона звідти. А взагалі, що стосується герба, є родинний герб: це рука з мечем, яка визирає з-за хмари.

– Де і чим Ви зазвичай снідаєте?

– Я снідаю вдома і дуже люблю вівсянку з медом.

– Якби Вам довелося обирати між запропонованими варіантами, Ви б провели відпустку: 1) на екзотичному острові, 2) в ізольованій від цивілізації карпатській колибі, 3) в Лас-Вегасі?

– Скоріше у колибі, бо це мені найближче. Або волинську хатину на озері, аби менше було цивілізації.

– Якого кольору інтер’єр Вашої кімнати?

– Зелені стіни. Спальня повинна заспокоювати.

– Чи вважаєте припустимою смертну кару?

– Тут я гублюся між логікою і необхідністю. З точки зору рішучості – потрібна. А з точки зору логіки – ні. Бо є дуже багато несправедливих рішень судів, які несправедливими виявляються лише через деякий час. Тому скоріш за все вона не потрібна.

– Чи могли б пробачити подружню зраду?

– Напевно, не зміг би. Я думав про це.

– На яке свято востаннє відвідували церкву? Яку саме?

– Це було в селі, де живе велика частина моєї родини. У Зміїнці. Це було на відкритті церкви, яку щойно освятили, 7 жовтня. Церква Київського патріархату.

* * *

Коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва:

«Хороший розум, є почуття відповідальності, адже йому соромно перед вчителями своєї мами. Людина веде себе гідно, можливо, мав чи має певні таланти. Творчий, з художнім мисленням.

Це, безумовно, гармонійна особистість. Те, що він хоче презентувати себе у всьому світі свідчить про високу самооцінку. Це як мінімум нескромно.

Логічний, без емоцій при прийнятті рішень. Не зважаючи на спокійну зовнішню оболонку, така людина може проявити агресію і може бути дуже жорстким, про що свідчить вибрана символіка: білий і пухнастий, а за пазухою меч визирає».

Читати про інших кандидатів:

Ігор Алексєєв
Тарас Божидарнік
Олена Голєва
Андрій Козюра
Петро Кравчук
Віктор Пащук
Ярослав Плакса
Сергій Сітуха
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.