Ярослав Плакса. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
Кандидат у народні депутати від партії Наталії Королевської «Україна – Вперед», 24-річний підприємець Ярослав Плакса взяв участь у проекті видання ВолиньPost «Кандидатський тест», відповівши на 15 питань, не пов'язаних з виборами і політикою. Питання стосуються освіти, кар’єри, родини, побуту, моральних цінностей кандидата.
Відповіді коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва. При цьому психолог, аби уникнути упередженості, не знайомий з іменем того, чиї відповіді аналізує.
– Чи часто в школі отримували двійки і чи дуже засмучувалися з цього приводу?
– Різне бувало. Вчився у 24-й школі. Я не вчився ні погано, ні відмінно, а середньо. По-різному бувало. Подобалася завжди англійська, із задоволенням її вчив. Розумів, що вона мені буде потрібна. Не подобалися хімія, фізика. Плачів від поганий оцінок точно не було.
– Чи були серед Ваших інститутських/університетських викладачів люди, які стали Вашими друзями?
– Я вчився у політехнічному. Були друзі. Якось поїхали з товаришами на Світязь і зустріли там викладача нашого. І він прийняв нас, як своїх, а ми його як свого. Зі всіма вітаюся. Я досить відкрита людина і спілкуюся з усіма.
– Чи хотіли б здобути ще одну освіту, не суміжну зі своїм профільним заняттям? Що б це могло бути?
– Я зараз здобуваю освіту психолога. Мені це подобається, є потяг до цього. Хочеться навчитися, розуміти, знати.
– Яким був Ваш перший заробіток (сума і за що саме)?
– Були заробітки різні. Гроші з малих літ я заробляв. Конкретно не згадаю.
– Чи доводилося на шляху до кар’єрного росту переступати через власні принципи? Або ж навпаки – через якийсь принцип відмовитися від професійних здобутків?
– Ні. Моя позиція така: ми самі творимо власне майбутнє. Я гнучка людина і якщо бачу, що з цього буде результат, то у чомусь можу пересилити себе.
– Чи погодилися б працювати за кордоном, якби з’явилася вигідна для Вас пропозиція?
– Ні, не погоджуся. За кордон я поїду хіба що на екскурсію чи на відпочинок. Я люблю цю країну і хочу, аби мої діти тут жили. Багато хто каже про роботу за кордоном, але якщо не лінуватися, то можна і тут знайти нормальну роботу. Якщо ні – то це у самій людині проблеми.
– Скільки колін свого роду Ви можете назвати?
– Знаю прабабусь. Можливо, це мені стане цікавіше, коли будуть власні діти. Навіть не замислювався над цим.
– Розкажіть про подарунки родини на Ваш останній день народження?
– Дуже приємно, коли говорять слова. Саме побажання найважливіші.
– Якби Вам довелося скласти родинний герб, що б там було зображено?
– Щось таке велике, грандіозне. Можливо, якесь дерево. Прізвище було написане.
– Де і чим Ви зазвичай снідаєте?
– Я снідаю вдома. Але лише п’ю каву. Часом їм вівсянку.
– Якби Вам довелося обирати між запропонованими варіантами, Ви б провели відпустку: 1) на екзотичному острові, 2) в ізольованій від цивілізації карпатській колибі 3) в Лас-Вегасі?
– Я прибічник того, що не важливо де і як, а важливо з ким. В колибі карпатській – непоганий варіант.
– Якого кольору інтер’єр Вашої кімнати?
– Світлий такий. Не білий. Світло-сірий.
– Чи вважаєте припустимою смертну кару?
– Важке питання. Я не прибічник цього. Всяке буває. Я розумію, що такі люди не повинні жити, якщо кілька вбивств скоїли. Але хтось цю ж смертну кару виконує, хтось також вбиває цю людину.
– Чи могли б пробачити подружню зраду?
– Ні. Не міг би. Думав над цим, але не міг.
– На яке свято востаннє відвідували церкву? Яку саме?
– Ходжу у неділю в наш собор. Але в яку церкву ходити, то для мене не принципово.
* * *
Коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва:
«В особи уже в дитинстві було відчуття того, що є певні речі необхідні, а є певні другорядні. Або ж ці речі були підказані чи нав’язані батьками.
Він не розпорошує зусилля, прагматик, реаліст. Схоже, що це такий собі «Наполеон», має високу думку про себе. Хоче бути величним, можливо, тому і здобуває освіту психолога, аби контролювати, знати, маніпулювати іншими.
Якщо людина не може пригадати свій перший заробіток, то це свідчить, що або заробіток був малий, або не було матеріальних проблем у дитинстві чи в юних роках.
Щирий, чесний. Цінує усамітненість. Колір кімнати світло-сірий свідчить про реалістичний погляд на життя. Це колій нейтральний, особа сприймає життя таким, яким воно є».
Читати про інших кандидатів:
Ігор Алексєєв
Тарас Божидарнік
Олена Голєва
Андрій Козюра
Петро Кравчук
Віктор Пащук
Сергій Сітуха
Віталій Федосюк
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Відповіді коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва. При цьому психолог, аби уникнути упередженості, не знайомий з іменем того, чиї відповіді аналізує.
– Чи часто в школі отримували двійки і чи дуже засмучувалися з цього приводу?
– Різне бувало. Вчився у 24-й школі. Я не вчився ні погано, ні відмінно, а середньо. По-різному бувало. Подобалася завжди англійська, із задоволенням її вчив. Розумів, що вона мені буде потрібна. Не подобалися хімія, фізика. Плачів від поганий оцінок точно не було.
– Чи були серед Ваших інститутських/університетських викладачів люди, які стали Вашими друзями?
– Я вчився у політехнічному. Були друзі. Якось поїхали з товаришами на Світязь і зустріли там викладача нашого. І він прийняв нас, як своїх, а ми його як свого. Зі всіма вітаюся. Я досить відкрита людина і спілкуюся з усіма.
– Чи хотіли б здобути ще одну освіту, не суміжну зі своїм профільним заняттям? Що б це могло бути?
– Я зараз здобуваю освіту психолога. Мені це подобається, є потяг до цього. Хочеться навчитися, розуміти, знати.
– Яким був Ваш перший заробіток (сума і за що саме)?
– Були заробітки різні. Гроші з малих літ я заробляв. Конкретно не згадаю.
– Чи доводилося на шляху до кар’єрного росту переступати через власні принципи? Або ж навпаки – через якийсь принцип відмовитися від професійних здобутків?
– Ні. Моя позиція така: ми самі творимо власне майбутнє. Я гнучка людина і якщо бачу, що з цього буде результат, то у чомусь можу пересилити себе.
– Чи погодилися б працювати за кордоном, якби з’явилася вигідна для Вас пропозиція?
– Ні, не погоджуся. За кордон я поїду хіба що на екскурсію чи на відпочинок. Я люблю цю країну і хочу, аби мої діти тут жили. Багато хто каже про роботу за кордоном, але якщо не лінуватися, то можна і тут знайти нормальну роботу. Якщо ні – то це у самій людині проблеми.
– Скільки колін свого роду Ви можете назвати?
– Знаю прабабусь. Можливо, це мені стане цікавіше, коли будуть власні діти. Навіть не замислювався над цим.
– Розкажіть про подарунки родини на Ваш останній день народження?
– Дуже приємно, коли говорять слова. Саме побажання найважливіші.
– Якби Вам довелося скласти родинний герб, що б там було зображено?
– Щось таке велике, грандіозне. Можливо, якесь дерево. Прізвище було написане.
– Де і чим Ви зазвичай снідаєте?
– Я снідаю вдома. Але лише п’ю каву. Часом їм вівсянку.
– Якби Вам довелося обирати між запропонованими варіантами, Ви б провели відпустку: 1) на екзотичному острові, 2) в ізольованій від цивілізації карпатській колибі 3) в Лас-Вегасі?
– Я прибічник того, що не важливо де і як, а важливо з ким. В колибі карпатській – непоганий варіант.
– Якого кольору інтер’єр Вашої кімнати?
– Світлий такий. Не білий. Світло-сірий.
– Чи вважаєте припустимою смертну кару?
– Важке питання. Я не прибічник цього. Всяке буває. Я розумію, що такі люди не повинні жити, якщо кілька вбивств скоїли. Але хтось цю ж смертну кару виконує, хтось також вбиває цю людину.
– Чи могли б пробачити подружню зраду?
– Ні. Не міг би. Думав над цим, але не міг.
– На яке свято востаннє відвідували церкву? Яку саме?
– Ходжу у неділю в наш собор. Але в яку церкву ходити, то для мене не принципово.
* * *
Коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва:
«В особи уже в дитинстві було відчуття того, що є певні речі необхідні, а є певні другорядні. Або ж ці речі були підказані чи нав’язані батьками.
Він не розпорошує зусилля, прагматик, реаліст. Схоже, що це такий собі «Наполеон», має високу думку про себе. Хоче бути величним, можливо, тому і здобуває освіту психолога, аби контролювати, знати, маніпулювати іншими.
Якщо людина не може пригадати свій перший заробіток, то це свідчить, що або заробіток був малий, або не було матеріальних проблем у дитинстві чи в юних роках.
Щирий, чесний. Цінує усамітненість. Колір кімнати світло-сірий свідчить про реалістичний погляд на життя. Це колій нейтральний, особа сприймає життя таким, яким воно є».
Читати про інших кандидатів:
Ігор Алексєєв
Тарас Божидарнік
Олена Голєва
Андрій Козюра
Петро Кравчук
Віктор Пащук
Сергій Сітуха
Віталій Федосюк
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Останні статті
Віталій Федосюк. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
26 жовтень, 2012, 14:06
Сергій Сітуха. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
26 жовтень, 2012, 13:59
Ярослав Плакса. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
26 жовтень, 2012, 13:38
Віктор Пащук. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
26 жовтень, 2012, 13:28
Петро Кравчук. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ
26 жовтень, 2012, 13:18
Останні новини
22 листопада на Волині: гортаючи календар
Сьогодні, 00:00
Де і коли у Луцьку та на Волині не буде світла 21 листопада. ГРАФІК
21 листопад, 23:19
Лучанин самотужки «врізався» в газопровід під будинком
21 листопад, 22:38
У місті на Волині встановлюють будиночок Святого Миколая
21 листопад, 21:57