Про кавуновий бізнес і Україну: розмова з луцьким продавцем «смугастиків» із нотками азербайджанського акценту

Азербайджанець за походженням, але українець по духу Захід Алієв у свої 52 роки може позмагатися із багатьма юнаками, бо не факт, що кожен із них здатен декілька разів на тиждень розвантажувати тонни кавунів і динь, а потім цілісінький день стояти на палючому сонці і з посмішкою на обличчі продавати ті ж самі ягоди і фрукти кожному клієнту, підбираючи лише найкращі і найсолодші.

До його намету з херсонськими вітамінами на «рівненській» трасі у Струмівці завжди є покупці, бо хто вже спробував куплені там смаколики один раз, автоматично стає постійним шанувальником його кавунів і динь.

Чому Україна, саме Луцьк і кавуни Захід Алієв розповідав Інформаційному агентству ВолиньPost.



Чоловік гостинно зустрів і запропонував почати розмову у маленькій кімнатці, яку він самостійно облаштовував у прибудові. Років 10 тому торгував там у звичайній палатці із тканинним покриттям, але з часом «вибив» у місцевої влади дозвіл на довгострокову оренду землі, то ж згодом встановив конструкцію з вікнами, огорожею і стінами. У кімнатці – диван, декілька крісел, маленький столик і шафка, там йому доводиться проводити близько двадцяти годин на добу, бо ж відчиняється рано, а світло у своєму «шатрі» не гасить ледь не до опівночі. Каже, що охочі купити смачний вітамін звикли до такого його режиму роботи, то ж покупці приходять і посеред ночі і коли тільки-но починає світати.

Українську мову Захід розуміє вільно і з легкістю комунікує з покупцями своїм російсько-азербайджанським суржиком, суттєвого дискомфорту це не створює, запевняє, ні йому, ні покупцям. Чоловік говорить, що намагається і прагне спілкуватися українською, хоч це дається йому важко. Україну ж називає своєю другою батьківщиною. Між іншим, наявність громадянства у паспорті – цьому підтвердження.

Він міг ходити морем, але обрав кавуни…

У Азербайджані Захід закінчив морехідну академію, але доля склалася так, що він ходить не водою, а полями у пошуках найсмачнішого врожаю…

– Торгівля фруктами, то – сімейна справа, ще колись мій батько Мамед почав цим займатися і там в Азербайджані працював на своїх полях, а я починав разом із ним. З часом це перетворилося на сімейну справу, а родина у нас – велика, сил і рук вистачає, завжди були при роботі. Я щасливий мати таку сім’ю: 5 братів та 6 сестер, а коли ще всі з’їжджаються разом, то і взагалі свято. Буває це рідко, але раз в рік чи два, як пощастить і випадає можливість, обов’язково їдемо додому провідати батьківські могили.

– Вирішили, що море то не для вас і пішли батьківськими слідами в поля?

– Якось так. Там удома в нас були величезні ділянки, а батько так любив це все. Море мені подобається, але судилося не те. З дитинства бачив і вчився від старших цій справі і головне – мені подобалося і навіть зараз робота приносить задоволення. Після закінчення середньої школи я пішов до морської, але паралельно завжди допомагав на полях, так і вийшло, що тепер я теж тут.

Захід постійно посміхається, позитивний і щирий він відверто розповідає про подробиці свого життя, хоча каже, що воно – як у всіх, нічого цікавого, але, сам того не розуміючи, встиг стати місцевою легендою, поки розкручував свою кавунову «точку».



– Я починав торгувати ще від самого кільця, багато-багато років тому, бачив, як на моїх очах змінювалися люди, росли діти. З часом почав пересовуватися трохи далі, глибше в Струмівку, але зупинився врешті тут, де є зараз. Хороше місце і дуже вигідне, правду кажучи, та й людям тут зручно. Виходять з маршруток і відразу до мене, ну й автомобілем тут можна нормально заїхати і припаркуватися.

Служив Україні, служитиме й далі…

Вперше до України Захід потрапив у 1985 році, коли служив в армії у місті Кам’янці–Подільському, що на Хмельниччині. За три роки звільнився і на деякий час повернувся на рідну землю до родини і батьків у Азербайджан, але вже зовсім скоро зрозумів, що його місце – тут. Перед тим закінчив строкову службу у Азербайджані.

На початку 90-х Захід емігрував в Україну остаточно, де напередодні познайомився зі своєю майбутньою дружиною, що родом з Волині. З того часу він жодного разу не пожалкував про свій вибір і говорить, що саме Україна стала для нього домівкою, яку він зараз впевнено може назвати своєю.

«У мене тут все, все моє життя тут», – коротко пояснює чоловік.

Він – українець, хоч і з азербайджанським корінням, проте «коріння» уже тут. Захід має двох чудових доньок, дружину та внуків, працює на полях і не планує йти на пенсію, постійно у русі та активній роботі він аж ніяк не виглядає на свій вік. Деякі члени його азейбарджанської сім’ї також послідували за братом і влаштовують своє життя на теренах нашої держави. Два його брати та сестра переїхали в Україну невдовзі після нього і зараз допомагають у бізнесі та створюють власний.

Захід Алієв не воював, але каже, що з надзвичайною повагою ставиться до українських бійців.

– Я щороку допомагаю хлопцям на передовій. Постійно надсилаю якусь допомогу, не багато, що зможу. То грошами, то цигарки, то одяг, але я повинен, я ж – громадянин України і зобов’язаний допомагати. В мене близький друг також на Сході воює, я знаю, що їм там дуже важко.

Не кавунами єдиними

Рік за роком Захід Алієв урізноманітнював асортимент фруктів і сьогодні має найрізноманітніші вітаміни: від винограду і персиків до основного акценту на прилавку – великих смугастих ягід. Однак каже, що орієнтується в основному на кавуни і трохи дині, а все інше – як бонус.



– Зазвичай просто роздаю це все дітям, тут їх дуже багато проходить, поруч будинки, пішохідний перехід, зупинка маршруток, а я дітей дуже люблю. Буває, що приходять з батьками за кавунами і так дивляться на ті персики, ну і як не пригостити, у мене ж теж є діти.

Окрім фруктів маю також і справжній азербарйджанський гранатовий сік, але не багато.

Захід розповідає, що цей бізнес в нього – не сезонний, працює цілий рік. Як закінчуються кавуни у вересні, то тоді йдуть гранати, хурма, виноград потім картопля і все інше. Постачають товар із Херсонщини, де у родини Алієвих – власні поля і плантації фруктових насаджень. Частину з плодів перевозять до Львова на ринок, трохи до Києва, а решту – у Луцьк, хоча сюди везуть не так багато, бо місто маленьке і весь товар не продається. До слова, Захід має постійних клієнтів із відомих місцевих закладів харчування та магазинів, які закуповують солодкі вітаміни саме у нього.

«Кавун потрібно бачити, а не стукати»

Сезон кавунів, який зазвичай розпочинається із середини липня і триває до початку вересня – основний період роботи Західа, але – далеко не єдиний.

– Закінчаться кавуни, будемо картоплю з Волині на Херсон відправляти, до того ж маємо свої сади із гранатами та хурмою, то ж це місце пустує мало, хіба трохи взимку. Як вже казав, є персики, виноград, сливи іноді та ще багато всього, але це здебільшого – просто роздаємо.

На питання, як підібрати хороший кавун, Захід почав посміхатися, каже, що його просто потрібно бачити.



– Так це ж видно, вони перед очима, просто береш, дивишся і обираєш. Це моя робота, і кожному покупцю я підбираю завжди найсмачніший. «Простукувати» кавуни - то просто звичка людей, хтось запустив таку фішку, а інші почали повторювати. Тупий звук мають вони видавати, а не дзвеніти, раптом що. Все життя я вчився цьому, а зараз ніхто не скаржиться, люди завжди задоволені, бо ж повертаються знову і знову.

До слова, весь товар Західа Алієва стабільно проходить перевірку і має необхідні документи, а для того, аби переконатися, що він і справді знає свою роботу, пообіцяв вибрати і нам найкращого зі своїх кавунів. Не прогадав, смачно.



Спілкувалася Валерія КОЛІСНИК

Фото – Ігор Диня.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.