Андрій Козюра. КАНДИДАТСЬКИЙ ТЕСТ

Генеральний директор ТзДВ «Юридична компанія «Ліга права», депутат Луцької міської ради, 33-річний кандидат у народні депутати Андрій Козюра взяв участь у проекті видання ВолиньPost «Кандидатський тест», відповівши на 15 питань, не пов'язаних з виборами і політикою. Питання стосуються освіти, кар’єри, родини, побуту, моральних цінностей кандидата.

Відповіді коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва. При цьому психолог, аби уникнути упередженості, не знайомий з іменем того, чиї відповіді аналізує.

– Чи часто в школі отримували двійки і чи дуже засмучувалися з цього приводу?

– Було, звичайно. Як кажуть, що студент чи школяр без двійки, як мисливець без рушниці. Чесно скажу, що отримував рідко. Деколи навіть було за поведінку, бо я був дуже енергійний. Засмучувався дуже сильно і переймався цим. Але це перші уроки в житті щодо того, як і що потрібно засвоювати.

– Чи були серед Ваших інститутських/університетських викладачів люди, які стали Вашими друзями?

– Я закінчував два вузи: наш Волинський та Львівський імені Івана Франка. Довелося мені отримати там друзів. Значна частина з них, в тому числі, є викладачами. Бо наше спілкування, комунікація не зводилися до банального здав чи не здав. Тому ми й досі підтримуємо стосунки. Я багато кому намагаюся допомогти з різних питань.

– Чи хотіли б здобути ще одну освіту, не суміжну зі своїм профільним заняттям? Що б це могло бути?

– Є такі правила у житті - чим більше я знаю, тим більше я розумію, що я нічого не знаю. Життя – це постійне навчання, вдосконалення, аналіз, розуміння філософії і поглядів життєвих. Питання в тому наскільки швидко ми це можемо робити.

Якщо ми цього не засвоюємо, то у подальшому повторний урок на цю тему дається з багато більшими наслідками, критичними для нас. Я вважаю, що кожна людина повинна бути психологом. Розуміти не лише слова, а й те, що стоїть за словами. З якою енергетикою людина висловлюється і передає інформацією. Мені подобається вивчати людей. Стараюся саме цю галузь опанувати. Не знаю чи на сьогодні академічну освіту готовий здобути і що вона мені може дати, але життя дає уроки, які потрібно на цю тематику засвоїти.

– Яким був Ваш перший заробіток (сума і за що саме)?

– Це було десь у 12-13 років. Збирав траву безсмертник, яка лікує жовчний міхур, печінку. Я його збирав, сушив, зв'язував у пучечки, а мій дідусь возив в Івано-Франківськ разом з білим насінням від гарбузів і продавав. Дуже непогано виходило. До 200 карбованців я міг заробити, і це в ті часи були пристойні гроші для підлітка 12-13 років.

А от витрачав я їх по-різному. Здебільшого вони залишалися у батьків на збереженні, і їх вже звідти було забрати важко. Я працював у 14 років на заготівлі льону у колгоспі. І тут я зробив простий висновок, що треба, аби заробіток залежав від твого бажання і прагнення.

А перші юридичні гроші як гонорар я отримав у 18 років. І повернув усі гроші, які батько затратив на моє навчання, і купив додому хліба. Мама плакала, було якось незвично, але це були перші гроші, які я заробив своєю професією.

– Чи доводилося на шляху до кар’єрного росту переступати через власні принципи? Або ж навпаки – через якийсь принцип відмовитися від професійних здобутків?

– Завжди є вибір і завжди кожну дію можна вибирати. Це те, чого забрати не можна. Наскільки ти запалений ціллю, то настільки ти готовий робити ті чи інші кроки. Але як би не склалося, потрібно завжди керуватися власною життєвою філософією. Тут основне припускати: чи варта ціль тих кроків.

Кожен повинен давати собі звіт про те, що досягнеш цілі, але після цього треба буде спілкуватися з людьми, якось дивитися їм в очі. Я намагався у житті ніколи не переступати найсвятіших людських якостей.

– Чи погодилися б працювати за кордоном, якби з’явилася вигідна для Вас пропозиція?

– В мене такі пропозиції були. Можливо, це були не ті пропозиції, про які я мріяв, але я задумувався над тим чи узагалі варто їхати кудись і кидати свої корені. Але у душі я патріот і все кинути, поїхати я би не зміг. Я переконаний, що довго там не прожив би.

Так само як рослину, якщо з певного регіону забрати і пересадити у інше місце, то скоріш за все вона не приживеться. Інше у думках, інша філософія і таке інше. Я зробив для себе висновок, що не варто звідси їхати, бо тут народилися батьки, а їхати кудись і допомагати будувати іншу країну – боюся, що це не для мене.

– Скільки колін свого роду Ви можете назвати?

– Я час від часу задаю собі це питання. Адже коли ми не знаємо своєї історії, то, певно, на майбутнє не заслуговуємо. Тому ми повинні знати хто наші предки. Але далі за прадідів я не дійшов. Прадіда пам'ятаю і знаю, а от прапрадідів я не знаю. Я знаю хто це, ім'я. Але мені хотілося би знати де вони жили, чим займалися. Відновити це складно, бо записів не було. По батьківській лінії я знаю до прадідів.

– Розкажіть про подарунки родини на Ваш останній день народження?

– Здебільшого мені готують сюрприз. Мама з сестрою печуть торт помпезний і смачний. Дружина готує сюрприз, який під жодними тортурами не видасть. Вони приємні, і я на них ніколи не чекаю. Подарунок був приємний, але я про нього не хочу говорити.

– Якби Вам довелося скласти родинний герб, що б там було зображено?

– Я задумувався над цим. Мої пращури були не дуже заможними людьми і не могли собі це дозволити. Певно, коли сім'я не голодує, то тоді вже можна задумуватися над тим, як виокремити рід. Не думаю, що він був би помпезним.

– Де і чим Ви зазвичай снідаєте?

– Снідаю вдома. В основному це або вівсянка, або гречана каша. Дуже люблю сирники або налисники. Обожнюю, якщо вони правильно приготовані. П'ю або воду, або фреш.

– Якби Вам довелося обирати між запропонованими варіантами, Ви б провели відпустку: 1) на екзотичному острові, 2) в ізольованій від цивілізації карпатській колибі, 3) в Лас-Вегасі?

– Не готовий сказати. Мені підійшов би будь-який варіант. І зараз із задоволенням пристав би на такий варіант.

– Якого кольору інтер’єр Вашої кімнати?

– Не люблю в житті зайвих речей, по житті я мінімаліст і педант. Треба, аби були найнеобхідніші речі. Вони повинні слугувати нам, а не ми жити для речей. Переважають у кімнаті кольори пісочні, світлі.

– Чи вважаєте припустимою смертну кару?

– Я думав над цим десятки разів. Кожна людина може у своєму житті зробити помилку. Я з відразою ставлюся до людей, які переступають певну міру, зокрема, людського. Йдеться про злочини, які посягають на здоров'я, життя і честь людей.

Я, м'яко кажучи, навіть у юридичній професії не захищав вбивць чи ґвалтівників. Мені було би складно це робити в силу своїх моральних якостей. Смертної кари у розвиненій країні бути не повинно. Якщо припустити, що зі ста чоловік один буде незаконно або безпідставно страчений, то ми загубимо життя. Помилка можлива, тому застосовувати смертну кару не потрібно.

Крім того, вже є подібний досвід, коли смертна кара застосовувалася, а люди у подальшому були визнані невинними.

– Чи могли б пробачити подружню зраду?

– Зрада недопустима. Якщо вона є, то висновки потрібно робити одразу. Не готовий сказати, як би я вчинив. Це залежить від багатьох факторів. Але будь-яку зраду у житті я не те що не пробачав, але просто намагався не мати нічого спільного з тими людьми.

– На яке свято востаннє відвідували церкву? Яку саме?

– Це був Великдень. Тоді я був у двох церквах. Я є прихожанином УПЦ КП.

* * *

Коментує практикуючий психолог Волинської обласної психіатричної лікарні Олена Звєрєва:

«Ця людина вміє засвоювати свої помилки як уроки. Це вдячна людина. Видно, що якісь особисті свої проблеми хоче вирішити лише сам. Саме тому, певно, і прагне навчатися психології. Зазвичай люди прагнуть вивчати психологію, якщо мають певні власні проблеми або хочуть контролювати оточуючих. Або ж ці два мотиви разом.

Батьки навчили заробляти. У цієї людини є глибока прив’язка до свого коріння.

Він дійсно мінімаліст і прагматик. Людина без агресивності, але помилки людям не прощає.

Він викреслює людей з життя. Ця особа має дуже високі вимоги до свого оточення і є дуже гнучким. Ніби як між крапель дощу. Має дещо міщанські погляди – мовляв, для себе, для своїх, любить гарно виглядати».

Читати про інших кандидатів:

Ігор Алексєєв
Тарас Божидарнік
Олена Голєва
Петро Кравчук
Віктор Пащук
Ярослав Плакса
Сергій Сітуха
Віталій Федосюк
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.