Юрій Сковорода: «Я завжди брався за найскладнішу роботу»*

Юрій Сковорода – один з найбільш несподіваних волинських кандидатів на нинішніх парламентських виборах. Медіаменеджер і волонтер, він раніше не надто пов’язував себе з політикою. Та певно, час такий: нових облич, погодьтеся, в українській політиці таки зачекалися...

Про те, чому вирішив кинути виклик старим політикам, чому розраховує на довіру виборців та як буде змінювати правила гри в українському парламенті – у розмові з Юрієм Сковородою.

«ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН», «ВОЛИНСЬКА РОДИНА», ПОЛЬЩА

- Ви брали участь у місії «Чорний тюльпан». Розкажіть, що це за місія?

- «Чорний тюльпан», це гуманітарна експедиція, мета якої пошук та повернення додому загиблих на окупованій території українських вояків. Я потрапив у склад місії завдяки знайомству з Миколою Собуцьким. Якось він приїхав з фронту, ми зустрілись і я запитав: чим можу допомогти?. «Нас тільки троє, група недоукомплектована...» - відповів Микола.

Я відразу відповів, що готовий їхати. Батькам сказав, що їду на семінар до столиці. Але за декілька днів вони здогадались… Мама каже: відчула. Змушений був їм все розповісти.



- І в чому полягала ваша робота там?

- Коли перший раз приїхав в розташування бази місії, то до кінця ще не розумів , що саме буду робити. Ми працювали у моргах окупованого Донецька, Старобешево, Вуглегірська… Шукали тіла, вилучали з місць поховань, зокрема в окупованому Іловайську, Дебальцевому, Савур-Могилі... За час роботи місії, яка налічувала кілька пошукових груп, з 2014 до 2016 року нам вдалось вивезти більше 800 тіл..

- Що було найважче в цій роботі?

- Ну, так одразу і не скажеш. Бо не так просто дивитись на загиблих українських героїв, не так просто терпіти знущання та прокльони окупантів, які постійно були поруч, коли ми працювали. Але, напевне, найважче, це увійти в хати до загиблого героя. Бо кожного разу я відчував сум, біль, жагу помсти, але саме жахливе – я відчував провину перед рідними загиблого за сумну звістку. І я розумію, що я ні в чому не винен. Що винен Путін та його найманці. Але на душі все одно було тяжко. Проте, попри все це, ми працювали далі, бо розуміли, що ми просто зобов’язані повернути матерям їхніх загиблих дітей. Якщо мати не зможе його поховати за всіма правилами, то її біль буде тільки збільшуватись. А я не міг цього допустити.



- Інший цікавий факт з вашої біографії – робота куратором благодійних програм фонду Ігоря Єремеєва «Волинська родина». Сьогодні ім’я цієї людини мало згадують на Волині, втім, знаю, що допоміг він багатьом.

- Я переконаний, що на Волині тисячі людей пам’ятають про Єремеєва і те добро, яке він зробив для краю. У його фонді я організовував зустрічі з мешканцями, вивчав проблеми людей. Ми допомагали у багатьох сферах: від долання наслідків стихійних лих до особистої допомоги, від допомоги медичними приладами ФАПам до надання автомобілів швидкої допомоги. До речі, недавно в Цумані бачив «швидку», подаровану фондом Єремеєва. Досі їздить, працює…

Єремеєв, як на мене, був прикладом народного депутата. Люди знали, що в них є «свій» депутат, який готовий їм допомогти, до якого можна було звернутися та бути почутим.

- Ви навчалися за кордоном, закінчили «Академію демократії» у Любліні. Дайте відповідь на просте і водночас складне запитання: чого Польща живе так добре, а ми – так погано?

- Почну з іншого… Зараз багато проводжу часу на окрузі, спілкуюся з людьми. І знаєте, що помічаю? Молоді майже не бачу! Це саме кажуть і місцеві мешканці: виїжджають за кордон на роботу і сім'ями! Українська економіка кінця 80-х років була кращою, ніж польська. Але ситуація кардинально почала змінюватися після вступу Польщі до Європейського Союзу в 2004 році.

Весь період незалежності українська влада тільки декларувала на папері рух до Європи та економічні реформи. А Польща реально працювала. От вам і відповідь на ваше питання. До речі, період президентства Петра Порошенка в рази скоротив цей розрив між нами. І підписанням економічної частини Угоди про асоціацію, і закріпленням в Конституції курсу в ЄС та НАТО, і реальними економічними реформами.



Сподіваюся, ці починання ще на повну відчує Україна. І їх не змарнують ті, хто прийшов до влади зараз. І в 2025-2027 році, коли в ЄС головуватимуть Польща і Литва, Україна зможе стати повноправним членом Євросоюзу.

ПРОБЛЕМИ ОКРУГУ: ДОРОГИ, ЛІСИ, «ВОЛИНЬТОРФ»

- Поговорімо про проблеми вашого округу. Чи не найвідчутніша кожному, хто тільки заїжджає на його територію, – дороги…

- Так, тут, як кажуть водії, «без матів не розкажеш»... Для прикладу, автомобільна дорога державного значення Ківерці-Маневичі-Любешів, якою щодня їздять тисячі людей, потребує повного оновлення. Стан погіршується із кожним роком.

Що робити? У нашій країні система прийняття рішень у владі побудована так, що багато чого тримається на активності тих, хто представляє округ у парламенті. Тож я на усіх рівнях влади - і обласної і державної - буду «тицяти носом» в цю та інші дороги, вибивати фінансування, змушувати чиновників зайнятися своєю справою. Повірте, я вмію це робити. Навіть на посаді директора Інформаційного агентства «ВолиньPost» мені вдавалося інформаційно тиснути на чиновників, щоб вони чесно та вчасно робили свою роботу.
Я створю карту стану доріг округу і будемо системно, кілометр за кілометром доводити їх до ладу, почавши з найпроблемніших.



- Велику частину території вашого округу займають ліси. Теж, до речі, доволі проблемна галузь. Тут вам і незаконні рубки, і підпільні пилорами, і інші зловживання...

- І знову ж таки, я – за системність. Бути популістом, кричати «я прийду – і в лісі наступного дня настане порядок» – не буду. Скажу інше.

Ми повинні розробити чітку доктрину розвитку лісового господарства разом з усіма зацікавленими сторонами. Запровадити прозорий ринок деревини, орієнтований на стимулювання переробки та ефективне використання лісових ресурсів.

Маємо розуміти, що наші діти матимуть те, що ми їм залишимо. Ліс – це живий організм, якому ми маємо допомогти у відновленні.


- Стратегічно важливе підприємство на території вашого округу – ДП «Волиньторф»... І там теж проблем не бракує.

- Робота цього підприємства – це не просто робочі місця, а й енергетична стабільність в регіоні. Тож підприємство має працювати. Тоді близько 400 людей матимуть роботу.. А землі для видобутку торфу вистачає. Влада просто повинна сприяти виділенню достатніх площ для цього.

Першочерговими завданнями для розвитку підприємства на сьогодні для себе я бачу такі:

Перша – виділення землі для видобутку торфу.
Друга – запуск державної програми для переведення котлів опалення в державних установах Західної України з газу на торф та газове вугілля, яке видобувають на Волині та Львівщині.
Це дасть нам можливість забезпечити замовленнями наші шахти та торфобрикетні підприємства на весь час їхньої роботи. І ми назавжди забудемо про такі слова як «банкрутство» чи «затримка заробітної плати».



- У селах уже сьогодні нарікають на закриття поштових відділень. Скажіть, можливо праві ті, хто каже, що пошта це пережиток, і треба «переходити в інтернет»?..

- Знаєте, я б таких розумників повозив поліськими селами і змусив би поговорити з місцевими мешканцями… Та пошта – це для них єдиний зв’язок зі світом!

Закриття поштових відділень та скорочення листонош – це не тільки проблеми з доставкою пенсій. Це, якщо хочете, загроза інформаційній безпеці країни! Адже передусім з газет тисячі селян дізнаються важливу інформацію.

Ми маємо відстояти пошту на селі. Перший крок в цьому напрямку зробив Порошенко, який заборонив скорочувати поштові відділення. Нажаль від нової влади я не бачу жодної ініціативи по цьому питанню. Як народний депутат, добиватимуся від Міністерства інфраструктури України і від «Укрпошти» покращення поштового обслуговування мешканців виборчого округу. Я готовий допомогти «Укрпошті» та підтримати законопроект, який дасть можливість «Укрпошті» надавати банківські послуги. Це допоможе підприємству заробляти додаткові гроші, які воно зможе направити на утримання поштових відділень.

«КНОПКОДАВИТИ НЕ БУДУ»

- Чому ви вирішили йти у нардепи? Чому думаєте, що волиняни за вас проголосують?

- Я йду на вибори, бо щиро вірю, що зараз є великий шанс змінити якість політики. У владу повинні прийти нові обличчя – народ дав це недвозначно зрозуміти на останніх президентських виборах.



Я – за зміни. Разом з тим – за збереження всього доброго, чого вже вдалося досягти. Вважаю себе достатньо поміркованим і освіченим, здатним відрізнити щирий намір від лукавства, а реальну реформу – від популізму. Тому впевнений, що буду корисним народним депутатом – і округу зокрема, і країні загалом.



- Чим майбутній нардеп Сковорода відрізнятиметься від більшості теперішніх депутатів?

- Доля мене завжди ставила у такі життєві умови, що я не мав можливості працювати «у пів сили». Тільки на повну. Тільки чесно робити те, що тобі доручили. Я завжди брався за найскладнішу роботу. Я інакше не вмію.

Тож я не зможу «кнопкодавити». Завжди голосуватиму особисто, завжди добре зважуватиму, як проголосувати. Не змінюватиму політичної позиції, бігаючи від одного табору до іншого. Відразу попрошу зняти з мене недоторканність. Мені немає чого боятись.

- А якщо у Раді почнеться бійка? Братимете участь?

- Лізти в бійку точно не буду. Але коли почую, як хтось насміхається з української мови, національних символів, українських героїв чи щось подібне – обіцяю вам, швидко знайду спосіб закрити таким покидькам рота.

Розмовляв Сергій ЮРЧУК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.