Подвійна гра: чому біпатриди – загроза для Волині і України загалом

На початку літа цього року президент Польщі Анджей Дуда підписав зміни до Закону про «Карту поляка», що передбачають поширення цього документа на всі країни світу.

Що це означає для українців та громадян інших країн?

Особи, котрі хочуть отримати «Карту поляка», мусять показати свій зв’язок із Польщею. Зокрема, достатньо мати щонайменше пасивне знання польської мови, довести, що мінімум один з його батьків або бабусь/дідусів, або двоє прабабусь/прадідусів були поляками за національністю або мали польське громадянство; або представити довідку від повноважної польської організації в країні проживання, що підтверджує активну участь в діяльності, спрямованій на підтримку польської мови і культури, або польської національної меншості протягом щонайменше останніх 3 років.

У результаті попередніх змін до закону від 2016 року власники «Карти поляка», котрі прибувають до Польщі із наміром залишитися у країні, отримують безкоштовно дозвіл на постійне проживання, ще за рік вони можуть тримати польське громадянство, а також – сподіватися на допомогу у період адаптації. Йдеться про фінансову підтримку, допомогу в оренді квартири, активному вивченні польської мови та відвідуванні професійних курсів.

Європа манить

Яскрава «європейська картинка» й надалі вабить людей до отримання громадянства у країнах Європейського союзу. Починаючи з 11 червня 2017 року, після надання Україні безвізового режиму з країнами ЄС, українці почали активно вирушати на заробітки. Деяка кількість українців їде до польського сусіда та після закінчення терміну перебування (90 днів) залишається, щоб отримати карту побуту, яка в подальшому слугуватиме підставою для набуття громадянства.

До прикладу, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, станом на 2019 рік за кордоном, відповідно до оцінки Мінсоцполітики постійно працює 3,2 млн українців, ще від 7 до 9 млн наших громадян працюють час від часу. Валютні перекази від трудових мігрантів становлять щорічно 10% ВВП, але високі ризики того, що мігранти поїдуть з України назавжди.

Зазначена статистика, пропри загальний позитив, приховує набагато більшу проблему. З країни виїжджають кваліфіковані спеціалісти, що у перспективі зменшуватиме темпи розвитку України у порівнянні з сусідніми державами.

Проблема є доволі актуальною і для жителів Волинської області. Через історичні зв’язки з Польщею та сучасну близькість до кордону в регіоні проживає чимало осіб, які мали у родині представників польської національності, а тому мають змогу претендувати на отримання «Карти поляка».

Більш критична ситуація на Закарпатті із отриманням громадянства Угорщини. Так, у вересні минулого року у мережі «YouTube» з’явилось відео, відзняте прихованою камерою або телефоном, зафіксовано, як саме громадяни України присягають Угорщині. Церемонія відбувається в Береговому, в угорському консульстві. А на додаток, консул радить новоявленим «подвійним громадянам» приховувати від української влади факт отримання паспорта.



За роки паспортизації цифри прозвучали від Будапешта лише одного разу: станом на лютий 2015 року майже 94 тисячі закарпатців отримали громадянство Угорщини за спрощеною процедурою. Тоді ці дані оприлюднив Арпад Янош Потапі, відповідальний за національну політику в угорському уряді, який і сьогодні займається цим же питанням вже у четвертому уряді Орбана.

Скільки угорських паспортів українці отримали за подальші 3,5 роки – даних немає. Відомо лише, що станом на серпень 2015-го з України надійшло 124 тисячі заявок на угорське громадянство.

До прикладу, нещодавно стало відомо, що у Ростовській області щодня видають російські паспорти мешканцям окупованого Донбасу. Людей привозять у пункт видачі централізовано на автобусі у супроводі двох «правоохоронців» в цивільному одязі. Ті, хто сьогодні отримував паспорти, подали документи за місяць.

«Безхмарне майбутнє» в чужій країні пропонують і серед Луцька

Окрім бажання іноземних сторін привернути увага наших громадян, такі собі «вівці» працюють і всередині України: починаючи від реклами у соцмережах із заголовками «Допоможемо отримати громадянство ЄС» (таких спільнот чимало) та закінчуючи простими «агітаціями» посеред вулиці.

До прикладу, після перенесення візового центру у Луцьку на вулицю Кривий Вал, 31 (раніше перебував на Рівненській поблизу автозаводу), місцеві «бізнесмени», які обіцяють «щасливе безхмарне майбутнє за кордоном» одразу переїхали в нові офіси поблизу вказаної будівлі.
Мабуть, немає людини, яка б не йшла одного разу вулицею Лесі Українки і залишилася поза увагою «рішал» із рекламними візитівками та безліччю пропозицій. Пропонують для початку оформлення міжнародної страховки та допомоги в отриманні віз за кордон.

Чимало оголошень нібито щодо «візової підтримки» і отримання «Карти поляка» - і в мережі Інтернет. Зателефонувавши за декількома номерами з оголошень, з’ясовуємо, що, для прикладу, «Карту поляка» такі «рішали» можуть зробити за 700 євро. Умова – лише одна: майже півроку треба побути на території Польщі. За номером, що в іншому оголошенні, обіцяють навіть сприяти в отриманні польського громадянства.

Біпатриди – недозволені, але і не покарані

Законодавство України прямо не дозволяє мати два і більше громадянств, але й не містить категоричної заборони такого статусу. Закон допускає, що подвійне громадянство може виникнути, зокрема, як результат колізій законів про громадянство різних країн.

Утім, варто розуміти, що отримання подвійного громадянства становить певну небезпеку для України. Насамперед – для суверенітету і цілісності. А у час, коли триває війна, то й поготів. Бо коли Україна не без кровопролиття на східних рубежах «цементує» своє суспільство і захищає єдність, то викликає сумнів факт, що «подвійники» ідентифікують своє майбутнє саме з Україною.

Наприклад, вихідець з Волині Володимир Осадчий, якого можна вважати класичним представником біпатрида, свого часу був директором Інституту церковних досліджень, заснованого в Луцьку та брав участь у зустрічах, пов’язаних із темою українсько-польських стосунків. У подальшому ж він вже як професор Католицького університету в Любліні надавав консультації до закону про польський Інститут національної пам’яті, більш відомому як «антибандерівський» закон.

Друга небезпека лежить у економічній площині. Адже біпатриди зазвичай спекулюють на перетині кордону і тримають свої статки за межами країни, сплачуючи податки в скарбниці інших держав. Зрештою, біпатриди – причина невпененості для країни, у якій вони перебувають, у тому що її національні інтереси є для них пріоритетом.

На превеликий жаль, біпатриди стали елементом гібридної війни як на Сході, так і на іншій території України. Іноземні сторони активно маніпулюють свідомістю українців, спокушаючи «казковими» багатствами.

Та чи буде воно таким на чужині? В період значних історичних змін для незалежної України кожен має долучитись до розбудови тих самих європейських цінностей всередині країни, а не за її межами.

Микола ДОВГОПРУД


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.