«Нічийні» землі: хто повинен відповідати за ліси-самосіви на Волині

Важливість існування лісів – беззаперечна. Всі з дитинства знають про їхню користь для людей, про те, що це зелені легені планети та таке інше. А зважаючи на теперішнє погіршення екологічної ситуації, збільшення площі лісів зовсім не буде лишньою.

Волинь завжди була серед лідерів за кількістю лісових площ. 614,5 тисяч гектарів в області займають ліси, а це більше ніж 30 % території. Цифри зовсім немаленькі, але вони могли б бути ще більшими, якщо додати окремі, існуючі, але нікому невидимі території фактично лісів. Тільки таких, яких ніхто не бачить і до яких нікому немає діла. Пише ІА "Конкурент".

Йдеться про так звані самосіви, або ж, якщо говорити термінологією – самозаліснені території. Як правило, це розпайовані сільськогосподарські землі, які прилягають до лісів, але чи то через те, що люди вже «натішилися» своєю землею, чи ще з якихось причин, ці угіддя не використовуються за призначенням. А зважаючи на те, що вони межують з лісом, то й результатом стає такий собі «повзучий наступ» і насіювання дерев. В результаті, для використання цих земель у сільсько-господарських цілях аграріям потрібно довести ці поля до «Божого» вигляду, а це праця і, відповідно, затрати коштів. Саме тому в більшості випадків аграрії не охоче беруться до «освоєння» самосівів. Всього на Волині є 2,457 гектарів таких «нічийних» лісів. Лідерами серед районів є Іваничівський - 357 гектарів, Локачинський – 270, Ковельський – 232 та Ківерцівський район із 199 гектарами самосівів.

Здавалося б, що за логікою це питання переходить у сферу вирішення лісівників, але ні. Бо ж незважаючи на те, що такі поля де-факто – ліс, у документах вони лишаються сільськогосподарськими угіддями. Тож і лісівники не можуть взяти під свій контроль ці території. Проте, залишається ще й третя сторона – люди, які виїжджають на відпочинок у «молодий ліс», хазяйнують там, лишаючи після себе наслідки, які часто обертаються трагедією для лісів і безпідставною критикою на адресу лісівників. Вирубуючи на самозаліснених територіях дерева, люди лишають гілки, що висихають і в разі загоряння лише сприяють розвитку пожежі.


Тільки з настанням весни на Волині фіксували більше десятка серйозних випадків загоряння самосівів, в тому числі й з подачі любителів спалювання сухої трави. Така ситуація сталася й у селі Котів Ківерцівського району: якийсь «борець за чистоту» вирішив запалити сміття, вогонь з якого перекинувся на самосіви, що спричинило велику небезпеку загоряння лісу. Добре, що місцеві жителі побачили пожежу та повідомили про неї. Спільними силами групи оперативного реагування, лісової охорони Воротнівського лісництва та працівників ДП «Звірівське ЛМГ» пожежу погасили і не дали їй «захопити» ліс, але вогню вдалося випалити орієнтовно 30 гектарів самосівів та прилісових територій.

Як відомо, люди рідко вчаться на чужих помилках і вже через кілька днів на межі сіл Валер’янівка та Клепачів Рожищенського та Ківерцівського районів – знову пожежа на самосівах з ризиком загоряння лісу. Підсилюючим фактором пожежі лісівники називають саме загоряння неприбраних порубочних решток від заготівлі дров. Для гасіння пожежі працівники лісової охорони та груп оперативного реагування ДП «Ківерцівське ЛГ», СЛАП «Рожищеагроліс», ТзОВ «Сіаль» залучили пожежні автомобілі лісгоспів та трактори. Вогонь вдалося приборкати, проте пожежа виявилася масштабнішою і площа, що встигла вигоріти – втричі більша, ніж у селі Котів – 100 гектарів самосівів. Менші пожежі доводилося гасити у селах Бодячів, Човниця та Конопелька Ківерцівсько району, у населених пунктах на кордоні Ківерцівщини та Маневиччини.

Буквально нещодавно, майже аналогічний випадок стався поблизу села Дерно Ківерцівського району – відома луцька активістка разом зі своїм чоловіком удвох гасили пожежу в лісі. Вогонь розтягнувся аж на 2 кілометри, тож на гасіння довелося витратити годину і докласти чимало зусиль. Жінка скаржилася в соцмережах на те, що пожежники приїхали на виклик вже тоді, коли полум’я загасили, а лісівники не приїхали взагалі. Здавалося б, випадок кричущий, але, як виявилося пізніше – горіли самосіви, тобто земля сільської ради, а не держлісфонду.

У прес-службі лісівників стверджують, що по допомогу в гасінні пожежі до працівників лісового управління ніхто не звертався. Будь-які пояснення будуть виглядати, як виправдання, але ж виправдовуватися немає за що, бо ж закономірно, що громада повинна контролювати належні їй землі, в тому числі й забезпечувати гасіння пожеж. Істина про те, що ініціатива не завжди винагороджується, а часто буває «наказуєма», справно працює. Працівникам лісу, які з березня цього року понад 350 разів виїжджали на гасіння пожеж на сільськогосподарських угіддях, щоб не допустити вогню у ліс, варто було не прибути на пожежу (про яку вони не знали!!!! ) навіть на непідконтрольній їм території, як відразу ж вони отримали жирний «мінус». Люди просто за замовчуванням «приписують» території, де ростуть дерева, для лісівників, але це не завжди так.


На території нашої області є кілька тисяч гектарів земель, які самозаліснилися і вже не використовуються для ведення сільського господарства. Фактично, тисячі гектарів цих земель просто висять у повітрі і діла до них немає навіть господарям. Лісівники неодноразово наголошували про важливість питання «нічийних» земель і пропонували шляхи вирішення цієї проблеми. Наприклад, під час підсумкової наради про роботу в 2018 році, начальник управління ВОУЛМГ Олександр Кватирко звертався до влади з проханням передати ці землі лісівникам.


«Лісівники мають усі можливості перетворити ці бідні насадження у якісні ліси. Вберегти їх від пожеж та незонної вирубки. Маємо для того і людські, і матеріальні ресурси. Не вистачає лише політичної волі, щоб землі були внесені до держлісфонду», - запевняв представників обласної влади головний лісівник Волині, а владці послухали, покивали… і все.

То чи не було б логічніше дослухатися до пропозицій спеціалістів та приєднавши до держлісфонду ці «нічийні» землі, дати можливість лісівникам опікуватися ними? Тим більше, що всі й так впевнені – це обов`язки людей в зеленій формі. Прохання передати самосіви лісівникам не можна розглядати, як непереборне і нав`язливе бажання відібрати землю в людей, бо лісівники доводили, що заради добробуту громад готові піти на поступки. Прикладом цього можна назвати дозвіл Державного лісового агентства України на включення в межі міста Ківерці території, яка раніше була в підпорядкуванні спеціалістів галузі. Для розбудови та розвитку міста надали 86 гектарів землі.


З точки зору господарювання та й з точки зору здорового глузду зрозуміло, що існування самосівів в площині «сам по собі» нелогічне та й навіть небезпечне, бо ж через пожежі там, може загорітися ліс, що приведе до великих втрат як з боку лісівників у вигляді зменшення продукції, так і з боку громад у вигляді зменшення суми потенційних податків. На прикладі двох пожеж бачимо, що вогонь випалив більше ніж 130 гектарів нікому не потрібної самозалісненої площі. Збитки рахувати немає кому, але якщо просто уявити, що згоріло 130 гектарів потенційного лісу, то стає страшно і шкода. Адже за грамотного втручання спеціалістів на нікому не потрібній території міг вирости повноцінний ліс, матеріали з якого у майбутньому жителі громади використали б на її розвиток. Не варто будувати замків з піску і наплановувати дуже багато, але невикористання всіх можливостей самозаліснених земель виглядає, як мінімум, смішно, а якщо врахувати, що неконтрольованість самосівів небезпечна, то ще й недбало.

За результатами року 2018 працівники лісгоспів провели догляди лісових насаджень на 17743,4 гектарах ввірених їм територій. Відповідно, такий об`єм роботи «потягнув» за собою і немалі витрати, бо в середньому, проведення доглядів за молодими лісами на гектарі площі обходиться у близько 817 гривень, що, загалом, потягнуло більше ніж 14 мільйонів 500 тисяч гривень . Тому, любителям подокоряти лісівників у недогляді за самосівами варто було б підрахувати, до яких витрат треба готуватись, якщо громади хочуть вирощувати «свої ліси». Приписувати самосіви по замовчуванню лісгоспам і цим самим на них «вішати усіх собак» (при тому, що галузь не має жодної підтримки від держави і заробляє на себе сама) – нерозумно і не зовсім по-господарськи.

Загалом, довірити ці землі лісівникам, які хоча б будуть впевнені, що вкладають кошти у землі, які з часом перетворяться на продуктивні ліси, чи взяти їх окремою статтею витрат громади – буде залежати від самих громад. Як кажуть: «Хто платить, той замовляє музику».


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.