Які волинські суди найбільше «відмазували» п’яних водіїв

Понад 2,2 тисячі постанов за рік винесли волинські суди відносно нетверезих водіїв.

Когось покарали за всією суворістю українських законів, до когось просто не дійшли руки – збіг строк притягнення до відповідальності, когось лише насварили, і вже традиційно не минулося без випадків, коли за порушника поручився трудовий колектив, громадська організація і навіть… монахи, - пише Громадське.volyn.

Про ці та інші способи «відкосити» від відповідальності, оригінальну судову практику і просто статистичні тенденції судочинства за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – у спецтемі Центру журналістських розслідувань «Сила правди».

ПОСТАНОВИ ЗА СТАТТЕЮ 130. МЕНША КІЛЬКІСТЬ – ВИЩА ЯКІСТЬ

17 загальних місцевих судів – це майже 3000 судових документів у реєстрі у справах про нетверезе водіння. На вивчення й аналіз такої кількості рішень «Сила правди» витратила цілий місяць.

Серед основних тенденцій – у 2018 до загальних місцевих судів дійшло значно менше справ, ніж у 2017. На 651 постанову. Чи то водії стали свідомими, чи поліція не так завзято виявляє порушників. Щоправда відсоток громадян покараних штрафом, позбавленням водійських прав, або ж одночасно і гривнею і тимчасовою забороною сідати за кермо зріс в середньому на 6%. Навіть такі незначні успіхи не можуть не тішити, адже лише невідворотність покарання здатна вилікувати певні суспільні вади.

Загалом волинські загальні місцеві суди минулоріч винесли 2259 постанов про п’яне водіння. 1523-ом порушникам присудили покарання у вигляді штрафу з позбавленням водійських прав, або ж без такого. Останнє, до слова, траплялося надто часто.

Найлояльнішими до нетверезих водіїв уже традиційно були судді Нововолинського міського суду (лише 20% порушників притягнули до відповідальності), Любешівського районного суду (32%) і Горохівського районного суду (майже 41%). Торік вони також не покарали навіть половини осіб, на яких складались відповідні адмінпротоколи.

А от Ковельський міськрайонний суд притягнув до відповідальності найбільше любителів їздити «під градусом» – понад 85% (від загальної кількості розглянутих постанов), за ним відповідно йдуть Ківерцівський (понад 76%), Іваничівський (понад 75%) і Рожищенський (75%) районні суди. Замикає топ-5 Луцький міськрайонний суд, де понад 74% усіх постанов завершились адмінстягненням і тимчасовим позбавленням водійських прав.

Значно менше справ стали повертатися у відділки поліції для доопрацювання. Якщо найбільший суд області, Луцький міськрайонний, у 2017 році 75 разів повертав матеріали поліції на доопрацювання, то через рік кількість таких випадків зменшилась більш, ніж удвічі – всього 32 постанови.

Теж саме стосується перенаправлення справ за підсудністю в інші суди. Цього разу їх було вкрай мало. Однак практики затягувати розгляд справ так і не позбулися.

СУДИ-РАВЛИКИ: ХТО НАЙЧАСТІШЕ «НЕ ВСТИГАВ» ПОКАРАТИ ПОРУШНИКІВ

Найбільш неповоротким був Нововолинський міський суд. Понад 50% усіх справ про кермування в нетверезому виді тут закрили через те, що минули строки притягнення порушників до відповідальності. І це при тому, що цей суд загалом розглянув лише 113 постанов за 130-ою статтею.

У суді працює четверо суддів і в середньому кожен з них розглянув за рік приблизно 28 таких справ. До прикладу, в Рожищенському районному суді один єдиний служитель Феміди Іван Сіліч самотужки осилив 80 справ за рік за статтею 130. І лише у 7 випадках строки відповідальності правопорушників минули.

На другій позиції після Нововолинського за кількістю «скислих» справ – Маневицький районний суд. Тут через строки закрили 31 справу. Цікаво, що у більшості випадків матеріали надходили до суду вчасно, а їх розгляд чомусь проводився аж через три місяці після авторозподілу.

Третя позиція в антирейтингу за цим показником у Шацького райсуду – понад 27% усіх справ «не встигли» розглянути.

Ловили гав і в Любешівському районному суді. З 74 справ не вклалися в терміни 20. Зокрема так сталося у випадку з директором Любешівського навчально-виховного комплексу Віктором Дубко.

Водій «під шафе» наїхав на дорожні стовпці зі світловідбиваючими елементами і влаштував поліцейським погоню. Освітянина наздоганяли із сиренами, проблисковими маячками і вимогами про зупинку в гучномовець. Та ця погоня виявилась даремною. Згадані події відбувалися у січні, а суд взявся до розгляду постанови лише у квітні. Все просто – терміни минули, а отже справа підлягає закриттю.

Замикає п’ятірку судів-равликів Ратнівський районний суд – понад 16% від усіх постанов «прострочені».

Деяким судам статистику «скислих» справ формують практично окремі судді. У Луцькому міськрайонному суді з 59 постанов, де збігли терміни покарання, майже половина – 25 – винесена суддею Андрієм Сівчуком.

Тут слід зауважити разючу стабільність в роботі вершителя правосуддя. Адже у 2017-му Андрій Сівчук також був автором половини всіх постанов Луцького міськрайонного суду, де справу закрили через строки. У Маневицькому районному суді таку статистику зробила суддя Ірина Токарська: з 31-ї справи, де збігли строки притягнення порушника до відповідальності, – 22 постанови з її підписом.

Рейтинги волинських суддів за результатами розгляду справ про адміністративне правопорушення за статтею 130 – у наступних публікаціях «Сили правди».

СПЛАТИТИ ШТРАФ ЧИ РОЗДІЛИТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ З БЛИЖНІМИ

Волинські суди ніяк не можуть відмовитись від практики відпускати порушників на поруки. 97 постанов протягом 2018-го. У 2017-му таких постанов було 92.

Якщо рахувати у відсотках, то від загальної кількості постанов волинські суди «наростили» кількість справ переданих на розгляд трудовим колективам з 3,16% (2017-й рік) до 4,29% (2018-й рік).

Фермери, лісівники, директори шкіл, водії шкільних автобусів, карет швидкої, члени громадських організацій і навіть монахи… Сідали п’яними за кермо і думали, що їм нічого за це не буде. Частково вони мали рацію. Адже замість понести заслужене покарання за законом, вони вплутали в справу своїх колег, побратимів, друзів. Через що інколи об’єктом громадського осуду ставав не сам порушник, а його поручителі.

Окрім того волинські суди вдалися до практики передавати матеріали справ на розгляд трудовим колективам не тільки у разі такого клопотання від установ, організацій чи підприємств, а й тоді, коли про це просить сам порушник. Навіть якщо він ніде не працює, заходи громадського впливу до нього можуть застосувати колишні співробітники, – вважає суддя Ківерцівського районного суду Олександр Костюкевич. Принаймні таку постанову він виніс розглядаючи справу колишнього військовослужбовця.

До речі, у всіх постановах йдеться про те, що трудовий колектив в 10-денний термін має повідомити відповідний суд про застосоване до порушника покарання. Не всі поручителі сумлінно виконали покладений на них законом обов’язок, – повідомляють суди.

Покарання, застосовані трудовими колективами, заслуговують на окрему увагу. Товариський і громадський осуд, суворе попередження, вибачення перед колективом, візити в сім’ю для з’ясування причин такої поведінки, повторне штудіювання правил дорожнього руху… Чим вам не покарання? Кожен би злякався.

ЧУТЛИВІСТЬ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ВОЛИНСЬКОЇ ФЕМІДИ

Понад 7% справ минулого року закрили з мотивів відсутності правопорушення. Це 162 постанови. Неправильно оформлений протокол, відсутність свідків, прострочені алкотестери, освідування в медустанові без пропозиції патрульного пройти його на місці події… Саме через такі тонкощі думка служителів Феміди інколи не збігалася з протоколом поліції.

Найбільше справ закрив не побачивши правопорушення Любешівський районний суд (понад 31% від усіх постанов), друга позиція у Володимир-Волинського міського суду (майже 14%), «бронза» – у Турійського (близько 11%), далі йдуть Старовижівський (10,2%) і Любомльський районні суди (7,7%).

Інколи волинські суди вражають своєю простодушністю і «добротою». Так Камінь-Каширський районний суд закрив низку справ через те, що алкоголь правопорушник вживав не безпосередньо перед тим як сісти за кермо, а за день до трапунку. А Любомльський суд – через те, що збігли строки калібрування алкотестера, який показував ступінь сп’яніння «клієнта».

А от суддя Турійського районного суду Галина Хвіц двічі закривала справи взагалі без мотивації. Принаймні, такий висновок можна зробити проаналізувавши постанови за її підписом у судовому реєстрі. Закрито, бо відсутній склад правопорушення. І цим все сказано.


Оксана ПЕТРУК, Марія СМИК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.