Про вибори і моральних банкрутів*

Сьогодні модним інформаційним трендом стало викопування старих історій, вишукування зацікавлених «свідків» і вільна інтерпретація сюжетів. Те, що мало кого цікавило взагалі, те, що не мало аніякого значення для загалу, сьогодні зазвучало із потужністю ієрихонських труб: так, мабуть комусь кортить…

Нормальна цілком справа. Вибори. Чорнуха і дискредитація. Але все ж таки, існує непреложне правило журналістики (сподіваюсь, навіть передвиборчої) – вислуховувати обидві сторони конфлікту, якщо такий має місце. Схоже, деякі луцькі редакції, натхненні прикладом високорівневої творчої продажності каналу 1+1, забули про це правило.

Тож вимушена нагадати – свій погляд на конфлікт навколо ТзОВ «ЗБК», на історію банкрутства цього підприємства, є не тільки у Іванішина (на фото), якому ексклюзивно надається слово, аби чорнити Голєву. Я розумію, що головна мета полягає лише в цьому, але… Маю законне право наполягати, аби мені дали можливість відреагувати.

Отже, зміст інтерв’ю громадянина Іванішина, оприлюдненого в Інтернеті, зводиться до того, що родина Голєвих є буквально злим роком цього достойного чоловіка, і що головне – начебто Голєви доклалися до банкрутства як ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», так і інших бізнес-проектів цього «заслуженого» будівельника України.

Не буду зосереджуватись на міркуваннях, що є насправді злим роком Іванішина, а от про причини і наслідки банкрутства вищезгаданого підприємства, мені є що сказати.

Отже, підвалини безславного фіналу існування ЗБК, Іванішин особисто заклав у 2003 році. Тоді між ТзОВ «ЗБК», директором якого на той час був ІВАНІШИН Л.В. та АТВТ «Волиньрембуд» був підписаний договір за №80 про пайову участь у будівництві житла. Цього договору Іванішин у своєму інтерв’ю не згадує, а дарма.

Відповідно до умов договору п.1.2., п. 4.1. ІВАНІШИН Л.В. брав на себе зобов’язання побудувати з власних матеріалів і передати «ЗАМОВНИКУ» (АТВТ «Волиньрембуд») п’ять квартир загальною площею 328,39 кв.м. в 80-ти квартирному будинку по вул. Драгоманова у м. Володимир – Волинському.

АТВТ «Волиньрембуд» сплатило підприємству Іванішина за ці квартири 298 тис.грн. Отут і був даний старт банкрутству ЗБК. Бо Іванішин поступив як завзятий шахрай – взяв гроші «Волиньрембуду», а квартири… продав зовсім іншим людям!

До речі, як потім з’ясувалось, такі схеми він прокручував і з іншими покупцями. В результаті виявився у боргах по самі вуха. У заключенні аудиторської компанії «Орієнтир» (м.Тернопіль»), що проводила аудит на моє звернення, було визначено про недостовірності в облікових даних підприємства, зокрема розбіжності у доходах та витратах підприємства, що призвело до перекручування даних фінансового результату діяльності ТзОВ «ЗБК», адже воно по звітах визначалось як прибуткове, а по даних бухгалтерського обліку у 2006 році працювало зі збитками більше 15 мільйонів гривень. Описано у аудиторському звіті і методи приховування доходів та ухилення від сплати податків.

В цій ситуації ми прийняли рішення вийти з числа засновників підприємтсва: у 2006 році Іванішину було запропоновано викупити долю і надалі самотужки виводити завод із кризи (хоча, як на мене, це було неможливо при тій кількості боргових зобов’язань). Тоді він не відреагував на цю письмову пропозицію, але саме зараз він тицяє цим документом у об’єктиви телекамер, причому ані він сам, ані телевізійники не звертають уваги на дату. Ще раз підкреслюю – ми пропонували Іванішину викупити нашу долю в підприємстві саме у 2006 році. Натомість Іванішин подає цей фрагмент так, нібито справа була на два роки пізніше: «Але ж напередодні продажу Олена Голєва пропонувала мені купити їхню частку за 28 мільйонів гривень. Надіслала мені офіційну пропозицію. Тут є її підпис.

Ніхто б не платив такі гроші за банкрута. Це було прибуткове підприємство», - сказав Іванішин.

Щодо цифри у 28 мільйонів гривень – дійсно, я пропонувала йому викупити частку за цю суму тоді, у 2006-му. І з моменту отримання моєї пропозиції до фактичного продажу частки пройшло 2 роки, за які Іванішин Л.В. отримав кредити, що обліковувались десятками мільйонів гривень, створив штучну кредиторську заборгованість на власні підприємства, вивів активи підприємства на себе особисто та на власні підприємства.

Загальна сума кредиторської заборгованості (банкам, державі, пенсійному фонду, господарюючим суб’єктам, фізичним особам забудовникам) становила близько 50 млн. грн., що підтверджується реєстром кредиторів на сьогоднішній день. Все нерухоме та рухоме майно підприємства (в тому числі і каналізаційні мережі, система освітлення території, особистий автомобіль Іванішина Л.В.) було передано в заставу різних банківських установ.

Отже, у 2008 році цей горе-керівник довів суму загальних боргів підприємства до 50 мільйонів гривень. Сенсу чекати далі вже не було, тому, доля в підприємстві була реалізована за номінальною вартістю, визначеною за мною у статутному капіталі підприємства, адже фактично борги товариства та взяті ним зобов’язання значно перевищували активи цього підприємства.

До речі, Іванішин демонструє дивну зацікавленість в тому, аби легенда про вартість частки підприємства у півтора мільйона доларів поширювалась і далі. Зокрема, з його слів, він та Микола Голєв створили «ЗБК» в 1997 році, а в 2008 році Голєви продали свою частку за 14 тисяч доларів. «Але це офіційна сума, а неофіційна – 1 мільйон 550 тисяч доларів… Зробили це, щоб менше податків сплатити», - заявляє Іванішин на камеру.

Дивно, адже він не мав до цього процесу жодної причетності, окрім, власне, того, що рахувався директором ЗБК. (Наказом керівника КБ «Волиньторгінвестбанк» Голєва М.К., який на той час являвся головним акціонером «АТВТ «Волиньрембуд», Іванішина Л.В. у 1997 році було призначено на посаду директора Заводу будівельних конструкцій -структурного підрозділу АТВТ «Волиньрембуд»). Частка ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», яка належала мені, Голєвій Олені Василівні, у 2008 році була продана за вартістю вкладених мною та визначених у статутному капіталі вищезазначеного підприємства коштів, а саме за 14062,5 грн. І тут викликає зацікавленість той факт, що Іванішин Л.В. не повідомляє про те, звідки в нього інформація щодо вартості проданої частки, адже він не був стороною договору чи присутнім, - лише надав документи, в яких зазначив, що не є проти того, аби моя частка була продана за суму 14062,5 грн., і особисто він від купівлі за вищезазначену суму відмовляється. Відповідно до чинного законодавства, мною підготовлено позов до суду за наклеп.

Після продажу долі у ЗБК, звичайно, можна було б забути про Іванішина взагалі, але в нього залишився борг за злополучні квартири, побудовані та не передані «Волиньрембуду» у далекому 2003 році. Звичайно, майже 300 тис. грн., фактично присвоєних Іванішиним, тоді вартували зовсім по іншому. Далі викладаю суто факти.

Так і не отримавши квартир та маючи відомості про те, що квартири реалізовані іншим власникам, АТВТ «Волиньрембуд», в серпні 2008 року подає позов в суд про відшкодування завданих збитків. 11 березня 2009р. Господарський суд Волинської області, розглянувши справу №6/117-64 за позовом Акціонерного товариства відкритого типу «Волиньрембуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» про розірвання договору та відшкодування збитків в розмірі 1001585,50 грн., прийняв рішення про задоволення позову. Вирішено: розірвати договір №80 про пайову участь у будівництві житла від 24.11.2003р. укладений між АТВТ «Волиньрембуд» та ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» та стягнути з ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» на користь АТВТ «Волиньрембуд» збитки в сумі 1001585,50 грн. та 10100,86 грн. витрат по державному миту 118,00 грн. витрат на ІТЗ.
Апеляційна та касаційна скарги, подані ЗБК, були залишені без задоволення.

Але, Іванішин рішення суду не виконував і грошей не повертав. І поводив себе дивно, заявляючи, що його підприємство є процвітаючим. Рівень «процвітання» проявився пізніше.
Не отримавши коштів у відшкодування реально завданих невиконанням товариством «ЗБК», яке очолює Іванішин Л.В., зобов’язань, АТВТ «Волиньрембуд» робить висновки про те, що товариство Іванішина Л.В. є неплатоспроможним. В зв’язку з цим в жовтні 2009 року подає до суду відповідну заяву про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ».

09 листопада 2010 року господарський суд Волинської області визнає грошові вимоги ініціюючого кредитора АТВТ «Волиньрембуд» в розмірі 875 тис. грн. та зобов’язує подати відповідне оголошення в газету. 16 листопада 2011 року було опубліковано відповідне оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» за №214.

26 квітня 2012 року господарський суд визнає грошові вимоги кредиторів боржника – товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» директором та засновником якого є Іванішин Л.В.

Відповідно до діючого законодавства, виконання визначених зобов’язань ТзОВ «ЗБК» припинило б справу банкрутство, і якби дійсно підприємство було процвітаючим – то що заважало такому «заслуженому» керівнику борг сплатити і процвітати далі.
Судових рішень Іванішин не виконує.

Зате з натхненням роздає інтерв’ю про те, які навколо всі погані, несправедливі, ображають заслуженого будівельника… Смішно дивитись. Людина діяла у шахрайський спосіб, привласнюючи гроші підприємства, довела завод до розвалу і боргової ями. Звичайно, йому не хочеться повертати гроші. А тут – повезло, вибори почалися, один з кредиторів балотується. І люди з камерами та диктофонами тут як тут. Хіба втримаєшся, щоб не перекласти свою нечесність і нехлюйство на них – тих, то «довів до банкрутства»… ні не завод. Совість Іванішина.
От шкода, що не може в депутати балотуватись Пенсійний фонд. От би розгулялась Іванішинська фантазія!

До чого тут Пенсійний фонд, запитаєте? А от до чого: якщо ініціатором справи про банкрутство ЗБК на цілком законних підставах був «Волиньрембуд», то інші підприємства Іванішина та його родини опинилися під справами про банкрутство саме за поданнями Пенсійного фонду.
Невже не цікавились цим професіонали-телевізійники з каналу 1+1? Дивно. Раджу цим достойникам із камерами і диктофонами завітати на офіційний сайт судової влади «ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СУДОВИХ РІШЕНЬ» і поцікавитись там рішеннями судів про стягнення в користь кредиторів з ТзОВ «ЗБК» та інших підприємств, засновником яких є Іванішин Л.В. та його родина боргів.

Крім такого «процвітаючого підприємства» як ТзОВ «ЗБК» порушені також провадження про банкрутство і інших підприємств засновником яких є Іванішин, це зокрема: ТзОВ «Ковельрембуд» (провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Волинської області від 04.04.2012р. за заявою управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі), ВАТ "Дубечненський керамічний завод" (провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. за заявою управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі)-саме про це підприємство згадується в інтерв’ю; ТзОВ ВКФ «Євробуд» (провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Волинської області від 10.10.2011 року).

Отже, сподіваюсь, зрозуміло, що у банкрутстві ЗБК винен лише сам Іванішин, а аж ніяк не родина Голєвих. Сподіваюсь і на розуміння того, що за частку підприємства, приреченого на неминуче банкрутство, у стані коли борги перевищують активи, неможливо отримати півтора мільйона доларів, хоч як би там не показували в інтернеті.

А за великим рахунком – справа у моральному банкрутстві. Не тільки самого «заслуженого будівельника». А й тих, хто використовує отаких іванішиних у політичній боротьбі.

Олена ГОЛЄВА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.