Директор «Старого Луцька»: на місці базару - туристичний центр, на місці «бару Рабана» - мистецьке кафе

Нове крісло директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павла Рудецького ще не встигло "охолонути": донедавна його майже чверть століття займав Тарас Рабан. Тепер Рабан чекає суду, будучи фігурантом ряду кримінальних справ, в тому числі пов’язаних зі зловживаннями на посаді.

Влітку 2012 року його звільнили з посади директора заповідника. На його місце в липні губернатор призначив Павла Рудецького, який раніше працював у відділі охорони культурної спадщини облдержадміністрації.

Що думає новий директор про заповідник, як збирається вирішувати проблеми і які бачить перспективи розвитку? Про це - подальша розмова.

ЗАПОВІДНИК РОЗВИВАТИМЕТЬСЯ ЗГІДНО З ГЕНПЛАНОМ

– Яке завдання ставите перед собою передусім на новій посаді?

– Перше, що треба зробити – це паспортизувати пам’ятки. Облікова документація, яка була зроблена в сімдесяті роки, сьогодні застаріла.

Наявність паспорта та облікової картки на пам’ятки є необхідною умовою для виготовлення проектно-кошторисної документації та можливості отримання коштів для майбутніх реставраційних робіт.

Загалом на території Державного історико-культурного заповідника треба паспортизувати 58 пам’яток. Оскільки Верхній замок є головним об’єктом історичного і культурного надбання Луцька, Волині та України, роботи з паспортизації необхідно розпочати саме з нього.

Поступово плануємо також виготовляти облікову документацію на пам’ятки місцевого значення, що знаходяться на території заповідника.

– А як із фінансуванням на паспортизацію?

– Сьогодні діє Регіональна програма розвитку культури, мистецтва і туризму в області на 2011-2015 роки. На охорону культурної та археологічної спадщини, зокрема на паспортизацію, заплановані кошти.

На жаль, документація виготовлена лише на Шляхетський будинок, тобто картинну галерею, де зараз проводяться реставраційні роботи.

– Хто розробляв генеральний план розвитку заповідника?

– Генеральний план розвитку заповідника розроблений Українським регіональним науково-реставраційним інститутом «Укрзахідпроектреставрація» і затверджений рішенням сесії Луцької міської ради у 2006 році. Він розроблявся на основі історико-архітектурного опорного плану та проекту охоронних зон історичної частини Луцька в період створення заповідника у 1985 році.

На мою думку, генплан розроблений однією з кращих фахових науково-дослідних інституцій України, що здійснюють такі види робіт.



– Які стратегічні плани розвитку заповідника?

– Заповідник буде розвиватися відповідно до генерального плану. Це має бути територія зі встановленими охоронними зонами та режимами використання пам’яток.

Пам’ятки культурної спадщини, розташовані на території заповідника, повинні відповідати вимогам туристичних об’єктів європейського рівня. Лише тоді можна буде пропонувати туристичний продукт і отримані за надані послуги кошти спрямовувати в державний бюджет та на розвиток пам’яткоохоронної справи.

Необхідною умовою для досягнення вказаних цілей є створення інфраструктури: якісні дороги, парковки, готелі, заклади харчування.

– Проблема з парковкою на замковому майдані якось буде вирішуватися?

– Це дійсно велика проблема. У вихідні дні на замковому майдані можна нарахувати до трьох сотень автомобілів. Це небажана ситуація.

Піднімалось питання перед міською владою щодо обмеження руху по вулиці Братковського та Драгоманова з метою покращення доступу для транспорту з туристами та автомобілів швидкої, пожежних та міліції.

Наразі це питання не вирішено. Головною причиною великої кількості транспорту є центральний ринок. Якби вирішилося питання його перенесення, то це зняло б проблему автомобільного навантаження на заповідник.

– А що треба робити із Центральним ринком, на вашу думку?

– Його треба перенести.

– І що зробити замість базару?

– Культурно-туристичний центр. Місце, яке б виконувало функцію середньовічної ринкової площі, що гармонує з замком. Там можуть бути галереї, майстерні митців, сувенірні крамнички тощо.

Територія повинна бути гарно впорядкованою, що дасть змогу використовувати її для проведення культурно-масових заходів, фестивалів, концертів.

Було б добре це пов’язати з вулицею Лесі Українки і використовувати як туристичний маршрут «Театральна площа – Замок». Будівлі цієї території не повинні перешкоджати огляду замку із вулиці Глушець.

– Крім базару, є ще одна проблема – електропідстанція. Її опори і проводи розташовані між базаром та замком і, фактично, затуляють вигляд із вулиці Глушець. Такий собі промисловий об'єкт під стінами замку.

– Це також дуже складна проблема. Вирішити питання її перенесення може лише міська рада, але на це, ймовірно, треба значні кошти. Електропідстанція постачає електричний струм на значну територію міста.

– В усьому світі культурно-історичні пам'ятки не обходяться без грошей інвесторів чи грантодавців. Що робите, аби такі гроші надходили у заповідник?

- Для залучення коштів інвесторів необхідно більше висвітлювати діяльність заповідника у ЗМІ, друкованій продукції, у наукових виданнях. Плануємо брати участь у здобутті Європейських грантів, це варто робити спільно з Польщею, країнами Прибалтики.

В Положенні про заповідник зазначено, що кошти на рахунок заповідника можуть надходити від надання різних послуг. Це видання друкованої продукції, реалізація сувенірних виробів, туристичне обслуговування, реалізація квитків, плата за оренду приміщень та інше.

Можна також співпрацювати з іншими замками, музейними установами. А саме, Києва, Хотина, Острога, Львівщини.

– Скільки штатних працівників у заповіднику?

– 28 працівників. Більшість із них технічні. Наукових працівників – не більше десяти.

–Чи проводяться зараз заповідником якісь дослідження - археологічні, документальні?

– На цей рік археологічні дослідження заповідником не заплановані. На майбутнє передбачається проведення таких робіт.

Археологічні дослідження зараз проводяться на земельній ділянці по вулиці Кафедральна, 13. Роботи здійснюють співробітники державного підприємства «Волинські старожитності». Замовником робіт виступає підприємство ТзОВ «Луцькміськбуд», яке і проплачує ці обстеження.

Наукові працівники заповідника займаються науковими дослідженнями з історії, культури, архітектури Луцька.

– Як плануєте популяризувати заповідник серед лучан та в Україні?

– Ми зараз укладаємо договір із однією київською організацією, яка буде популяризувати наші пам’ятки через інтернет. Ведуться роботи по оновленню сайту заповідника для розміщення інформації про його діяльність.

За ініціативою відділу туризму міської ради планується провести туристичне знакування. Встановлять інформаційні таблиці, вказівники, як потрапити на територію заповідника та до замку з усіх сторін заїзду в Луцьк.

Плануємо проводити наукові конференції, культурно-масові заходи, займатись виставковою діяльністю.

В планах – виготовити путівник по заповіднику. До його створення приступимо найближчим часом. Це дасть змогу туристам ознайомитись з пам’ятками, що розташовані на території заповідника, оглянути старі світлини, отримати наукову інформацію про об’єкти культурної спадщини.

Плануємо співпрацювати з музеями не тільки Волині а й України. Гарні стосунки вже сьогодні маємо з музеями в Рівного, Острога.

ВЛАСНИКІВ ДОБУДОВИ ДО ВІРМЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПОКАРАЮТЬ

– В останні роки траплялися випадки, коли люди падали з замкових галерей. Їм уже більше 20 років. Вони відверто застаріли. Коли їх замінять?

– Одна з нагальних проблем у замку – заміна дерев’яних конструкцій - ґонту, галерей, сходів. На сьогодні розроблена кошторисна документація. Вартість робіт орієнтовно становить 3,5 мільйона гривень. Надалі документація має пройти погодження, згідно з чинним законодавством і при наявності коштів необхідно виготовити проектну документацію.

Реставраційні роботи необхідно провести для збереження пам’яток та безпеки туристів, адже родзинкою Луцького замку є можливість піднятися на вежі та галереї і з висоти оглянути Старе місто.

– На території заповідника, на вулиці Братковського, 20 багато років вирита яма, закрита парканом. І ніхто нічого не робить.

– Ми зверталися в міську раду, після чого міський голова дав обіцянку, що той котлован засиплять. На це є всі підстави. Були проведені археологічні обстеження, і тепер місце розкопу необхідно засипати. На наявність котловану на цій ділянці скаржаться мешканці будинку, оскільки це створює загрозу для них та й для самої будівлі.

– Чи має щось надходити заповіднику від зароблених коштів на щорічних арт-шоу «Ніч в Луцькому замку», куди продають не такі вже й дешеві квитки?

– Законом не передбачена чітко визначена сума коштів. Безперечно, Луцький замок має отримувати кошти від проведення культурно-масових заходів на його території. Сьогодні вираховується сума, яку мали б сплатити організатори заходів в касу заповідника. За проведення «Ночі в Луцькому замку» заповідник коштів не отримував.

– Яка позиція дирекції заповідника стосовно скандального будівництва на Кафедральній, 13? Забудовник Тихін Павлюк намагається звести дві будівлі, проте мешканці проти. Депутати міської ради виступають за будівництво і надали дозвіл на продовження оренди ділянки.

– Забудова цієї ділянки передбачена генпланом. На мою думку, там має бути об’єкт, який пройшов усі стадії погоджень, не суперечить генплану розвитку заповідника, не перешкоджає візуальному огляду пам’яток.

За матеріалами попередніх археологічних досліджень, на цій ділянці є підвали. Вони мають бути відкриті, обстежені і законсервовані, до них необхідний доступ.

Будівля повинна відповідати проектній документації, має бути не вищою, а навіть нижчою, ніж навколишня забудова і зведена з врахуванням зауважень, які були висловлені на консультативних радах. На незабудованих ділянках, як правило, виникають стихійні сміттєзвалища, що є неприпустимим на території заповідника.

– Яка доля будинку на Данила Галицького, 20? ВолиньPost раніше повідомляв, що у ньому відколюється фасадна стіна, яка загрожує звалитися просто на перехожих.

- Мешканці будинку за власні кошти планують провести капітальний ремонт. Зараз виготовляється проектна документація, яка має бути погоджена. Паркан, який там зараз з’явився, - це намір проводити зазначені роботи.

–До Вірменської церкви, що на вулиці Галшки Гулевичівни, зробили дві незаконні прибудови. А церква - місцева пам’ятка XVI століття. Як будете розбиратися із порушниками?

–Спочатку встановимо, чи є документація на ці будівлі, чи її немає. Будуть повідомлені органи охорони культурної спадщини та інспекція архбудконтролю. Порушники будуть притягнені до відповідальності.

–Що плануєте робити із самобудами, які вже є на території заповідника?

–За дорученням прокуратури зараз встановлюється наявність документації на всі самобуди в заповіднику. Для цього виділений науковий працівник, який працює у спільній комісії.

Багато людей мають державні акти на право власності, часткову документацію, або вона на стадії виготовлення. Боротися з самобудами дуже важко.

– Що зробите для унеможливлення самобудів у майбутньому?

– Якщо несанкціоновані роботи будуть виявлені, то за законом в першу чергу наші працівники виходять на місце, складають акт, зупиняють роботи і повідомляють в органи охорони культурної спадщини, інші відповідні інстанції. За результатами перевірок, мають прийматися відповідні рішення.

– Нещодавно Державна екологічна інспекція і прокуратура міста в ході перевірки зафіксували стихійні сміттєзвалища в заповіднику. Які кроки плануєте для недопущення цього зараз?

– Смітять мешканці будинків на території заповідника. Заповідник співпрацює з департаментом комунального господарства, щоб збільшити кількість сміттєвих контейнерів і урн. Самі ми не можемо покарати людей. Тому це перетворюється в проблему.

При виявлені стихійних сміттєзвалищ будуть інформуватись відповідні природоохоронні та санітарні органи.

Таких негативних явищ було б значно менше, якби представники органів внутрішніх справ та муніципальної дружини здійснювали патрулювання на території заповідника.

Ми також співпрацюємо з релігійними громадами, підприємствами і з навчальними закладами – щоб вони прибирали територію біля своїх установ. Проблему сміттєзвалищ треба вирішувати спільно.

ЛУЧАНИ МАЮТЬ ВБОЛІВАТИ ЗА РОЗВИТОК ЗАПОВІДНИКА

– Під час повеней підземелля костелу сильно затоплює вода. Чи є в планах якісь заходи, аби не руйнувалася національна пам’ятка?

– Так, є така проблема. Думаю, свого часу під час земляних робіт була пошкоджена гідроізоляція підземель. Коли будували об’єкти у давнину, не лише культові будівлі, облаштовували систему гідроізоляції з природних матеріалів. Очевидно, її порушили, і тепер підземелля затоплює ґрунтовими водами.

Спочатку треба знайти причину. Цим має зайнятися спеціалізована організація.

Надалі виготовляти проектно-кошторисну документацію і проводити роботи. Міська влада цим питання уже займається.

– Подейкують, що католицька дієцезія не опікується підземеллями, що вони їй не належать. І турбота про них - виключно на плечах ентузіастів, які там проводять там розкопки, зокрема краєзнавця Олега Виноградова...

– Згідно з указом Президента України про передачу культових будівель у користування релігійних громад, костел був переданий римо-католицькій церкві разом з підземеллям. Бо це єдина пам’ятка, їх відділяти не можна. Але справа в іншому.

Підземелля були розчищені свого часу клубом «Ентузіаст», під керівництвом Олега Виноградова, який там проводить екскурсії.

До заповідника фінансові надходження від екскурсій не поступають. Олег Виноградов не є працівником заповідника. Він проводить екскурсії чисто зі свого ентузіазму.

Але має бути координація із заповідником хоча б у плані надання туристичних послуг. Коли група замовляє екскурсію по заповіднику, виникає питання і підземель. Буває, важко Виноградова знайти.

Крім того працівники заповідника не мають інформації про ціну квитків та екскурсій.

Спільну мову з Виноградовим я і мої заступники знаходимо, але хочу, щоб ця співпраця була більш прозорою.

– У планах – готель на Замковому майдані. Чи буде він там доречним, якщо матиме більше двох поверхів?

– Збудувати там готель – це добра справа. Я згідний, бо теперішній вигляд залишків тих споруд і різні елементи, які розпивають там напої, справляють гнітюче враження.

На мою думку, там має бути інфраструктура, що є необхідною для туристів. Два поверхи – це допустимо, бо в сучасних умовах два поверхи не є такими по висоті, як наприклад, будівлі XVII-XVIII столітть. Це має бути гарний, чепурний готель, який вписується в історичну забудову навколо замкового майдану.

– Львівський археолог, дослідник Луцька Святослав Терський у приватній розмові заявив, що відновлена стіна Окольного замку - не така, якою була колись. Це видно також з іконографії. Відбудований від вежі замку до будинку Фальчевського шматок – це помилка чи недбалість?

– Важко казати, помилка чи недбалість. Перед будівництвом там були проведені археологічні дослідження під керівництвом нині покійного Віталія Шкоропада. Наскільки мені відомо, стіну збудували на тому місці, де вона була раніше. Можливо, в Терського своє бачення. А в автора картини, який зображував мури Окольного замку, воно було інше.

– Чи достатньо 350 тисяч гривень на реставрацію будинку Фальчевського? Ці гроші виділили для ремонту будинку, який знаходиться під самим входом до замку і довгий час був у занедбаному стані.

– Важко сказати. Ця сума була виділена відповідно до проектно-кошторисної документації. Фахівці обстежили і зробили свої підрахунки. На основі цієї документації і виділялися кошти. Документація пройшла відповідні погодження. Роботи виконує фірма «Волиньреставрація».

– Покрівлю даху зараз замінюють на металочерепицю. Чи доречно для такого об’єкту використовувати такий матеріал?

– Звичайно, на такі об’єкти варто було б класти ґонт, або щось подібне. Необхідно враховувати період, коли був збудований будинок, які матеріали використовувались для покрівлі. Але тоді б сума коштів, необхідних на реставрацію, була б значно більшою. Принаймні, це краще за шифер.

– Вежа Чарторийських знаходиться за єзуїтським колегіумом між Кафедральною і Драгоманова і внаслідок забудови території доступ до неї весь час закритий. Коли і як розчистять прохід до вежі?

– Є проект, як зробити цей прохід. Він буде зі сторони Кафедральної, де вхід у підземелля костелу. Поприбираються будматеріали і тимчасові складські приміщення, розчиститься територія. Це є спільна праця міської влади, римо-католицької дієцезії, дирекції технікуму та заповідника. Там буде впорядкована доріжка до вежі Чарторийських. Вхід в підземелля також облаштують, щоб він був зручний і не псував вигляду костелу. Теперішній вхід не приваблює око.

– Скільки коштів витратять на це?

– Сума коштів мені зараз невідома. Документація виготовляється.

– Коли можна очікувати початок робіт?

– Поки важко сказати, але думаю, найближчим часом.

– Ваш попередник Тарас Рабан постійно заперечував, що в підвалі дирекції заповідника діє бар. Однак прокуратура після перевірки виявила факт його підпільної діяльності. Яка доля сумнозвісного бару Рабана? Що буде в підвалі дирекції заповідника?

– Зараз доля така - необхідно провести капітальний ремонт. Приміщення, вимагає вентиляції. Якщо знайдуться порядні підприємці, яким можна здати в оренду це приміщення і які зможуть відреставрувати його, то це було б добре.

Адже підвал – це основа будівлі і не можна допустити, щоб він руйнувався.

На законних правах там можна облаштувати мистецьке кафе, мистецьку студію, клуб тощо. Якщо будуть пропозиції – вони розглядатимуться.

Таке приміщення не може не використовуватись, адже це і своєрідна візитна картка заповідника. У Львові, Франківську, Тернополі такі приміщення використовуються під кафе, кав’ярні, студії для того, щоб будівля була збережена, приносила надходження в бюджет від туристів.

Це не має бути об’єкт, який вносить негатив в культурно-історичне середовище Старого міста.

– Ви особисто знайомі з колишнім директором заповідника Тарасом Рабаном?

– Так, бо я працював у сфері охорони культурної спадщини. По роботі зустрічалися, були на спільних нарадах.

– Що думаєте про ситуацію, яка зараз із ним відбувається? Його судять одночасно за двома справами – падінням дівчини зі стін замку та підпільною діяльністю столярного цеху у монастирі бригідок. Він сам винен, чи його навмисно змістили?

–Я ще не бачив офіційних документів щодо тих справ, тому нічого сказати не можу. Звичайно, в цій ситуації є багато різних моментів, об’єктивних і суб’єктивних.

– Маєте що сказати лучанам, яких цікавить доля історичної частини нашого міста?

–У мене таке побажання: щоб функціонування заповідника було спільною працею фахівців та громадськості. Сьогодні співпрацюємо з міською і обласною владою, громадою міста для розвитку заповідника. Його колектив один не в змозі забезпечити повноцінної і всесторонньої діяльності заповідника, збереження та реставрацію пам’яток, прибирання території тощо. Лише спільними зусиллями можна досягти бажаного результату.

Розмовляв Олександр КОТИС (ВолиньPost)

Довідка

Павло Рудецький народився 16 лютого 1969 року в селі Гірка Полонка Луцького району Волинської області. Середню освіту здобув у Торчинській середній школі.

У 1993 році закінчив з відзнакою історичний факультет Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.

З 1992 по 2003 роки працював науковим співробітником, завідувачем відділу «Давньої історії» Волинського краєзнавчого музею. Закінчив аспірантуру Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича у Львові.

Протягом 2003-2012 років працював спеціалістом, головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.