ЦИТАТНИК Олени Палагути: Я не проводила вихідні вдома, не пекла пирогів і «Наполеон»

Топ-менеджер групи компаній «Континіум» Олена Палагута зустрілася з лучанами та розповіла свою історію успіху. Жінка, яка нині є директором готельно-відпочинкового комплексу «Rixos-Prykarpattya», стояла біля витоків багатьох успішних компаній та бізнесів. Тож сьогодні у Луцьку вона розповіла про те, як «Континіум» переріс із маленького підприємства для пошиття курток у фінансового гіганта, про успішну команду, принципи роботи та те, що її мотивує.

Зустріч відбулася у форматі відкритої лекції, після якої усі охочі могли запитати топ-менеджера про те, що найбільше зацікавило. На зустріч прийшла понад сотня людей.


Інформаційне агентство ВолиньPost зібрало найцікавіші цитати із зустрічі.

***

«Ми познайомилися із Ігорем Єремеєвим у місті Києві, на вулиці Хрещатик. Я ходила до одногрупника мого чоловіка із червоного корпусу університету дзвонити батькам, тоді не було мобільних. Тоді я зустріла Ігоря Єремеєва. Ми побачилися буквально два чи три рази, а через рік Ігор Єремеєв знайшов через моїх батьків контакти в місті Києві і запропонував поспілкуватися. Тоді надійшла перша пропозиція повернутися у місто Луцьк».

***

«Те, що сталося в моєму житті протягом останніх 20-ти років - заслуга Ігоря Мироновича. Він наполіг і дав можливість».

***

«Коли ми знайомилися, спочатку у нас не складалися стосунки – зухвалий хлопець, ми не знайшли спільних точок дотику. І хтось із присутніх сказав, що ми обоє із Луцька».

***

«Він був наполегливим, коли запрошував мене у компанію працювати… За короткий час я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Я стосовно людей дуже чутлива людина, я їх відчуваю і розумію, є у мене таке. Я помилялася кілька разів за 23 роки в компанії».

***

«Я прийшла компанію рік потому, як Ігор Миронович мені неодноразово сказав, що це моє рідне місто, що там є чим займатися. Коли я прийшла в компанію, там працювало близько 40-ка людей. Тому самі- самі початки, коли сиділи в офісі на Кременецькій, 38 і перша моя співбесіда була саме там. Коли я приїхала вперше в офіс, я зустріла там свою піонер-вожату Карапату Наталю, яка працює до сьогодні у нас в компанії і яка повернулася до Луцька із Дніпропетровська. Це про щось каже, коли люди вертаються у своє рідне місто».

***

«Ми святкували рік тому 25 років компанії, і ми настільки розкидані в різних бізнесах. Я була безмежно рада і пишалася, що серед тих людей, які прийшли на святкування річниці компанії «Континіум», більше половини це були ті люди, з якими я вперше відсвяткувала корпоративний новий рік у 96 році… Це дорого вартує, це історія. Я 23 роки в компанії, а є люди, які по 24-25 років».

***

«У 2001 році була відкрита перша брендова заправка WOG на Цуманському перехресті. Ми надзвичайно пишалися, як це виглядало. Ми приклали максимально праці, щоб це виглядало цивілізовано, красиво, щоб це подобалося всім. І Ігор Миронович дуже пишався, бо кольорову гаму підбирав він і креслив знак теж він».

***

«Друга заправка була на проспекті відродження в місті Луцьку. А от щодо Цуманської – це як дитина – бавили, ніжили. За день до відкриття Ігор Миронович приїхав на Цуманське перехрестя, пишаючись ситуацією. Привіз партнерів із Латвії та Литви показати, що вийшло. То, ви знаєте, він міг викладати товар, міг показувати, як мити підлогу, міг розказувати, які нігті мають бути у жінки, яка продає нафтопродукти. Він вникав у всі деталі. Спочатку ми робили все своїм руками і абсолютно не принципово було, чим займатися».

***

«Через деякий час ми почали розвивати напрямок плавлених і твердих сирів – це ТМ «КОМО» та сьогодні це «Клуб сиру», напевне чули і знаєте. Це друга наша гордість – об’єми ринку і якість нашого продукту однозначно дає нам можливість пишатися тим, чого ми досягли у цих галузях».

***

«Той досвід, який дала мені компанія і акціонери цієї компанії, напевне, і привели мене на сьогоднішню зустріч із вами».

***

«Для мене одна глобальна цінність групи компаній «Континіум» – це її люди. Нині компанія створила 12 тисяч робочих місць. Більш ніж 40 людей, які стояли біля її витоків, і досі працюють. Я думаю, що саме люди – найбільша цінність компанії».

***

«Ми працювали багато і завжди, буквально кілька років у нас субота не робочий день, раніше всі були робочі. Що таке свято чи вихідні – бували такі проекти, що по півроку не було».

***

«Абсолютно різні люди у нас працюють, ми абсолютно одне на одного несхожі. Звісно, ми маємо розуміти, що ми рухаємося в одну сторону… Найголовніше - бажання працювати в компанії та працелюбність... У нас в бізнесах не було пасивних людей».

***

«Останнім часом спостерігаю дивну історію, тільки останнім часом: коли приходять на роботу влаштовуватися молоді люди, вони роблять тобі послугу. Знаєте, коли я прийшла працювати в компанію «Континіум», нікому послуги не робила. Хочеш - працюєш, не хочеш – не працюєш. Зараз з цим проблема».

***

«Компанію створюють практичні знання – ти став і своїми руками зробив. Якщо ти цього не зробив, цього не зробив ніхто, а завтра ти встав і пішов, тобі сказали «дякую».

***

«Той, то хоче щось робити втілити свій проект, має встати і спробувати зробити. Якщо є бажання, команда, яка розділяє думку, достатньо грошей - то нема неуспішного проекту, ну, мені так здається. Я не пам’ятаю у нас в компанії неуспішних проектів».


***

«Ігор Миронович затягував своїм особистим прикладом – завжди на роботі. Коли поруч людина трудиться, не покладаючи рук, і втілює всі свої задуми, думки і бажання успішно – як ви думаєте, хочеться поряд із цією людиною іти? Думаю, так».

***

«Я збирала людей довгий час. Я мала таку можливість, бо потрапляла в різні бізнес-проекти, коли ти з людиною працюєш місяці, а потім йдеш в інший проект. Тому якусь частину я залишала в цьому бізнесі, а якусь частину забирала на новий проект. Частина людей ходить за мною по 12-15-18 років, і я пишаюся цими людьми».

***

«Є таке поняття, як одинакові цінності. От люди поруч і люди навколо – зовсім різні речі. Довкола нас дуже багато людей, з яких можна вибрати тих, які, якщо захочуть, то підуть з вами далі. А є люди, які дуже близько – їх небагато, та вони є в кожного. Не знаю, як їх розпізнати, я їх відчуваю».

***

«Я помилилася один раз в житті. Я не визнаю підлості, пробачити можна будь-яку помилку і кожному можна дати шанс. Але головне, що ти робиш після того, як ти вчинив цю помилку… Якщо людина робить все правильно – він продовжує йти з тобою».

Про вибори і політику

«У нашій країні політика і бізнес - це одне велике ціле».

***

«У 2002 році я думала, що я стресостійка людина, бо склалося так, що все у мене сталося рано – рано стала керівником, я рано вийшла заміж, я рано народила дітей і все це в комплексі. 8 років я займалася спортом… і я розуміла, що у мене є бар’єр стресу, що я стресостійка. І тут я потрапляю в 2002 році в округ №23 на півроку».

***

«Я не зустрічала людини, яка настільки віддала себе тій справі, у яку він вчергове входив і займався. Він із запаленням легенів, його кололи у мікроавтобусі, він пив чай, виходив і йшов на зустріч у клуб, де в -20 мусив говорити близько години… і так по 5 разів на день взимку, в заметіль, хугу і холод».

***

«Поруч з ним не можна було стояти, треба було постійно йти в ногу. Якщо ти зупинявся, тобі ставало нецікаво, він настільки стимулював... Він неймовірної працездатності людина. От компанія «Континіум»,… яка родом із Луцька - це його заслуга, це його особистий приклад».

***

«Будь-яка компанія, бізнес-структура початково працює на прибуток, бо інакше нема сенсу, вона створює робочі місця, дає можливість людям іти з тобою і прийти до якогось логічного завершення. У якийсь момент ти переходиш в інший стан і чітко розумієш, що тобі треба віддавати. Особливо коли такі люди, як от Ігор Єремеєв, Степан Івахів, я не бачила таких народних депутатів. Хтось може говорити, що це все, щоб захистити свій бізнес – так, і в тому числі. Країна така. Але тільки віддача цих людей могла бути зовсім інша в округи».

***

«Я 1 вересня на останній дзвінок з Ігорем Мироновичем їхала в ківерцівську чи маневицьку школу. 210 шкіл у Волинській області із нашого округу отримували на 1 вересня подарунок, незалежно від того, кандидат чи вже депутат – це було завжди. 250 тис щорічно новорічних подарунків для дітей, ми брали певні категорії - із садків, інвалідів і дітей 1-4 класів, і всього у нас вийшло 250 тисяч подарунків. Ці подарунки називали єремейчиками. Я кожну цукерку особисто своїми руками клала».

***

«В 2014 році у нас змістилися пріоритети через те, що почалася війна, всі ви знаєте. Понад 50 млн грн Ігоря Мироновича та Степана Петровича, у нас був такий проект «Збережи життя солдату». Ви знаєте, я пам’ятаю, як я першу партію бронежилетів закупила - це було страшно. Я була у сім’ї кожного загиблого хлопця із нашого округу… Ми соціально відповідальні люди? Я думаю, так».

***

«Коли я зупинялася у своєму розвитку у тому чи іншому проекті і його можна було просто віддати та відпустти, мені одразу ж давали інший проект і це мене настільки стимулювало... Я пробувала двічі піти з «Кониніуму», з різних причин. Та мене вмовили».

Про родину і домашні турботи

«Я не розумію, що таке баланс між бізнесом і роботою. Перші 15 із 23 років роботи в компанії у мене був 1 вихідний на тиждень у кращому випадку. Це звісно, все збирається, збирається, ритм ненормальний зовсім. У нас було так, що я зранку в Маріуполі, зранку наступного дня в Ужгороді, а потім в Одесі. За один день треба було виділити час сім’ї та ще відпочити, щоб у понеділок знову повернутися на своє робоче місце. Не було такого балансу, було занадто мало часу для сім’ї».

***

«Я не проводила вихідні вдома, не пекла пирогів, «Наполеон» - нічого цього я не робила. Я просто намагалася особистим прикладом максимально ефективно виховати своїх дітей, яких виховували мої батьки. Щастя, що моя мама - інженер, і в якийсь момент цій країні перестали бути потрібними інженери. І вона з хорошою освітою виділила максимум часу моїм дітям».

***

«Я достатньо жорсткий керівник. При тій нестачі уваги, ніжності, любові сім’ї ще приходити додому диктатором… Хоча бувало. У мене була історія з Лєрою, коли я її покарала за погану оцінку. Я їй шила сукню 2 чи 3 дні новорічну, карнавальну, і вона була покарана - не пішла на новорічний дитячий карнавал. Зараз я розумію, що я фашист».

***

«Мене мотивувати не треба, я без проблем зранку встаю і йду на роботу, от така я дивна жінка. Коли у мене перевантаження, мені треба 2-3 дні кардинально змінити обстановку… Добре, що близько аеропорт «Львів», я вирішую питання за 20 хвилин – купую квиток на будь-який рейс будь-куди. У мене є ще 3 прибабашені подруги, які завжди підтримають. Ми можемо за 20 хвилин зібратися, сісти і полетіти».

***

«В машині знаєте, чим займаюся? Все, що я дивилася за останніх 5 років з фільмів - це в машині. Вдома я шкодую на це часу».

***

«У нас, у всіх хто працює в «Rixos-Prykarpattya», є таке хоббі - скандинавська хотьба. Це коли ти йдеш по парку чи по алеї, а тебе запитують, де твої лижі».

***

«Наш шеф-кухар складає меню на 2 тижні, воно повторюється кожних 2 тижні. Для мене проблема, коли все повторюється. Тому коли в суботу-неділю приїжджає донька із чоловіком своїм Тарасом, я можу наготувати за 2 дні, я можу наготувати 28 страв, які не їм, вони приїжджають, забирають, і цього вистачає до кінця тижня. Є така потреба, я можу прати і готувати їсти безкінечно».

Про улюблені книги, фільми, мотивацію та звички

«Для мене найголовніше - не витрачати часу. Я вам раджу, особливо в цю літню пору, якнайраніше вставати – прокидайтеся раніше, виділяйте собі якнайбільше часу».

***

«Намагайтеся виділити максимум часу рідним і близьким, бо потім будете шкодувати про це. Зупиніться, гляньте довкола, зайвий раз зателефонуйте. Виділіть належний час вашим дітям».

***

«Я досить багато читаю, можу читати 3-4 книги одночасно. Я ніколи не прочитала жодної книги «Як стати успішною людиною» - жодного разу, я такого не читаю».

***

«Хто сидить тут і цікавиться психологією, остання книга, яку я прочитала – називається «Брехун на кушетці» Ялома. От раджу»

***

«Ніколи не думала, що мене може захопити серіал. Нещодавно в дорозі я подивилася серіал «Батьківщина», я дивилася його півроку, мене вистачило… Фільм «Молодість» обов’язково подивіться, я вже казала»

***

«Для мене особисто мотиватором на 100% був Ігор Миронович. Хочу вам сказати, що люди, яким не цікаво, які приходять на робоче місце і не отримують задоволення – шукайте собі нове робоче місце».

***

«Якщо я зупинилася на розвитку у цьому бізнесі і більше нічого не можу, тільки управляти - це не для мене».

***

«Ніколи не хотіла і не захочу стати народним депутатом. Мене пригнічує нечесніть в країні, я знаю це, як ніхто. У нас нема політики, тільки, бруд і болото, не хочу. Краще я зроблю щось корисне, таке, чим можна пишатися».

***

«Після досвіду мого друга Андрія Пивоварського думаю, що не захочу стати міністром. Поки що».

***

«Як правило, я намагаюся публічно визнавати свої помилки, хоча мені це дуже важко… У мене не було глобальної помилки в житті, за яку треба було стати на коліна. Найголовніше у певний момент визнати помилку самому перед собою. Не треба йти з цим вантажем далі. Він вже назбирується – зупиніться, подумайте і виправте, якщо це можливо. Всі помилки можна виправити, по суті».

***

«Зі мною поряд буде чоловік у той момент, коли він буде сильнішим, ніж я. Для мене це проблема. Пробачте, чоловіки».

Текст - Василина БОРУЦЬКА, фото - Катерина ПРИСТУПА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.