Нестача суддів на Волині: хто винен і що робити

У волинських судах працює лише 74% суддів від передбаченої штатними розписами кількості служителів Феміди. Ще 10% працюючих суддів не розглядають справи і не здійснюють правосуддя, бо у них з різних причин закінчився термін суддівських повноважень.

Таким чином, на кінець березня в середньому на одного волинського суддю припадало по 45 справ, які перебувають на розгляді. За словами експертів, така ситуація й надалі погіршуватиметься, - йдеться у матеріалі Юрія Горбача на шпальтах видання Громадське. Волинь.

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» зібрав інформацію про укомплектованість і зайнятість волинських судів і з’ясував чому склалася така ситуація.

Понад чверть посад суддів у волинських судах – вакантні

Як повідомили у відповіді на запити, у 20 судах Волинської області (17 місцевих судів, а також Волинський окружний адміністративний суд, Господарський суд та Апеляційний суд області, – авт.) за штатними розписами мало би працювати 159 служителів Феміди.

Натомість, станом на початок березня у волинських судах працює лише 118 суддів, що становить 74% від необхідної кількості, передбаченої штатними розписами.

Майже 13% із цих 118 працюючих суддів (16 служителів Феміди) не здійснюють правосуддя і не розглядають справи, бо у них з різних причин призупинені суддівські повноваження. Зазвичай це сталося через те, що закінчився п’ятирічний термін призначення на посаду судді і тепер уповноважені органи мали б повторно розглянути питання відповідності цих осіб своїм посадам та призначити їх повторно або ж звільнити.

Серед таких: судді Господарського суду Волині Андрій Вороняк та Ігор Гарбар, у яких повноваження закінчилися ще рік тому, суддя Ратнівського райсуду Оксана Свистун, яка не проводить засідань уже понад два роки та інші. Найбільше таких суддів без повноважень у згаданому Господарському суді, Ковельському міськрайонному суді та Турійському райсуді (скрізь по 2 судді без повноважень).

Є й такі судді, які не здійснюють повноважень через відкриті кримінальні провадження. Наприклад, суддя Ківерцівського райсуду Світлана Поліщук не проводить засідань уже більше шести років.

Призначили жінку суддею у 2007 році. Кримінальну справу відкрили у 2011 році. Тоді суддя нібито просила 5,5 тисячі доларів від родичів двох обвинувачених у зґвалтуванні і грабежі молодиків та обіцяла, що ті не сядуть до в’язниці. В цьому їй мав допомогти тодішній прокурор Ківерцівського району Володимир Мойсеєць. У 2012 Вища кваліфікаційна комісія суддів відсторонила суддю Світлану Поліщук від посади. З 2012 року ця справа розглядається у судах. У 2016-му Рівненський міський суд після чотирьох років розгляду таки ухвалив вирок: Мойсейця засудили до 5 років позбавлення волі, а Поліщук виправдали. Того ж року в апеляції вирок скасували і відправили на новий судовий розгляд в суді першої інстанції, який триває і досі.

Станом на початок березня у волинських судах відкрита 41 вакантна посада судді. Найбільше суддівських вакансій в Апеляційному суді Волині – 11. Ще 4 – у Ковельському міськрайонному суді. У решті судів по 1-3 вакансії. І лише Шацький районний суд повністю укомплектований. Там немає служителів Феміди, які втратили повноваження.

Таким чином, із 159 передбачених штатними розписами посад працюють і здійснюють повноваження лише 102 судді (64%).



Варто відзначити, що у шести районних судах працює лише по одному судді із повноваженнями. У ще трьох судах – по два працюючих судді з повноваженнями. Така ситуація впливає не лише на тривалість розгляду справ, але й на об’єктивність і незаангажованість суду.

Завантаженість суддів: у середньому 45 справ на одного

За даними «OpenDataBot»,станом на кінець березня на розгляді у 20 волинських судах перебувало 4616 справ. Таким чином в середньому на кожного із 102 працюючих волинських суддів із повноваженнями припадає по 45 справ.

Найбільше навантаження припадає на одного суддю Іваничівського районного суду – 193 справи. Чимале навантаження і на одного суддю з повноваженнями у Рожищенському районному суді – 108 справ. У ТОП найзавантаженіших потрапили також четверо суддів Нововолинського міського суду (в середньому по 90 справ), Любешівського райсуду (85 справ на 1 суддю) та Луцького міськрайонного суду (в середньому по 76 справ).

Більше відпочити можуть судді Волинського окружного адміністративного суду (в середньому по 8 справ на суддю), Шацького районного суду (в середньому по 10 справ), Апеляційного суду Волині (в середньому по 12 справ) та Господарського суду Волині (в середньому по 18 справ).



Таке навантаження прямо відображається на швидкості роботи судів і тривалості розгляду судових справ. За даними «OpenDataBot», найдовше очікувати на перше судове засідання доводиться саме у Нововолинському міському суді (40 днів) та Іваничівському райсуді (36 днів). 29 днів доведеться почекати в Любомльському райсуді, а 28 днів – у Любешівському райсуді.

Серед «найшвидших» тим часом Турійський, Камінь-Каширський райсуди (по 7 днів очікування), Шацький райсуд (8 днів) та Волинський окружний адмінсуд (9 днів очікування). Два тижні доведеться почекати на перше засідання в Господарському суді області.

Хто винен у такій ситуації та що робити

Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області Наталія Коцирій вважає ситуацію із укомплектованістю і завантаженістю судів такою, від якої страждають і самі судді, і люди, які йдуть до них за захистом порушених прав. Жінка каже, що не може говорити за всі суди області, але погодилася прокоментувати ситуацію щодо 17 місцевих загальних судів.



«Якщо хтось колись придумав, що в судах має бути така чисельність, а не така, виходили з якогось логічного навантаження, з розрахунку чисельності населеного пункту чи чисельності району. За умови 100% наповнення, заповнення вакансій можна говорити про якесь логічне навантаження і здатність розглядати справи в якісь розумні строки. Якщо на сьогодні зі 102 посад суддів місцевих загальних судів області фактично зайняті 75, здається, посад, з яких 13 суддів без повноважень, тобто по факту справи розглядає 62 судді, а зараз ще у майже 10 суддів закінчаться повноваження, їх буде 55. Якщо ви маєте колектив і приймаєте його штатну чисельність у кількості 10 осіб, то зрозуміло виходите з якихось людських можливостей, а якщо ця чисельність в силу певних обставин скорочується наполовину, то ви можете вимагати і гарантувати якісне, вчасне виконання завдань поставлених перед ним?» – каже Наталія Коцирій.

Наталія Коцирій додає, що нещодавно внесли зміни до процесуальних кодексів, де внесли норми про обов’язкове технічне фіксування.

«Страждають судді, люди невдоволені і вони об’єктивно невдоволені. Та чисельність суддів яка є, не може в межах робочого дня забезпечити дотримання всіх вимог, а якщо не дотримані вимоги процесуальні, то це є підстава до скасування рішення», – каже вона.

Начальник ТУ ДСА в області вважає, що в такій ситуації винні держава і окремі державні посадовці. Натомість суди зі свого боку зробили все, аби заповнити вакантні посади суддів.

«Якщо на певні вакансії оголошені конкурси, наприклад, 3 роки тому, 2 роки тому, і якщо за цей час вони не заповнені, то це не провина суду. Тому що суд у встановленому порядку інформує Вищу кваліфікаційну комісію і оголошує конкурс на цю посаду. Але ви живете в суспільстві і чуєте, про проблеми з реформуванням судової системи. Тому це – сукупність проблем. Є люди, які вже ніби все пройшли і чекають лише указу президента. Але його немає. Та важко сказати, чия провина. В цілому – держави. І в образі держави певних державних мужів чи інституцій, на які якраз покладено це завдання», – зазначає Наталія Коцирій.

Коцирій відзначає, що невдовзі ситуація може ще більше погіршитися. Це пов’язано із тим, що фактична чисельність суддів, які здійснюють правосуддя, ще зменшиться. Близько 30 із 75 суддів місцевих судів області мають вислугу понад 20 років. Це означає, що в будь-який момент вони мають право піти у відставку.

Окрім того, Наталія Коцирій наголошує, що судді, які наразі не здійснюють суддівських повноважень і не розглядають справи, також мають чимало складної роботи. Переважно паперової.

«Вони виконують всю чорну роботу, бо робота судді складається не лише з одного відправлення правосуддя. Судді пишуть різноманітні узагальнення. І для того, щоб зробити, наприклад, узагальнення щодо злочинів неповнолітніх за якоюсь статтею за певний період треба підняти всі справи, які розглядалися судом по цій категорії справ. Прочитати, проаналізувати, систематизувати і видати аналіз. І в них багато іншої роботи, яку коли вони відправляють правосуддя, не можуть повноцінно виконувати, навіть пройти повноцінне навчання, підвищення кваліфікації. В нас сьогодні складається така проблема, що в судах, в яких є склад суду і де є можливість розглядати колегіально справи, судді навіть вчасно не можуть поїхати ні у відрядження, ні на підвищення кваліфікації. Бо справи сьогодні розписуються вже на друге півріччя 2018 року, а окремі вже й на осінь. Бо розпочинається період відпусток і судді також планують своє життя, бо жити в надриві можна певний проміжок часу, а не постійно», – розповідає жінка.

Наталія Коцирій окреслила ситуацію, в якій опинився Рожищенський районний суд через недостатню кількість суддів.

«В Рожищенському суді вже декілька років один суддя розглядає справи. Сталася ситуація: він прийшов на роботу, в нього відбувся приступ, за 15 хвилин до 12-ї він розглянув справу і його забрали на операційний стіл. Після операції він побув ще 10 днів на лікарняному, знявши шви прийшов у судове засідання. Тому що завали і треба ті справи комусь розглядати. В нас багато судів, де по одному судді працює. І їх кількість буде збільшуватися. Наприклад, Любомльський суд – трискладовий. Він розглядає 99% всіх митних справ, тому що найближче до кордону. Сьогодні суд має трьох суддів, в червні закінчуються повноваження двох суддів, які призначені на 5 років по старому закону. А за два місяці до закінчення строку повноважень, відповідно до вимог законодавства і роботи автоматизованої системи документообігу, цим суддям припиняється розписувати справи. Тому що залишається два місяці, щоб вони розглянули залишок тих справ, які є. Це означає, що з кінця червня в Любомльському суді буде також один суддя. А цей суд сьогодні розглядає 9 колегіальних справ», - сказада вона.

Член Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Михайло Жернаков каже, що середнє навантаження у 45 справ на суддю не є катастрофічним, однак погоджується, що є проблема з укомплектованістю судів.



«45 справ це насправді не є катастрофічне навантаження. Я працював на посаді судді адміністративного суду три роки, і в мене приблизно було десь можливо трохи менше, але багато місяців і більше, ніж 45 справ. Так, це трохи треба попрацювати, але це не є якимось супер навантаженням, яке є неможливим. Проблема тут трохи перебільшена. Є проблема, що в деяких судах немає суддів, особливо там де було по троє суддів», – вважає Жернаков.

Щодо того, що у шести волинських судах здійснює правосуддя по одному судді, чоловік каже, що це впливає на безсторонність суду і дотримання принципу авторозподілу справ.

«Тому що, якщо ти підеш в цей суд, то очевидно, що це буде саме той суддя і ніхто інший», – каже Жернаков.

Член ГРД вважає, що така ситуація виникла через недосконале законодавство і роботу Вищої кваліфкомісії суддів, яка не може впоратися із усіма покладеними на неї обов’язками.

«Вона є одна і не може одночасно займатися і конкурсом до Верховного Суду, і кваліфікаційним оцінюванням, і переведенням, і добором суддів на посади в судах першої інстанції. Це 16 людей, які не можуть займатися одночасно всім. Так зроблено відповідно до законів про судову реформу, які внесені Петром Порошенком, а прийняті Верховною Радою і за них найбільше голосів давала саме його фракція. Тому треба питати в Адміністрації Президента, зокрема першого заступника голови АП пана Олексія Філатова, який відповідав за розробку цих законопроектів. Чому саме так і не інакше та чому не створити 10 комісій, які б займалися добором, оцінюванням, ще чимось», – відзначає Михайло Жернаков.

Питання перепризначення або звільнення суддів, які працюють, але вже втратили повноваження через закінчення терміну, також лежить на ВККС та Вищій раді правосуддя.

«Вища кваліфкомісія суддів і Вища рада правосуддя мають прийняти рішення про призначення їх на посаду безстроково. Це гальмується, бо «пропускна здатність» цих органів не є безмежною і в одному органі 16 членів, в іншому – 21 і всіма декількома тисячами суддів мають займатися вони. Пропонується вже декілька разів з громадянського суспільства, щоб були створені декілька комісій, які б одночасно цим займалися, це можна було б зробити, якби було на те бажання. Бажання є в політичної влади контролювати суди і тому все здійснюється через ті комісії, які вже є підконтрольними, зокрема ВККС і Вища рада правосуддя, дуже багато членів з яких є залежними від політичної влади, і власне через яких здійснюється управління всім хто куди йде, хто займає посаду у Верховному суді, хто не займає», – каже Жернаков.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.