«Не можна від дітей відразу вимагати фінти Зідана чи Рональдіньйо», - Андрій Петров

Тренер Андрій Петров у колективі ДЮФК «Адреналін» - людина нова. Незважаючи на це, його досвіду і вмінню працювати з юними футболістами позаздрять чимало наставників. Йому не раз доводилось демонструвати вміння ліпити команду в екстремальних умовах.

Тепер у тренера Петрова новий виклик – робота з вихованцями ДЮФК «Адреналін» 2009-го року народження. Зустрічаємось з харизматичним наставникомта розмовляємо про тренерські хитрощі, дитячий футбол на Волині та чимало інших актуальних цікавинок.

Андрію, у ДЮФК «Адреналін» Ви тренуєте юнаків 2009-го року народження. З цією віковою групою Ви працюєте відносно недавно. Які перші враження від роботи з юними «адреналінівцями»?

- Так, пішов лише другий тиждень. Поки тільки шість тренувань встиг провести. Мені спочатку взагалі було важко уявити, що я коли-небудь можу працювати з такими маленькими дітьми. З дорослими набагато легше працювати, хоча комусь може і навпаки. Дитячий тренер – дуже непроста штука. Діти старшого віку, юнаки – вони більш можуть виконати ту установку, яку ти їм даєш. А дітям цю інформацію треба спочатку вкласти, пояснити, показати і тоді лише може вони це виконають. Дуже непросто мати таку витримку і терпіння, щоб дітям це все пояснити. Зараз я через це все проходжу. Сподіваюся, що все вийде якнайкраще.

Аби діти демонстрували свої кращі якості потрібна відповідна інфраструктура, м’ячі, форма.Чи забезпечує ваш ДЮФК своїх вихованців усіма необхідними умовами?

- Так, забезпечують всім і це дуже класно. Інвентар, м’ячі, всі допоміжні предмети,конуси, фішки, форма - все є, все чудово. Найголовніше – є умови для проведення занять, чого бракує іншим клубам. Тож для дітей «Адреналіну» тренувальна база, я вважаю, дуже пристойна.

Для дітей такого віку важливіша психологічна підготовка чи все ж потрібно передусім закласти технічні та тактичні навички?

- Звісно, що техніко-тактичні навички. Діти тільки починають свій шлях у футболі і вимагати від них неможливого не потрібно. Тут є просте правило – потрібно почати від простого, не можна від дітей відразу вимагати фінти Зідана чи Рональдіньйо. Не треба вимагати те, що вимагаємо від дорослих. Потрібно починати з найпростішого і потрошки ускладнювати завдання. А психологічно, то теж треба вміти налаштувати: одного погладити, на іншого – трішки прикрикнути, але, звісно, не перегинати палку.

Психологічно налаштувати трішки легше. Хоча тут все залежить від тренера, якщо є підхід, то проблем не буде ні з психологією, ні з тактикою і технікою.

У дитячому віці майже всі мріють грати в нападі і мало хто хоче бути захисником, або ж стояти на воротах. Як визначаєте позиції для свої футболістів?

- До всього треба мати підхід і навички. Мені один хлопчик говорить, що не хоче грати в захисті, а хоче забивати голи. Я йому кажу: «Забивай голи, але вчасно повернися в захист». Треба шукати компроміс. Коли атакує суперник – зіграй в захисті, а коли атака нашої команди – біжи і забивай голи. Їм все дозволяється. Не треба стримувати футболістів, щоб дитина тільки стояла біля воріт і вибивала м’ячі. Нехай біжить, я даю повний карт-бланш, але є одне «але» - потрібно вчасно повернутися.

У ДЮФК «Волині» ви працювати з більш старшими віковими групами. З юнаками, напевно, спілкуватися легше: з ними можна поговорити як чоловік з чоловіком, десь прикрикнути, сказати «гаряче» слівце…

- Тут зовсім інша ситуація. Ту вправу, яку ти можеш дати юнаку, категорично не можна давати дитині цього віку. Те, що ти можеш сказати юнаку-підлітку – не маєш ніякого морального права сказати дитині. Це протилежні полюси тренувальної роботи. Починаючи роботу з дітьми – треба зацікавити дитину футболом. Про це пишуть у всіх посібниках.

Якщо дитина буде казати, що тренер кричить і він ненормальний, то вона більш не захоче до нього прийти на заняття. Юнаку ж, який вже переходить у дорослий футбол, потрібно інше. Там вже не треба зацікавлювати. Він вже визначився і цей шлях його. З ним можна працювати як із дорослим.

Які завдання ставите перед своїми підопічними на змаганнях?

- Один із тренерів наводить приклад, як в Європі проводяться дитячі турніри. У них немає місць: всі грають один з одним. Діти грають, а потім потиснули один одному руки, отримали призи і все класно. По-перше, немає засмучених. По-друге, немає від тренера цієї дурної установки, що зараз найважливіше – результат. Дитячого тренера треба цінувати, коли його вихованці потім в дорослому футболі грають на високому рівні.

В нас тренери звикли не так. Вони хочуть медалей, кубків, а потім їх футболістів не видно, хоча їм, напевно, все одно, бо вони всі в медалях і нагородах. Треба розвивати потрібні якості дітей в цьому віці без всяких перемог-поразок. Результат дитячого тренера – те, що виростає з дитини в підсумку. Нехай вони будуть у майбутньому не гравці Прем’єр-Ліги, нехай першої чи другої, або просто будуть хорошими людьми – це вже буде перемога для тренера. В нас же все навпаки. В заявках на чемпіонат України двадцять п’ять хлопчиків, а з них лише вісімнадцять потрапляють в заявку на гру.

Тобто сім чоловік вже ображено дивляться на тренера. До того ж дивляться одні і ті ж самі, бо у них немає можливості конкурувати і прогресувати, бо вони не потрапляють в основу. З цих вісімнадцяти беруть участь у матчах одинадцять і ще дві-три дитини виходять на заміну. То скільки дітей отримує розвиток? Максимум п'ятнадцять. А скільки б могло отримувати ігрову практику і розвиток, якби всі не боролися заперші місця будь-якою ціною.

Через такі причини у нас немає масовості футболу. Зараз ми дамо можливість нашим вихованцям зіграти Першу лігу ДЮФЛ. Це вже двадцять п’ять дітей. До того ж ми не поставимо задачу вигравати, а хочемо обкатати склад, дати можливість всім зіграти. Тому завдання на цей турнірі – обкатати їх в матчах з ровесниками.

Проаналізуйте як досвідчений фахівець спад чи зростання популярності футболу серед дітей. Батьки частіше записують своїх чад у секцію «гри мільйонів»?

- Ми зараз повернемось до того самого, про що говорили декілька хвилин тому. Падає популярність футболу і його масовість,хоча є і зворотні приклади. От у тому ж Франківську. Вони спочатку впали на дно, а тепер із тренером Володимиром Ковалюком починають підніматися і додавати. Тепер у них дитячий футбол почав розвиватися. За рахунок успіхів першої команди області і міста з’явилася зацікавленість футболом. Якщо в нас команда на передостанньому місті в Першій лізі і невідомо що буде далі.

Що їх може зацікавити дітей? У тренерів «Адреналіну» завдання забезпечити дітей ігровою практикою. Для старших – в першій лізі ДЮФЛ, є діти, що гратимуть в міні-футбол, футзал – без різниці. Вони просто повинні грати. «Адреналін» має можливість повезти всіх, і, може, це підштовхне їх через п’ять років показати такий рівень, що ми будемо приємно здивовані.

Деякі футбольні тренери готують малечу з п’ятирічного віку. У віці восьми-дев’яти років записувати на футбол ще не пізно?

- Я пішов з семи років. Кажуть, що є такий орієнтир умовний – перший клас. Хоча думки можуть бути різні. Я наведу один приклад, а зараз спуститься з дев’ятого поверху дядя Вася і скаже, що думає по-іншому. В кожного можуть бути свої думки і кожен може мати рацію.

Як тільки в дитини з’являється бажання займатися – відразу потрібно віддати в секцію. Може в нього це бажання в десять років з’явиться, а ти його в вісім за вуха тягнеш займатися. Який толк з цього буде? Хай дитина іде тоді, коли справді буде того хотіти. Природа така штука, що любить гратися з такими речами. Покійний Вишневський заграв в двадцять один рік і був одним з перших легіонерів Союзу, що виїхали грати за кордон.

За тими ж програмами і посібниками навчальний процес побудований так, що якщо дитина приходить в дванадцять років, то з неї нічого не буде. Але є мільйон прикладів, коли починають навіть в п'ятнадцять і шістнадцять, хтось навіть після армії, і досягають значних успіхів. Все залежить від здібностей, а завдання тренера їх розвинути.

Щоб Ви сказали батькам, аби переконати їх без вагань віддавати своїх чад у ДЮФК «Адреналін» до тренера Петрова?

- Футбол – такий вид спорту, де співіснують багато інших видів, тому дитині це дає великий фізіологічний розвиток і вона росте правильно. У когось не вистачає координації, в когось – пластичності, а футбол все це розвиває.

Всі ці компоненти для розвитку дитини і її здоров’я є дуже важливим. Футбол їх дає. Якщо до цього всього ще буде бажання дитини займатися – взагалі супер. Тоді треба навіть не думати про нюанси і віддавати дитину в футбол. А рекламувати себе я не буду (Посміхається. – Авт.).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.