Артем Запотоцький: Місто, яке не росте – вмирає

Артем Запотоцький в інтерв'ю розповів про свою депутатську діяльність і про плани на майбутнє.

Депутат вдало демонструє, як водить «без ніг»: автомобіль повністю пристосований до ручного управління, за яке він дякує Валентину Шабуніну та хлопцям з СТО «Поршень-Волинь», - пише Район.Луцьк.

– Артеме, ти уже майже рік не приходиш на сесії міської ради, не з’являєшся на людях. Чому?

– Справді, мене не видно, багато часу присвячую лікуванню. В сидячому положенні поки можу перебувати лише декілька годин на день. Дуже ретельно планую свій день, особливо зустрічі, тому що коли не сиджу, то займаюся реабілітацією. У мене вдома для цього є все необхідне спортивне обладнання.

– А як же депутатська діяльність, яким чином береш участь у роботі міської ради?

– Я працюю з місця, подаю депутатські звернення через канцелярію, іноді запити, які прошу озвучити колег з фракції «БПП «Солідарність» Миколу Яручика чи Петра Нестерука. В основному запити стосуються проблем мого округу. Наприклад, освітлення, ремонт прибудинкових територій, виділення коштів на ремонт санвузлів та кухні у садочку №25, бо до мене звернулися батьки, яким запропонували наприкінці минулого року скинутися по чималій сумі.

– Чи є реакція на ці звернення?

– Нема реакції. Я розумію, що я їм не зручний через свою політичну позицію. Зараз от чекаю на рішення касаційного суду у справі «відкликанців». Але більше теперішній владі мене ніяк не дістати, хіба що отаким ігнором моєї роботи. Вони думають, що коли не дали зовсім грошей для ремонту дворів і доріг на моєму виборчому окрузі, то чимось мені насолили. Ні. Мене найбільше обурює відсутність «перспективного» бачення розвитку міста. Діюча влада закривають лише тактичні питання, бо вони готуються до виборів. Ви ж самі бачите – доріг нуль, розвитку нуль. А мерія розуміє, що виборець у першу чергу бачить те, на що вступила його нога біля під’їзду: на асфальт, бруківку чи у багнюку. Які там капітальні довготривалі об’єкти? Так, я розумію, що місто велике, а бюджет не гумовий. Давайте виділимо кошти на проекти, узгодимо їх з людьми, адже не завжди бачення чиновників співпадає з думкою мешканців.

– Як це має виглядати?

– Коли робили подвір’я на моєму окрузі Коперника, 27 і Світла, 9, то я три днів відходив від скандалів. Людям не сподобалося те, що їм запропонували. Сказали, що хочуть залишити дерева. Мені довелося пояснювати, що невідомо коли знову дійде черга ремонтувати цей двір і що більшість прибудинкових територій міста спроектовані за часів Радянського Союзу, коли автомобіль був розкішшю. А зараз же більшість машин стоїть на газоні, мешканці не можуть ні пройти ні проїхати, ну але переконав, залишили проект у версії від департаменту ЖКГ. Та щоб у майбутньому не потрапляти у такі конфліктні ситуації треба спершу зробити геодезичну зйомку території, тоді спроектувати місця для парковки, розвороту, дитячі майданчики і готовий проект обов’язково узгодити з мешканцями. Але у міській раді від такого підходу відмовилися повністю.

– Яку нагальну проблему на твоєму окрузі треба вирішити?

– Проблем у дворах багато, але ж треба мислити стратегічно. Є потреба розвантажувати рух на проспекті Волі. Якби на моєму окрузі відремонтувати вулиці Світлу і Коперника, то можна ефективно організувати дорожній рух, який розвантажить трафік у вузлі Шопена-Волі. Це допоможе не тільки зробити комфортнішим заїзд автомобілістів, які проживають у цьому «кутку», а й уникнути можливих ДТП.

– Але ж у цьогорічному бюджеті передбачили 30 мільйонів гривень на проспекту Волі. Хіба це не перемога?

– Ці 30 мільйонів будуть просто закопані. Я так вважаю, бо запланована не реконструкція проспекту розширенням, а просто ремонт дороги. За Миколи Романюка навіть був готовий проект цієї реконструкції. Я вже мовчу навіть про розширення, а хоча би створення кишень для стоянки машин – цього немає. Але місто, яке не росте – вмирає. Ви ж бачите скільки автомобілів у місті! Ми вже маємо тягучку у русі. Будь-яка тягучка призводить до погіршення екологічної ситуації, бо автомобільних вихлопів стає у рази більше.

– Що взагалі нового на твоєму окрузі?

– Забудова на проїзді Тещин Язик. Поруч зі сквером біля пам’ятника розстріляним євреям є спуск із садибною забудовою. Ці будівлі раніше були викуплені, а ділянки приватизовані. Думаю, що на одній з найближчих сесій буде зміна цільового призначення тої землі із індивідуальної забудови на багатоповерхову. Так от там хочуть зводити будівлю на 9-11 поверхів, хоча можна лише 5. І ніхто не думає, що там нема комунікацій, у який садок і школу будуть ходити діти, і врешті, що буде з будинком, якому повністю затуляють сонце? Куди міська рада дивиться? Але що тут скажеш, коли, за моєю інформацією, серед власників цієї ділянки є особи, близькі до керівника обласної ради.


– Тобі відомі факти зловживань теперішнього міського керівництва?

– Помітно, що нова влада розплачується за політичні домовленості землею. Звісно, все примудряються зробити у рамках закону. Наприклад, відома історія із зеленим господарством, відоме в народі вже як «теплиці Були». Гола земельна ділянка на півгектара дісталася депутату, який вчасно переметнувся у більшість. Також маю на увазі ділянку на вулиці Глушець, 55, площею 51 сотка, яку видали для Юрія Войта, пов’язаного із депутатом Андрієм Козюрою. Міська рада вже дала згоду на землевідведення цих ділянок на умовах оренди поза конкурсом для зведення багатоповерхівок. А якби продавати сотку землі мінімум за 25 тисяч гривень, то порахуйте яку суму місто могло би отримати. Вирученої суми вистачило б на ремонт зо двох прибудинкових територій. Кажуть, що місто щось втратить при продажу землі, бо орендна плата більша? Та неправда! Власник все одно платить земельний податок, але якщо ці кошти від продажу вкласти на депозит під 16-17% річних, то ми заробляємо. А орендар таких коштів платити не буде. Тобто йде дерибан залишків землі у місті, яку можна було б продати з аукціону.

Спілкувалася Наталія Пахайчук
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.