ЦИТАТНИК Юрка Журавля: Конкурси «Голос країни-голос дитини» я не розумію

15 лютого лідер гурту «Ot Vinta!», художник, аніматор, громадський діяч Юрко Журавель завітав до Луцька, аби провести «Файну гутірку» на тему «Історія без нафталіну». Митець закликав лучан подивитися фільм «МІФ» про відомого оперного співака Василя Сліпака, у якому працював над анімаційною частиною, та розповів свої думки про фестивалі, сучасну українську музику та співочі шоу.

«Стосовно земляцтва, стосовно Великої Волині, насправді, я народився на Волині у Камінь-Каширську Волинської області, мій тато з села Запруддя, можливо хтось із вас теж з тих місць», - розпочав гутірку Журавель. Він одразу ж зауважив, що не хоче, аби його розповідь стала схожою на нудну лекцію, тому попросив ставити йому запитання. Після цього понад годину він ділився із слухачами роздумами та охоче відповідав на їхні запитання.

Журналістка Інформаційного агентства «ВолиньPost» записала цікаві цитати Юрка Журавля.

***
«Ми досі зараз неформат. От сьогодні знімали кліп з самого ранку в Рівному, і, чесно кажучи, вже кілька раз стикаємося з тим, що робимо якийсь продукт, він набирає популярності на Ютубі, на Фейсбуці, а на телевізорі ми досі непробивні».

***

«Я почав малювати Небесну сотню, яка буквально через пару днів буде висіти білбордами, банерами скрізь по всій Україні тому, що відчував, що цього немає, цього не вистачає. Я не скажу, що я гіперсуперрокмузикант і не скажу, що я несамовитий художник і не скажу, що я найкращий історик в Україні. Але я от просто відчуваю, що цим треба займатися і займатися постійно, тому що ми цю війну програємо. Як би там не казали, що фільми робляться в нас випускають нові книжки, набагато краща і якісніша поліграфія, в нас класні переклади до фільмів і мультиків. Все одно інформаційну війну програємо нашим окупантам – і східним, і західним».

***

«Я вчився в нашому рівненському педінституті, моя спеціальність - вчитель молодших класів і основи дизайну. І низькій уклін моєму альма-матер, який не відбив в мене охоту малювати, бо відверто скажу - багатьом відбив, чесно кажучи. Тому що совок цей навіть у викладанні малювання живопису і скульптури - він навіть там».

***

«Два кольори мої два кольори… Жовтий колір - це колір радості, сили, сонця, а чорний – колір агресії і теж все-таки, як би там не було, сили, чоловічий колір. І, чесно кажучи, якраз у нас виходить поєднання у гурту «Ot Vinta!» важкого року, веселих текстів і підходу до своєї творчості. Томи вирішили використати і жовтий, і чорний колір… Це дуже класно, навіть найпотужніші дорожні знаки здебільшого жовто-чорні».

***

«Зараз моя активність у соцмережах дуже маленька, бо мене заблокували на місяць… на каналі «Добродій» є мультик про Святослава, про історію. Ви знаєте цю історію – чергове засідання в ООН і тут Росія виступає, там Чуркін говорить що «Да Украина - это вообще недоразумение, это страна, которая на мировой арене появилась совсем недавно, какие претензии могут быть к России, никакой агресии нет». І тут встає представник з України і каже «Слухайте, я вам розкажу історію. У свій час наш князь Святослав після війни проти хозарів пішов купатися в Ітиль-ріці (на той час так називалася Волга), зняв він свій шолом, обладунки, поклав збоку свій меч, але кляті москалі вирішили цей меч…» І тут знов Чуркін «Подождите-подождите, какаие москали? Никаких москалей тогда ещё не било». А наш - «От і я про це»… Я поширив цей мультик, коли були роковини по смерті Чуркіна, я сказав що ми теж пам’ятаємо про нього і робимо про нього мультфільми. І мене за цю штуку знову заблокувало на цілий місяць, бо я такий-от хуліган».

***

«Ми працюємо до 3-4 години ночі, у мене жахливо впав зір, я відчуваю, що щось не те робиться з моєю фігурою, тобто я не маю часу займатися спортом. Але зараз ми відновлюємося – кожного ранку я вже от протягом півтора дня, два три, встаю зранку, роблю зарядку, чищу зубки звичайно (як без них?), миюсь сам з ніг до голови, сідаю за стіл і малюю… Чесно кажучи, нема такого нормованого дня. Я не позаздрю людям, які на 8 годин ранку приходять на роботу, сідають за стіл, виконують якісь функції і кожного місяця отримують так звану получку - не зарплату, а получку. Дай Бог, щоб у вас такої роботи не було, тому що ви, як би там не було, люди вільні – можете займатися тою справою, яка вам подобається і за це отримувати класні гроші».

***

«Я відверто скажу, що досі не можу визначитися, що для мене більш важливим є – чи музика, чи малювання».

***

«Ви, звичайно, пам’ятаєте це відчуття, коли ти сидиш вдома - наприклад, приїжджаєш після якогось концерту, а там на Майдані знову якісь події. Когось вбили, когось схопили - тебе починає ковбасити, тебе рве туди і я відчуваю, що голосу немає, з нас толку, коли ми привеземо чергові якісь там спальники, треба щось робити. Я починав малювати. Я викладав свої малюнки у Фейсбуці і їх поширювали».

***

«Я відчув, що малюнки - це потужна зброя, саме 19 лютого, якраз на наступний день після наймасовішого розстрілу, коли ми з пацанами в черговий раз почали підносити бруківку і пісок для барикад. Я підніс мішок з піском і вирішив подивитися, наскільки далеко сидять беркути і спецназівці. Як зараз пам’ятаю – зайшов за пам’ятник Кию, Щеку, Хоривові і Либіді і став над барикадою. Тут по потилиці мені б’є хтось. Я розвертаюся - стоїть чолов’яга років 60 і питає «Ти чого без шолома?» І вліпив досить конкретно, я дуже образився… Кажу «У мене немає». А він – «Йди додому і малюй, там твоя робота».

***

«Була історія з карикатурою на Медведчука. Одразу після того, як ви пам’ятаєте, як майданівці приїхали до маєтку Медведчука і зробили щось там із його парканом, я намалював карикатуру на нього і придумав якийсь там віршик типу «Я вам усім жорстоко помщуся, а це я добре вмію. От згадайте хоча б Стуса», щось таке. І я намалював його за парканом. На наступний день в 4 ранку до мене дзвоник, який не ідентифікується і після того він навіть в історії викликів зник, і там російською мовою чолов’яга мені сказав «Вперь будьте осторожны в виборе обьектов своего изображения», попередив… Ну звичайно, ця штука тільки додала мені впевненості, що я на правильному шляху і я почав малювати всяких Чечетових і Кернесів».

***

«Тільки Чечтов із них зварився, всі інші живі. Чесно кажучи, виходить, що ця карикатура досі актуальна – ця наволоч досі не зварилася і не подохла. Роботи у на непочатий край… Мені, чесно кажучи, хотілося б додати новеньких, із нового апарату - майже всіх».

***

«Весь патріотичний продукт має бути якісним і дорого коштувати. Зазвичай наша творча спільнота, ми дуже проти того, щоб робити роздатковий, безкоштовний матеріал – хай це буде у кацапів, отак брошурки, які людина подивилася і кинула у смітничок. Мені боляче у свій час було, коли я брав участь в акціях нашої спільноти «Не будь байдужим», коли ми їздили з такими гуртами як «Тартак», Гайдамаки», «Скай», «Флайzzа» теренами Східної, Центральної і Південної України і популяризували таку незвичну для них українську мову. Ми роздавали брошурки, малинова така книжечка була «Як перейти на українську». І я пам’ятаю, що ці книжечки ти роздаєш, навіть даєш людям автографи… а потім після того, я бачив, як людина книжку, на якій намальований тризуб, кидала у смітник. Мені стало настільки боляче, що я зрозумів - такого допускати просто не можна».

***

«Я сподіваюся, що цього року ми зробимо виставку оригіналів, щоб люди побачили, як ці малюнки виглядають на живому папері - це досить цікаво».

***

«Я розумію, що мультиків на історичну тему в Україні досі ніхто не робить, тому ми поки що в «Добродії» змушені робити їх маленькими, поки що на колінах, але… в Рівному будемо потім робити центр анімації і хлопців і дівчат будемо підтягувати, щоб нове покоління було професіоналами і пішло далі. Хто його знає, може десь тут, на Волині, відкриють нового Діснея».

***

«Зараз закінчилася найцікавіша робота з фільмом «Міф», створення анімації. Це круто, коли ти робиш мультик, який виходить на широкий екран, тому ще раз вам все-таки раджу сходити і подивитися. Фільм насправді проймає і чіпляє».

***

«Останнім часом не беруся за якісь замовлення, бо хочеться робити своє. Дуже багато планів є, чесно кажучи мене пре, мені хочеться вам розказати. Але не можу, тому що треба, щоб воно відбулося, було класним, якісним і ви бачили результати».

***

«З самого дитинства моя мрія була стати художником-мультиплікатором. Дякуючи мультфільму «Як козаки в футбол грали» я відчув себе українцем. В першу чергу, дякуючи цьому мультфільму я зрозумів, хто такі українці, як вони виглядають, де вони насправді живуть, бо до того, як би воно не було (тато мій із Волині і мама із Волині), але я жив в кацапськомовній сім’ї, всі ми розмовляли російською мовою – тато військовий, мама вчителька… Остання дислокація служби мого тата була в Забайкаллі, звідти вони поїхали москалями страшенними. Слава Богу, що вони повернулися в Україну. Тато за останні 3 роки свого життя став справжнім бандерівцем».

***

«З поляками все по-старому. Для тих хто не знає, гурт «Ot Vinta!» і я в тому числі, вже третій рік не в’їздні в Польщу, бо ми бандерівці виявляється. Відверто скажу - я не прихильник Бандери, щоб аж дуже. В мене є багато яскравих особистостей, яких я люблю набагато більше. Мій земляк ближче до Рівного, Костянтин Острозький - я люблю його більше. Петро Болбочан, полковник – від нього я взагалі в захваті, він і симпатичний, і класний… Але коли хтось починає мене вчити, тим більше поляк, кого мені любити і кого глорифікувати, як вони це називають… хочеться сказати: ідіть в ж*пу поляки, ми самі маємо вирішувати, кого нам тут глорифікувати, в нас своя держава».

***

«Українці дійсно сама толерантна нація, і поки нам не вилазять на шию, не починають на голову с*ати, ми будемо терпіти. Зараз історія повторюється - ми ніяк не реагуємо на прийняття їхніх нових законів і стає з кожним роком все гірше і гірше».

***

«Зараз ми беремося за новий проект – дитячий журнал «Шпінгалет»… Зря я сказав, чи нє?... Наступного року, просто щоб я не забув, бо зараз я скажу-скажу і заболтаюся, в рамках журналу «Шпінгалет» і цього проекту ми закликаємо, запрошуємо сім’ї де є дітки від від 2 до 102 на так акцію, яка буде проходити у нас, в Рівному, на березі річки Горинь – ми будемо відтворювати битву під Оршею. Тобто дітей ми будемо вдягати в обладунки об’єднаного польсько-українсько-литовського війська князя Отрозького, а їхніх батьків - в костюми москалів, і це, я думаю, нормально – діти будуть їх перемагати. Тобто щоб діти між собою не ділилися і потім не ображалися «а чого я москаль» то, я думаю, для батьків це не образливо буде. Тим більше, що кожній дитині не так буде страшно бити свого батька-москаля».

***

«Девізом журналу «Шпінгалет» буде, що це вам не якийсь там дорослий глянець, це буде справжній дитячий мат. Він буде матовим і буде зворотній зв'язок .. не знаєш, що таке мат? Глянець - це такий слизький, противний, а мат - це такий шершавий, приємний, дитячий, зрозумів?».

***

«Ми хочемо вперше в Україні використати додаток – деякі сторінки книжок можна буде оживляти… Наприклад, якісь бійці з «Битви за рідну землю» будуть махати мечами, стріляти стрілами, а портрети будуть розповідати свою історію».

***

«Була така ситуація. Ми вже сьомий раз біжимо разом з дітками, штурмуємо «Трою» і тут я повертаюся - декілька мам здалеку кричать, що одна дівчинка впала. А там, звичайно, що діти коли біжать – хтось падає, комусь на простирадло наступили і воно злетіло, в когось там шлем негарно виглядає, дехто починає скаржитися і навіть деякі плакали… і тут така ситуація – десь за 15 метрів від поля битви валяється дівчинка – їй вивернули ногу вона лежить отак. Я думаю - не дай Бог щось сталося з дитям. Я підбігаю до неї і кричу «Сонце, що з тобою?» А вона «Тихенько, я загибла». Всі грали по-чесному».

***

«Минулого року пройшов дуже вдало фестиваль «Тарасова гора» – байкерський фестиваль, який поводить Ашот Арушанов… Вперше він проходив без росіян і це зрозуміло. Ведучий Гена Попенко розмовляв чистою, класною українською мовою…. Навіть був інцидент, що на мості над Дніпром були вивішені прапори всіх учасників. То якісь там трошки піддаті байкери, розлючені, стягнули французький прапор і порвали його, бо думали, що то російський».

***

«А ви помітили, що анексія Криму стала можлива якраз після того, як зник фестиваль «Червона рута», який проводився в Севастополі вперше, фестивалі «Не будь байдужим», які проводили в Запоріжжі, Полтаві, фінал у Києві. Тобто в той час були розумні люди, які розуміли, що справжня сила виховання молоді якраз в рок-фестивалях».

***

«Те, що зараз звучить з телевізорів радіо і будь-яких інших прасок, чесно кажучи, я б радив самим вибирати якісний музон – в інтернеті зараз дуже багато можливостей для цього є. Бо зараз, здебільшого, важко слухати музику і терпіти - ми цей термін називаємо «потребляцтво. Коли ти виконуєш речі, які написані 10-20-30-40 років тому, а не розвиваєш щось нове, це іншим словом не назвеш».

***

«Ці конкурси «Голос країни-голос дитини» я їх, чесно кажучи, не розумію. Тому що я знаю дуже багато представників, які психологічно потім зірвалися… Ці всі конкурси призводять до подальшої депресії для дітей і навіть для дорослих. В якийсь момент людина розуміє - «Я зірка, йолки-маталки, я кручє, ніж Майкл Джексон і Елвіс Преслі разом взяті, бо я, йо-ма-йо, конкурси виграв, навіть його пісню заспівав краще… на якийсь момент людина відчула себе зіркою, а потім про неї просто забувають».

Текст, фото - Василина БОРУЦЬКА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.