Про дебатний рух на Волині та користь від «суперечок за правилами»: розмова із Антоном Євтушком

Один із найцікавіших форматів цікавого інтелектуального дозвілля – британські парламентські дебати. Хоча в Україні слово «дебати» набуло дещо негативного політичного забарвлення, тисячі молодих людей щодня вчаться та розвиваються за допомогою такої гри у школах, університетах та окремих клубах.

А найкращі змагаються за призи на різних лігах та турнірах. Є тут навіть свої Чемпіони України, Європи та світу.

Про те , що таке британські дебати, як вони розвиваються на Волині та що дають своїм прихильникам, наша розмова із головою Волинського осередку Федерації дебатів України Антоном Євтушком.

- Чимало людей вважають, що дебати – це щось пов’язане із політикою, коли кандидати сваряться перед виборами. Що таке дебати як дисципліна, що передбачає цей формат?

- До дебатів можна відноситися по-різному. Справді є проблема такого дещо негативного забарвлення цього слова в Україні, коли його пов’язують із політикою. До неї ставляться негативно, а це накладається і на дебати. Тому раніше ми часто не бачили бажання батьків відправити дітей на дебати, вони не бачили позитиву у цьому. Але потрібно дивитися на них із різних боків.

Спочатку це була певна освітня технологія, побудована на ще сократівській ідеї про те, що на перетині різних думок може народитися щось ближче до істини. Тому через такі формати – «суперечки за правилами» навчалися.

Друге, чим зараз є дебати, це величезний рух в усьому світі, в якому беруть участь десятки тисяч людей. В Україні це дві-три тисячі людей, які постійно грають. Тому цей рух дає можливості відвідати різні країни, побачити щось нове, зрозуміти різницю світосприйняття через спілкування, через гру, показати себе навіть на міжнародних турнірах. Або різні міста України, де відбуваються наші турніри.

Ще один погляд на дебати, який особисто мені ближчий, дебати як спорт. Є багато різних форматів, чітко визначені критерії оцінки, якості твоїх ідей та аргументів, чіткі регламенти виступу. Ти бачиш свої суперників, ти захищаєш свою думку, яка випала тобі на жеребкуванні. Це дуже розвиває те, що зараз називають soft skills.

Наприклад, вміння переконувати, працювати в команді, працювати зі стресом, адже тему ти отримуєш за 15 хвилин до гри і це може бути тема, яку ти мало розумієш. Кожна така тема змушує вчитися чомусь новому або відкривати для себе новий погляд на певні речі. Це стосується і економічних, політичних, морально-етичних дилем, які зараз на слуху.

Ми граємо саме Британський парламентський формат дебатів. Його суть в наслідуванні моделі Парламенту Великобританії. Тобто є Уряд і Опозиція, які представлені двома командами по дві людини(за аналогією, одна з Палати Лордів друга з Палати Общин). На виступи в цьому форматі кожен з гравців має по 5, або по 7 хвилин в залежності від турніру та 15 хвилин на підготовку після оголошення резолюції та позиції, яку повинні захищати. Теми бувають різними, але загалом їх поділяють на: морально-соціальні, економічні, суспільні та політичні(сюди ж входить і міжнародна політика).



- Як ти потрапив у дебатний рух і як він розвивався на Волині?

- Я вперше зіграв у 2012 році, коли Студентська рада Волині проводила турнір з дебатів Оксфорського формату. Формат вже тоді був застарілий, бо ніде у світі по ньому не грали, але у нас грали. Гра була 4Х4 і тоді за участь в трьох іграх на сезон ми взяли обласний кубок. Проте я зрозумів, що дебати – це добре, але вони мають бути трохи іншими. Ми тоді пробували впровадити британський парламентський формат, організовували змагання у області. За підтримки тодішнього губернатора, нині покійного Бориса Петровича Клімчука ми загалом провели по області відбіркові ігри для 92 команд – майже в кожному районному центрі, де є заклади профтехосвіти чи виші. Півфінали та фінал – у Луцьку.

Але у справжній дебатний рух я потрапив у лютому 2014 року. Я повернувся зі студентської конференції і добився того, що бухгалтерія нашого університету (СНУ імені Лесі Українки – ред.) мені наступного дня повернула кошти. Причому готівкою. Хто знає, розуміє, як це складно (посміхається). І якраз, коли я добивався цього, у бухгалтерії почав глючити факс. Постійно приходив однаковий аркуш. Бухгалтери сказали мені: «Антон, забери, це щось для студентів прийшло».

А це було запрошення нашого університету на всеукраїнський дебатний турнір «Підйом», який відбувався у Яремчі. Так я познайомився із членами Федерації дебатів України, із людиною, яка тоді очолювала дебатний клуб в Івано-Франківську, Михайлом Ткачем. Саме він «не міг» правильно відправляти той факс. Ми із Луцька приїхали туди двома командами. Не те, щоб виступили зовсім погано, але навіть не пройшли у півфінал.

З’явилося бажання грати краще, «ми ж класі, ми мали пройти». Тоді я почав більше вникати в суть структури Федерації, увійшов до ради Федерації раніше, ніж почав повноцінно працювати волинський осередок.

З 7 жовтня 2014 року ми в такий «передвиборчий» час запросили одного із кандидатів у депутати, скористалися можливістю зібрати цілу залу людей – актову залу Східноєвропейського національного університету. Саме так оголосили про відкриття осередку. З того час у Луцьку більше, ніж на 2 тижні робота клубу не припинялася. Але була проблема, бо на початках суттєвою частиною учасників клубу були студенти-міжнародники. Особливість їх у тому, що вони часто їдуть кудись. Тому фактично вийшло, що із того базису, із яким ми засновували зараз клуб, нікого не залишилося.

Але приходили нові люди, дещо змінилися підходи, коли у 2015 році ми почали серйозніше виступати на всеукраїнських турнірах. Тоді ми також вперше змогли провести у себе дебатний турнір всеукраїнського рівня.

- Скільки вже людей «пройшли» через ваш клуб?

- Мабуть не зовсім коректно казати «волинян». Багато було студентів із різних регіонів, які вчилися у Луцьку. Загалом наш «резерв» тобто люди, які принаймні іноді грають, це до 300 людей. Це і ті люди, які були на наших школах і більше не приходили, які колись відвідували, але припинили. Зараз є ситуація, коли люди покидали наші лави на півроку, на рік, а зараз повертаються. А наша дебатерка Оля Менько, яка зараз переїхала в Краків і розвиває там україномовний дебатний клуб. І це приємно, це для мене визнання того, що ми робимо щось правильне. На це є попит, він зараз зростає.

- Якщо ми говоримо про дебати як про певний формат навчання, що дають людям ці школи, ці турніри та участь у таких іграх?

- Я вже казав про soft skills, вміння швидко готуватися, переконувати, пояснювати, логічно, креативно та нестандартно мислити. На школах ми також працюємо над ораторськими здібностями, спічрайтингом. Також це шанс організовувати навколо цього власні проекти. Є приклад Одеси, де втілена ініціатива «Debates for changes». Її учасники проводили показові ігри в дитячих будинках, колоніях, аби дати новий поштовх для розвитку цього середовища, залучати їх до таких розвиваючих форматів.

Також із важливого: краще, глибше розуміння певних системних процесів, логіку, теорію прийняття рішень, якісь нові напрямки в політиці, суспільному житті, релігіях, законодавстві, адже їх потрібно розуміти, щоб сперечатися про них, переконати суддю, що потрібно прийняти саме таке рішення щодо резолюції гри.



- В чому суть дебатних турнірів, ліги? Хто може завоювати кубок чемпіона України з дебатів?

- В нас є представники різних професій, які грають. Найпопулярніша гра на початках була серед юристів. Я думаю, що їх і найбільше серед переможців загальноукраїнських турнірів. Турніри можуть бути різні. Це можуть бути «фанові» формати, як, наприклад, Новорічний кубок Західної України, який відбувався у Луцьку. Ми не ставили собі за мету, щоб це був етап Кубка України, тому учасники відчували себе вільніше. Це саме те, що було потрібно напередодні свят.

Інший - всеукраїнський турнір, який вже тричі проводився у Луцьку. Він отримав такий статус, якщо відповідає критеріям етапу Чемпіонату України з дебатів. На ньому має бути від 24 команд, члени колегії суддів мають бути атестованими, мають бути представники принаймні із 8 областей та не менше 7 раундів (5 відбіркових, півфінали та фінал). Якщо все дотримано, він дає можливість отримати путівку на Чемпіонат України (ЧУД). Зазвичай він відбувається на травневі свята. Туди збираються переможці та фіналісти великих місцевих ліг та змагаються за кубок чемпіона. Він перехідний, але на кубку залишається табличка із назвою команди та іменами чемпіонів.

Насправді кожен може стати чемпіоном. Просто потрібна відповідна підготовка і наполегливість. Звичайно, є доля фарту, може «не зайти» позиціям, тема гри. Але я вірю, що людина, яка працює, може перемагати на всеукраїнських турнірах. В Луцька довгий час перемог не було, але у 2016 році ми поставили собі за мету цю ситуацію виправити. Спочатку ми разом із Дадаяном Оксеном перемогли на турнірі «Відкриваємо Сіверщину». Ще одна наша команда, де грала Оля Менько, дійшла до фіналу.

В тому році ми із Михайлом Ткачем (він очолював львівське відділення) поїхали на найбільший в СНД турнір «Кубок Одеси». У ньому взяли участь 108 команд. Наша команда «Збірна Князівства Галицько-Волинського» доволі однозначним рішенням суддів перемогла. Ну і це була сильна заявка про те, що в Західній Україні також розвиваються дебати. Бо на Сході, в Центрі вони поширеніші. Це Дніпро, Харків, Київ, Одеса. В Одесі в потужному Impact Hub провідною організацією є саме дебатна, а інші громадські організації гуртуться навколо неї. З ними конкурувати важко, тому ця перемога була для нас важливою.

На турнірі «Волинська толока», який відбувався минулого року у Луцьку, перемогла команда, де лучанин грав із нашим товаришем, який навчається в Києві. У ньому також грав діючий чемпіон України, але його команда поступилася у фіналі. Також ми разом із тіммейтом із Івано-Франківська перемогли на турнірі «Critical opinion» у Хмельницькому.

Разом ми започаткували Західноукраїнську дебатну лігу(ЗУДЛ), яка об’єднує Луцьк, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці. Також долучаються Вінниця, Хмельницький, Рівне та Остріг. Це система одноденних турнірів, на основі яких формується загальна таблиця. Відбирається список із двох-трьох ігор, де ти найкраще відіграв і на основі цього – рейтинг команд. Чотири найкращі команди отримують путівку на всеукраїнський чемпіонат.

- Хто традиційний опонент Луцька? Із ким ми найчастіше змагаємося на турнірах?

- Традиційного опонента немає. Коли ми почали розвивати осередок у Луцьку, найбільшим на Заході було відділення у Івано-Франківську. У сезоні 2016-2017 практично усіма позиціями ми зайняли 5 місце в Україні після Одеси, Харкова, Дніпра та Києва. Наш турнір був четвертим із турнірів сезону.

Ми ставимо собі завдання прийти до того, щоб повноцінно конкурувати із цими великими відділеннями, де дебати розвивалися значно довше, де, банально, більше студентів і куди, в тому числі, їдуть лучани на навчання. Ми працюємо із нашими студентами, старшокласниками, щоб конкурувати на відповідному рівні. На цей сезон завдання – стати кращим «малим» відділенням року і перемогти принаймні ще на одному турнірі.

- Якщо поглянемо на психологічний аспект: дебати – це протиставлення двох позицій. Чи бувають випадки, коли емоції в суперечці виходять з-під контролю?

Емоції насправді є. Зазвичай вони «виходять» після раунду, бо під час – не дозволяє регламент. Але після гри ми розуміємо, що не залежить від моєї думки те, яку позицію доведеться захищати під час гри. Це насправді навіть краще. Цих гострих емоцій стає менше, коли ти починає дивитися на ситуацію із іншого боку, розуміти, як думають інші. Виникає внутрішнє розуміння інших позицій, світоглядів, м’якше ставлення до них, без стереотипів. І це – одна із найважливіших речей у дебатах.

- Майбутня «Зимова школа» у Луцьку: чого навчатимете, що будете розвивати, аби «учні» почали грати в дебати?

- Все починається із базового вступу, де пояснюють суть дебатів, правила, регламент. Є блоки про аргументацію та контраргументацію, де ми доносимо принципи побудови аргументів. І одразу навчальна гра, щоб люди могли випробувати все на практиці. Окремі блоки – підготовка до гри та пошук аргументів, роль «розширення» в дебатах та аналітичні промови. Аналітик – це останній гравець від «уряду» та «опозиції», який не наводить нових аргументів але має пояснити, чому заявлені аргументи його команди сильніші за опонентів.

Тренери будуть із Луцька, також запрошуємо наших друзів із Івано-Франківська та Києва. Це важливо, адже кожен клуб, як кожен університет, формує свою дебатну школу. Тому ми намагаємося запрошувати тренерів із інших міста, щоб вносити нові цікаві ідеї та підходи.

Розмовляв Антон Бугайчук
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.