Історія «благородного» готелю або Євроремонт по-луцьки

Невеличкий готель «Залєскі» у Старому Луцьку – побудований в першій половині 2000-х як взірець пафосу і розкоші – був непримітним для пересічних лучан. Розташований на малолюдній частині вулиці Кривий Вал, був собі – та й був. Коли зачинився – ніхто і не помітив. Коли навколо нього знову з’явилися будівельники і почали «чепурити» на новий лад – теж звернули увагу одиниці.

Тим часом, історія одного цього готелю може розказати ледь не про все, чим живе сучасний діловий Луцьк.

Тут тобі – і політики через край (тої, якою «не займаються» депутати, бо думають лише про господарку). І типові будівельні схеми. І сусідські війни. І випадкові пожежі. І плюс один бізнес до сфери інтересів того, хто «рятує» всю луцьку «непотріб»: універмаги, стадіони, заводи, базари…

Отже…


ВСЕ ДЛЯ СУСІДІВ

Почнемо із політики, грошей і того, як луцькі забудовники «дбають», аби простим лучанам було комфортніше жити.

Трохи теорії. За кожну новобудову чи «свіжі» комерційні площі із забудовників беруть окрему плату, що йде на розвиток інфраструктури міста. Цифра – пристойна: 3% від вартості будівництва.

Проте часто, коли виникає питання про сплату такого пайового внеску у бюджет, підприємці звертаються до міської влади із проханням його зменшити. За правилами, таке можливо, якщо забудовник зробив якісь роботи, корисні для міста, а не для йогобізнесу, і – поза своєю земельною ділянкою. Тобто, якщо проклав тротуар на сусідній вулиці, встановив ліхтарі тощо, підприємець може на витрачену суму зменшити пайовий внесок.

Для чого це забудовникам? Невже на об’єкті мало роботи і хочеться ще «вилазити» за межі?

По-перше, момент позитивного іміджу перед сусідами. Як відомо, мало хто радіє, коли поруч із домівкою з’являється котлован, а потім кілька місяців поспіль будівельна техніка буде місити болото, гудіти і стукати під вікнами. Та коли взамін пообіцяють ремонт доріг, нові ліхтарі і ще купу інших соціальних благ – інша справа. Щоправда, як ми вже з’ясували, усе це відбудеться за кошти, які недоотримає бюджет.

По-друге, зі «своїм» підрядником завжди можна домовитись про правильну вартість тротуару чи світильників. А більша сума за такі роботи автоматично означає зменшення пайового внеску.

Тому практика «виходити за межі» будівельного майданчика і робити лучанам багато «добра» – досить популярна серед забудовників.




ПОДВІЙНІ ДЕПУТАТСЬКІ СТАНДАРТИ

А тепер – ближче до справи, яка стосується «Залєскі» і чітко покаже, про чиї інтереси дбають депутати: наповнення бюджету чи кишень своїх патронів і друзів?

Торік найгучнішою була справа, пов’язана із зменшенням пайового внеску для кінотеатру «Промінь». Забудовник мав заплатити 2,1 млн грнв бюджет. Але окрім самого кінотеатру, вони відремонтували площу перед закладом, відновили пам’ятник Грушевському, переклали клумби, встановили світлофор, облаштували дві «кишені» для заїзду громадського транспорту тощо. І витратили на це – більше 2 млн грн. Відтак, попросили зменшити пайовий внесок на цю суму і лишити його у розмірі 93 тис грн.

Такій ідеї активно перечили депутати фракції УКРОП. Мовляв, деякі роботи виконувались не на благо громади, а для кінотеатру. Відтак, на сесії «укропівці» не підтримали відповідне рішення, хоча більшості голосів інших депутатів таки вистачило для його ухвалення.

Минуло трохи більше року і на розгляд Луцькради винесли схоже рішення, що стосувалося іншого об’єкту – готелю «Залєскі» на вул. Кривий Вал. Цікаво, що цього разу депутатські думки змінилися у протилежну сторону: УКРОП та прихильні до нього обранці взялися переконувати, що забудовнику треба зменшити пайовий внесок.

В інших депутатів тим часом виникло чимало запитань.

- Чому проект рішення з’явився вранці перед сесією і не дали достатньо часу ознайомитися з документами?

- Чому частину тротуару перед готелем доручили ремонтувати власникові готелю, а не тому підприємству, яке цього ж року капітально ремонтує усю вулицю Кривий Вал?

- Чому на актах виконаних робіт немає підписів?

На ці запитання відповіді не знайшлося. Прихильники проекту рішення апелювали до іншого. Мовляв, забудовник вклав гроші також у ремонт підпірної стінки, без якої сусідня ділянка разом із приватними будинками рано чи пізно «з’їде» просто на вулицю. При цьому депутати Євгеній Ткачук та Ігор Поліщук наполягали, що шкоди б така ситуація завдала саме громадській території, а не готелю.

Рішення ухвалили. Готелю зменшили пайову участь на 680 тис грн. До речі, початково просили більший «мінус» – 820 тис грн.



Щодо полярності депутатських позицій у випадку із «Променем» та готелем «Залєскі», доречно зауважити: інвестором «Променя» є депутат від БПП «Солідарність» Андрій Покровський, а «Залєскі» перебудовує фірма, що належить до сфери впливу Ігоря Палиці.




СУСІДСЬКІ ВІЙНИ

Тепер – трохи історії та історій, суміжних з криміналом.

Готель «Залєскі»збудував волинський бізнесмен Олексій Левченко в першій половині 2000-х. Заклад вирізнявся з-поміж інших місцевих готелів вишуканим фасадом та багатим інтер’єром всередині. До слова, він навіть удостоївся візиту «ревізорки»Ольги Фреймут, яка назвала його «найдорожчим у Луцьку». Щоправда, водночас розкритикувала за те, що поруч із дорогими меблями власники дозволили собі розмістити «жлобські» люстри і, до того ж, оформили усе це у занадто тісних кімнатах.








У 2012 році Олексій Левченко помер і родина не справилася довести до ладу цю частину спадщини. Як писали волинські журналісти, готель продали на торгах, щоб компенсувати борги перед банком. І викупили заклад люди, пов’язані із головою правління фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Олександром Товстенюком.

Наразі у фірми (раніше – ТОВ «Залєскі», потім перейменована на ТОВ «НоблБутікОтель», тепер – ТОВ «Затишний») є два власники: Галюк Віта Миколаївна та Шокало Віктор Володимирович, відомий також як директор ПрАТ «Універмаг «Луцьк».

Право на землю під готелем належить також акціонерному товариству «Універмаг «Луцьк». Частину землі орендують у міста (0,1 га Луцька міська рада надала в оренду рішенням від 26.04.2016 р.). Сусідня земельна ділянка – теж площею 0,1 га – у власності фірми.

У 2015 році стало відомо про конфлікт між новими власниками готелю і сусідкою – Юлією Мельниковою. Жінка скаржилася, що її «виживають» мало не кримінальними методами: заблокували проїзд до будинку, перешкоджають вільно добиратися до оселі. Продавати будинок, як це зробили інші сусіди, не хотіла, адже вважала, що запропонували недостатньо коштів. Лучанка неодноразово зверталася до правоохоронних органів, та зрештою, схоже, здалася.

Розшукати тепер вже екс-сусідку не вдалося. А запис в Державному реєстрі свідчить, що земля за адресою вул. Кривий Вал, 39 а, де і мешкала Юлія Мельникова, стала власністю ПрАТ «Універмаг «Луцьк».

До слова, основним акціонером цього підприємства є офшорна компанія «Джі.Ай. Компані Лайн Систем Менеджмент Лімітед», зареєстрована у Кіпрі (93,9% акцій), яку відносять до сфери впливу Ігоря Палиці. Загалом він ніколи не заперечував причетності до універмагу. Коли після пожежі проводили реконструкцію закладу, яка у часі збіглася із передвиборчою кампанією Палиці, лучанам демонстрували новий універмаг як приклад готовності бізнесмена вкладати гроші в Луцьк.






«БЛАГОРОДНА» ЗАМІНА ІСТОРІЇ

Перебудовували готель трохи більше року. Як стало відомо із реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції, дозвіл на реконструкцію готелю отримали у серпні 2016 року (№ декларації ВЛ 083162351086 ). Роботи проводить ТОВ «Волинь-Моноліт». Цікаво, що за кілька тижнів після старту робіт цій фірмі міська рада виділила 0,22 га в оренду на вул. Авіаторів для будівництва і обслуговування виробничих приміщень. Просто збіг чи бонус за лояльність?..

Із фасаду оновленого готелю забрали стару назву – Zaleski, хоча збудував заклад Олексій Левченко як своєрідний пам’ятник своєму дідусю, керівнику мандрівного українського театру 30-х років. Саме його прізвище стало назвою готелю, а портрет – красувався у центрі холу.

Тепер готель називається «Noble». З англійської назва перекладається як «благородний», проте в народі вже встигли «обіграти» нове ім’я закладу на менш шляхетний лад: Нобель-Шнобель…

Відновлений готель працює трохи більше двох тижнів і презентує себе перед гостями як п’ятизірковий. Проте, згідно із світовими стандартами, для того, щоб отримати максимальну кількість зірок, закладу треба «виселити» не одного сусіда. По-перше, аби добудувати обов’язковий заїзд автомобілів під «дашком» із повітряно-тепловою завісою. По-друге, аби спорудити басейн із сауною, масажним кабінетом і спортзалом. По-третє, щоб організувати торговельні кіоски з сувенірами, парфумерією, одягом… і, звісно ж, розширити площу самих номерів. Адже найменший із них повинен мати 14 квадратів лише житлової площі. Усе це – обов’язкові вимоги для того, щоб дійсно стати п’ятизірковим готелем.

До речі, стосовно підпірної стінки, яку фактично оплатив бюджет і яка, за словами депутатів Ткачука і Поліщука, огороджує не територію готелю, а вулицю. Якраз навпаки – ця стінка захищає готель від ймовірної загрози зсуву, а на вулицю виходить протяжністю менше метра (див. на фото). Місцеві кажуть: підпірні стінки поруч з їхніми будинками спорудили ще попередні власники «Залєскі», а про те, що хтось їх додатково укріплював – вперше чують. За їхніми словами, такої потреби не відчували, все було в порядку.












А ПОРУЧ – СВОЯ ІСТОРІЯ

Цікава історія і в сусідньої ділянки, де будівельники розташували свої «вагончики» і спорядження.

Тривалий час тут був старий будинок. Як розповідають місцеві знавці історії, у ньому свого часу жив дослідник Волині, академік Павло Тутковський. Першому власнику готелю «Залєскі» ніяк не вдавалося домовитися про те, щоб мешканці з’їхали та поступилися цією земельною ділянкою.

Будинок, який відверто нагадував розвалюху, дійсно псував вигляд на фасад найдорожчого готелю. Та проблему швидко вирішили…

«Соромно і прикро, що символом пам’яті про нього (академіка Тутковського, – ред.) залишився хіба що їдкий дим, що суботнього осіннього вечора 29 жовтня 2011 року багато годин поспіль тримався над центром Луцька. Це нові господарі, якіплануютьбудуватибагатоповерхівку, палили останки будинку, в якому на початку століття жив Павло Аполонович Тутковський – великий вчений, який любив Волинь…» – написав про ті події краєзнавець Ігор Левчук.

Із 2014 року ця земельна ділянка площею 0,02 га належить Феоктісову Валерію Федоровичу. Він є сватом луцького бізнесмена Станіслава Шайка, який разом із депутатом Валерієм Бондаруком тримають мережу аптек «Волиньфарм». Як відомо, батьківщинівець Валерій Бондарук у Луцькій міській раді входить до групи прихильників політики УКРОПа та Ігоря Палиці.

Поки ділянка має цільове призначення – будівництво і обслуговування житлового будинку, присадибна ділянка. Проте у ЗМІ уже оприлюднювалась інформація про те, що тут планують збудувати 11-поверховий торгово-офісний центр. Зокрема, йшлося про те, що це буде єдиний комплекс разом із готелем. Розробник проекту – ПП «Спецпроект» – на підтвердження задумів демонстрував фото майбутньої будівлі.





* * *

Висновок. Суб’єктивний.

Дивлюсь на оновлений фасад «Залєскі» і пригадую обіцянки будувати в Луцьку таке все супер, щоб не було соромно гостям показати. Обіцянки наробити «візитівок». Щоб як в Європі.

І подумалося мені, що живемо ми тепер ніби не в місті, а в чиїйсь великій квартирі. Яку хтось купивразом з мешканцями і якої страшно соромиться: фу-фу, як тут все занехаяли… І той новий «хазяїн» кидається нашвидкоручзробити євроремонт. То тут, то там… Але не для комфорту, ні – він тут жити ніколи не буде. Навіть не збирався. І як живеться іншим в цій квартирі – теж не його проблема. Питання в іншому: треба, щоб було що гостям показати. Щоб «хазяїн» мав чим похвалитися.

Ярослава ЛИПНЮК (для газети «ВолиньPost»)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.