Як родина з Луцька заробляє на смітті

У березні 2017 році у Мінрегіонбуді звітували: в Україні за 2016 рік (без урахування даних АР Крим та міста Севастополь) утворилось понад 49 мільйонів кубічних метрів побутових відходів, або близько 11 мільйонів тонн, які захоронюються на 5,5 тисячах сміттєзвалищ та полігонів загальною площею понад 9 тисяч гектарів.

Цього об'єму достатньо, аби більш, як на чверть заповнити, для прикладу, найбільше озеро України — Світязь. А за іншими даними, якщо сумувати все наявне сміття, то 7% території України завалені непотребом, - пише ІА Конкурент.

При цьому лише 78% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів. І найгірший показник у цьому рейтингу у Волинській та Луганській областях, який складає 61%.

Попри такі виклики, з 1 січня 2018 року в Україні в силу вступають ще одні "сміттєві" новації. Мова йде про зміни, що були внесені до закону "Про відходи" ще у 2012 році відповідно до підлаштування вітчизняного законодавства під директиви Європейського Союзу. Зміни передбачають, що українці будуть зобов'язані сортувати сміття. Утім, яким чином це відбуватиметься, поки що нормативні акти не до кінця прописують.

Дмитро Новохатський, очільник обласного управління екології та природних ресурсів, розповідає, що нині в області створена робоча група, яка визначатиме як має відбуватися впровадження національної стратегії поводження з відходами на місцях.

"На сьогодні на рівні держави розробляється план дій у сфері поводження з відходами. І кожна область подає свої пропозиції та бачення, проводить цей процес. Спочатку буде затверджено загальнодержавний план поводження з відходами і згідно з цим планом будуть регіональні плани поводження з відходами", - пояснює посадовець.

А доки державні службовці розробляють нормативну базу, родина лучанина Вадима Курбана на власному прикладі доводить, як можна дотримуватися цивілізованих правил поводження з відходами.

Уявіть, що його родина не лише залишила після себе вдесятеро менше нечистот, аніж передньостатистичний лучанин, а й заробила 930 гривень, здаючи сировину, яку можна повторно переробити. Усі це — відходи щоденного вжитку. Пластикові пляшки, папір, скляна тара. При цьому родина живе у звичайній квартирі. Вадим займається власною справою, а також громадською роботою.

— Як вам спало на думку сортувати сміття?

— Проаналізувавши свій життєвий шлях, я зрозумів, що сортую сміття із семи років. Бо завжди здавав склотару при Союзі, маючи таким чином особистий заробіток. Навіть в армії знаходив способи збирати макулатуру. За це отримував талончики на книжки елітних авторів, наприклад, Марка Твена. А останнім часом сміттєве питання для стало мене нагальною проблемою. Сміття стає катастрофічно більше. Останні шість років моя сім'я досить змістовно підходить до цього питання. У нас залишається від 3 до 5 кілограмів сміття на місяць. Того, що йде саме у смітник. Якщо порахувати, то в рік на двох ми викидаємо близько 50 кілограмів. Натомість за розрахунками кожна людина в рік продукує 300 кг сміття. Тобто, замість запланованих 600 кг на двох, ми викидаємо 50-60 кілограмів. Лише десяту частину. Наш внесок дуже мізерний.

— Як вам вдається добитися таких результатів?

— Ми усе розділяємо: папір, органічні відходи, метал, скло, пластик. Органічні відходи – це узагалі для нас клондайк, ми вивозимо їх на дачу. Це приблизно 500 кг у рік. Органіка складає близько 70% від усього сміття, яке є у харчових баках. Тому це важливе питання. Львів'яни рушили у цьому напрямку. Вони починають компостувати листя. Адже вивозячи його, ми фактично вивозимо повітря. Скільки коштує вивезти при сьогоднішніх цінах на пальне за 20 кілометрів на полігон машину листя? Воно ж тут потрібне! Наприклад, його можна використовувати на клумбах. Машина землі коштує декілька тисяч, а ми викидаємо тисячі, аби вивозити листя та купувати землю. Це нелогічно та не по-господарськи. У світі навіть облаштовують урбаністичні споруди, які є популярними. Наприклад, вирощують зелень, якісь культури у містах.

— Розкажіть що конкретно ви робите з органічними відходами та як це допомагає на дачі?

— Органічне сміття перегниває разом із листям. І у кінці сезону я маю тонну-півтори компосту.

— А що робити тим, у кого немає ані села, ані дачі?

— Розумію, що це проблема. Але є хтось, хто потребує цих відходів і над цим теж треба працювати. Наприклад, сільськогосподарські колективи були би зацікавлені, втім стоїть питання в тому, щоб відібрати сміття. Люди лінуються відділяти органіку від іншого сміття. Однак розділене вдома сміття підлягає до переробки на 80%, а то і 90%. Натомість, якщо ви його поклали разом і відходи потрапили на полігон, то на лінії для сортування годиться 10% цінної вторинної сировини. Адже папір часто вже мокрий, пластик брудний. А якщо, випивши воду, кинути пляшку у спеціальний контейнер, то її можна переробити. Втім такі контейнери мають бути антивандальні, зачинені, аби не можна було продати потім у цій пляшці молоко.

Вадим Курбан вважає, що Луцьк відносно чисте місто. Але працювати є над чим. Наприклад, попри те, що в місті є чимало пунктів прийому вторинної сировини, про це не відомо загалу. Натомість було би доречно розмістити відповідну інформацію в мікрорайонах, залучивши об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Можливо, тоді би люди з більшою охотою згадували про необхідність сортування.

Минулого року Вадим Курбан розпочав власний проект щодо поводження з відходами. Заявка була підтримана благодійним фондом та навіть по закінченню фінансування проекту, лучанин продовжує його втілювати. Зокрема, розповідаючи про правильний підхід до поводження з непотребом, школярам. Лекції уже прослухало близько двох тисяч дітей, але цього дуже мало, каже Вадим Курбан. До процесу повинні підключатися вчителі та шкільний актив.

— У Бразилії свого часу був сміттєвий колапс. Вони ухвалювали закони, ставили відеокамери, штрафували. Та поки не пішла просвітницька робота серед дітей – справа не йшла. А після цього кількість сміття зменшилася майже утричі. Нині фактично сміття дуже мало. Мене дуже надихнула ця інформація.

Можливо, це ілюзорна ідея, але сміття як такого немає. Можна використати буквально все декілька разів. В українських реаліях цю ідею підхопили компанії, які торгують пивом. Пивні пляшки нині найдорожчі. Якщо з-під горілки пляшка коштує близько 10-20 копійок, то пивна — 40 копійок.

Є така статистика, що у Європі одна пивна пляшка використовується 33 рази і до 90 разів у північних країнах – Норвегії, Швеції. Її не треба робити – помити та привести у порядок. А у нас вона використовується один-два рази. Пляшки побиті, не здані, не прийшли назад до виробника.

— Тобто, процес економічно вигідний виробникам?

— Тут є комерційна основа. Екологічне питання – це одна сторона, а інша – вигода. Чому у нас стільки валяється пластику? Тому що він не ціниться. Натомість у Європі це цінна сировина. За 9 місяців у моєму ОСББ я назбирав близько трьох тисяч пластикових пляшок. Мабуть, це пляшки від 20% мешканців. Для цього у хол поставив три контейнери для різного виду сміття. За пляшки та близько 70 кілограмів макулатури (яку збирали лише два місяці) дали 332 гривні.

— Ви кажете, що пляшка має бути не брудна. Які ще вимоги до її сортування?

— Потрібно окремо сортувати кришечку, а саму пляшку сплюснути. По-перше, це дозволить її не використовувати повторно, а по-друге, таким чином не будемо перевозити повітря.

— У чому цінність кришечок?

— Їх збирає благодійний фонд "ОВЕС". Здаючи їх, вони отримають кошти, які йдуть на виготовлення протезів для воїнів АТО. А сам оцей пластик вигідний для виготовлення бруківки. Підприємства додають його у розчин для того, щоб була ліпша міцність. Один кілограм коштує близько 10 гривень, а це 500 кришечок.

— А щодо паперу є певні вимоги?

— Загалом підходить весь сухий папір. До слова, у Луцьку є три школи-лідери, які збирають найбільше макулатури – №№ 4, 9 та 22.

Зі слів Вадима Курбана окремо також варто сортувати батарейки. Місць для їх збору у Луцьку багато. Спеціальні коробки є у магазинах, при школах. Потрібно лише бути уважним. А ось щодо утилізації люмінесцентних лампочок, то тут є проблема. Вадим Курбан каже, що такі відходи приймає підприємство з Рівного. Та у цивілізованих правилах є поширеною практика, коли користувач платить за утилізацію такого небезпечного відходу.

— Удома ми також окремо збираємо чай та кавову гущу, а також шкаралупу від яєць. Шкаралупа гарно розкислює ґрунти, тож є гарним живленням для кісточкових дерев – яблунь, вишень тощо. А гущу та чай люблять деякі види рослин. Органіка – це найбезпечніший вид сміття. Але чому він йде без користі?

Практична користь також є від непотрібних целофанових чи пластикових пакетиків. Родина Курбанів використовує цей ресурс для прибирання за своїми собаками під час прогулянок. Звичайно, такі навіть нехай і корисні звички, однак не всі підтримую чи навіть сприймають. Втім, починати потрібно з себе.

— Я не можу сказати, що наші люди не готові до сортування сміття. Просто потрібно проводити відповідну роботу, говорити, повідомляти. Мають бути певні заходи, просвітницька робота на державному рівні. Якщо захотіти, то можна сортувати вже.

Текст - Тетяна ГРІШИНА


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.