Як Захід допомагав під час голодомору братам з Великої України

Досить складним видалось ХХ ст., але на щастя давно відгриміли залпи Першої і Другої світових війн. Дорогою ціною нашим предкам довелось завойовувати собі щастя жити і трудитись під мирним небом на чудовій землі – Україні.

І хоча з того часу промайнуло вже десятки років, пам’ять про тяжкі часи постійно живе в серцях людей. Вона навічно завмерла в образі битв, окупації, концтаборів, полону, шибениць, братських могил, нужденного тилу, голодоморів, примусової рабської праці.

Сьогодні, 25 листопада, вся Україна й увесь світ вшановуватимуть пам'ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років.

Вивчення цієї страшної сторінки історії українського народу стало доступним лише на пострадянському просторі. Хоча вже пройшов не один десяток років, написано багато наукових праць, проте цей період в історії нашої держави є досить не вивченим і містить в собі багато «білих плям», які сучасним історикам потрібно буде ще дослідити.
З кожним роком з’являються нові раніше невідомі документи та факти, які дозволяють глибше глянути на дослідження вищезгаданого періоду.
Саме сьогодні хочеться згадати про унікальну знахідку, яку виявили кілька років тому в місті Торонто (Канада). Мова йде про архів Українського громадського комітету рятунку України. Чим важлива ця знахідка?

Відомо, що на початку 1930-х років територія сучасної України була на жаль розділена, частина її перебувала в складі Радянського Союзу, а частина в складі Другої Речі Посполитої. Проте українці з Волині та Галичини не зважаючи на кордон, політичну ситуацію об’єднались і всіляко підтримували під час голодомору 1932-1933 років братів із Радянської України.

Не дивлячись на те, що пропаганда УРСР робила тоді за допомогою тодішніх ЗМІ, кінематографу уявну ілюзію про те, що все в Україні добре, правду було не сховати, люди масово втікали за Збруч, не всім вдалося тоді перетнути кордон, декого страчували на місті. Втікачі зі сталінського «раю» були готові були міняти найдорожче на хлібину або кілограм борошна.

Ситуація в 1933 році з голодом мала катастрофічний характер і усі прояви спланованого геноциду українського народу… Не зрозуміло скільки цей жах міг продовжуватись, можливо до смерті останнього українця.

В липні 1933 р. з центром у Львові практично тридцять п’ять українських установ (крім Комуністичної партії Західної України) заснували Український громадський комітет порятунку України, який звернувся до міжнародної громадськості з закликом прийти на допомогу голодуючим в Радянській Україні. Дослівно: «Вимирає на очах Європи великий, багатомільйонний нарід. Вимирають цілі села. Трупи голодних валяються по вулицях міст і сіл. Трапляється людоїдство».

23 вересня 1933 р. Громадський Комітет Рятунку України надіслав матеріал про голод в Україні голові Ліги Націй з проханням «внести справу голодової катастрофи перед форум Союзу Народів та спонукати його зорганізувати міжнародну допорогову акцію в користь вигибаючого від голоду українського населення».

Сьогодні читаючи текст відозви до світової спільноти від 25 липня 1933 року, розумієш наскільки ці слова не втратили актуальності через десятки років, і що ніщо, ні політичні режими, кордони, океани, віросповідання, залякування не могли розділити українців. Тож згадаймо сьогодні усіх, хто загинув в роки страшного голоду 1932-1933 років.

Нижче приводимо повний оригінальний текст відозви Український громадського комітету порятунку України від 1933 року до світової спільноти:

«Биймо у великий дзвін на тривогу!

Український Народе!

Велика Україна, Твій материк, цей найбагатший край в Європі, корчиться нині в голодових муках і болях і терпить невиносний національний гніт.

Російські комуністи-більшовики, що вогнем і мечем знищили Українську Державу над Дніпром, що баґнетами насадили свою диктатуру на нашій землі, розпинають тепер український нарід. Вони нищать найкращих його синів розстрілами, мучать тюрмами й засланнями і масово виголоджують усе населення на Україні.

Це не поголоски й не сплітки, це найчистіша правда! Про цю страшну правду говорить нині голосно світ, про цю болючу правду кажуть наші тамошні брати у численних листах до свояків і знайомих, про цю жахливу правду оповідають і численні втікачі з більшовицької неволі. Зате цю траґічну правду закривають комуністи. З усіх листів наших нещасних братів і з усіх оповідань утікачів чуємо розпучливий крик: «Рятуйте, бо загибаємо від насильства й голоду!»

Український Народе!

Де б Ти не жив поза межами Великої України, чи в Галичині, чи за океаном в Америці, чи на Волині й Холмщині, чи в далекій Австралії, чи на Буковині й Бессарабії, чи в Китаю, чи на Закарпатті й на еміґрації, в Європі чи в гарячій Африці — ніде Ти не можеш спокійно приглядатися величезному горю та мукам Твоїх неволених та голоджених братів.

Ти мусиш сказати своє тверде слово гнобителям і світові цілому про їхню недолю. Ти мусиш зробити все, щоби рятувати загрожене існування 35-ти мільйонів братів, — щоби рятувати і тим самим себе, своє національне життя перед загладою. Бо ж комуністичні московські диктатори завзялися вже на само життя українського народу, що найшовся під їх владою. Вони знищили всі багацтва української землі, вони зруйнували українське народне господарство, вони через насильну колєктивізацію геть завалили хліборобство й довели українське населення до голоду.

На українських широких, урожайних ланах ростуть тепер переважно бур’яни, а український хлібороб у голодових муках докотився декуди до людоїдства. На українській землі, де недавно хвилювали непроглядні пшеничні лани своїм буйним колоссям, запанувало наслідком комуністичної господарки людоїдство. Це ж найстрашніше явище під сонцем. Щоби в хліборобській країні брат поїдав з голоду брата — цього світ не чував і земля наша досі не знала.

Одначе, й людоїдство не спинило російських комуністів від того, щоби тепер, при зборі цьогорічних невеликих урожаїв, не наложити своєї руки на весь український збір. Комуністи рішили вивезти з України все збіже на північ, у московські промислові осередки, а українське населення тим самим віддати масово на поталу голодовій смерти. За спротив населення проти такого обдирання краю та проти голодження комуністи нищать його немилосердно розстрілами, а всю вину за неврожай складаю на українську національну свідомість і тому гноблять український нарід політично гірше московських царів. Вони касують усі рештки політичної автономії Радянської України, нищать усі українські культурні надбання та викорінюють українізацію. На виснаженому голодом народному орґанізмі виконують при допомозі терору ще й нечуваний і невиданий в історії ніякого народу політичний гніт.

Український Народе!

Урвалася міра Твого терпіння. Мовчати далі не можна! Скрізь, де б’ється українське серце, треба не тільки протестувати проти всіх комуністичних насильств, але й заворушити сумлінням цілого людства, поставити на ноги весь світ, щоби він звернув увагу на Твоє положення й прийшов Тобі з допомогою.

Українська Парламентарна Репрезентація і всі центральні українські установи заснували у Львові Український Громадський Комітет рятунку України. Подібні Українські Комітети треба творити по всьому світі, треба їх працю узгіднювати та спільними зусиллями змагати до облекшення долі наших неволених братів на Великій Україні.
Український Народе!

Де б Ти не жив, чи на власній землі, чи на еміґрації, чи в Європі, чи за океанами, ставай одностайно в суцільні лави боротьби з насильством. Мобілізуй опінію світа проти всіх комуністичних страхіть на Великій Україні. Допомагай своїм братам на Великій Україні, чим можеш і як можеш. Львівський Громадський Комітет поведе масову рятункову акцію в краю та за кордоном і в найкоротшому часі оголосить подрібний її план. У своїй праці Комітет рахує на загальну, масову підтримку.

Повний віри в успіх початого діла, Комітет кличе до дружньої співпраці всіх українців, що щиро хочуть з’єднатися в болю зі своїми гнобленими наддніпрянськими братами.

А Ви, нещасні, опухлі з голоду Брати з-над Дніпра, Кубані та Дону, прийміть від нас вислови подиву для Вашої мужньої постави в нещастю, прийміть вислови найглибшого співчуття у великому горі й будьте певні, що скорше чи пізніше прийде кінець Вашим мукам, а зпоза комуністичних хмар і темряви, що повисли над Україною, засяє сонце Волі».



Джерело документів: http://avr.org.ua
Тетяна Яцечко-Блаженко

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.