Народний депутат Олег Лаврик: Україна знайде спасіння у сильних громадах

Народний депутат Олег Лаврик (заступник керівника фракції Об'єднання "Самопоміч" у Верховній Раді) вважає, що уряд України "вбиває" реформу децентралізації, а сильні громади - порятунок для нашої держави.

23 листопада він побував з робочим візитом на Волині, а Інформаційне агентство ВолиньPost не оминуло нагоди поспілкуватися з політиком. Окрім актуальної нині теми децентралізації розмовляли про банківську сферу України та цікавилися враженнями Олега Лаврика від Волинської області.

********************

- Ви не вперше приїхали на Волинь? Які у вас враження від нашої області?

- Я на Волині не вперше, тому що це моя робота депутата - бути ближче до людей. Я лише цього року у Волинській області був разів з десять. Багато регіонів України на сьогоднішній день перебувають на такому перехідному етапі, коли вони недолюблені і маючи потенціал, не можуть його реалізувати.

Часто «феодальчики» починають панувати на якійсь території. І такі умовні князі з’явились і у Волинській області. Також і кримінальні речі відбуваються у Волинській області, та в Луцькій міській раді загалом.

Після смерті Миколи Романюка так сталось, що рада до сьогоднішнього дня не може виконати рішення суду по відновленню на роботі секретаря міської ради. Після смерті Романюка ми побачили Волинь з іншої сторони. Адже він доглядав за містом і воно могло розвиватись.

- Як оцінюєте розбудову волинського осередку «Самопомочі»?

- Якщо ми говоримо про Волинський обласний осередок, то він існує близько трьох років. У Луцьку працює більше. У багатьох районних центрах лише у 2017-му році почали відкривати осередки. Вони починають свою роботу. Ми зараз взяли участь у виборах у територіальних громадах 28 жовтня. Будемо брати участь у всіх виборах, що відбуватимуться. Ми, як політична сила, ставимо собі прагматичні цілі.

Є речі, що волинський осередок робить дуже добре. Є речі, до яких в мене ж запитання. Я їх ставлю, як керівнику обласного осередку, так і керівникам районних осередків. Я критично відношусь до себе, так само критично відношусь до того, що відбувається навколо. І в тій ситуації, в якій зараз перебуває більшість людей, якщо ми маємо можливість допомогти, то ми допомагаємо.



- В Україні триває децентралізаційний процес. Яке ваше ставлення до нього і чи виправдовує він ваші очікування?

- Я пригадую бюджет у 2015-му році, коли його приймали в грудні. Тоді говорили про децентралізацію, то Володимир Гройсман був тоді одним із ініціаторів того. Всі парламентські партії в своїх передвиборчих агітаційних компаніях говорили про те, що країні дуже необхідна децентралізація. Нам вдалось це зробити. Наразі влада бачить, що в багатьох містах мери почали проводити свою незалежну політику.

Почали бути більш відірваними від уряду та центральної влади. І через це влада насторожилась. Тому часто бачимо, що міста обмежені в грошах більше, ніж вони були три-чотири роки тому. Де факто, вони гроші отримують, але, разом із грошима, вони отримують величезну відповідальність за фінансування речей, що раніше були на відповідальності держави. Це означає, що мер з протягнутою рукою буде ходити до губернатора, а також і до прем’єр-міністра.

Таким чином буде залежним від них. Намагання створити вертиваль залежних людей - в основі діючого уряду. Я завжди говорю, що в нас в країні з децентралізацією вийшло, як в Тараса Бульби - я тебе породив, я тебе і вб’ю. Децентралізацію породив Володимир Гройсман і сьогодні, своїми руками, він її вбиває і закопує.

Я вважаю, що чим більше коштів ми віддамо на місця, тим більше ми зможемо мати успіх в країнів цілому. Тому що ніхто краще не проконтролює використання тих коштів, ніж люди, котрі кожен день ходять по тій бруківці, ведуть свою дитину в садочок, чи звертаються у медичний заклад. Ніяке міністертсво не буде проводити закупівлі тих засобів, котрі треба одній із шкіл чи лікарні у якому районі. Це знає директор школи, лікар чи максимум - мер міста.

Але ми бачимо якісну зміну у містах. Бачимо, що почали будувати дороги, міста стали більше освітлюватись. Почали інвестувати кошти в освіту. Це неможливо усе зробити за один рік. Але був величезний крок поступу. І міста почали між собою комунікувати, обмінюватись інформацією. Почала створюватись горизонтальна площина комунікації не зациклена на центральній владі. Владу налякало те, що може бути щось - поза нею.

І цей неконтрольований процес не підпадає під систему дектатури та тиранії, яка зараз вибудовується у країні. Україна знайде спасіння у сильних громадах.

- В якому стані сьогодні банкова сфера України?

- За 2,5 роки ми вивели з ринку 93 банки. Мало того, на сьогоднішній день ми маємо чотири державні банки, що контролюють понад 50% усього банківського сектору після приватизації «ПриватБанку». Насправді, велика кількість тих банків була створена не для ведення банківського бізнесу, а як фіктивні структури, які обслуговували певні олігархічні клани. В більшості випадків таке явище у народі називають - «пилососи».

Але в нас до сьогоднішнього дня немає стратегічного бачення, що ми хочемо реформовувати, та яку ціль хочемо досягнути, реформуючи банківську систему України. Мало того, вже більше, як півроку, в нас немає голови Національного банку. Людини, яка повинна створювати візію цієї установи. І ми зараз говоримо про доєднання до Національного банку, як регулятора фінансових ринків послуг.

Зараз Національний банк є в процесі стагнації. Тому що виконувач обов’язків голови Національного банку є, але немає гарантій, хто таки буде головою. Тобто відбувається просто закриття та поточна робота. Немає випрацьованої стратегії розвитку фінансового сектору. І чим скоріше ми призначимо голову Національного банку, тим скоріше ми можемо очікувати на отримання такої стратегії і подальшого її впровадження.

Національний банк наразі забезпечує поточну рутинну роботу фінансового сектору, не розвиваючи його.

- Яким банкам ви довіряєте?

- Я не можу назвати конкретну назву того чи іншого банку. Це може виглядати, як реклама. На ринку є достатня кількість фінансових структур, які дбають про свою репутацію. Які мають хорошу історію не тільки на території України, а і за її межами. Це такі, що перед тим, як роблять ту чи іншу ризикову операцію, зважають ризики та обдумують наслідки.

Кількість банків, котрі обманом пробують провести ті чи інші операції, наразі є мізерною. Але, загалом, зараз ситуація на банківському ринку набагато краща, ніж була у 2013-2014-му році.

- Що побажаєте нашим читачам?

- Побажаю сили та твердості. Сили духу та твердості своїх намірів. Не зупинятися, не ставати заручниками процесів і дуже чітко розділяти між правдою та намаганні приховати правду заради власних інтересів.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.