Невідома Волинь: маєток-окраса, який спалили в 1939 році

У Турійському районі Волинської області знаходиться село Туричани, в якому за офіційними статистичними даними сьогодні проживає близько двох сотень людей.

В Туричанах колись знаходився один із найкрасивіших шляхетських маєтків ХІХ століття.

Будівля в стилі ампір була зведена в 1806 році. На території помістя був великий парк із каштанів, лип, ясенів та живоплоту.

Однією із особливостей, яка яскраво вирізняла туричанський маєток була кругла зала з колонами та колоритна сходова клітка на другому поверсі. В цій кімнаті зі стелі звисав масивний кришталевий «жирандоль» із тисячами елементів (люстра у формі підсвічника). На першому поверсі знаходився прямокутний видовжений салон. Кімната була розділена двома парами іонічних колон (в стилі давньогрецької архітектури). На підлозі в кімнатах був дубовий паркет.

Інтер’єр будівлі був оформлений колекціями меблів в стилі французьких правителів Людовіка XVI та Людовіка Філіпа.

Зокрема, на першому поверсі салон був оформлений голубим та золотим кольором, від того багато хто його називав «небесний салон». На стінах будівлі були цінні картини відомих тоді художників. Варто згадати масивний портрет останнього короля Польщі Станіслава Августа.

Маєток в Туричанах з’явився набагато раніше ніж на початку ХІХ століття, розташований на березі річки Турія в XVI – XVIІ столітті був власністю спочатку родини князів Курцевичів, а потім Сєраковських. Відомо, що територія володінь в Туричанах охоплювала 321 гектар землі. Сам будинок-резиденція з парком були розтащовані на території розміром 4 гектари.

Окрасою маєтку були три муровані брами, до яких вели алеї.

Відомо, що гостем маєтку в Туричанах в 1862 році став відомий етнограф, композитор та фольклорист Оскар Кольберг. На зламі 1850-1860-х років він якраз досліджував з етнографічної точки зору західноукраїнські землі: «Русь Червону», Волинь, Полісся, Поділля, Покуття, Холмщину, Буковину, Лемківщину. Перебуваючи на Волині влітку та восени 1862 року Кольберг, якраз гостював в родини Сєраковських в Туричанах. Відпочинок він поєднував з дослідницькою роботою. В своїх спогадах про село він згадує записані ним пісні від місцевого населення такі як «Туман яром, туман долиною».

Останнім власником туричанського маєтку був Тадеуш Кжижановський, тогочасний відомий суспільний діяч, президент Громадянського комітету міста Володимира-Волинського в 1915 році. Його батьками були Альфред Кжижановський та Марія Сєраковська.



Тадеуш Кжижановський певний період навіть проживав в Луцьку, займався відкриттям шкіл на Волині. В 1933 році очолив в Луцьку Волинську сільськогосподарську палату (Wołyńskа Izbа Rolniczа).

На початку Другої світов війни Кжижановський разом із родиною покинув маєток в Туричанах і переїхав до Варшави.

В 1920-х роках в Туричанах більшість населення становили українці, меншістю було польське населення і також нараховувалось до десятка євреїв. Всього в селі мешкало більше п’ятисот осіб. В Туричанах був свій млин. Родина Кжижановських була власниками великої плантації хмелю та цегельні, на яких працювало місцеве населення. Для дітей була збудована семирічна школа. В школі разом навчалось українське та польське населення.

Мовою навчання була польська, проте серед дисциплін була українська мова, яка була обов’язковою для українських учнів. Також в школі був урок релігії, польських учнів навчав місцевий пробощ, а українських – православний священик на прізвище Шумський.

В 1939 році туричанський маєток був спалений, тому, на жаль, до наших не зберігся і його красу можемо оцінити по єдиному вцілілому фото.



Фото - http://www.dbc.wroc.pl, www.nac.gov.pl
Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.