Коти та лебеді: кого рятують з вулиці волиняни

Тварин називають нашими меншими братами. І ці брати дуже часто потребують нашої допомоги. Люди ж, в свою чергу, іноді не лише залишаються байдужими, але й проявляють жорстокість до тварин. У сучасному світі це неприпустимо і зоозахисники все частіше б'ють на сполох.

Проте світ не без добрих людей. Є й такі, хто завжди готові прийти на допомогу нашим чотирилапим друзям. Волиняни розповіли нам історії про те, як їм доводилось рятувати братів наших менших з вулиці.

Наталя Микита. Військовий медик.

«На сьогоднішній день, будучи військовим медиком на передовій, приходиться допомагати не тільки своїм побратимам, але і четверолапим друзям... На попередній частині, яку ми змінили, залишилось дуже багато тварин, яких, на жаль, не змогли забрати із собою. Проте мені стало в нагоді виглядіти собаку, яка була дуже залякана і настільки худа, що всі ребра можна було перерахувати. Назвала її Васька, хоча це була дівчинка. Купувала їй засоби від бліх, кліщів, чистила вуха. Я забрала її до себе в медичний пункт, купила їй коврик, щоб та не спала на підлозі. В один з чергових ранків я звернула увагу, що вона сама не своя, дуже скавчить.

Приїхавши з виклику, я відразу кинулася її шукати.. Згодом знайшовши її в ямі, де вона ховалась. Там вона народжувала. Однак цуценя народилось мертвим. Деякий час мене не було на місці, і я просила хлопців, щоб приглядали за собакою. Дзвонила, запитувала, як Васька поживає. Мені казали, що все добре. Коли ж я повернулася, то її вже не було. На Сході від травм гине багато собак. Певно, її спіткала така ж доля», - розповідає жінка.


Юлія Приходько. Лучанка

«В нас врятована собака Лада. Її підкинули вагітною, було холодно, зима. Діти її полюбили, в неї цуценята мали бути, попросила волонтерів, щоб забрали в притулок «Ласку». Бо куди мені в однокімнатну квартиру її? 2 місяці вона була в притулку, потім ми її забрали собі назад. Собака чемна», - розповідає жінка.


Марія Доманська. Журналістка

«Одного холодного вечора я йшла з репетиції з своїм другом Дмитром Безвербним. Ми якраз були на мості над Стиром, що на Ковельській. І тут Діма каже: дивися, там щось є. Ми заглядаємо, а під перилами, на шумному мосту сидить кошенятко маленьке. Воно було дуже налякане, брудне. Тут, на цьому мості, де купа машин і холодно, я не могла навіть на секунду подумати, що його можна залишити. І хоч в мене вдома була кішка, я його забрала. Моя кішка не дуже рада була новому мешканцю, але що ж поробиш. Я кошеня нагодувала, покупала. І воно трішки заспокоїлося. Потім оприлюднила пост із його фото та запропонувала людям. Відгукнулася колега Валентина Куць і забрала його», - розповідає дівчина.



Наталія Гнітецька. Волонтерка.

«Перша врятована моя кицька - Маркіза. Побачила я її 5 років тому біля школи моєї доньки. Верталася додому зі зборів, і в темноті почула, як хтось нявкає. Придивилася - то вона лізла за мною і плакала, ніби просила про допомогу. Я не зразу зорієнтувалася і не забрала, бо вдома ще було кошеня з вулиці на перетримці. Але за збігом обставин - того вечора кошеня забрали, а в мене вже серце було не на місці. Тоді я попросила свою дочку, щоб забрала кота і принесла її додому. Це виявилась кицька-підліток, страшенно брудна і задні лапки сунула за собою, не могла іти», - пише волонтерка.

«Наступного дня повезли її до лікаря. Через деякий час зробили першу операцію. Виявилося, що в неї на шматки розірвана діафрагма, і взагалі не зрозуміло, яким чином вона ще вижила і могла дихати. Можливо, кицьку збила машина, або сильно хтось вдарив. Також вона мала повністю перебитий таз. За макетом лікаря на роботі мені зробити акуратні металеві пластини для скручування кісток тазу. Тоді друга операція - скручування кісток тазу. Після неї не можна було кицьці сильно крутитися і стрибати, але вона все-таки умудрилася стрибнути і вивернути ту пластину. Третя операція - знову скрутили таз. Далі четверта операція - в іншу задну ногу вставили спицю, п'ята - через певний час, коли зрослися кістки, ту спицю вийняли.

Поскільки кішка весь час совалася на передніх лапах і не могла встати на задні - вилізла грижа. За шостою операцією вшили ту грижу. Ну і нарешті, коли вже майже все зажило - стерилізація. Бо з її травмами категорично не можна було навіть завагітніти. І оце все - за 3 місяці. Зараз їй уже 5 років. Гарна, пухнаста, велика киця вагою 5-6 кг. Як кажуть мої друзі - «Ведмідь», лікарі її назвали «Трансформер», а я кажу «Катлєта», - додає вона.

«Задніми лапи все-таки повноцінно не ходить. Часом пройде 5 метрів - і знову сідає і сунеться. У решті - цілком нормальна кішка. Скаче за метеликами і робить шкоди. Дуже любить цілуватися і спати з нами на ліжку», - розповідає Наталія.



Валентина Машлай. Представниця Волинського краєзнавчого музею.

«6 років тому ми йшли повз Північний ринок і там стояла жінка з кошеням. Казала «візьміть трьохколірну кицю, це на удачу». Киця народила 5 кошенят на смітнику, у всіх був страшний кон'юктивіт, усіх розібрали. Одна ця лишилася. Ми її і забрали, бігає тепер ця удача трьохколірна по нашій квартирі. Звати її Петька, син назвав)) А ту жінку часто бачу, її звати Людмила, завжди рятує хвостатих знайд, шукає їм родин і завжди запитує, як там її коти проживають, усіх пам'ятає, кого прилаштувала в родини. Якщо кожна сім'я візьме бездомну тваринку, то їх не буде на вулицях, у всіх буде дім і господар», - розповідає Валентина.


Олександр Гуч. Дернівський сільський голова.

«Минулої осені-зими в селі Дерно, на ставу Водокачка, плавало три лебеді. Двоє з них полетіли, а один лишився, бо був поранений. Мав пошкоджене крило. На початку грудня став почав замерзати, а до лебедя по льоду підходити собаки. Мені про це розповіли. Я тоді подзвонив в луцький зоопарк, розповів про ситуацію і запитав, чи заберуть вони птаха. Вони сказали, що так, однак я мушу його привезти. Я гукнув хлопців, позичив риболовські чоботи, і поїхали. Лебідь був наляканий, втікав та шипів. Ми його оточили. Я впіймав його за довгу шию і під руку. Винесли на берег, потім до хати одного з хлопців в клітку, нагодували і наступного дня повезли в зоопарк», - пише хлопець.


Олександра Рижкова. Лучанка.

«10 років тому в нас на подвір’ї з’явилось цуценя, дуже схоже на щурика. Мама так і подумала, що то щур, і стукнула його шваброю, а воно як заскавулить. Виявилось, що то маленький песик. Діти назвали Жуля. Вона боялась до людей підходити років 8. Завжди пригиналась. І ,як виявилось, що люди, в яких вона жила, не годували її і дуже били, більше того, вони приходили зі сварками до нас її забирати. Ясне діло, що ніхто не віддав», - розповідає жінка.


Олена Звєрєва. Психолог.

«Кицьку викинули просто біля закинутої сільської хати, скільки днів і холодних ночей там провела - невідомо. Кашляла і хрипіла, ветлікар поставив діагноз запалення легенів. Моя донька почула тихе нявчання і забрала додому, тепер шукаємо сім'ю, дуже ласкава і вдячна за тепло», - розповідає жінка.

«Кішка Лакі. У неї зламаний хребет, тому мусить ходити в памперсі, сподіваємось на швидке одужання! Котик Нік. Знайшов на трасі двох малят боєць Айдару Юра Фріц, набрав мене, сказала забирати. Одного не врятували, помер. Мав жахливий рахіт, тягнув задні лапки. Очевидно, були без вод і їжі не один тиждень». Собака Цуца була знайдена на трасі в смітнику, обліплена кліщами і вже не могла ходити, донька відчистила від кліщів, спакувала в пакет і привезла додому, після лікування щаслива», - розповідає жінка.

«Сашуня і врятована від вірної смерті кицька Багіра. Викинули в полі, відморожені і кровили лапки, око травмоване, але бачить. Страшно уявити, що ці тварини отримали від нелюдів! І при цьому продовжують любити людей, правда вибірково, відчувають добрих і не довіряють фальшивим! Це наші останні янголи на землі», - додає вона.




ТЕКСТ - Еля СЕРКОЖАЄВА
ФОТО - з архівів власників тварин
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.