Синагоги Волині: Ковель

В Ковелі перші євреї почали проживали щонайменше з XVI століття. У 1547 р. королева Бона встановила податок на єврейські будинки (окрім дому рабина) і зрівняла євреїв у правах і повинностях із християнським населенням.

В 1565 році Сигізмунд II Август подарував Ковель князю Андрію Курбському, який став вимагати гроші у євреїв. У 1569 році його урядник опечатав всі єврейські будинки і лавки і кинув в тюремну яму трьох євреїв (беззаконня були скасовані указом короля). У 1590 році Ковель було відібрано у вдови Курбського і передано у володіння корони. У 1614 – євреї отримали право селитися і володіти будинками у всіх частинах Ковеля, у 1618 – єврейські кравці були підпорядковані християнським ремісничим цехам. У 1650 р. єврейська община Ковеля була відновлена на підставі підтверджених Яном ІІ Казимиром попередніх привілеїв.

В XVIІ столітті місто стає важливим економічним та торгівельним центром Волині. Проте через скасування у 1775 році Магдебурзького права, місто поступово перетворюється на невелике економічно відстале містечко.

В 1795 році Ковель стає центром Ковельського повіту Волинської губернії. Поштовхом до його розвитку стає поява залізничної гілки у 1850-1877 роках, яка сполучає місто з Києвом, Брестом, Любліном та Варшавою. В Ковелі спостерігається стрімкий ріст населення, для порівняння в 1863 році там проживало 3646 мешканців, а в 1899 році уже 18684! Тобто це у шість разів більше.

Відомо, що на території міста було три синагоги: одна велика та дві менші. Будівля великої ковельської синагоги дійшла до наших часів. Також в місті діяло єврейське кладовище. У 1660 р. в місті було зведено першу синагогу. Пожежа 1857 р. знищила майже все місто, зокрема й синагогу, проте з часом все було знову відновлено.



Велика синагога буда побудована в південно-західній частині міста в кінці ХІХ століття. Після Другої світової війни будівля синагоги була переобладнана під площі швейної фабрики. З часом до центрального будинку синагоги з обох сторін були прибудовані додаткові приміщення швейної фабрики.

До початку Першої світової війни в Ковелі було кілька синагог (у тому числі Велика синагога, побудована в 1886-1907 рр.), вісім хасидських приміщень для моління.



Первинний дизайн інтер’єру Великої синагоги, завдяки своєму об’єму, декору складав враження величі та монументальності. Усі фасади будівлі двохярусні.

Архітектурний стиль синагоги в Ковелі архітектори зі Львова В.Пашин та Л. Дмитрович називають як історизм. Історизм в архітектурі - це напрям у світовій архітектурі, що виник в XVIII - на поч. XIX ст. і характерною рисою якого було звернення архітекторів до різноманітних стилів минулого (готики, Ренесансу, бароко), імітація та копіювання відомих шедеврів архітектури попередніх століть. Виник як протиставлення догмам і правилам класицизму, одноманітності в мистецтві й передбачав свободу вибору митця залежно від його естетичних переконань.

У Великій синагозі міста Ковеля від початку були заплановані такі приміщення як: головний зал з відкритою галереєю для жінок, вестибюль, та двох приміщень в північній та південній частині будівлі. Головний зал мав два яруси: нижній – чоловічий та верхній – жіночий. Ще сім років тому перед входом до великої синагоги виднілася зірка Давида, однак згодом її зафарбували.



В роки Другої світової війни багато волинських євреїв очікували своєї смерті в будівлі Великої синагоги в Ковелі. До цього часу на стінах святині збереглись прощальні листи «в’язнів». В 2010 році Тимоті Снайдер, професор історії Єльського університету США, доктор, видав книгу «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», де він згадує про Ковельську синагогу і цитує написи з її стін.

Публікуємо кілька прикладів написів із синагоги, які були написані на єврейській, польській та російській мовах (з книги Иллі Альтмана):

«Дорога сестро! Ти, можливо, врятувалася, але якщо ти будеш в синагозі, прочитай ці слова. Я перебуваю в синагозі і чекаю смерті. Будь щаслива і переживу ти цю криваву війну. Пам'ятай про твою сестру. Поля Фрідман».



«Іда Сойфер, Фрідман Зейліка, Фрідман з дружиною і з дітьми, Церун Лейзер з дочками і Кац Сруль загинули від рук німецьких вбивць. Помстіться!».

«Ліза Райзен, дружина Лейбіша Райзена. Мрія матері побачитися з єдиною дочкою Бебой, яка мешкає в Дубно, не здійснилася. З великим болем йде в могилу».



Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.