Валерій Панчук: «Ми одна з небагатьох спортшкіл, яку завдяки «Кромберг енд Шуберт» діти відвідують безкоштовно»

Спорт нарешті стає «в моді». Відкриваються нові спортзали, люди все більше починають цікавитися здоровим способом життя, а українські спортсмени все частіше отримують нагороди на міжнародних змаганнях.

Але наше знайомство зі спортом починається ще з дитинства. У когось воно обмежуються лише уроками фізкультури, у когось воно глибше – у дитячо-юнацьких спортивних школах.

Отож, про роботу такого закладу, про його проблеми та досягнення, про співпрацю із меценатами, зокрема «Кромберг енд Шуберт», розповів директор ДЮСШ №2 міста Луцька Валерій Панчук.

- Скільки дітей зараз займається у школі? Які спортивні секції є найбільш популярними?

- У нашій школі понад 700 дітей, 25 штатних тренерів і 8 спортивних секцій – настільний теніс, гімнастика, бокс, кікбоксинг, греко-римська боротьба, дзюдо, футбол і хокей. У нас є зали у всіх частинах Луцька, навіть у найвіддаленіших районах.

Орендуємо приміщення у Східноєвропейському національному університеті, зал «Ринг», для хокею – ковзанку «Снігова королева». Усі власники та керівники йдуть нам назустріч, тому оренда для нас переважно безкоштовна.

Одним із найпопулярніших видів спорту є звісно футбол, але у всіх інших секціях дітей також вистачає. Якщо до нас приходять батьки з дітками, ми не відмовляємо, стараємось знайти місце для кожного.



- З якого віку у вас займаються діти? Вони самі до вас приходять, чи ви їх запрошуєте в ДЮСШ?

- Діти починають тренуватись у нас з 5 років, але це залежить від дисципліни. Наприклад, бокс - з 10 років, настільний теніс - з 6, гімнастика - з 5. І чим раніше розпочати, тим вищих успіхів може досягнути дитина. Наприклад, гімнастикою можна займатися уже із трьох років. Поки діти маленькі, вони все схоплюють на льоту, їм усе цікаво спробувати.

Наприклад, до нас прийшов хлопчик займатись дзюдо, але, зайшовши у зал з настільного тенісу, уже загорівся і цією дисципліною. Тому одним із найголовніших завдань тренера є зацікавити і «втримати» маленьких вихованців, привити їм бажання займатися цим видом спортом. І це насправді дуже важка робота.

Також одним з основних завдань тренера є запрошення дітей, бо не всі приходять до нас самі. Ми проводимо у навчальних закладах лекції про спорт, про наші секції і школу, розміщуємо оголошення, проводимо загальноміські заходи, тобто всіляко стараємось зацікавити спортом дітей і їхніх батьків.

- Чи бувають такі випадки, що дитина талановита, але для того, щоб розвивати її хист, возити на змагання, купувати спортивну форму у батьків немає можливості?

- Такі діти, на жаль, є завжди. Ми стараємось їм допомагати. У нас є хлопчина з неблагополучної сім’ї. Тренеру було дуже важко його «витягнути» і буквально заставити батьків, щоб він сюди приходив. Якби він до нас не ходив, хтозна, як би склалася його доля і де би він був зараз. І цей хлопчик зараз тут кожен день.

Ми подарували йому форму, взуття, ракетку. Він дуже здібний, у його очах завжди є іскра, коли він тренується, і ми її підтримуємо. І у цьому заслуга безперечно наших тренерів і людей, які допомагають нашій школі.



- Багато ваших вихованців стають надалі професійними спортсменами?

- Є у нас талановиті діти. Цього року у нас уже два майстри спорту - з гімнастики і боксу, 29 кандидатів в майстри спорту, 115 першорозрядників і понад 200 другого і третього розрядів. У нас є двоє юніорів, які вже є у збірній Україні, ще двоє - в резерві, а четверо - кандидати у збірну. Це дуже хороші результати.

У нас дитячо-юнацька спортивна школа. Тобто, досягнувши певного віку, діти за бажанням ідуть навчатись чи тренуватись далі. Але бувають, що навіть зі шкільної лави діти потрапляють у професійний спорт. В основному забирають наших хокеїстів і футболістів. Наприклад, під час змагань інші тренери бачать здібну дитину, спілкуються з батьками і нашого юного спортсмена забирають.

Тому часто потерпає наша уже сформована команда. Але це дуже добре для цих дітей. Вони досягли певного рівня і їм потрібно рухатися далі.

- Чи берете участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях? Чи проводите такі турніри на базі школи?

- Без змагань не може бути високих результатів у спорті. Саме турніри і результативність у них показують ріст та розвиток наших дітей. Ми проводимо змагання раз або два у місяць, самі ж беремо участь значно частіше. Наприклад, нещодавно з міжнародних боксерських змагань, що проходили у Вінниці, усі п’ятеро наших юних лучан привезли золоті медалі. Також ми організували партнерський турнір у Луцьку зі спортсменами з польського міста Зембіце, а потім «гостювали» у них, і в обох випадках ми отримали перемогу. Це дуже високі показники наших вихованців.



Ми самі часто виступаємо ініціаторами спортивних зустрічей. Зокрема, нашою гордістю є щорічні всеукраїнські змагання «Принцеса гімнастики», участь у яких беруть понад 300 дітей з усіх куточків нашої держави. Але ні наша участь у змаганнях, ні їх проведення не були би можливими без наших меценатів – підприємства «Кромберг енд Шуберт».

- Розкажіть, будь ласка, як розпочалася ваша співпраця з «Кромберг енд Шуберт»? Чия це була ініціатива?

- У 2013 році мене призначили директором. Приблизно у цей же час школу відвідав технічний директор підприємства «Кромберг енд Шуберт» Славомір Качмарек.

Приміщення школи збудували наприкінці 80-х років і з тих часів тут не було жодного ремонту. Побачивши, в якому жахливому стані перебуває наш заклад, Славомір Качмарек разом із фінансовим директором Олександром Шаварським запропонували допомогу, бо бачили, що діти не можуть тренуватись у таких умовах, які фактично були небезпечними для їх здоров’я.

- Які важливі задуми вдалося реалізувати завдяки цій співпраці?

- Першим, у чому нам допомогло керівництво «Кромберг енд Шуберт» – це капітальний ремонт. Ми відремонтували головний вхід школи, зали, підлогу, дах, який протікав, туалети та душові, пофарбували коридори, встановили кабінки у роздягальнях, нові вікна, повісили плакати, встановили інформаційні стенди. Також нещодавно ми купили форму для тенісистів і кімоно для дзюдоїстів.



Найближчим часом плануємо разом зробити тренажерний зал, який буде не лише для наших вихованців, а його зможуть відвідувати безкоштовно і працівники підприємства після роботи, коли вже тут не займатимуться діти. Ремонт у цих приміщеннях уже завершено.

Залишилось встановити бігові доріжки, тренажери та дзеркала. Такий силовий зал потрібен передусім нашим боксерам та дзюдоїстам, щоб підтримувати спортивну форму.

Наш заклад комунальний. І ми завдяки нашим меценатам «Кромберг енд Шуберт» - одна із небагатьох шкіл на Волині, а можливо і в Україні, яку діти відвідують безкоштовно і з бажанням та радістю. Якби школа була у такому стані, у якому вона була ще чотири роки тому, навряд чи тут займалась б така кількість дітей.

- Отож, «Кромберг енд Шуберт» для вас друзі чи спонсори? І чому?

- Безперечно, друзі. Це наші партнери, наші брати. Вони допомагають школі у всьому, а особливо із транспортом для участі у змаганнях за межами міста та області, а також і з проведенням турнірів. Не усі школи в Україні мають таку можливість. Як уже говорив, без змагань результативність у спорті невисока. І усе, чого ми досягли, на мою думку, не можливо було би без нашого партнерства, від якого виграють усі.

На превеликий жаль, сучасні реалії такі, що держава не має змоги забезпечити нас у повній мірі. Звісно, дитячо-юнацькі спортивні школи співпрацюють також із спортивними федераціями, управлінням спорту та освіти, але в більшості випадків фінансовий тягар лягає на плечі батьків. Але завдяки нашій дружбі із «Кромберг енд Шуберт» ми змогли його мінімізувати. Керівництво підприємства справжні патріоти України, які люблять дітей і дбають про їх майбутнє.



- Що на вашу думку потрібно зробити, щоб заохотити дітей та молодь бути більш спортивними, зробити здоровий спосіб життя модним трендом?

- В першу чергу, ініціатива має йти від батьків. Вони повинні показувати приклад, а також приводити своїх дітей, особливо маленьких у віці 5-6 років, у спортивні гуртки та школи.

Другим ініціатором пропагування здорового способу життя має бути держава. І не голослівними заявами та обіцянками, а конкретними діями. Якщо не буде підтримки держави, не буде і спорту. Більшість спортивних шкіл не маь сторонньої підтримки, тому у дітей швидко зникає бажання тренуватися.

Завдяки лише ентузіазму тренерів, буз втручання держави, нічого не буде. Ось, наприклад, наша робота не прирівняна до педагогічної, тому і зарплати у наших тренерів мінімальні. Звісно, молодий працівник, у якого сім’я і маленькі діти, тут не затримається, а піде шукати більш оплачувану роботу, наприклад, у звичайній середній школі вчителем фізкультури. Тому зараз будемо ініціювати перед владою вирішення цього питання.

На щастя, міська влада уже почала розуміти важливість спорту для майбутнього нації, тому старається йти нам назустріч. Бо ми ж працюємо не заради себе, а заради дітей, майбутнього України, заради спортивного іміджу нашого міста і держави.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.