Історія Луцької тюрми

Монастир бригідок сьогодні лучанам більше відомий як сумнозвісна Луцька тюрма, з якою пов’язана одна із найжахливіших сторінок історії нашого міста.

Ідея перетворити монастир першого луцького жіночого католицького ордену на в’язницю з’явилась та була реалізована в 1890 році, коли Луцьк був під владою Російської імперії. Саме тоді почали облаштовувати будівлю монастиря під поліційне управління та в’язницю.

З того часу архітектурний комплекс луцьких бригідок назавжди втратив свій первісний вигляд. Спершу в бригідських приміщеннях планували відкрити гімназію, але її розмістили у колишніх келіях монастиря бернардинів. В’язниця ж була створена в бригідському комплексі. В келіях розмістилася окружна Луцька тюрма, а в костелі — тюремна каплиця.

В травні 1919 року до Луцька увійшли польські війська, через рік Західна Волинь переходить до складу II Речі Посполитої. В регіоні встановлюється нова влада, яка підпорядковує собі й тюрми.

В історичних джерелах вказано, що в момент переходу тюрем Волині управління нової прокуратури, вони знаходились в жахливому становищі. Якщо порівнювати луцьку, ковельську та володимирську, то остання мала найкращі умови.



Катастрофічно не вистачало їжі для засуджених, умови були жахливі, 50% в'язнів померли від тифу. Від епідемії постраждали й самі працівники Луцької тюрми. В спадок від попередньої влади поляки отримали судові справи та в’язнів, багато хто з яких був засуджений, без доказів.

Ще до початку функціонування в Луцьку нового Окружного суду, в місті у вересні 1919 року була створена Прокуратура, на чолі з Людвіком Віслоцьким, який став прокурором 11 липня 1919 року. Першими новими працівниками Луцької прокуратури були Борис Забродський, Джозеф Славка, Джозеф Браун, Ядвіга Славкова та ін. Луцька прокуратура в складі 4 слідчих суддів відповідала за 8 повітів та територію розміром 32 тис. км.



Першими рішеннями Луцької прокуратури було звільнення з Луцької тюрми в’язнів, у справах яких були відсутні докази. Такі рішення були не завжди до вподоби жандармерії, тому інколи виникали конфлікти на цьому ґрунті. Через рік зростає кількість працівників апарату прокуратури, що значно вливає на роботу.

В липні 1920 року Луцька тюрма була евакуйована до Польщі і повернулась до міста аж в грудні того ж року. Причиною був стрімкий наступ Червоної армії на початку червня 1920 р. на Правобережну Україну. Усі акти та книги Луцької прокуратури та тюрми були вивезені до Пйотркова Трибунальського. Процес евакуації був дуже складним. Адже крім документів, потрібно було транспортувати ув’язнених. В Луцькій тюрмі перебувало 350 в’язнів, половина з яких була тяжко хвора. Дорогу, довжиною сімдесят кілометрів, долали пішим маршем. В місті Грубешові, тих хто вижив, на залізничній станції, посадили на потяг до міста Пйотркова.

В грудні 1920 року керівництво тюрми та прокуратура повернулось в місто Луцьк. Після повернення прокуратури в місто розпочався довгий процес розгляду справ в’язнів, яким не було оголошено вирок. Стан волинських тюрем тоді був жалюгідний. Зарплату адміністрації виплачували з позички.



В середині у 1920-х років в Луцькій тюрмі знаходилось 460 в’язнів. В тюрмі була оснащена каналізація, водопостачання. При тюрмі діяв госпіталь на шістдесят ліжок, в якому працювало два лікаря та фельдшер. Хірургічний кабінет був оснащений кварцовою лампою, діяв стоматологічний кабінет. В Луцькій тюрмі діяла школа, в якій навчалось близько шістдесяти в’язнів.

Крім того в тюрмі навчали та займались столярським, шевським, кошикарським, слюсарсько-ковальським ремеслом. Луцька тюрма мала свій хор та оркестр,якого складали в’язні. Для того щоб помолитись про свої гріхи, в’язні мали змогу піти до двох тюремних каплиць – католицької та православної. Також до послуг була тюремна бібліотека.

Керівником Луцької тюрми в міжвоєнний період, а саме вкінці 1920-х років був Алфред Сурмінський, його помічниками були Ян Мордас-Жилінський, Олександр Барановський, Фелікс Левандовський та два капелани: католицький – Валер’ян Барановський та православний – Анастазій Павліковський. Вчителем в Луцькій тюрмі в 1920-х роках був Ян Клячинський. Всього на 460 в’язнів, було три старші наглядачі та тридцять дев’ять наглядачів.



Фото - http://dlibra.umcs.lublin.pl
Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.