Ігор Палиця та його студентські друзі - «погорілець» та «втікач»

Якщо покопирсатися в українському бізнесі й політикумі, часто-густо вдасться натрапити на партнерів-кумів, соратників-родичів, друзів ще з шкільної чи студентської лави.

До великих справ великі мужі «підтягують» своїх, перевірених людей. Та одна річ, коли йдеться про дійсно надійні товариські тандеми, закріплені роками й успішними проектами. А інша – коли зі своїми, рідними стається «поматросіл і бросіл».

Записуючи нинішнього голову обласної ради Ігоря Палицю до видатних випускників, на історичному факультеті нинішнього Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки забувають про двох його одногрупників, яким теж вдалося досягнути чималих фінансових успіхів. Мова йде про екс-заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Валентина Франчука та екс-керівника ПАТ «Укртранснафта» Олексндра Лазорка.

Хоча, якщо розібратися, цей тандем до кінця успішним дійсно став лише для Ігоря Палиці. Адже один із його колишніх студентських друзів нині – на втіках, а інший – у Москві торгує пальним для окупованого Криму.

БІЗНЕСОВА РЕВНІСТЬ, ЗГОРІЛИЙ ГОТЕЛЬ І ДРУГ КУРЧЕНКО

Одним із одногрупників Ігоря Палиці був Валентин Франчук – племінник тогочасного декана історичного факультету Євгена Франчука.

Із 2005 року Валентин Франчук – комерційний директор і фактично – права рука Ігоря Палиці в АТ «Укрнафта». Також він обіймав посаду голови правління нафтопереробного комплексу «Галичина». Як відомо, обидві компанії – у сфері впливу групи «Приват» та Ігоря Коломойського.



Джерела, наближені до учасників подій, розповідають, що саме Ігор Валерійович, а точніше – його увага і прихильність – стали яблуком розбрату між колишніми друзями Палицею і Франчуком. У 2009 році Коломойський «проштовхнув» кандидатуру Валерія Франчука на посаду заступника голови «Нафтогазу». Ціною призначення нібито стала домовленість про підтримку тодішньої прем’єрки Юлії Тимошенко телеканалом «1+1».



На цій посаді Валентин Франчук протримався до 2011 року, а через два роки, у квітні 2013-го, повернувся в те саме крісло. Цього разу – за квотою та під патронатом одіозного бізнесмена Сергія Курченка, якого суд наразі визнав головним фінансистом «Сім’ї» Януковича.

Така зміна векторів, як розповідають компетентні джерела, відбулася «із благословення» Ігоря Коломойського, проте в обхід Ігоря Палиці, якого навіть не поінформували про нові плани у нафтовій грі.



Невдовзі після того, як колишні студентські друзі розсварилися, у Валентина Франчука сталася ще одна прикрість: згорів готель «Київська Русь» у Буковелі, до речі, один із найдорожчих на цьому курорті. Його збудували щойно наприкінці 2013-го, тож заклад не попрацював і року.

Пожежа сталася вранці 5 жовтня. Її гасили понад дві години, працювало 7 одиниць техніки та 31 рятувальник.

Після пожежі, яка знищила понад 900 квадратів, пішли чутки, що готель належав синові Януковича Олександру. Проте журналісти інтернет-видання «Zaxid.net» у розслідуванні «Господарі країни «Буковель» довели, що справжніми власниками були Валентин Франчук та його брат Олег.



До речі, через пожежу фірма-власниця готелю «Парадіc Сервіс» не повернула «Укргазбанку» 20,5 мільйона гривень кредиту. Але готель був застрахований, і за рішенням суду ці кошти повинна повернути банку страхова компанія «Український страховий дім».

Тривалий час Валентин Франчук був у розшуку. Йому інкримінували сприяння продажу фірмам Курченка нафтопродуктів та газу на 1 мільярд 895 мільйонів гривень, за які ніхто так і не розрахувався. Однак справу закрили.



Згідно з повідомленнями ЗМІ, Валентин Франчук наразі перебуває в Москві разом із Сергієм Курченком і допомагає йому у новому бізнесі – трейдинговій компанії «Торговий дім «Нафтогаз», яка займається поставками білоруського пального в Крим через територію Росії.

Інші джерела розповідають, що Франчук лобіював для себе та Курченка громадянство Сербії та Молдови, проте поки що безрезультатно.

ВІЧНИЙ ЗАСТУПНИК, НАФТОВИЙ УГОДНИК І МАЙЖЕ МЕР

Найближчим другом Ігоря Палиці ще зі студентських років був Олександр Лазорко. Вони разом розпочинали шлях у бізнесі. Уже на старших курсах університету Ігор Палиця був директором спільного українсько-латвійського підприємства «Мавекс-Л», а Лазорко – його заступником.

Після закінчення навчання їхні шляхи не розійшлися, і Лазорко незмінно лишався у топ-менеджменті нафтопереробних підприємств групи «Приват».



У 2009 році, коли Валентин Франчук зайняв місце заступника голови НАК «Нафтогаз України», Олександр Лазорко отримав аналогічну посаду на дочірньому підприємстві, що є монополістом з транспортування нафти – «Укртранснафта».



За допомогою силового захоплення уже за півроку Лазорко очолив це підприємство. Попри неодноразові спроби наглядової ради його змістити, це вдалося зробити лише в квітні 2015 року.

За цей час державне підприємство «Укртранснафта» зробило немало для розвитку бізнесу групи «Приват». Приміром, як повідомляв нардеп Сергій Лещенко, держпідприємство свого часу розміщало понад 2 мільярди гривень на рахунках у «Приватбанку» (замість державного банку), а за зберігання технічного нафти фірми Коломойського щомісяця отримували 75 мільйонів гривень.

У грудні 2015 року Служба безпеки України подала до Інтерполу запит про оголошення міжнародного розшуку Олександра Лазорка. Йому оголосили підозру у привласненні та розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем.

Під час розслідування стало відомо, що через невигідні контракти «Укртранснафти» лише з однією фірмою групи «Приват» – «Синтез Ойл» – державне підприємство в 2013-2014 роках отримало 550 мільйонів гривень збитків.

Коментуючи ситуацію, Ігор Коломойський розповідав ЗМІ, що Олександр Лазорко – в Лондоні, він там оформляє політичний притулок.



Стати повноцінним учасником політичних подій Олександрові Лазорку так і не вдалося. У 2013 році на проміжних виборах він балотувався до Волинської обласної ради, і хоча – безуспішно, його агресивну появу в рекламній продукції та благодійних заходах назвали підготовкою до інших політичних кроків.

Ігор Палиця навіть пролобіював його на посаду голови Наглядової ради Луцького національного технічного університету, а в центрі Луцька з легкої руки Лазорка з’явився кам’яний сонячний годинник. До речі, у той час Лазорка називали найбільш імовірним кандидатом на посаду Луцького міського голови на виборах 2015 року.



Проте відкрита кримінальна справа внесла корективи у плани, і в новій команді Ігоря Палиці під прапором «УКРОПу» Олександрові Лазорку місця не знайшлося.

ТЕКСТ - Антон СТАШЕВСЬКИЙ (для газети ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.