Луцька українська гімназія: фото та історія

В інтернеті та приватних колекціях лучан часто зустрічаються світлини з шкільною тематикою періоду першої половини ХХ століття.

Відомим є факт, що в 1895—1939 роках в місті діяла Луцька українська гімназія (скорочено ЛУГ), яка стала в 1920-х роках центром національного культурно-освітнього життя Волинського краю. Знаходилась Луцька українська гімназія на сучасній вулиці Богдана Хмельницького.

На початках заклад був суто чоловічим. Кардинальні зміни відбуваються в 1920-х роках, коли там починають навчатись і дівчатка. До того ж навчання відтоді ведеться на українській мові, бо до того було лише на польській.

Вчителька Луківської загальноосвітньої школи Шевчук Зоя Дмитрівна недавно поділилась цікавими світлинами з Луцької української гімназії та розповіла цікаву історію про долю однієї із її учениць: «У Луцькій українській гімназії навчалась Ірина Солодуха, що походила з містечка Мацеїв (тепер Луків, Турійського району Волинської області). Ірина разом із старшою сестрою Феодосією були також членами товариства «Просвіта».



Сестри часто приїздили до рідного містечка, де брали активну роль в житті місцевої «Просвіти». Зокрема, в міжнародний період та часи окупації тут організовувались Шевченківські академії. Фото із такого заходу навіть дійшло до наших часів. Ірина Солодоху була засуджена польською владою на два роки позбавлення волі за нібито причетність до гучного вбивства Броніслава Перацького*.

Була одружена з Геннадієм Зінченком, членом УПА, що походив з села Миляновичі (Турійського району Волинської області). Від 1943 року сліди обох загубилися. За свідченням Антоніни Завадської з Милянович (1927 р.н.) подружжя виїхало на Захід».

Чи не найвідомішою ученицею Луцької української гімназії була лучанка Ірина Левчанівська, донька Олени Левчанівської, яка була першою жінкою-сенаторкою від Волині у сенаті Речі Посполитої 1922-1927 рр. Ще у десятирічному віці Ірина почала готуватися до вступу в гімназію. З 1925 по 1931 роки вона навчалася у ЛУГ.



В книзі «Під мурами Луцької тюрми» Миколи Куделі є також згадка про учнів цієї гімназії «Минали кошмарні тюремні дні й ночі. У камеру прибували все нові «арештанти»: Павло Мазурець з Теремного, Микола Білотін з села Уляники, Микола Цаплюк з села Піддубці, Григорій Солтис з села Жидичин, Олексій Демидюк з села Забороль, Їларіон Марценюк з села Береззя та інші. Переважно камери тюрми заповнювалися студентами Луцької Української Гімназії (ЛУГ). Я не можу забути отих молодих юнаків, котрих кидали в камеру. Сповнені енергії, жадоби до життя, вони по кількох тижнях, місяцях, задихаючись у камерах, в «чорних воронках», ізоляторах, карцерах, мордуючись на довгих допитах, недоспані і голодні, в'янули на очах, як та зірвана квітка на сонці».

Учень гімназії Олександр Лук’янчук, який проживає в Чехії так згадував свої роки навчання: «Завдяки нашим професорам ми стали вихованими людьми. Вони вчили нас поважати жінку, бути чесними у ставленні один до одного, вчили бути щирими українцями, вчили любові до всіх народів».



Як зазначає дослідниця Наталія Пушкар, гімназія кілька разів змінювала своє місцезнаходження в Луцьку. В 1918 році вона знаходилась в приміщенні, де зараз будинок Волинської обласної бібліотеки для юнацтва. Через три роки, коли будинок експропріювало Волинське воєводство, навчальний заклад розмістився у приміщенні, де знаходилася Луцька жіноча гімназія А. Коленко (нині будинок Волинської обласної прокуратури). В 1927 р. перейшли в будинок на вулиці Сенкевича (нині Богдана Хмельницького, 12), умови для навчання там були вкрай незадовільними. Будівля була у власності лучанина Ісака Даве. Оплата за рік оренди становила 600 доларів.



В 1931 році Луцька українська гімназія перейшла у будинок на вулиці Плоцькій, 20 (сучасна вулиця Гаврилюка, 14), до того власником будівлі був п. Варковецький. З часом там прибудували спортивний зал, а за будинком – майстерню. Планували добудовати гімназію (як це бачимо на листівці), проте проект не був повністю реалізований, бо 1 грудня 1939 р. нова влада закрила Українську гімназію.



У 1939 році більшовицька влада закрила гімназію. Проти викладачів та керівництва гімназії здійснювалось переслідування та заводили судові справи. Ідеологічне виховання учнів гімназії було патріотичним, релігійним, національним. Девіз був: «Люби Бога і свою матір-Україну». Як наслідок її директор Бориса Білецького було ув’язнено.



В 1939 році, коли Західну Україну окупувала радянська влада, яка ліквідувала гімназію, учнів було переведено в середню школу. Директором там був Шуліка, який переслідував учнів ЛУГ та здавав енкаведистам.

Учень ЛУГ 1935-1939 рр. Михайло Наврат згадує про період закриття гімназії в Луцьку: «У 1939 р. закінчив я 4 класи нового типу гімназії. Західну Україну окупували більшовики. Професори та більшість гімназистів розбрелися хто куди: дехто подався у Німеччину, дехто в села вчителювати. Інші продовжували навчання у СШ№ 2, учнем якої став і я. Директором школи був ненависний нам Шуліка, який носив форму кадебіста та емблему із зображенням меча, обвитого змією. І було у нього гадюче серце. З його допомогою почалися арешти учнів. Забрали Шиприкевич Галину, Подаша Івана, Поліщука В’ячеслава, Клекоца Івана, Реміська Миколу, Конкевича Олега, Мозолинського Івана, Кревського Степана... Багато він знищив нашої молоді. Пізніше казали, що дістав цей енкаведист справедливу заслугу: десь під Ківерцями з ним розквитались».

Довідка

Міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Перацький був вбитий 15 червня 1934 року перед будинком Товариського клубу на вулиці Фоксаль у Варшаві. У судовому процесі, який відбувся з 18 листопада 1935 – 13 січня 1936-го у Варшаві, звинуваченими в здійснені й організації вбивств міністра внутрішніх справ 15 червня 1934 року, були кільканадцять осіб, підозрюваних у приналежності до ОУН.

12 членів ОУН, причетних до атентату, в тому числі Степана Бандеру, заарештували та на гучному Варшавському процесі засудили до страти або ув'язнення.



ТЕКСТ - Тетяна Яцечко-Блаженко
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.