«Радянський хай-тек» по-луцьки: яким міг бути кінотеатр «Промінь». ФОТО

Збудований наприкінці 1960-х років і відкритий у 1970-му луцький кінотеатр «Промінь» від початку замислювався як прояв нового архітектурного стилю: на зміну помпезності і монументальності приходила лаконічність.

Типовим проявом так званого «сталінського ампіру», в якому у п’ятдесятих-шістдесятих зводилося більшість адміністративних будівель, є головний корпус Волинського національного університету імені Лесі Українки. Цьому стилю притаманні урочистість і монументальність – риси, які відображали устрій радянського життя сталінської доби, могутність правлячої Комуністичної партії.

Проте з початком шістдесятих у Радянському Союзі почала з’являтися нова архітектурна течія, яка розвивалася під впливом архітектури Заходу. Її помітна риса – відмова від архітектурних надмірностей. Архітектори стали шукати лаконічні образи в будівництві та проектуванні із застосуванням сучасних тоді матеріалів – скла, бетону, металу.

ПРОМІНЬ-МОСКВА-ПРОМІНЬ

Саме в цій стилістиці був запроектований кінотеатр «Промінь», як і багато інших споруд у Луцьку. Автором проекту був директор Волинського філіалу «ДІПРОМісто» Ростислав Метельницький. У 1965 році він видав проект, у якому передбачався кіноконцертний зал на 1200 місць.

Кінцевий варіант проекту, який і втілили в життя, містив 900 місць. Також змінився екстер’єр.

Північний фасад «Променя», який виходить на теперішній проспект Грушевського, спростили, забравши звідти декоративні елементи – панно та оригінальної форми вікна.

(До речі, ці ж вікна потім були реалізовані під час будівництва школи №8, автором проекту якої теж був Ростислав Метельницький).

Майже обов’язковим в архітектурі того часу було використання в інтер’єрах великих композицій панно чи барельєфів. Те саме зробили і в новому кінотеатрі міста.

Над сходами у лівій частині приміщення на всю висоту першого та другого поверхів був влаштований монументальний горельєф на тему «Променя». Його автором є Віктор Шингур.

За словами архітектора Метельницького, автор горельєфу у своєму творі закладав ідею «променя розуму в космічному просторі».

У сімдесятих назву кінотеатру змінили: він став називатися «Москва». Біля нього влаштували великий світло-музичний фонтан із кулеподібними конструкціями, з яких під прямим кутом виходили металеві труби. Багато лучан досі пам’ятають ці фонтани – їх демонтували вже у дев’яностих роках.

А в вісімдесятих кінотеатру повернули колишню назву – «Промінь». Таким він залишається і дотепер.

ПРОМІНЬ, ЩО ПОТЬМЯНІВ

Кінотеатр «Промінь» не ремонтувався з початку 90-х, тому сьогодні капітальний ремонт будівлі – нагальна потреба.
У цьому переконана інженер кінотеатру Надія Клімова, яка пропрацювала у кінотеатрі більше сорока років.

Сьогодні «Промінь» як комунальне підприємство позбувся частини своїх площ – приміщення кінотеатру почали розпродавати вже давно.

«Навіть важко назвати площу, бо міська рада продає приміщення буквально частинами. У нас тут вже не зрозуміло що наше, а що ні», – каже Надія Клімова.

Нагадаємо, міська влада має намір продати решту площі «Променя» і навіть визначила умови цього продажу.

ЧИТАТИ МАТЕРІАЛ «ЛУЦЬКИЙ ПРОМІНЬ: КОЛИ БУДЕ КІНО?

Клімова каже, що продаж її не лякає, але тільки, якщо інвестор не змінюватиме цільове призначення будівлі.
«Я особисто не проти продажу, але дуже хочу, щоб тут залишився кінотеатр, щоб сюди вклали кошти», – каже вона.

«Якось я навіть розмовляла з Кіркоровим, і він мені сказав: та у вас же тут акустика, та у вас же зал грандіозний! Зараз в Україні таких кіноконцертних залів одиниці лишилися, сказав він», – пригадує Надія Клімова.

«Просто він запущений. Зараз кінотеатр у занепаді. Бо ж 20 років у кінотеатрі нічого не робили, 20 років тому Кінотехпром допомагав тим, що давав запчастини, забезпечував апаратурою, ремонтував… Кінотеатр відкрили у 1970 році. З 70-го року до 90-го апаратура змінювалась чотири рази. А от з 90-го року сюди жодної копійки не вкладено. Та і не ремонтувалося приміщення увесь цей час», – каже інженер.

«Колись у фойє частина стіни була не заштукатурена, цеглини лежали, батареї іржаві. Але близько двох років тому прийшов новий директор і відремонтував. Він відразу виплатив заборгованість за три місяці, поміняв труби, які постійно проривало, поміняв багато кранів, поміняв замки. Підремонтував дах. Кабінети зробив. Туалет змінив у гримерці», – продовжує вона.

Однак усього цього мало, аби «Промінь» знову став рентабельним і приваблював відвідувачів. Більше того, тут уже два місяці не транслюють фільми. Проводять тільки концерти, виставки, здають зал в оренду.

«Колись ми давали великі прибутки. За наші гроші збудували кінотеатр «Луцьк». У нас були аншлаги – все-таки тисяча місць у залі. Сьогодні «Адреналін» – конкурент, але варто тут запрацювати повноцінному кінотеатру і всі глядачі будуть тут», – впевнена Надія Клімова.

Олександр КОТИС, Ірина КАЧАН (ВолиньPost)

Фото кінотеатру 1970-го року - з архіву доньки архітектора Метельницького Світлани Андрейчин

Довідка

Хай-тек (англ. hi-tech, від high technology - високі технології) - стиль в архітектурі та дизайні, що зародився в надрах пізнього модернізму в 1970-х і знайшов широке застосування в 1980-х. Основні риси стилю - використання високих технологій, Використання прямих ліній і форм, широке застосування скла, пластику, металу, широке використання сріблясто-металевого кольору.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.