Юрій Моклиця: «Про лавочки думати – це підходити з кінця»

З моменту приходу до влади в місті «УКРОПу» тема парків звучить все частіше і частіше.

Тема, безперечно, важлива, але чи настільки вона «топова» (на фоні проблем зі смородом, ЛПЕ та добудовою школи №27), щоб про неї говорити чи не на кожному ефірі чи нараді? Чи можна назвати ті зміни, які зараз відбуваються в луцьких парках, дійсно масштабними? Про це говоримо з екс-заступником міського голови Юрієм Моклицею.

Пройшло майже три місяці з моменту, коли ви написали заяву на звільнення з посади заступника міського голови. Зараз ви уважно слідкуєте за тим, що відбувається в місті, даєте свої поради, ділитесь досвідом. Скажіть відверто, що легше – працювати чи критикувати?

Мені легше робити те, що дає результат. Сам процес завжди складний, але якщо ти відчуваєш, що робота приносить якісь зміни і виправдовує очікування, тоді і мотивація допомагає. Посада заступника міського голови – складна робота, бо це і бюрократія і спілкування з людьми і постійний тиск.

Але тоді мені було комфортніше, бо зараз всі мої зусилля ідуть в нікуди. Я б’юсь, як риба об лід. Стараєшся щось змінити, на щось вплинути, збираєш аргументи, готуєш конструктивну критику, а тобі відповідають щось безглузде, на кшталт «сам дурак».

Однією із сфер Вашої діяльності були парки, як ви можете оцінити стан справ у цій галузі?

Якщо вже бути відвертим, то це не зовсім так. Сферою моєї відповідальності було комунальне підприємство Парки і сквери. А чия відповідальність власне парки – питання і досі не вирішене, бо якщо територія не має визначених меж і не передана на баланс, то це просто територія. А хто має нею опікуватись? Будь-хто: департамент житлово-комунального господарства, управління культури, комунальне підприємство, приватна структура, громадська організація – це вже питання менеджменту, яке треба задавати собі щодня і щодня шукати на нього відповідь.

Я для себе рішення знайшов: парки і сквери мають бути на балансі окремої структури, але ця структура не повинна займатись ще чимось крім парків. На початок 2017 року я підготував пакет документів для реформування підприємства Парки і сквери в комунальний заклад. Дуже сподівався, що нова влада продовжить цю справу, але, на жаль, цього не сталось. При цьому я не почув ні висновків ні пропозицій як треба, як правильно. Для чого я це все робив?

Настільки все погано?

Ні, не погано. Якщо взяти кількість уваги, яка приділяється теперішньою владою центральному парку, то вона явно перевищує ту, яку приділяли ми. Що не нарада, що не інтерв’ю, то заяви про парк і що там планується щось мегамасштабне. А я вірю, що хоча б частина з того, що обіцяють, буде реалізоване.

Та я не визнаю підходів, з якими це відбувається. Вони говорять про лавочки, про нову сцену, про арт-об’єкти якісь. І це при тому, що досі не вирішене питання функціонування самого підприємства! Про лавочки думати – це підходити з кінця. Які лавочки, якщо в парку кропива по пояс? А чому кропива? Бо не напрацьований елементарний механізм: хто має косити, за що і коли? Це прості і фундаментальні речі.

Починати завжди логічно з реорганізації структури, яка це реалізує. Якщо цього не зробити, то лавочками буде займатись міський голова чи заступник. Якщо ми хочемо результат сьогодні на сьогодні, тоді так – лавочки, сцена, скульптури. Якщо ми хочемо якість і сталість на роки, тоді треба змінювати менеджмент.

Так ніби ж змінили директора?

Так, змінили, і я це рішення підтримую руками і ногами. Але принципів не змінили. Працівники підприємства ідуть на підрядні роботи, а хто парками має займатись? Моя позиція проста: або ти обслуговуєш соціальні об’єкти (парки), або займаєшся бізнесом. В нас КП займається і тим і тим.

А як вам нове керівництво?

Не знаю, ніколи не чув про нього (директора, - авт.). Хотілося б відкритий конкурс на цю посаду, але думаю, вони його в статусі в.о. протримають скільки їм треба буде.

Що змінилось в центральному парку і що змінюється зараз?

Найбільш очікувана зміна – це відкриття Ротонди. Зараз цим дуже активно піаряться, хоча всі моменти юридичні, рішення сесії, виконкому були зроблені ще нами. Ми активно вивчали питання, що робити з Ротондою. Зрозуміли, що справа не стільки в тому, хто і за які гроші це зробить, а в тому, що далі з нею робити? Це утримання, персонал, діяльність, витрати. Вирішили віддати в оренду, але з умовою зберегти функціональне призначення. Орендарі креативно підійшли до цього питання – зробили басейн, пляж, але з можливістю робити концерти, різного роду заходи. Десь в липні ніби відкриття має бути.

Досі не можу зрозуміти, навіщо робити нову сцену біля центрального входу в парк. Ми, коли розробляли Концепцію розвитку парків, зібрали представників культурно-мистецької сфери і запитали – що робимо зі сценою? Всі в один голос заявили: «сцена тут не потрібна, заходи проводити незручно, поруч дорога, артистам не комфортно, давайте демонтуємо». Ми послухали і так і запланували. Тут приходить нове начальство і каже, що робимо нову сцену.

Те саме з кіосками. Вирішили перенести з лівої центральної алеї на праву, щоб всі торгові місця сконцентрувати в одній зоні. Всі погодились. А ці прийшли і поміняли все назад, бо комусь так простіше.

Ми в минулому році багато часу витратили, щоб розібратись що ж робити із тим парком багатостраждальним. Провели десятки зустрічей, опитування. Комусь може це не подобатись, але це треба робити, коли працюєш для людей. Мене обурив такий підхід: взяти і все перекроїти одним махом. Справа навіть не в тому, що час марно втрачений, а в тому, що вони повністю руйнують європейські стандарти управління. Мовляв, ви собі грайтесь в стратегії і обговорення, а ми прийдемо і все-одно зробимо по-своєму. Не може такого бути в європейському суспільстві.

А що з іншими парками?

Приємно, що нарешті забудовник ЛДБК виконав частину своїх зобов’язань і почистив парк на Конякіна-Гордіюк, а також встановив там дитячий майданчик. Це результат колосальних минулорічних переговорів депутатів, міського голови, забудовника та мешканців мікрорайону. Чогось конструктивного по парку «900-річчя Луцьку» я не помітив. З того часу як ми завершили дамбу та місток на річці Сапалаївка, ніби нічого не змінилось. Хоча ні, завершили викладення бруківки від міста до дворової території.

Що б ви порадили теперішній владі в частині управління парками?

Я б порадив менше себе обманювати. Якісні парки – це дуже дороге задоволення. Наприклад, 100 га парків один раз покосити і вивезти траву коштує від 700 тисяч до мільйона гривень. А косити треба не менше 4-5 разів на рік. От і рахуйте. Я б почав із цього. Далі треба визначатись із пріоритетами. Микола Ярославович підтримував мене в питаннях розвитку парків, але ми розуміли, що, наприклад, добудова 27-ї школи – завдання набагато пріоритетніше і стратегічніше. Тому більшість зусиль ми докладали саме до таких речей. В парку це – канали та каналізація.

Для того, щоб оптимізувати час, ресурси, треба безперечно реформовувати підприємство Парки та сквери. Це рудимент радянської системи господарювання. В таких реаліях будь-які дії будуть зводитись нанівець. Потім зробити фундаментальні речі – відновити канали, зробити землевідведення, провести каналізацію. А тоді вже встановлювати лавочки і скульптури.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.