Луцьк і кава 80 років тому

Для того щоб привабити туристів міста часто створюють собі цікаві легенди або популяризують цікаві історії, які відбулись в різні часи в місті. Історичні місця, відомі постаті, спогади про місто – все це формує так званий бренд міста.

Уже увійшли в історію розповіді про кав’ярні Львова, адже часто можна почути серед знайомих такі вислови, як «до Львова на каву».

Коли заходиш до деяких львівських кав’ярень чи ресторацій здається час зупинився десь в першій половині ХХ століття. Думаю, такі ж самі заклади були колись і в Луцьку. На жаль, фотографій луцьких ресторанів, кав’ярень того часу майже не збереглося, або вони ховаються в приватних колекціях.

Назвемо для прикладу ті заклади, які найбільше рекламувались в тодішніх ЗМІ та знаходились на центральних вулицях міста, а це: кав’ярні «Італія», «Вікторія», «Ренесанс», ресторани «Під стріхою «Подолянка», «ДУДІ», бар «Польський». Назви кондитерських носили прізвища їх власників, таких як «Кондитерська Розаліні», «Кондитерська Нажимського» та просто «Турецька кондитерська».

Для того, щоб скласти загальне враження як виглядали заклади харчування в Луцьку до Другої світової війни представляємо вашій увазі кілька світлин. Маємо інтер’єр луцького бару та фото дворику біля кондитерської Ц. Розаліні. Крім того знайшли кілька фото з Ковеля, зокрема, «Кондитерської Глушка» на вул. Луцькій, 9.





Читаючи про довоєнний Луцьк в різних публікаціях тодішніх його мешканців, дізнаємося, що в неділю, після відвідування храму, по обіді більшість лучан любили прогулюватись центральними вуличками міста та навідуватись в затишні кав’ярні та кондитерські на каву та тістечка.

На центральній вулиці міста Ягеллонській знаходились усі найкращі готелі, магазини та заклади харчування, в яких збиралась місцева інтелігенція.

Тоді не було інтернету, телебачення, а грамофон та радіо були забавкою для еліти, тому в вихідний день усе місто було на вулиці.

На жаль, не маємо зображень інтер’єрів луцьких ресторацій та кав’ярень. Кожному було б цікаво поглянути. Часто в таких закладах можна було зустріти пальми, різні вазони. В повітрі напевно літав запах горілої кави або швейцарського какао. Було б цікаво, якби в Луцьку хтось із рестораторів відтворив в дизайні та традиціях справжню луцьку ресторацію чи кав’ярню. Можливо це все ще буде.



Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.