«Титанік» в центрі Луцька

Луцька мерія мріє продати 1300 квадратних метрів неліквідної нерухомості в центрі міста, яка тим часом все дешевшає

У самісінькому центрі Луцька, на вулиці Крилова, 1 уже 5 років пусткою стоїть величезна будівля. Приміщення колишнього готелю «Луцьк», з якого ще у 2007 році виїхало одне з управлінь мерії, не дивлячись на усю свою привабливість – справжній тягар для муніципалітету.

Кілька разів його намагалися продати, проте поки що безрезультатно. Великою мірою – через те, що «ломили» зависоку ціну.

РАДЯНСЬКИЙ ГОТЕЛЬ ПОЛЬСЬКОГО ЧАСУ ЧЕСЬКОГО ВЛАСНИКА

Споруда готелю – одна з головних архітектурних прикрас вулиці Крилова. Вулицю забудовували ще до 1941 року. Колись тут були приватні ділянки родини Гольдшмідтів.

У 1920 роках нащадки родини почали продавати свої ділянки, нові власники стали зводити будівлі.

Нові жителі вулиці хотіли наректи її вулицею Відродження. Але магістрат вирішив їй дати ім’я польського письменника-масона Стефана Жеромського.

На початку 30-х років одну з ділянок на Жеромського, ближче до вулиці Ягеллонської (Лесі Українки) купив чех Себастьян Подовжик. Він і збудував тут комерційний будинок, який здавався в оренду. Сьогодні це – ліве крило приміщення колишнього готелю.

Будинок пережив війну, і був добудований уже «совєтами». Запланували спорудити тут готель – і просто добудували будинок Подовжика.

Так на зламі 1950-1960 років готель набув того вигляду, який має і досі – з колонами у центральній частині і двома корпусами – одним польського, іншим радянського часу.

Цікаво, що головний фасад споруди має схожі архітектурні деталі до тих, якими декоровані деякі кабінети приміщення обкому Компартії, збудованого наприкінці 1950-х.

ДИВИТИСЯ БІЛЬШЕ ФОТО БУДІВЛІ


ЕПОПЕЯ АУКЦІОННА, БЕЗРЕЗУЛЬТАТНА

Приміщення, будучи об’єктом комунальної власності міста, після 1991 року стало «домівкою» для міського «собезу» – управління з питань соціальної політики мерії.

А оскільки приміщення на Крилова, 1 було мало пристосоване під «особливості роботи з соціально вразливими категоріями громадян», то зрештою у 2007 році департамент соціальної політики переїхав у спеціально реконструйоване приміщення на проспект Волі, 4а.

Спочатку на Крилова хотіли вселити управління освіти, звівши в одному приміщенні усі його підрозділи. Приміщення, частина якого була збудована ще до війни, взялися капітально ремонтувати.

Взялися з ентузіазмом: позносили дерев’яні перегородки, позривали підлогу, познімали двері…

Подивилися і… передумали поселяти там освітян. Бо навіть тоді, у докризовому 2007-му, витрати на ремонт будинку здалися чиновникам мерії недоцільними.

У такому стані приміщення і кинули. Повісили на двері замок і вирішили продавати будинок через аукціон.

Експерти на замовлення мерії оцінили приміщення у 8266,503 тисячі гривень без ПДВ. Ця сума мала бути стартовою на аукціоні. У грудні 2008 року оголосили торги, стали чекати бажаючих. І не дочекалися.

Сьогоднішній начальник відділу управління майном міської комунальної власності Луцькради Тарас Яковлев каже, що умови для проведення аукціону тоді склалися не найкращі.

«Тоді уже відчувалася фінансова криза. Й, окрім того, ціна – 8 мільйонів гривень – була зависокою. Тому не продали. Хоч і були бажаючі – приходили, оглядали, прицінювалися», – розповідає Тарас Яковлев.

Охочих викласти 8 мільйонів за приміщення, яке потім ще й ремонтувати довелося б, не знайшлося.

Ще двічі – у листопаді 2009-го і березні 2011-го – об’єкт пробували продати. Спочатку його оцінювали у 4,2 мільйони гривень. Потім – у 3,8 мільйона. Але навіть наполовину дешевша ціна не стала у післякризовий час цікавою для інвесторів.

«Обставини змінилися, час був втрачений. Грошей у людей небагато, і витрачати вони їх готові з великою обережністю», – коментує Тарас Яковлев.

«На перший погляд, ціна, яку ставили за цей готель, була привабливою. Але я провів екскурсію цим приміщенням: перший і другий поверхи були у нормальному стані, а третій – у надзвичайно аварійному. На третьому поверсі – гнилі балки і дах, який тримає ті балки, той поверх майже розібраний. Бажаючих придбати цей об’єкт на аукціон не знаходилось, бо ціна наче добра, але, коли починаєш аналізувати цей об’єкт, то приходиш до висновку, що ціна не відповідає ринку», – каже луцький бізнесмен, депутат міської ради Олег Чернецький.

Начальник відділу управління комунальним майном Тарас Яковлев заявляє: вже у цьому році приміщення знову виставлять на аукціон. Уже й грошову оцінку у експертів замовили.

«Звичайно, стартова ціна буде нижчою, ніж 3,8 мільйона гривень. Але продати цей будинок – єдиний для нас вихід. Будинок не використовується, тому руйнується. А ті інвестиції, яких потребує будівля, щоб довести його до ладу, місту точно не під силу. Та й бюджет чимось наповнювати треба», – каже Яковлев.

«Товар» для продажу – це 1379,2 квадратних метрів триповерхової будівлі на Крилова, 1. У підвальній частині будівлі – котельня з окремим входом. Два шматки першого поверху, щоправда уже у приватній власності – частину лівого крила займає відділення «Приватбанку», частину правого – бар «У Миколи».

Олег Чернецький зізнається, що чув: приміщенням цікавляться. «Мені сказали, що зараз цим об’єктом цікавився вже не один інвестор. З цього слідує, що цей «Титанік» має шанс піти в море і запрацювати. Я вважаю, що це приміщення мусить запрацювати, бо інакше воно завалиться», – каже Чернецький.

«Місту його краще продати і перехреститися», – додає бізнесмен.

МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ БІЗНЕСУ

Маючи і беззаперечний великий плюс – розміщення в самісінькому центрі міста – має будинок на Крилова, 1 і невтішні мінуси. Це – потреба капітального ремонту, неможливість організувати повноцінну парковку, щільність забудови, яка ускладнить ремонтні роботи.

Проте це – аж ніяк не «хрест» на можливості продажу, а всього лиш фактори, які впливають на ціну, кажуть фахівці.

Найбільш логічні і очевидні варіанти використання приміщення – влаштувати там офісний центр або ж готель.

Олег Чернецький вважає можливим і «комбінований» варіант – офісний центр знизу, готель вгорі. Або ж подумати над організацією хостелу – міні-готелю без санвузлів в кімнатах, який здаватиме так звані «спальні місця» – без особливих зручностей і на нетривалий час.

«Якщо на першому поверсі зробити кафе, то можна подумати над ідеєю хостелу з дуже дешевими номерами. Якби кафе компенсувало різницю, то це було б доцільно», – каже Чернецький.

«Чи на готель, чи на офісний центр – для реконструкції приміщенняя потрібно 7-8 мільйонів гривень. Тобто до мільйона доларів», – каже Яковлев.

* * *
«Я не виступаю за продаж комунального майна. Але об’єкти, які потребують великих інвестицій і міському бюджету не під силу, – треба продавати», – вважає бізнесмен Олег Чернецький.

Та «заломивши» у 2008-му нереальну ціну за ненайпривабливішу свою нерухомість, мерія Луцька запустила такий собі механізм «таксі навпаки» – чим далі, тим дешевше.

Очевидно, що до цього призвела і попередня багаторічна безгосподарність: це ж треба було півтора десятиліття так «хазяйнувати», щоб після себе лишити мало не руїну?

Крилова, 1 сьогодні вже – мало не символ комунальної безпорадності, справді своєрідний «Титанік», на якому терміново треба поміняти команду, поки він не пішов на дно.

Ірина КАЧАН, Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.