Вишивані обереги: відомі волиняни розповіли про свої вишиванки

У третій четвер травня українці по всьому світу святкують особливе свято – День вишиванки. Цього дня на вулицях можна побачити таке різноманіття вишитих сорочок та суконь, з яким може зрівнятися хіба вишиваний парад на День Незалежності. Чоловіки й жінки, діти та дорослі одягають вишиваний одяг та гордо дефілюють у школу, на роботу чи просто прогулятися містом. І хоч кажуть, що патріотизм не на грудях, а в душі, одягаючи вишиванку не можна залишитися байдужим, а хочеться гордо заявляти усім навколо – ми українці і цим пишаємося!

До Всесвітнього дня вишиванки відомі волиняни розповіли про свої сорочки та ставлення до споконвічного символу та оберегу українців – вишиванки.

Анна Данильчук, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету

«Я дуже пишаюся тим, що в України є вишиванка. Повірте, чимало націй звертають увагу на наші вишиванки і їх неймовірну доречність навіть сьогодні, у сучасному стилі одягу, з джинсами, наприклад. Хоча, не люблю сорочки виготовлені абияк, десь на спекотних китайських землях, без розуміння сенсу і традиції, тоді вже краще обрати футболку із патріотичним гаслом.

Дуже цікаво дізнаватися історію сорочки, орнаменту, символізм кольорів, регіональні відмінності. Раджу всім читачам переглянути цікавезний і якісний проект «Спадок», автори якого відтворюють автентичне жіночне вбрання різних регіонів країни. Дуже красивий проект, яким варто пишатися, днями там з’явився і волинський ратнівсткмй обрядовий костюм.

У мене в родині зберігається понад столітня сорочка батуринської прабабці. Природа там дуже щедра, дерева вищі, вишні солодші, більше сонця, тому й в орнаментах - пишні квіти, листя, пташки. В гардеробі маю дві сучасні вишиванки, одну вишиту сукню і карпатську камізельку. Одягаю їх на свята, релігійні або національні, люблю поєднувати із сучасними елементами. Справжню слабкість маю до якісних українських народних прикрас, зроблених знаючими майстрами, вони недорогі, бо часто виготовлені із повсюдно доступних матеріалів - дерева, ниток, бісеру, мідних монет, але прекрасні у своїй автентичності, українській таємничості й історії».



Дмитро Хмарук, заступник начальника Патрульної поліції Луцька

«Маю одну вишиту сорочку, яка мені дуже дорога, бо її вишивали мама і бабуся. Одягаю її рідко – здебільшого, на національні свята, які близькі мені по духу і які символізують приналежність до української нації.

Це був подарунок мені на день народження. Здебільшого, в ці дні дарують гроші чи інші речі, але таку вишиванку за гроші не купиш, бо вона зроблена і подарована найріднішими людьми. Кожен візерунок на ній символізує певну частину культури нашого народу.

Взагалі я люблю простий і зручний одяг, вишиванка ж – це національне вбрання. Тому її одягають в особливих випадках, а не щоденно. Коли я вдягаю вишиванку, відчуваю особливі емоції, адже вдягаю труд моїх близьких, які, вишиваючи, напевно, уявляли, як я її носитиму. Для мене це дуже душевно та імпульсивно. Вона одна, а тому – найдорожча».



Вікторія Поліщук, ведуча медійної агенції свят «Ранкова Команда»

«Сьогодні вишиванка – це стильний одяг, який чудово поєднується зі спідницями, джинсами, діловими костюмами. Надзвичайно приємно, що вишиті орнаменти набули великої популярності не тільки в Україні, а й на світовій арені моди, адже їх часто можна зустріти у нових колекція європейських брендів. Особисто я одягаю вишивку навіть у будні, коли попереду багато ділових зустрічей, зйомок, і тоді, коли просто іду відпочивати разом із друзями. Я дуже люблю хизуватися вишиванкою у закордонних поїздках, це завжди привертає увагу іноземців, взагалі їм дуже подобаються наш традиційний одяг.

Вишиті орнаменти зараз на піку популярності і тому дизайнери використовують їх у багатьох елементах одягу. Маю у своєму гардеробі звичайні сорочки, оздоблені вишивкою і часто поєдную їх у повсякденних образах. Кілька років тому купила вишитий світшот одного європейського бренду і тепер це незамінна річ у моїх поїздках, адже він теплий, зручний та стильний. Дуже подобається наш луцький бренд «Edelvika», адже вони створюють хороші якісні речі з українськими мотивами. Наприклад, звичайне пальто, оздоблене вишивкою, можна чудово поєднувати та створювати цікаві та оригінальні луки протягом цілого сезону весна-осінь.

Якось купила тканину із намальованою схемою та набір бісеру, вирішила, що прийшов час створити вишиванку власноруч, але через брак часу, розтягую процес її створення уже певний період. Хоча процес уже на фінішній прямій.

У студентські роки я співала у фольклорному колективі, де відтворювали українські звичаї та традиції. Обов’язковим елементом був етнічний костюм, зараз зберігаю його вдома, адже це унікальна річ, яка має свою історію. Насправді, кожен українець має розуміти, що наш традиційний одяг, не тільки популярний зараз, у всьому світі, ним захоплюються покоління. Це одяг ніжної, стриманої і водночас привабливої жінки, який підкреслює її природню красу та хороший смак. Тож не дивно, що сьогодні дозволити собі одягати вишивку можуть як звичайні дівчата, так і перші леді країн».



Петро Шпига, керівник Головного управління Нацполіції у Волинській області

«Особисто для мене вишиванка – це частина національної культури, української традиції, це історія, родинний оберіг та сімейна реліквія. Вишиванку одягаю в особливих випадках – на сімейні та державні свята.

У моєму гардеробі є чотири вишиванки. Маю вишиванки на білому й чорному полотні. Звичайно, мені подобається одягати вишиті сорочки тому, що це наш національний одяг, наша культура, наші традиції та історія.

Я люблю усі свої вишиванки, але маю дві особливі, вишиті мамою та дружиною».



Вікторія Жуковська, відома ведуча

«Вишиванка - дійсно генетичний код нації, і це не порожні для мене слова. Справжніх вишиванок маю лише дві, та все планую вишити собі сукню, але поки часу на не вистачало.

Одягу з елементами вишивки маю дуже багато. Поки темними ночами вишиваю рушники. І ще маю відповідне тату - одну вишиванку маю, яку «ніколи не знімаю». Тішуся, що багато хто взяв гарний приклад і теж «намалював» собі таку красу.

Звісно, гарна вишиванка, на жаль, задоволення не з дешевих. А так би хотілося, щоб українці одягали її не лише на День Незалежності чи у травні на її святкування. І звісно, мрію, аби люди, одягнувши вишиванку, поводились відповідно!».



Михайло Імберовський, депутат Волинської обласної ради

«В гардеробі маю 3 вишиванки, одну з яких вишивала мама. Одягаю вишиванку у великі свята, на урочисті події, оскільки вважаю, що вона є символом України, як прапор та герб. Улюблена, звичайно, є та, що вишивала мама, адже в кожен хрестик вона вкладала свою любов».



Оксана Швець, голова Волинської незалежної медіа-профспілки, керівник регіонального прес-офісу ПриватБанку на Волині

«Вишиванка - це наша українська ідентифікація, наша сила, спосіб мислення, позиція, стильний і вишуканий одяг. Тепер - модний тренд.

Коли була дитиною, вишиванок так масово як зараз, не продавали. Але на всі новорічні ранки мама мені одягала вишиту сорочку і червону спідничку. Я була Українкою. Тепер дякую їй за таке виховання.

Нині маю у своєму гардеробі три вишиті сорочки та дві сукні. Чотири сорочки вишила своїми руками і подарувала похресникам. Люблю вишите вбрання, часто одягаю його в будні й на свята. Щороку на День вишиванки на роботі я в святковій сорочці. ЇЇ вишивала з весни до літа - близько п’яти місяців вечорами та переважно вночі. Коли купила полотно, вибрала малюнок і принесла додому, то, пригадую, мама мене пошкодувала тоді. Пішла одразу й придбала нову гарну сорочку, аби я тільки не бралася за те вишивання, бо ж час на нього є тільки після роботи. Але нічого - я мрію втілила в життя .

Навіть пригадую, одного разу моя вишиванка врятувала нам «телевізійний імідж», бо на День вишиванки ведучий новин повинен вийти в ефір звісно у вишитій сорочці, а йому у зв’язку з сімейними обставинами довелось відпрошуватись. Тож замість нього новини лучанам читала гарна ведуча в моїй вишиванці…

Приємно, що зараз працюю в установі, де вміють шанувати українські традиції - всі працівники ПриватБанку щороку долучаються до свята і приходять на роботу в сукнях, сорочках, із вишитими краватками, іншому одязі з національним орнаментом. Цей день в нашому банку особливий - піднесено святковий.

Вітаю всіх українців зі святом і бажаю любити Україну не на словах, а своїми щоденними справами».



Руслан Теліпський, співзасновник волонтерського руху «Меценати для солдата»

«Українська вишиванка – це наш генетичний код нації, для мене це збереження багатовікової традиції мого народу і я пишаюсь бути нащадком цих традицій. Носити вишиванку і престижно, і патріотично. Мені приємно, що наш модний тренд культивують і він здобуває серця шанувальників по всьому світі!

Я почав ходити у вишиванках ще задовго до мейнстріму і продовжую ходити, коли мені зручно і доречно, доволі часто одягаю їх на свої патріотичні лекції та фотовиставки. Вишиванок маю понад 10,серед яких чимало цікавих. Є у мене вишиванка з капюшоном, пошита за ексклюзивним ескізом, є вишиванка у стилі вишиванки гетьмана Полуботка. Маю й подаровану канадською діаспорою вишивану сорочку, а також подаровану в Парагваї місцеву лляну вишиванку на короткий рукав. Ще маю подаровану родиною загиблого в АТО бійця, а також вишиті руками коханої дружини сорочки і сорочку від бабусі, котра була у засланні у Сибіру за участь її брата у лавах УПА.

А ще саме у вишиванці пройшов пішки паломницький шлях «Тарасів дороговказ». Маршрут складав понад 1000 кілометрів, і 34 дні поспіль я йшов із Луцька до Канева у вишиванках.

На жаль купувати зараз не маю змоги і часу, який повністю присвячую у волонтерстві. Після завершення війни планую додати до гардеробу ще кілька сорочок з цікавими орнаментами і обов’язково червоно-чорну у волинському стилі».



Наталія Соколова, волонтер Ковельського центру допомоги 51 ОМБР

«В моєму гардеробі багато вишиванок, всі вони вишиті та подаровані мені як медичному волонтеру мамами поранених та полонених волинських бійців. Кожна сорочка пов'язана з трагічною історією людського життя зі щасливим кінцем. Кожна вишиванка подарована мені як особистий оберіг на здоров'я, щасливу долю. Додавали мамочки ще слова: «Хай захищає від злого ока та заздрощів як бронежилет !» Для мене особисто вишиванка - це національна святиня!
Людина, вбрана у вишиванку, несе по всьому світу ідентифікаційний код українського народу, де в кожному хрестику - мудрість віків, духовне спадкове багатство, сплетіння поколінь, вірність історії.

Ще маю мрію: коли скінчиться війна, вишити власноруч вишиванки-обереги своїм двом дітям і започаткувати на віки таку традицію в сім'ї».



Юрій Моклиця, громадський діяч

«Люблю вишиванку і періодично одягаю. Переважно це трапляється під час свят, особливо тематичних: День вишиванки, День Незалежності, День Конституції. Вишиванку сприймаю як святковий одяг, тому й не ношу часто, щоб не втрачати цього духу святковості.

Не вважаю, що вишиванка робить мене більшим патріотом, чи кращим українцем, але в чергове одягаючи її, я зайвий раз нагадую всім: я – українець! Колись експериментував, одягаючи вишиванку під час поїздок за кордон, цікаво було спостерігати за реакцією людей. Зараз так не роблю, бо українець – то в серці, а вишиванка – це просто гарно.

У гардеробі маю дві вишивані сорочки. Старішу із чорно-червоною вишивкою майже не ношу, бо давня, не дуже зручна і тканина не дуже якісна. А другу, улюблену, подарувала на 30 років дружина. На ній світла та темна вишивка. Останній раз одягав на День Незалежності у Луцьку, та одягатиму ще».



Руслана Порицька, режисерка театру «ГаРмИдЕр»

«Я маю всього 4 справжні вишиванки. Одна – та, яку вишила і носила моя мама і передарувала мені, ще одну купила у бабусі у Карпата просто зі скрині. Інші дві носила ще моя баба із поліського села.

Пам’ятаю, що коли помирала прабаба, то розпорядилася, аби всі її вишиванки (і не тільки) поклали їй в домовину. Я була ще зовсім маленька, але виразно запам’ятала емоцію втрати. Коли доводиться вдягати на себе сорочку з історією, то почуття мене переповнюють. Куповані, з машинною вишивкою сорочки, які я теж маю, для мене особливого значення не мають. Загалом до явища «вишиванковості» ставлюся дуже неоднозначно. Терпіти не можу шароварщини, якої є дуже багато, і з величезним трепетом та повагою ставлюся до збереження та відтворення історії української вишиванки. Подобаються і стильні сучасні колекції та вдалі вписування мотивів вишиванки в сучасну моду».



Леся Бондарук, представник Українського інституту національної пам’яті на Волині, кандидат історичних наук

«Вишиванка і вишивання – невід’ємні частини мого життя. Першу вишиванку мені вишила мама у дитсадочок. Досі зберігаю перші свої вишиті у садочку сувеніри для мами. Першу свою сорочку на ситці через канву вишила в 10 класі, тепер її з радістю носить моя донька.

Я люблю одягати вишиванку, бо цей одяг завжди святковий, тож і настрій відповідний. Маю у своєму гардеробі небагато вишиванок, тому що люблю носити вишиті саме власними руками сорочки, хоч є і три придбані. Серед них – старовинна сорочка, вишита понад 100 років тому на Закарпатті, яку я купила її колись на етнофестивалі в Шешорах. Вона має особливу «душу», бо кожен, хто її одягає, почувається дуже добре.

Собі та донечці я вишиваю одяг сама. На рік вишивала їй платячко, потім одну сорочку, другу. Минулого року у трьох моїх кумів народилися сини, тож влітку під час відпустки я вишивала для них три сорочечки. Дуже ретельно вибирала різноманітні орнаменти, кольори, а під час вишивання молилася, мріяла про мир і щасливу долю цим діткам. Вишиванка – не просто одяг, вона є оберегом і тому дуже важливо створювати їх з любов’ю. Зараз це модний одяг, він є стилізований по-сучасному, але у продажу мало ручної роботи. Добре, що вишиванка розвивається, набирає нових стилів, а не лишилася як данина старовині й національному костюму. Сьогодні рідко одягаю вишиванку – для мене це має бути особливий день. Хочеться обновок, тож вже запаслася тканиною, підібрала взори і чекаю можливості для створення нових сорочок для похресника, доньки і собі».



Юрій Гупало, депутат Волинської обласної ради

«У мене є 3 вишивані сорочки. Мама подарувала мені вишиванку і вона для мене особливо важлива бо вишита її руками. Саме її я вдягаю найчастіше. Є ще чорна вишиванка, то її я одягав одного разу, мамина таки найтепліша для серця.

Це українські традиції, які треба підтримувати. Мої діти теж ходять у вишиванках і шанують традиції, це у нас сімейне.

Вишиванка- одяг не на кожен день, одягаю її на свята чи коли куми у гості приходять. Ну і, звичайно, на зустрічі з родиною та державні свята. Вишиванка - це те, що дає відчуття очищення душі, патріотизму та позитив».



Тетяна Ціхоцька, українська співачка

«Для мене старовинні вишиті сорочки чи рушники - це як реліквії, торкаючись яких я просто сповнююсь енергією. Моя перша сорочка була вишита спеціально для новорічного костюму «Лисички» на ній були маленькі півники. Вишила її бабуся Женя, а гачком оздобила мама. В ній я співала «Я лисичка, я сестричка». Зараз цю сорочку я подарувала моїй маленькій племінниці, яка проживає в Італії.

Другу мою сорочку вишила майстриня на замовлення, орнамент підібрала я зі збережених орнаментів мами Лесі Українки - Олени Пчілки. ЇЇ часто вдягаю, виконуючи пісні на вірші Лесі Українки. Серед моїх концертних строїв є вишита сукня яку пошили, використавши вишивку зі старовинної сорочки. Техніка досить рідкісна - лічильна гладь. Робота модельєра Марії Якимишин, моєї львівської подруги. У неї в майстерні завжди отримую насолоду, споглядаючи різноманітні вишиті сорочки зі всіх регіонів України.

Маю ще один подарований «вишитий скарб» - це старовинну поліська домоткану сорочка. На концерті «Волинський Великдень» цієї весни мені подарували поліський домотканий рушник - для мене це неоціненний подарунок».



Галина Падалко, телеведуча

«Вишиванки обожнюю, їх у мене понад 10. Часто купую як сувеніри з інших міст, деякі отримала в якості подарунків, є, які вишивала колись сама. Маю вишиту конопляну сукню, якій понад 100 років, нещодавно купила собі плахту та крайку до неї.

Фанатію від інших елементів одягу, в яких присутній український автентичний етностиль або вишивка. До речі, у цьому контексті, приємно дивують тренди цього весняно-літнього сезону: вишиті сорочки, джинси, футболки, шорти-брузи, брюки та must have - яскрава сукня з широкими рукавами, вкритими кольоровими орнаментами вишивок на будь-який смак. Практично всі найпопулярніші і найпрестижніші бренди та торгові марки одягу представили моделі цього стилю у своїх найновіших колекціях.

Останнім часом «підсіла» й на автентичні прикраси: зґарди, дукачі, коралі, дукати, пацьорки, силянки... Я стала фанатично залежною від цих прекрасних речей і як тільки бачу якесь автентичне намисто – купую».



Олександр Гуч, Дернівський сільський голова

«Колись, коли я був молодший і не мав грошей, то мріяв про вишиванку. Зараз я в виріс, заробляю гроші, і маю в гардеробі три вишиті сорочки.

Одні із них вишита вручну, її я купив на Прикарпатті у Криворівні. Вона особлива, бо їй близько ста років. Це сорочка для побуту, на щодень, вона дуже комфортна. Першу вишиванку мені подарувала дівчина, а останню я замовив в Тернополі.

Для мене вишиванка – це моя ідентичність як українця. Носити вишивку для мене гордо і відповідально, треба поводитися зразково. Тому коли я вишиванці, то не дозволяю собі, наприклад, перехилити чарку, бо це вже буде невідповідно. У теплу пору року вдягаю вишиті футболки. Нарешті вишита сорочка стала трендом, тому я можу її вільно вдягати на роботу.

Сорочки ж переважно одягаю на свята. У мене також є дві родинні вишиванки, щоправда жіночі. У моєї бабусі у селі Липне на Ківерцівщині декілька років тому угледів у шафі дві сорочки, яким вже тоді було близько 150 років. Це сорочки моєї прапрабабусі. Вони автентичні та дійсно особливі у моєму сприйнятті. Вони висять у мене в шафі і я маю на меті передати їх своїм нащадкам».



Юлія Вусенко, депутатка Луцької міської ради

«Для мене вишиванка є справді генетичним кодом. Бо ця традиційна одіж перебрала на себе весь символізм шиття, яке для українців є сакральним. Дуже подобається вишиваний одяг, я відстежую робити майстрів, відмічаю нові тенденції у моді щодо його носіння. Проте якщо такий одяг немає індивідуального, то він втрачає для мене своє надзначення, адже коли це зроблено для тебе особисто, тоді ти відчуваєш її, як особливу річ, як оберіг. Вірю, що речі такі наділені енергетикою, що і кольори та узори можуть мати своє значення. Вишиванка недарма вважається оберегом, саме в шиття можна вкласти усю любов і такі речі можуть оберігати рідних людей.

Одягу вишитого маю небагато і одягаю його в особливі дні. В будні його часто не ношу, чого не скажу про свою доньку, яка часто одягає вишиванку, бо їй дуже до душі вишиті сорочки. В родині дуже шанується вишита сорочка прабабусі, якій понад сто років, хочеться зберегти її для нащадків, щоби мали родинний оберіг. Мої вишиванки у більшості з Прикарпаття, через те, що там багато майстринь, які ніби настрій передають з нитками, вкладаючи душу в сорочки, або від Чічки, бо їхні моделі мені надзвичайно подобаються».



Сергій Кошарук, заступник голови Волинської ОДА

«Насамперед, вважаю вишиванку святковим одягом. Тому одягаю її тоді, коли це доречно. Вишиванки ношу уже кілька десятків років, ще за довго як це стало популярним. До речі, у нашій сім’ї прийнято дарувати вишиванки на уродини.

Окрім того, що вишиванка є ошатним елементом одягу, вона є дуже зручною і приємною до тіла. Натуральні тканини, як не крути. Льон і домоткане полотно завжди високо цінувалися. У моїй колекції 10 різних вишиванок, які відрізняються орнаментами. Найбільше подобається сорочка ручної роботи, яку вишила місцева майстриня, використавши орнаменти східного Закарпаття. Та сорочка має особливу енергетику, адже вишита білими нитками по білому, орнамент на грудях, як мені відомо, символізує захист серця.

Свого часу я доклав чимало зусиль для створення у Ковелі культурного осередку - «Ковельського культурно-просвітницького центру». Мав прагнення повернути до широкого вжитку сімейно-побутові та культурні традиції нашого регіону. Давно знав і розумів, наскільки є цінними наші матеріально-духовні надбання – вишиванки. Тому й ініціював проведення виставок вишиванок та рушників у виставкових залах Центру. Одного разу запросив Марію Чумарну – засновницю авторської українознавчої школи, аби вона у Ковелі презентувала свою книгу «Код української вишивки». Пані Марія доповнила мої знання про особливий витвір мистецтва українства – вишиванки. Уже тоді я був впевнений, що вишиванка – не просто одяг чи навіть наш ідентифікатор, це можливість докопатися до глибин нашої автентичності. Скільки потрібно сил і терплячості, аби вишити сорочку, сукню, рушник, наскільки треба бути внутрішньо багатим, аби придумати влучний неповторний орнамент. І нарешті, наскільки потрібно мати міцну віру та сильну енергетику, аби вишивка стала беззаперечним оберегом, отримала магічні властивості.

Ми, українці, завжди підтверджуємо те, що відрізняємося від інших терплячістю, стриманістю, винахідливістю, відкритістю та вмінням захистити себе, приректи на успіх та інші блага. Впевнений, що вишиванка або одяг з вишивкою – улюблене вбрання неймовірно позитивних людей, налаштованих на життєві перемоги».



ТЕКСТ - Василина БОРУЦЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.