«Нотатки мандрівника» Ярослава Тарнавського: корисні лайфхаки дешевих мандрів

Бюджетна поїздка – це найкращий варіант бодай кудись вирватися з сірих буднів. А хочете їсти «на халяву»? А знаєте, де знайти квитки за декілька євро на мальовничий острів? Ярослав Тарнавський в цих питаннях неабиякий профі, тому що мандрує давненько.

Він поділився з Інформаційним агентством ВолиньPost цікавезними фішками, як подорожувати за невеличку суму. Найцікавіші історії та поради читайте далі.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ ПІДПИШІТЬСЯ НА СТОРІНКУ РУБРИКИ В FACEBOOK

Жити в Норвегії без грошей. У багатьох просунутих країнах, коли термін придатності продуктів добігає кінця – все списують. Серед них - Швеція, Норвегія, Німеччина. Ось я зі своїми друзями прожив у Норвегії чотири дні, при цьому не витративши жодного євро. Направду, ми об'їдалися (сміється, - від авт.)

В майже кожному супермаркеті та й крамничці знайдете спеціальні контейнери, де лежать розфасовані продукти в окремому лотку. Попитайте будь-якого англійською «Чувак, там є зіпсована їжа?». І все. Вам розкажуть і покажуть. Знаю приклад одних мандрівників, які приїхали з Естонії в Норвегію й прожили там місяць. Вони не потратили ні копійки.

Бісквіт та море бананів. Дуже тішився, коли знайшов бісквіт. Уявіть собі цілісінький! А ще бананів хоч греблю гати! Закордоном тільки-но з'являються чорні плями на шкірці – їх закидають в контейнери. Зовсім не так, як в Україні продають навіть оті темношкірі банани. Мій якось друг приніс якось пакет того добра. Я ще в житті не їв стільки бананів! І більше не хочеться!



Здав пляшку – на тобі їжу. Ще в Норвегії прийнято здавати пляшки. Себто вони мають термінали, куди повсякчас здають їх. А замість грошей – отримуєш чек, за який можеш придбати, що забажаєш. Маленька півлітрова з-під кока-коли коштує 1 крону = З гривні. Але щоб назбирати на буханку хліба треба добре попотіти. Близько 20-ти крон. Тобто перевести на українську валюту – очі відразу квадратні.

Місцеві знають періодичність, певні дні, коли списують продукти. Тому питайте в них, коли і де є «халява».

Добрі люди «тримають» цей світ. В Норвегії дуже добрі люди. В тамтешніх будинках немає височезних барикад біля обійсть і закритих територій. Якось я з другом гуляв і набігла хмарка. Ми вирішили сховатися, бо насувалися хмари. Аж ось нас застала злива. І ми забігли у відкритий гараж до незнайомого чоловіка. Вирішили переодягнутися в інший одяг. Нас побачив той чолов'яга і не виганяє, а натомість каже: «Не тікайте, ідіть сюди!». І припросив до себе додому. Це страшенно вразило. Бо ми, українці, звикли боятися, мовляв «то ж вкрадуть все».



Підвезли до фантастичної гори. Ще тоді автостопили в Норвегії й там було важко стартанути. Стоїмо на трасі, дивимося – підходить мужик.

- Русский панимаєш? - питає невідомий.
- Так, звісно, - відповідаємо йому.

Опісля ми розговорилися. Він працює таксистом і погодився нас завести за 30 кілометрів в інше місто. Підкинув на крутезну гору, вхід до якої виявився платним. Гора чи то тунель «Спіраль». Всередині дорога вибудувана спіралеподібно. Додам, що все вручну. Ми на цій горі ночували так гарно! Насправді радий, що потоваришував з цим норвежцем. Я й досі спілкуюся з ним. Деколи переписуємося з ним про його та мої справи, а також про мандри.



З Конзбергу до Драмену один турок нас висадив за 5 кілометрів до міста. Там потрібно було такою довгою дорогою йти. І ми не знали, що робити: на заправку повертатися чи продовжувати автостопити тут. Дивимося по сторонам, а через дорогу хтось махає рукою з машини. Чоловік стоїть на аварійці, чекаючи нас. Хоча ми навіть не бачили. «Сідайте, є місце. Може нам по дорозі», - каже якась дівчина з автівки. Тому-то й Норвегія мене вразила. Своє надзвичайною відкритістю людей.

В Норвегії переходячи зебру, голову повернув – а тобі вже зупиняються. Натомість в Україні згадуєш всі молитви.

Я моніторив сайт Лоукосту і знайшов квитки з Варшави до Швеції всього-навсього за 9 євро. Я вирішив, а чому б не вирушити в подорож? Взагалі Лоукости «викидають» свої пропозиції за півтора місяця, тому ви можете встигнути запланувати все заздалегідь. Є різні мобільні додатки, за якими з легкістю відстежите дешеві варіанти. Таких акцій авіаперевізників чималенько.



Буржуйки forever. Ось таким чином: дешево та комфортно ми поїхали на острів. Я досить спонтанно знайшов квиток на грецький острів Корту. Там є найбільша плантація оливкових дерев. За шириною острів близько 10-ти кілометрів, а по довжині до 20-ти. Він невеличкий, але доволі гарний. Харчувалися там місцевими макаронами та консервами. В середньому на людину витрачали 5 євро в день. А з собою прихопили такі собі міні-буржуйки на дровах. За допомогою них можна будь-де готувати їсти, аби тільки дрова були. Вони зручні. Важать 300 грам і легко складаються.

От-тільки будьте готові, що в аеропорті до вас виникнуть питання.
Рай для солодкоїжки. Також нам поталанило, бо на острові купа фруктів: рви і їж, рви і їж. І так до безкінечності. Там є щеплені мандарини, які трохи нагадують за величиною апельсини. А настільки вони солодкі, це просто не передати! Я ще в житті таких не куштував. Просто мед!

Безкоштовний нічліг. Ночували в печері ущелини під відкритим морем. В горі є відкритий каньйон, звідки фантастично визирає море. А одну ніч ночували на пагорбі й споглядали схід сонця албанських гір. Це невимовна краса!



Хороші водії. Після довгого очікування добрих водіїв, нам зупинилася літня пара. Вони їхали на крихітному двомісному авто. Хоча ззаду практично місця не було, вони нас підкинули. Зазначу, що британці здебільшого усі приємні та зичливі люди.

Ви за 100, а я за 2 500 тисячі євро. Впродовж шляху натрапили на жінку з сином. Розговорившись, вона дізналася, що хочемо потрапити до однієї гори. Незнайомка саме взяла машину на прокат і сказала: «Поїдемо, покажете, що там!». Ми напрочуд здружилися та багато фотографувалися. Аж ось мандрівниця припрошує нас: «Поїхали до мого готелю!».

Чотиризірковий all inclusive з виглядом на море. На рецепції наша нова подруга мало не благає: «ну пустіть хлопців переночувати!». Не домовившись з адміністратором, забігла на обід та принесла нам поїсти.



Далі ми попростували до о. Корфу, хоча вона, туристка із Санкт-Петербургу, повинна була вже віддати авто. Ще пригадую, коли ми ніжилася під променями сонця, лежали не пригадую на якому, але найкрутішому пляжі Португалії. Та апетитно ласували морозивом, яким вона ж нас пригостила.

І ось заводимо таку розмову:
- Вот ребята, сколько у вас денег? - питає жінка.
- На двох? - перепитуємо ми.
- Да - мовить вона.
- …(думаю може пограбувати хоче)
Кажу: 100 євро.
- Ну ребята, как это так? Ми же лежим на одном и том же пляже, верно? - розмірковує мандрівниця.
- Верно, - мовимо ми.
- Под одним и тем же солнцем, верно?, - уточнює вона.
- Так, - кажемо ми.
- На одно море смотрим? - питає.
- Аякже, - киваємо головами ми.
- Но почему-то я оддихаю за двє с половіною тисячі євро, а ви за 100 євро. Ну как??? - ніяк не збагне наша знайома.

Острівні забавки. Коли було нудно - гралися лимонами у футбол. Переважно вони дикі та несолодкі, тому їсти не раджу. Не маєш чим зайнятися? Йдеш і копаєш.



Добрі знахідки. На острові Корфу дуже багацько закинутих автомобілів або ж мотоциклів. Через те, що обслужити їх дорожче, ніж купити. А ось в Барселоні знайшов запакований багет зі шматочками хамону. Лежав біля якоїсь крамнички.

Ставте палатки в когось вдома. В Норвегії діє закон, який дозволяє ставити палатку в будь-якому місці. Окрім земель, які відведенні для сільського господарства до 2-х діб. Тобто, якщо турист зайде до когось у двір і поставить палатку – тобі ніхто нічого не скаже. Ще й чаю можуть винести. Для нас це дивно та дико, а для норвежців норма.

Якось перебуваючи у барселонському хостелі, готую поїсти щось смачненьке. Ні з ким до цього не знайомився. І тут чую жіночий голос. «О, українською говорить», - гадаю собі я. А потім підходжу до тієї компанії мандрівників, говорячи: «Добрий вечір». Ви би бачили їхні обличчя! Вони мені закидають «О, знову тут українець!». І так постійно.



Нюанси коучсерфінгу. Ще хороший та недорогий варіант – ночувати по коучсерфінгу. Однак є маленьке «але». У всіх великих туристичних містах для жінок та дівчат безкоштовний нічліг набагато доступніший, аніж для чоловіків. Якщо Вона напише на сайті: «Я їду до вас. Прийміть мене!» - їй дадуть позитивну відповідь. А припустимо, я шукатиму прихистку – мені значно складніше, тому що я хлопець. Не знаю чому, але це дійсно є.

Переваги коучсерфінгу. Познайомився з хлопцем, який має будинок і здає в оренду лише для коучсерфінгу. А сам ночує на віллі з батьками. Направду мегачувак. І таких людей чимало. Бувають різні орендодавці, котрі просто дають ключі та кажуть: «Бери і користуйся».

«Слава Україні!» в Барселоні. Трапляються мандрівники, які просто підбадьорюють та дають стимул їздити по світу знову і знову. Якось відкриваю двері кафе, а там маленький хлопчик горланить: «Слава Україні!». Такі випадки підбадьорюють подорожувати з новим захватом.



Солодко, смачно та дешево. В кожній країні є так звана дешева Нутелла – горіхове масло. Вона безмежно калорійна. До неї раджу купити хлібці, які зазвичай продають вдвічі дешевше після обіду. Ця шоколадна паста коштує 1-2 євро, але, повірте, вам вистачить на довго. Найсмачніша – на Корфу. Точив її, як має бути. Взагалі в мандрах потрібно їсти щось калорійне, щоб «підзарядитися» силами.

Лайфхаки щасливої мандрівки. З власного досвіду скажу, якщо хочете почати подорожувати – купіть хороший рюкзак. Він повинен бути передусім зручним. Нехай буде дешевша кружка, але кращий ранець. Для того, що розвантажувати спину та плечі. Тому що одного дня ти хочеш піти туди, а наступного – плануєш забратися на гору, однак втомлений і спроможний навіть рухатися.

Паралельно з ним, поставлю на друге місце – взуття. Виберіть хороші кросівки. Обирайте такі, що призначені для трекінгу. Бажано в кедах на низькій підошві – не рипатися в далекі прогулянки. Найкраще йти у взутті з маленьким підвищенням. А носки обирати не за 5 гривень, а трохи потрясіть гаманець.



Я рюкзаки порівнюю з машинами. Тобто я вас посаджу в «Таврію» і скажу «Їдьте в Київ», а звідти - сядете в «Мерседес» до Луцька. Чим зручніше, тим більше у тебе ресурсів. Тоді й мандрівник зможе добре планувати свій час, якщо хоче більше побачити. Це в подорожі – дуже важливо.

«Була і не бачила» - совість вас гризтиме до кінця життя. А хтозна чи знову туди потрапиш вдруге. Треба брати по максимуму, а через це треба трішки вкладати.

ТЕКСТ – Катерина ЛАЩУК




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.