Анатолій Дем'яненко: «Команда зростала, вона не відразу будується»

Клубна прес-служба поспілкувалася із тренером луцької «Волині», запитавши його думку про другу частину сезону, враження від Луцька і про плани на літо.

«З «НАСАФУ» ТЕЛЕФОНУЮТЬ, АЛЕ В ЛУЦЬКУ ПОДОБАЄТЬСЯ»

- Анатолію Васильовичу, вже майже півроку, як ви повернулися в Україну із Узбекистану, а перед цим мали відрядження до Азербайджану. Яке найбільше розчарування вас спіткало за цей час у рідній країні?

- Шкода народ, який розчарувався у багатьох речах, які творяться в державі. Думаю, що наші люди заслуговують більшого.

- А футбольне розчарування?

- На провокаційні питання не відповідаю (посміхається). Ну, розумієте, вони завжди є і будуть.

- А що порадувало?

- Наші команди вже більш-менш котуються у Європі, інфраструктура футбольна зростає. Це приємно і тренерам, і гравцям.

- Луцьк сподобався?

- Так, зелене місто компактне. Щоправда, я ще не мав можливості виїхати за Луцьк, на природу, на озеро. Люблю посидіти на шашличку…

- З «Насафу» ще телефонують до вас?

- Так, цікавляться моїми справами.

- Шкодують, що не змогли втримати у себе?

- Я хотів повернутися в Україну. Мені не соромно було йти звідти. Там дуже хороший президент був, він мене відпустив, хоч я і мав ще контракт на рік. Він подякував за роботу, сказав, що розуміє моє рішення. Взагалі, дуже класна, сучасна людина.

- Важко змінювати психологію гравців «Волині»?

- Таке вже було в мене в кар’єрі. І що? З «Насафом» ми виграли Лігу Азії. З узбецькою командою! Вони повірили мені, а я – їм. Це найголовніше. Без довіри нічого не досягнути. Звісно, слід додати і працелюбність, відданість справі.

- У Луцьку легше у цьому сенсі?

- Так, легше, це Україна, це інший менталітет.

- Перед домашніми матчами гравців «Волині» навесні почали збирати гравців на базі. Це була ваша вимога?

- Так, я запитав: «Вони що – «Манчестер Юнайтед»? А перед серйозними поєдинками і Фергюссон їх завозить в готель перед грою. Команда зобов’язана перебувати разом. Думаю, що у нас це скоро буде ще організованіше: буде і база, і поля. Заїхали вранці на базу, ранкове тренування провели, перепочили, пообідали, увечері друге заняття, далі – відновлювальні вправи, процедури, реабілітація, відновлення.

- А ви можете дозволити собі прикрикнути у роздягалці на гравців?

- Аякже, деколи у перерві матчу простих слів не вистачає, слід шукати щось більш «дохідливе».

- Дуже багато весною писалося, що «Волинь» той матч здала, інший…

- (перебиває) Я в такі матчі ніколи не грав і не буду цього робити. Були прецеденти, коли мене хотіли в таких іграх використати. Я сказав: «Ні!». Не буду уточнювати, але це була Україна.

- Колись ви пішли через це і з азербайджанського чемпіонату, з «Нефтчі»…

- Там такі ігри «у порядку речей». Діє «чорний тоталізатор», у який втягнуто усю футбольну інфраструктуру. Але свою совість не можна продати. Слід бути чесним перед самим собою. Я спокійно сплю і спокійно живу, і йду по життю із піднятою головою, де б не перебував.

«МИ ГРАЄМО ДЛЯ ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ»

- Думка багатьох людей: «Волинь» при вас заграла в інший футбол. Погоджуєтеся?

- Так, я завжди хлопцям кажу: «Тримання м’яча, швидкі атаки, забігання флангами, не вийшла швидка атака – збережіть м’яча, з ним легше грати». Це моє бачення футболу. Хочу, щоб ми грали з розумом, комбінаційно, щоб гра подобалася глядачу. Мені було дуже приємно після матчів із «Шахтарем» і «Динамо», коли стадіон стоячи аплодував нам. Ми ж в принципі для кого граємо?

- Для людей.

- Так, для простих людей, які важко працюють на заводах, базарах і в них єдина втіха у житті – прийти і подивитися на хороший футбол. І він мусить бути хорошим цей футбол.

- Кажуть, ви трохи легіонерів недолюблюєте…

- Я вважаю, що якщо ти приїхав до нас з-за кордону, значить мусиш грати ліпше від українця. Але, на жаль, у багатьох командах, і в нашій також іноземці грають на одному рівні з українцями, або й гірше.

- Чи були у вашій практиці випадки, коли гравець підписав контракт й умовно кажучи, «забив» на гру?

- Так, але боротися з цим майже неможливо. У всіх є агенти, контрактна система. Хорошу зарплату отримав – до себе вимоги знизив. Вже не так тренується, вже не так очі горять. Але всіх не варто під одну лінійку міряти.

- Чому багато гравців занадто рано припиняють «зростати» і йдуть з великого футболу?

- Це залежить від характеру людину. Коли я грав, завжди повторював собі: «Чому я мушу бути гіршим від когось?».

- За роки тренерської кар’єри набули власні рецепти подолання «зіркової хвороби»?

- Передусім скажу, що у мене ніколи не було такого. А у якості тренера я ставлю футболістів на місце. Не ременем. Пояснити їм треба: ти ще мало чого досяг, а вже вважаєш себе великим футболістом.

- У «Волині» зараз є рецидиви такої хвороби?

- Як сказати… Уже немає (посміхається).

- З Майконом уже клуб домовився?

- Я б хотів, щоб він залишився. Але це від нього залежить більше.

- Лобановський «динамівців» в театр водив, він казав, що футбол і театр дуже схожі…

- Так, ми коли на виїзді в Москві чи Ленінграді грали, Валерій Васильович нас водив і в «Ленком», і в «Театр Моссовєта»… Футболісти також людьми творчими мають бути. Нині, на жаль, не часто доводиться до театру вибиратися. В театр дружина навідується, особливо із дітьми на дитячі вистави.

- Лучани вас на вулиці перепиняють? Про що говорять?

- Дуже добрі люди. Я хочу, щоб народ повертався на стадіон.

- Але ж буває і кричать щось недобре…

- Так, але це питання виховання людини, його інтелекту. Зазвичай люди автографи беруть, закликають: «Давайте, працюйте, щоб «Волинь» грала добре». Коли запитують, чому ми програли, відповідаю: «Це – футбол». Я також у своїй кар’єрі і вигравав, і програвав.

- Як ви зараз підтримуєте зв’язки із рідним Дніпропетровськом?

- Телефоную. Мама у мене там живе, тато давно помер. Є брат, інші родичі… Шкода, що бувати часто не вдається…

- За «Дніпро» вболіваєте?

- Трохи є. Ця команда дала мені путівку в життя. У 18 років грав в основі. Потім в «Динамо» забрали через армію.

КОЛИ БАЧИШ ПОМИЛКИ, ХОЧЕШ ДОПОМОГТИ

- Васильовичу, ви дуже забобонна людина? Запитую, бо весною команда змінила і роздягалку і тренерські лавки на стадіоні..

- Так, цього я хотів. Просто я люблю, щоб роздягалки і лавка з лівого боку були. Ось і все.

- А інших прикмет дотримуєтеся?

- Декілька є таких. Коли з готелю чи з бази їдемо на матч, мушу присісти на кілька секунд. «З Богом»! І пішов. І я мушу зайти останнім в автобус, вийти також. Чекаю, потім щоби всі вийшли. Ще 5 хвилин проходить і мушу піднятися із тренерської лавки.

- Так, це помітили. А ще часто видається, що ви ладні вибігти на поле допомагати своїм підопічним… Не тягне на поле?

- Звісно, хочеться, але, перепрошую, вже 53 роки мені. Хотіти можна усе, але треба реально дивитися на речі. Коли бачиш помилки, то хочеш допомогти.

- А сниться ще та команда 1980-х?..

- Ні, не сниться, але пригадую дуже часто. Бо направду команда була дуже хороша. На чемпіонаті світу у Мексиці були 12 гравців «Динамо» плюс тренер.

- Який матч у кар’єрі особливо пам’ятний?

- Ігор хороших багато було. Але назву фінал Кубка кубків 1986-го. Ми грали 2 травня 1986-го в Ліоні. Це було через декілька днів після Чорнобиля. Приїхали у Францію, нам кажуть: «Вам не можна повертатися!». По телевізору все розповідають, перекладачі нам все тлумачать. Я кажу: «Хлопці, нам треба виграти фінал. Для народу». Ще з «Шахтарем» фінал в Кубку СРСР-1985 пам’ятний. Гіркі спогади про фінал ЧЄ-1988... І в Мексиці з Бельгією…

- А в якості тренера?

- Програв золотий матч в 2006-у в Кривому Розі 2:1. «Шахтарю» в додатковий час поступилися…

- Скоро стартує Євро-2012, а ви маєте досвід перебування на таких форумах. Якої атмосфери слід очікувати від чемпіонату, що він принесе в Україну?

- Бути і грати на трьох чемпіонатах світу, на чемпіонаті Європи не кожному дано, чи не так? Я тому й кажу всім своїм футболістам: грайте так, щоб потрапити в Лігу Європи. Це зовсім інша атмосфера, це престиж міста, кожного гравця. Людина піднімається, гравець еволюціонує, він бачить з якими командами можна грати. Євро стане святом футболу. Цю атмосферу годі описати словами, треба у ній поваритися, пережити, для будь-якого народу у будь-якій ситуації.

- А які у «Волині» плани на міжсезоння?

- У нас буде 2 збори з 10 по 24 червня в Словенії. І з 28 по 9 липня. Це приблизні дані можливе коригування на 1-2 дні.

- З огляду на проведення у червні двох тренувальних зборів «Волині», ви Євро пропустите, на матчі не приїдете…

- Так, ми будемо на зборах, проводитимемо по 2-3 тренування на день. Я навіть про квитки не турбувався, бо знав, що тільки по телевізору побачу поєдинки.

- За кого вболіватимете, крім України?

- Важко сказати, напевне визначуся вже під час самого чемпіонату. Побачу яка команду у найвидовищніший футбол грає. Після сезону чимало гравців втомлені. Іспанія, Англія... Там грають по 50 матчів у сезон, рубляться так, що кістки тріщать.

СПОЧАТКУ КОМПЛЕКТАЦІЯ, А ЗГОДОМ - ЗАВДАННЯ

- Анатолію Васильовичу, можете уже повідомити про кадрові рішення, які ухвалите влітку?

- Думаю, що буде 4-5 нових гравців. Дуже високого рівня. Я був у Румунії, перед грою з «Арсеналом» переглядав гравця. Це лівий захисник, але він мені не сподобався. По дискам ніби хороший гравець, але вживу подивився – не те. А це ж моя позиція! (сміється)

- Ви задоволені усіма своїми рішеннями по зимовій селекції?

- В принципі – так.

- Але ж не всі заграли, як слід.

- Можливо й так. Але – Шеліхов – придбання, Савич – придбання. Насонов – придбання, тим більше молодий. Приндету підтягуємо.

- У центрі захисту були різні зв’язки: Шиков-Масло, Шиков-Приндета, Приндета – Шандрук. Яка вам найбільше сподобалася?

- Ви знаєте, вони почитають, скажуть, що хвалю когось. Я вибираю з тих, хто краще готовий на сьогоднішній день. І хто буде більш корисним.

- То ви хочете таку конкуренцію, щоб на кожну позицію було по гравцю?

- Було б добре мати 22 повноцінних гравці, щоб я міг їх тасувати залежно від матчу, від задач, суперника, комусь відпочивати дати можливість. Бачите, як з «Арсеналом» вийшло. Емоції віддали в матчах з «Динамо» і «Шахтарем» і в другому таймі в Києві психологічно «наїлися».

- Ви часто випускаєте в старті двох нападників…

- А що робити? Треба ризикувати. Було й три і чотири на полі водночас.

- Бута, Акімов, Смірнов, Гобер заявлені, але не грають ані в дублі, ані в основі…

- Їх у команді я не бачу, будемо щось вирішувати з ними влітку.

- Яке завдання у вас на наступний рік?

- Хочемо вибитися у єврокубки. Але для цього необхідна гарна комплектація.

- На поразках важко виховати Команду. Але три весняні гри із грандами згуртували «Волинь». Чи це помилкове враження?

- Кожний матч дуже інформативний. Треба брати з них все найкраще. Так, у всіх поєдинках були помилки, але було й багато хороших відрізків. Команда зростала, вона не відразу будується…

Прес-служба ФК Волинь
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.