Історія енергетики Володимира-Волинського: двигун Mercedes-Benz і польські підстанції

Володимир-Волинський був осередком електрифікації всієї західної частини Волинської області. Стати таким важливим центром місту дала можливість робота гідроелектростанції на річці Луга та теплової електростанції, яку збудували за польської влади у 1934 році.

Роботу електростанції, яка розташовувалося поряд із сучасною будівлею філії, забезпечували газогенератор «Вінтертур» потужністю 150 кВт, дизельгенератор «Франко Тоссі» потужністю 80 кВт та двигун «Мерседес Бенц» потужністю 100 кВт, - повідомили в прес-центрі ПАТ «Волиньобленерго».

На території теперішніх господарських приміщень філії були склади з торфом, який і слугував паливом для електростанції. Дотепер зберігся басейн, в якому охолоджувалася відпрацьована вода.

Першим директором електростанції був Олексій Глотов, його замінив Олександр Вавринов. Черговими щита працювали Микола Козак, Володимир Шостакевич. Багато років роботі на електростанції віддали Павло Макарук, Микола Хведчук, Олександр Галат, Тимофій Мороз, Володимир Фєдосейкін, Володимир Лисюк, Євгеній Карвін, Леонід Матвєєв. Більшість з цих працівників згодом продовжили роботу у Володимир-Волинському мережевому районі, який об’єднав електромережі міст Володимира-Волинського, Нововолинська, Овадного та Устилуга і місцеві дизельні електростанції.

Потужності Володимир-Волинської електростанції на початках її роботи ледь вистачало для електрозабезпечення міста. Від неї були заживлені п’ять трансформаторних підстанцій. Знаходилися вони на території сучасної філії, біля теперішньої автостанції. Остання збереглася й до сьогодні, і зі встановленням сучасного обладнання й досі повноцінно продовжує роботу. Польські трансформаторні підстанції були двоповерховими, на першому стояли трансформатори 10 кВ, а на другому – комірки РУ 0,4 кВ.



Також у місті працювало ще кілька дизельних електростанцій, зокрема на територіях теперішньої птахофабрики, швейної фабрики, біля залізниці та підприємства вуглерозвідки. Проте у середині 1950-х потреба у них поступово відпала, адже почалася електрифікація міста і району від державної енергосистеми. У цей же час почалася і консервація гідроелектростанції на річці Луга.

У 1955 році поблизу танкового полку збудували першу електричну підстанцію 110/35/6 кВ, яка й нині залишається головною у забезпеченні електроенергією Володимира-Волинського та району. Там стояли два трансформатори потужністю 7 500 кВА та 6 300 кВА. Від підстанції побудували лінії 35 кВ у напрямку сіл Микуличі, Федорівка, Бужанка (там відповідно у 1963, 1979 та 1971 роках запрацювали ПС 35/10 кВ). У 1961-му введено в дію підстанцію в Устилузі, відповідно до неї заживлена ПЛ 35 кВ Володимир-Волинський – Устилуг. У 1973 році запрацювала ПС 35/10 кВ в Овадному. У 1976-му – ще одна підстанція у Володимирі-Волинському біля газокомпресорної станції, у 1962 році – у Володимирівці та Рогожанах.

Упродовж десяти років від трансформаторних підстанцій, збудованих у селах, були протягнуті практично у всі населені пункти лінії 10 кВ. У 1960-1970-х електромережі живили 24 колгоспи, 2 радгоспи. Окремі з сільськогосподарських підприємств утримували тваринницькі комплекси на сім тисяч голів ВРХ. Аби гарантувати безперебійне електропостачання таким важливим об’єктам, біля кожного корівника стояли ще й невеликі резервні дизельні електростанції.

Згодом потреба у роботі польської електростанції зменшилася, а згодом і зовсім зникла. Електростанція була повністю зупинена 19 січня 1960 року. Демонтоване обладнання передали у Сарненський район Рівненської області на гранітно-кар’єрне управління. Зараз на місці електровні, як тоді називали електростанцію, знаходиться приміщення Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго» та майстерня з ремонту трансформаторів.



Електромережі міста Володимира-Волинського, дизельна електростанція та електромережі Нововолинська, мережі Устилуга та Овадного структурно відносилися до Володимир-Волинської мережевого району або так званого «міського» РЕМу. Він разом з Луцьким та Ковельськими входив до структури Волинського підприємства електромереж. Директором мережевого району працював Олександр Данилович Вавринов, головними інженерами були Микола Олександрович Козак, Володимир Пилипович Максимець.

Ще з початку 1960-х років на базі мережевого району діяла єдина в області майстерня з ремонту трансформаторів. Багато років її майстром працював Микола Козак, замінив його на посаді Володимир Толсторожев. Електрослюсар майстерні Володимир Федосейкін за багаторічну працю в енергетиці нагороджений званням заслуженого енергетика України.

У 1975 році Володимир-Волинський мережевий район об’єднали з Володимир-Волинським районом електричних мереж, утвореним 1960 року в структурі Волинського енергетичного експлуатаційного управління сільського господарства, який забезпечував електрифікацію сільського господарства. На початку 1960-х років цей РЕМ експлуатував 118 км ліній 35 кВ, 438 км 10 кВ. Територіально він обслуговував електрогосподарства сучасних Володимир-Волинського, Іваничівського, Любомльського, Турійського, Горохівського, Луцького та Рожищенського районів. Начальником «сільського» РЕМу працював Василь Бабій, його заступником був Анатолій Щипа.

Об’єднаний РЕМ став основою теперішньої Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго». Першим його очільником став Василь Бабій. Головними інженерами вже об’єднаного підприємства працювали Володимир Максимець, Валерій Баснін, Микола Литвинчук.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.