Олександр Ніколайчук - про напад у суді, справу грабіжників та активність громади

Нещодавно відбулося підготовче судове засідання у справі групи осіб, яка грабувала лучан. Одним із постраждалих був учасник громадського формування «Самооборона Волині» Олександр Ніколайчук.

Досить довгий час активіст сам «вираховував» злочинців, а згодом і брав участь у їх затриманні в складі групи швидкого реагування «Самооборони». До підозрюваних Даура Марганії та Вадима Пігалюка застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підготовчому засіданні Ніколайчук повідомив, що на нього скоїли напад прямо у залі засідань.

Про перебіг справи, свої думки з приводу нападу та покарання для підозрюваних Олександр Ніколайчук розповів Інформаційному агентству ВолиньPost.

«Треба вчиняти по совісті, бо як ти відносишся до людей, так і вони до тебе»

Це було підготовче засідання з ознайомленнями зі сторонами процесами, також приймалося рішення про зміну чи залучення запобіжного заходу щодо підозрюваних. Крім того, приймалося рішення колегією суддів про прийняття справи до розгляду чи направлення справи про допрацювання.

Я свідомо надав розголосу тому, що засідання відбудеться, але не закликав небайдужих та активних людей бути присутніми, адже було це підготовче засідання. Наступного засідання справа розглядатиметься по суті. Я запрошую усіх, хто хоче жити в безпечному місті і не чекати, що в ваш будинок можуть залізти, пограбувати чи нашкодити, більше того такими неправомірними діями спричинити життєві незручності.

Засідання відбудеться 24 квітня о 17:00 в Луцькому міськрайонному суді, що на Лесі Українки.

«Я не хлопчик для биття»

Щодо інциденту, що трапився під час перерви у підготовчому засідання мене більше турбує не те, що людина себе так поводила, а те де вона це зробила. Інцидент відбувся у залі засідань в приміщенні суду.

Чоловік підсів до мене на лаву праворуч в перерві судового засідання. Він значно перевищував мене: вищий на цілу голову та масивніший. Він поклав мені руку на плече та «обняв» за голову, а перед очима я побачив його годинник. Він почав мене душити лівою рукою, а в правій руці тримав телефон та казав: «Хочу заселфитися, друже, прямо тут». Я почав відчувати, що мені бракує повітря. Тоді відштовхнув його ліктем правої руки та зняв обома руками зі своєї шиї його руки. Опісля почав голосно говорити, щоб не провокував мене і що ця конфліктна ситуація непотрібна.

З огляду на те, що в залі знаходилася велика кількість відеокамер, і я сподівався, що пишеться звук, я звертався і просив слідчого, якому уже дав пояснення витребовувати відео та звук та встановлювати всі обставини справи.

В грубій формі принижуючи мою честь та гідність, чоловік нібито хотів сфотографуватися, займаючись здушенням. Але я не хлопчик для биття.

«Можливо, рішення цього чоловіка так вчинити було спонтанне»

Я звернувся до представників Національної Гвардії, які забезпечували порядок. Після того як я зателефонував на лінію 102 і викликав патрульних поліцейських, ця особа намагалася залишити залу суду, я попросив, щоб чоловік назвався та дочекалася приїзду поліцейських. Цю особу звати Любомир, бо я чув як до нього звертався Даур Марганія та захисник підозрюваних, який просив Любомира відсісти від мене та не провокувати.

Я звернувся до нацгвардійців та попросив затримати людину до приїзду патрульної поліції. Реакції від них не було.Така подія залишиться на совісті тих хлопців, але я б хотів щоб відбулося внутрішнє розслідування, бо вважаю, що це було недбальство.

Як учасник громадського формування я підпадаю під дію закону «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону» і міг затримувати особу сам і за потреби застосовувати фізичну силу, але це б виглядало неправильно. Тому я тільки взяв чоловіка за руку та просив його залишитися.

Після того як суддя зачитав ухвалу, я підняв руку та звернувся з заявою, що на мене вчинили напад та відбулася така ситуація. Я розумію, що суд не праві втручатися та приймати будь-які рішення з приводу цього. Я повідомив, що я є потерпілим у справі і уже на мене в першому засідання почали чинити тиск.

Можливо, рішення цього чоловіка так вчинити було спонтанне, але воно зіграло не дуже добру роль для сторони захисту підозрюваних.

Після випадку у залі засідань я з патрульними проїхав до міського відділку поліції, бо я телефонував на лінію 102, дзвінок зафіксували і я, як мінімум, мав би давати пояснення чому викликав.

«Є люди, які ведуть, а є люди, яких ведуть»

Це злочинне угрупування складається з великої людей, а до відповідальності будуть притягнуті і можуть отримати реальні тюремні строки тільки дві людини. Інші, хто приймав участь в протиправних діях залишаються серед нас: дихають тим же повітрям, та топчуть ту ж траву, продовжують жити серед лучан.

До слова, Даур все ж був «мізками» цієї банди. Є люди, які ведуть, а є люди, яких ведуть. Життя може скластися по-різному, але я все ж хотів би щоб нормальні люди зробили висновки та стали на шлях виправлення. Як людина, я схильний сподіватися на більш позитивні дії. Люди у нас хороші але в силу певних обставин, хтось оступається.

Я чітко знаю, що група осіб, яка вирішила вчинити шкоду яка б загрожувала моєму здоров’ю чи комусь із моїх членів родини, вони б ніколи прямо не погрожували б.

Тобто, якщо хочуть зробити, то вони просто роблять. Якщо звучать погрози, то я їх ніколи серйозно не сприймаю. Але про них в будь-якому випадку треба заявляти, бо це кримінально-каране діяння і за це потрібно відповідати. Я вважаю, що про це потрібно говорити.

Мені погрожували через Фейсбук. Практично на кожному нічному чергуванні в складі громадського формування мені погрожують. Чути таке мені звично і вони на мене однозначно не діють.

Звичайно, доводиться постійно бути в тонусі. Я вважаю, що взагалі будь-який чоловік не повинен бути «розхляпою».

«Злочинець повинен бути за гратами і це повинно бути втілено»

Зі всіх потерпілих цивільні позови заявили тільки я та представники фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», бо пограбували їх приміщення. Лишень ці позови долучені до кримінального провадження.

Є велика проблема в суспільстві, бо люди не є соціально активними. При нагоді я завжди прошу людей бути більш активними і проявляти громадянську зацікавленість. Кожен із нас є держава. Не потрібно чекати, що хтось прийде і зробить. Не потрібно на когось покладати сподіватися, а потім розповідати про розчарування. Потрібно самому брати ініціативу в руки та робити. Це не складно.

Люди не звикли ходити у суди у якості спостерігачів. Люди не хочуть ходити в суди навіть коли вони є потерпілими, бо це створює їм дискомфорт. Їм складно осягнути, чому за одне-два засідання не можна людину відправити за грати. Люди не звикли ходити на засідання органів місцевого самоврядування. Натомість наявність навіть кількох людей здатна дуже гарно та позитивно впливати на прийняття рішень і на їх зміну. Шкода, що в нас відсутній такий елемент громадянського суспільства як пряма дія.

Люди не є активними. Після першого засідання особи, які є потерпілими у цій справі казали, що не хочуть ходити до суду, поки не буде розглядатися конкретно їхня справа. Багато хто написав заяву, щоб судові засідання проходили без їхньої присутності.

Ми живемо в такому суспільстві та таких обставинах. У нас низька довіра до правоохоронних органів і до судової системи. Те що судді часто-густо працюють з адвокатами «по вирішенню» справ, а не законному розгляду ні для кого не секрет.

Тому я зробив розголос ситуації, і казав, що мовчати не потрібно. Коли є суспільний резонанс то можна добитися справедливого розгляду та покарання.

Я говорив із адвокатом підозрюваних Миколою Сорокопудом. Я людина компромісів в деякій мірі, і якщо хлопці готові повернути викрадене майно, то я готовий переглянути свої претензії до підозрюваних. Ці зустрічі були випадковими, і кожного разу він говорив, що ближче до засідання ми поговоримо. Але уже було засідання і ми не поговорили, а це означає що потрібно йти до кінця.

Я спілкувався із правоохоронцями, які знали і раніше затримували підозрюваних. Але є недосконале законодавство, і негідники користуючись цими прогалинами і почуваються безкарно. Тому потрібно змінювати і вдосконалювати законодавство.

Є величезне проблема у низьких заробітних платах та безгрошів’ї, і що часто правоохоронці перетинаються із злочинцями або «дай-за дай» чи послуга за послугу, або організовуючи спільні ОЗГ (організована злочинна група – ред.). Я думаю, що ці хлопці були з кимось на зв’язку, бо поводилися досить зухвало. Даур міг спокійно в очі говорити, що «я був, да я взяв, але ви доведіть». Справа на нього відкрита ще в 2015 році, там багато епізодів.

Шкода, що недосконалість законодавства не дає змоги притягнути до відповідальності усіх виконавців.

ТЕКСТ - Ольга ВАЛЯНІК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.