Допомога від населення зменшилась, але ми не можемо кинути солдатів, - волинські волонтери. ФОТО

Вже більше двох років в Україні тривають бойові дії на Сході України, які офіційно позначаються як антитерористична операція. Із самого початку разом із мужніми українськими чоловіками, воїнами були волонтери, які допомагали спочатку вдягтись, згодом забезпечили усіх бронежилетами, потім купували засоби нічного бачення і багато всього іншого.

А зараз вони продовжують привозити в зону бойових дій те, чого не вистачає військовим. Волонтерська допомога нині перетворилась на певний "магазин замовлень", які виконують завзяті волонтери, щоб наші захисники відчували підтримку тих, хто завдяки їм не засинає під вибухи снарядів.

Історій тих, хто щодня на своїх плечах утримує українську армію, тисячі, але всі вони схожі одна на одну, адже мета одна - допомогти військовим.

Четвертий день вересня, один із багатьох волонтерів Сергій Добродомов, якого знають як "Дєда", заїжджає на склад, щоб забрати усе необхідне та відвезти на Схід. Вже біля воріт його чекають люди, щоб передати туди особисті посилки, та "Центр допомоги учасникам АТО у Волинській області".

Тетяна Должко, директор благодійного фонду "Волинь S.O.S",каже, що зараз стало набагато менше допомоги від народу.

"Я зараз, відправляючи цю відправку на 130 бригаду, по коштах вдалось зібрати 2200 гривень, а на них я купила лише дві "розгрузки" для двох бійців, а далі вже за власні кошти докуповували миючі засоби та все, що могли. Приносять люди зараз нереально мало. Нам вдається забезпечити одного-двох бійців, а в дійсності там їх багато! Зараз ми відправляємо допомогу на 3 роти. Важко збирати, нереально важко, а потреби абсолютно не зменшуються..."

Запитую Тетяну про те, чи справді держава забезпечує бійців так, як про це говорить.

"В принципі бійців забезпечують: одяг дають, берці дають, зброю, все необхідне до зброї, продукти харчування, медикаментами забезпечують. Єдине - тут стоїть питання якості того всього. Один комплект форми - це дуже мало для бійця на передовій, бо він дуже швидко зношується і рветься. Якість цієї форми дуже сумнівна, вона горить, плавиться, а якщо людина застряє в танку чи бронетранспортері, то отримує 90% опіків на тілі. Тому хлопці просять у волонтерів надати форму британського зразка, німецького чи американського, яка є надійною та не зношується," - каже Тетяна Должко.

Запитую волонтерку про те, що потрібно зараз і чим можуть ще допомогти люди.

"Нам в будь-якому випадку завжди потрібні продукти, бо хлопці втомлюються від сухпайків і тієї їжі, яку вони мають на передовій, вони хочуть домашнього. Вони дуже радіють вареникам, тим домашнім котлетам, ковбасі, яку вони не бачать місяцями. Тому ми просимо це передавати," - відповідає волонтерка.

Сергій Добродомов каже, що потрібно обов'язково поспілкуватись з жінкою у вишитому платті. Підходжу, знайомлюсь із Демчук Аллою, яка є директоркою одного з луцьких кафе. Вона запевняє - люди допомагають, як і раніше.

"Ми як допомагали, так і допомагаємо за свої кошти. Що треба, йдемо і купуємо. Хлопці дзвонять, що треба там бунокль, чи одяг, чи ліки чи будь-що, то ми йдемо і купуємо. Але хлопці кажуть, що справді менше стали люди давати. Це чи розчарування, чи втома в людей, я не знаю", - каже Алла.

Виявляється, що Алла допомагає Сергію Добродомову ще із найперших його поїздок на Схід.

"Ще як тільки почалися ці воєнні дії, ми йшли скуплялися і везли на початку на "Айдар", бо там батюшка їздив, а потім тільки почав Сергій їздити, і ми одразу почали з першого дня йому все, що потрібно, давати", - розповідає Алла.


Підходжу до "Дєда". Каже, що до цього ще нікому не давав інтерв'ю і починає розмову з того, куди буде везти вантаж.

"Авдіївка промзона, Українська добровольча армія, 130 бригада промзона і батальйон "Айдар". Їду в Мар'янку, Новотроіцьк. Везу запчастини до машин, везу продукти харчування, маскувальні сітки, скоби для бліндажів, плівку для бліндажів і тенти і те, що передають люди, особисті передачі для їхніх родичів. Це все буде доставлено на нульові блокпости", - розповідає "Дєд".


Оскільки Сергій вже більше 2-ох років постійно здійснює рейси в зону АТО, то розповідає, що найбільше вояки просять привезти.

"Їжу практично не просять зараз. Це вже більш-менш робить держава, а просять домашні смаколики та в основному запчастини до автотранспорту, просять маскувальні сітки, кріплення на бліндажі і таке інше", - каже Сергій.


Раніше Добродомов їздив на жовтому бусі від волонтерської організації "Серце патріота", а цього разу вже має власний автомобіль.

"Я вирішив, що "Серце патріота" - солідна організація, яка розрослася, а ми ще одну створюємо, щоб було більше допомоги та частіше їздити. От купив буса. Допомогли спонсори з Рівного, обладнали його, та й будемо їздити, а головне - без всякої політики, ми від того далеко", - додає волонтер.

Коли вже завантажили машину, усі зібрались біля Сергія, щоб вкотре послухати його байки та провести на черговий рейс у саме пекло війни на Донбасі.




Текст та фото: Богдан Коваль

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!