Про європейські гроші й українські реалії

Україна в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС мала би отримати значну фінансову підтримку Європи

Україна робить реальні кроки на шляху до євроінтеграції. Водночас шлях цей доволі непростий і сповнений багатьма ризиками, насамперед для нашої економіки. Адже запровадження всеосяжної зони вільної торгівлі може зробити неконкурентоспроможними частину наших товарів, довести до банкрутства підприємства, орієнтовані на російський ринок й інтегровані з російською економікою.

Крім того, варто враховувати той фактор, що Росія, намагаючись перешкодити євроінтеграції України, може піти на реалізацію принаймні частини погроз, які озвучувала. І приклади з компанією «Рошен» чи з так званою «сирною» війною, коли російські споживачі під різними надуманими приводами відмовлялися закуповувати наші цукерки й тверді сири, лише підтверджують це.

Тому, на мою думку, Європі варто було б подумати про збільшення розмірів фінансової й технічної допомоги Україні.

Як нещодавно зазначило впливове американське видання New York Times, Києву знадобилися б значно більші фінансові ресурси для тривалої війни з Росією, ніж той мільярд євро на 7 років, що їх пропонує Євросоюз в рамках Угоди про асоціацію.

Нагадаю, з моменту вступу до ЄС 1 травня 2004 року сусідня Польща отримала майже 85,3 мільярди євро. Щоправда, як член ЄС, країна також здійснює внески до бюджету Союзу, тому сукупний обсяг трансфертів нетто дещо менший 65 мільярдів євро. Та навіть ці кошти – гігантські порівняно з тими, які пропонує сьогодні ЄС Україні. Завдяки цим коштам Польща змогла модернізувати свою економіку, створити нові робочі місця насамперед у малому й середньому бізнесі, подолати відсталість у технологіях.

Тільки в минулому році з бюджету ЄС Польща отримала майже 12 мільярдів євро «чистими» – з урахуванням внесків та повернень до бюджету ЄС. В наступному бюджеті ЄС на 2014-2020 роки Польщі виділено 105,8 мільярда євро, з яких 72,9 мільярда надійдуть в рамках політики вирівнювання, тобто зближення держав в рівнях розвитку і розвитку європейської територіальної співпраці.

Україні ж, економіка якої надто тісно переплетена з економікою Росії, потрібні ще й додаткові фінансові гарантії, щоб у разі розриву цих зв’язків і підписанням Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, зберегти стабільність і не впасти в колапс.